Ухвала

від 29.10.2007 по справі 2-1/5592-2006

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА         

29 жовтня 2007 р.                                                                                  

№ 2-1/5592-2006 

Вищий 

господарський суд  України у

складі колегії  суддів:

головуючого

Кравчука Г.А.,

суддів:

Швеця В.О., Шаргала В.І.,

розглянувши  заяву

громадянина Литви ОСОБА_1

про перегляд за нововиявленими

обставинами

постанови Вищого господарського

суду України від 25.10.2006 р.

у справі

№ 2-1/5592-2006

господарського суду

Автономної Республіки Крим

за позовом

Товариства з обмеженою

відповідальністю “Альянс КС”

до

Дочірнього підприємства

“Санаторій “Ударник” Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих

закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця”

третя особа на стороні

відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:

Закрите акціонерне товариство

лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця”

про

розірвання договору та виділ в

натурі частки майна, визнання права власності

в судовому

засіданні взяли участь  представники:

заявника:

- не з'явились;

позивача:

Корой Д.І., дов. № 05/7 від

15.05.2006 р. (у судовому засіданні 24.10.2007 р.)

відповідача:

Шейкін О.М., дов. № б/н від

21.07.2006 р.;

третьої особи:

Шейкін О.М., дов. № 04-12/1847

від 10.07.2007 р.;

В С Т А Н О В

И В:

У лютому 2006 р. Товариство з

обмеженою відповідальністю “Альянс КС” (далі -Товариство) звернулось з позовною

заявою до господарського суду Автономної Республіки Крим, у якій просило

розірвати укладений між ним та Дочірнім підприємством “Санаторій “Ударник”

Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок

України “Укрпрофоздоровниця” (далі -Підприємство) договір про спільну

діяльність № 0102011/2003-29 від 29.07.2003 р., 

(далі -Договір № 0102011/2003-29), виділити на його користь частку майна

в натурі з майна, яке є у їх спільній частковій власності та зобов'язати

Підприємство не перешкоджати йому у здійсненні права власності щодо майна, яке

є його власністю.

Позовні вимоги Товариство

обґрунтовувало тим, що воно та Підприємство виконали зобов'язання за Договором

№ 0102011/2003-29 щодо внесків у спільну діяльність у повному обсязі, проте

після цього Підприємство систематично порушувало умови вказаного договору

стосовно ведення спільної діяльності, у зв'язку з чим договір має бути

розірвано на підставі ст. 652 Цивільного кодексу України, а внесене на

виконання зазначеного договору майно, яке є спільною частковою власністю,

підлягає розподілу шляхом виділення на підставі ст. ст. 364, 1134 та 1141

Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду

Автономної Республіки Крим від 17.02.2006 р. до участі у справі у якості

третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на

предмет спору, залучено Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих

закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” (далі -Укрпрофоздоровниця).

Рішенням господарського суду

Автономної Республіки Крим від 11.04.2006 р. (суддя Ковтун Л.О.) позовні вимоги

Товариства задоволено. Рішення мотивовано тим, що Товариство довело факт

систематичного невиконання Підприємством умов Договору № 0102011/2003-29, що є

підставою для його розірвання та виділення майна на підставі норм Цивільного

кодексу України.

Постановою Севастопольського

апеляційного господарського суду від 21.07.2006 р. (колегія суддів: Волков

К.В., Лисенко В.А., Черткова І.В.) рішення господарського суду Автономної

Республіки Крим від 11.04.2006 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким у

частині позовних вимог Товариства про розірвання Договору № 0102011/2003-29

провадження у справі припинено, а в задоволенні решти позовних вимог

відмовлено. Постанова мотивована тим, що:

- постановою Севастопольського

апеляційного господарського суду від 23.06.2006 р. у справі № 2-1/6625-2006

господарського суду Автономної Республіки Крим за позовом Товариства до

Підприємства про стягнення 4 416 256,00 грн. було визнано недійсним Договір №

0102011/2003-29, а тому спір про розірвання вказаного договору є нікчемним та

підлягає припиненню на підставі п. 1-1 частини першої ст. 80 Господарського

процесуального кодексу України;

- майно, з якого Товариство вимагає

виділити частку, не належить на праві спільної часткової власності Товариству

та Підприємству, оскільки ними не додержано вимог законодавства України про

державу реєстрацію такого права, а є власністю Підприємства, у зв'язку з чим

застосування господарським судом першої інстанції при вирішенні спору ст. ст.

364 та 1134 Цивільного кодексу України  є

помилковим.

Постановою Вищого господарського

суду України від 25.10.2006 р., прийнятою за результатами розгляду касаційної

скарги громадянина Литви ОСОБА_1, постанову Севастопольського апеляційного

господарського суду від 21.07.2006 р. залишено без змін як таку, що не

стосується прав та обов'язків скаржника, оскільки він не є власником частки

майна, яке є предметом спору.

