Постанова

від 02.05.2023 по справі 314/562/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 02.05.2023 Справа № 314/562/20

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2023 року м. Запоріжжя

Єдиний унікальний № 314/562/20

Провадження №22-ц/807/71/23

Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кримської О.М. (суддя-доповідач),

суддів Дашковської А.В., Кочеткової І.В.,

за участю секретаря судового засідання Рикун А.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 30 листопада 2021 року, в складі судді Кіяшко В.О., у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками.

В обґрунтування позову зазначено, що позивачі є власниками земельних ділянок площами по 2 га для ведення особистого селянського господарства, які розташовані на території Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області. Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 через Кам`янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області намагаються незаконно позбавити і заволодіти належною їм приватною власністю, а саме чинять перешкоди у користуванні, володінні та розпорядженні земельними ділянками.

У березні 2020 року від ОСОБА_2 , ОСОБА_1 надійшла зустрічна позовна заява про визнання протиправними та скасування рішень.

В обґрунтування зустрічної позовної заяви зазначено, що у 2010 році ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мали намір сумісно створити фермерське господарство та в установленому порядку подали заяви до державних органів на спірні земельні ділянки. Однак ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було відмовлено у передачі земельних ділянок, оскільки останні належать КСП та без рішення загальних зборів розпоряджатися ними заборонено. Восени 2014 року позивачі дізналися, що ОСОБА_5 у протиправний спосіб обійшли цю заборону та зареєстрували право власності на спірні земельні ділянки.

Посилаючиь на вказані обставини, просили суд: визнати протиправними та скасувати рішення суб`єкта владних повноважень Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області або іншої особи або органу про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на земельні ділянки кадастровий номер 2321582500-02-001-0045 не Горбатко, а іншій особі на 4,7932га прийнятого всепереч постанови К.Дніпровського райсуду від 30.05.2012 року, якою зобов`язано надати дозвіл ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо земельної ділянки площею орієнтовано 12га із земель резерву та запасу, розташованих на території Любимівської сільради Вільнянського району Запорізької області біля с. Грізне Вільнянського району Запорізької області в контру 516,517 карти землеустрою та скасувати розпорядження голови Вільнянської райдержадміністрації від 16.10.2007 року № 783 та від 06.07.2006 року № 457 про затвердження ОСОБА_6 проекту землеустрою на вищевказану земельну ділянку та про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою на земельну ділянку площею 10,3 га для передачі в оренду, скасувати договір оренди та державну реєстрацію у Державному реєстрі речових права на нерухоме майно в державного реєстратора на земельні ділянки кадастровий номер 2321582500-02-001-0045 та 2321582500-02-001-0047.

Визнати протиправними та скасувати рішення суб`єкта владних повноважень Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області або іншої особи або органу про надання дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі на 4 га, прийнятого всепереч постанови К.Дніпровського райсуду від 30.05.2012 року, якою зобов`язано надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою відносно відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства щодо земельної ділянки площею орієнтовано 20га із земель резерву та запасу, розташованих на території Любимівської сільради Вільнянського району Запорізької області біля с. Новотроїцьке Вільнянського району Запорізької області, а саме: скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 24.09.2014 №8-405/15-14сг та від 24.09.2014 № 8-157/15/14-сг, наказ № 8-406/15-14-сг про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельних ділянок з кадастровими номерами 2321582500:01:004:0130 та 2321582500:01:004:0131. Скасувати реєстрацію у Державному реєстрі речових права на нерухоме майно в державного реєстратора на названі земельні ділянки. Зобов`язати відповідачів звільнити земельні ділянки від споруд та привести ділянки до первісного стану.

Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 01 квітня 2021 року прийнятий зустрічний позов.

30 квітня 2021 року ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишено без розгляду( т.2 а.с.17).

Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 14 липня 2021 року залучено до участі у справі правонаступника відповідача - Запорізьку районну державну адміністрацію Запорізької області замість Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 30 листопада 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_1 було відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на ухвалення рішення всупереч висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, просили скасувати рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 30 листопада 2021 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга з врахуванням уточнення вимог мотивована тим, що суд першої інстанції ухилився від оцінки доказів, прийняв рішення всепереч правових висновків Верховного Суду. Рішення та розпорядження Вільнянської райдержадміністрації, Держкомзему, Держземагенства і Геокадастр є протиправними, оскільки ніхто не мав права розпоряджатися землями колективного сільськогосподарського підприємства «Таврія», тобто надавати дозволи на виготовлення проектів землеустрою, без згоди його членів.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 21 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 30 листопада 2021 року було повернуто.

У пункті 15 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №12від 24.10.2008року «Просудову практикурозгляду цивільнихсправ вапеляційному порядку» роз`яснено, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 30 листопада 2021 року було оскаржене спільно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , вимоги яких в апеляційній скарзі були заявлені окремо.

Як зазначено вище, Запорізьким апеляційним судом апеляційну скаргу ОСОБА_2 було повернуто, тому апеляційним судом вказане рішення суду в частині вимог зазначеного апелянта не переглядається.

01 травня 2023 року до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 адвокат Жманков В.Є. просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 .

У відзиві зазначається, що мотиви і підстави, зазначені в скарзі щодо скасування рішення суду першої інстанції є безпідставними та необґрунтованими, а натомість рішення суду ухвалено відповідно до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, в межах наданих суду