Громадянин Литви ОСОБА_1звернувся

до Вищого господарського суду України з заявою про перегляд за нововиявленими

обставинами постанови Вищого господарського суду України від 25.10.2006 р., у

якій просить вказану постанову і постанову Севастопольського апеляційного

господарського суду від 21.07.2006 р. 

скасувати, залишити в силі рішення господарського суду Автономної

Республіки Крим від 11.04.2006 р. та припинити провадження у справі. Вимоги,

викладені у заяві, громадянин Литви ОСОБА_1обґрунтовує тим, що:

- частка майна, яке є предметом

спору, у розмірі 69/100 була передана йому у власність на підставі договору

дарування серії ВХС № 208767 від 03.07.2006 р.;

- покладене в основу постанови

Вищого господарського суду України від 25.10.2006 р. рішення Печерського

районного суду м. Києва від 18.09.2006 р. у справі № 2-2227/2006 р., яким було

визнано недійсним договір дарування серії ВХС № 208767 від 03.07.2006 р. та

визнано за Підприємством право власності на частку майна, яке є предметом

спору, у розмірі 69/100, скасовано ухвалою Апеляційного суду м. Києва від

18.12.2006 р. у справі № 22-9054/06.

Підприємство надіслало до Вищого

господарського суду України заперечення на заяву громадянина Литви ОСОБА_1, у

якому просить відмовити у її прийнятті та повернути заявникові. Вимоги,

викладені у відзиві, Підприємство обґрунтовує тим, що заява громадянина Литви

ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Вищого господарського

суду України від 25.10.2006 р. подана з порушеннями вимог ст. 113

Господарського процесуального кодексу України, а твердження, які у ній

містяться, є необґрунтованими.

Крім того, Підприємство

скористалось правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального

кодексу України, та надіслало до Вищого господарського суду України відзив та

додатковий відзив на заяву громадянина Литви ОСОБА_1, у яких просить залишити

її без задоволення, а постанову Вищого господарського суду України від

25.10.2006 р. -без змін. Вимоги, викладені у вказаних відзивах, Підприємство

обґрунтовує тим, що:

- обставини, на які посилається

громадянин Литви ОСОБА_1у заяві, не є нововиявленими;

- дарування Товариством громадянину

Литва ОСОБА_1на підставі договору дарування серії ВХС № 208767 від 03.07.2006

р. частки майна, яке є предметом спору, у розмірі 69/100, суперечить вимогам

Цивільного кодексу України, оскільки вказана частка ніколи не належала

Товариству, що підтверджується постановою Севастопольського апеляційного господарського

суду від 21.03.2007 р. у справі № 2-13/420-2007-А господарського суду

Автономної Республіки Крим;

- рішенням Євпаторійського міського

суду від 16.04.2007 р. у справі № 2-1592/2007, залишеним без змін постановою

Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.07.2007 р., визнано

недійсним договір дарування серії ВХС № 208767 від 03.07.2006 р.;

- передача громадянину Литви

ОСОБА_1частки майна, яке є предметом спору, у розмірі 69/100 не можлива в силу

норм Закону України “Про мораторій на відчуження майна, яке перебуває у

володінні Федерації професійних спілок України”.

Укрпрофоздоровниця не скористалась

правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу

України, та відзив на заяву громадянина Литви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими

обставинами постанови Вищого господарського суду України від 25.10.2006 р. до

Вищого господарського суду України не надіслала, що не перешкоджає здійсненню

відповідного перегляду.

За розпорядженням заступника Голови

Вищого господарського суду України від 24.10.2007 р. розгляд касаційної скарги

здійснюється Вищим  господарським судом

України у складі колегії суддів Кравчука Г.А. -головуючого, суддів Швеця В.О.

та Шаргала В.І.

У судовому засіданні 24.10.2007 р.

оголошувалась перерва до 29.10.2007 р.

Розглянувши у відкритому судовому

засіданні матеріали справи, колегія суддів Вищого господарського суду України

вважає, що заява громадянина Литви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими

обставинами постанови Вищого господарського суду України від 25.10.2006 р. не

підлягає задоволенню з таких підстав.

Ст. 112 Господарського

процесуального кодексу України передбачає, що господарський суд може

переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за

нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли

бути відомі заявникові.

З матеріалів, доданих громадянином

Литви ОСОБА_1до заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови

Вищого господарського суду України від 25.10.2006 р. вбачається, що покладене в

основу вказаної постанови  рішення

Печерського районного суду м. Києва від 18.09.2006 р. у справі № 2-2227/2006

р., яким було визнано недійсним договір дарування серії ВХС № 208767 від

03.07.2006 р. та визнано за Підприємством право власності на частку майна, яке

є предметом спору, у розмірі 69/100, скасовано ухвалою Апеляційного суду м.

Києва від 18.12.2006 р. у справі № 22-9054/06.

Проте, з матеріалів справи також

вбачається, що ухвалою Верховного Суду України від 27.12.2006 р. відкрито

касаційне провадження у справі № 2-2227/2006 р. Печерського районного суду м.

Києва за позовом Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих

закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” до ОСОБА_1, Євпаторійського

міжміського бюро реєстрації та технічної інвентаризації, третя особа -Дочірнє

підприємство “Санаторій “Ударник” Закритого акціонерного товариства

лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця”, про

визнання угоди недійсною, щодо перегляду ухвали Апеляційного суду м. Києва від

18.12.2006 р. у справі № 22-9054/06. Крім того, вказаною ухвалою Верховного

Суду України зупинено виконання ухвали Апеляційного суду м. Києва від

18.12.2006 р. у справі № 22-9054/06 до закінчення касаційного провадження.

Вищий господарський суд України

ухвалами від 11.04.2007 р. та від 04.09.2007 р. зобов'язував громадянина Литви

ОСОБА_1 та Укрпрофоздоровницю повідомити про закінчення касаційного

провадження, відкритого Верховним Судом України, щодо перегляду ухвали

Апеляційного суду м. Києва від 18.12.2006 р. у справі № 22-9054/06.

Однак, вказані вимоги ухвал Вищого

господарського суду України виконані не були, будь-які відомості про закінчення

касаційного провадження, відкритого Верховним Судом України, щодо перегляду

ухвали Апеляційного суду м. Києва від 18.12.2006 р. у справі № 22-9054/06 у

матеріалах справи відсутні.

За таких обставин у колегії суддів

Вищого господарського суду України відсутні підстави вважати, що ухвала

Апеляційного суду м. Києва від 18.12.2006 р. у справі № 22-9054/06 підлягає

виконанню, і, відповідно, що договір дарування серії ВХС № 208767 від

03.07.2006 р. є дійсним.

Крім того, навіть за умови

залишення в силі ухвали Апеляційного суду м. Києва від 18.12.2006 р. у справі №

22-9054/06 підстави для скасування за нововиявленими обставинами постанови Вищого

господарського суду України від 25.10.2006 р. будуть відсутні, враховуючи таке.

Як вбачається з матеріалів справи,

відповідно до постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від

21.03.2007 р. у справі № 2-13/420-2007-А господарського суду Автономної

Республіки Крим Товариство не є власником 

частки майна, яке є предметом спору, у розмірі 69/100, у зв'язку з чим

дарування Товариством вказаної частки громадянину Литви ОСОБА_1на підставі

договору дарування серії ВХС № 208767 від 03.07.2006 р. суперечить Цивільному

кодексу України та моральним засадам суспільства, так як це майно не належить

дарувальнику.

Зазначена постанова набрала

законної сили згідно зі ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України з

моменту її проголошення, доказів її скасування матеріали справи не містять.

З наведеного випливає, що

громадянин Литви ОСОБА_1не набував на законних підставах права власності на

частку майна, яке є предметом спору, у розмірі 69/100, та на теперішній час не

є її власником.

Постанова Вищого господарського

суду України від 25.10.2006 р., яку громадянин Литви ОСОБА_1просить скасувати

за нововиявленими обставинами разом з постановою Севастопольського апеляційного

господарського суду від 21.07.2006 р., була мотивована тим, що постанова Севастопольського

апеляційного господарського суду від 21.07.2006 р. не стосується його прав та

обов'язків, так як він не є власником частки майна, яке є предметом спору, у

розмірі 69/100, що виключає можливість її скасування з підстав, наведених

скаржником у касаційній скарзі.

Беручи до уваги викладене, колегія

суддів Вищого господарського суду України зазначає, що обставина, покладена в

основу постанови Вищого господарського суду України від 25.10.2006 р., а саме

-громадянин Литви ОСОБА_1не є власником частки майна, яке є предметом спору, у

розмірі 69/100, при перегляді відповідної постанови за нововиявленими

обставинами вказаним громадянином не спростована.

На підставі викладеного, колегія

суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Вищого господарського

суду України від 25.10.2006 р. ґрунтується на всебічному, повному та

об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення

спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи

громадянина Литви ОСОБА_1, наведені у заяві про перегляд вказаної постанови за

нововиявленими обставинами, не спростовують обставин, які у ній викладені, у

зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 86 та 114

Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И

В:

Заяву громадянина Литви ОСОБА_1 про

перегляд за нововиявленими обставинами постанови Вищого господарського суду

України від 25.10.2006 р. у справі № 2-1/5592-2006 господарського суду

Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а вказану постанову -без

змін.

Головуючий суддя                                                           

Г.А. Кравчук

Суддя                                                                               

В.О. Швець

Суддя                                                                               

В.І. Шаргало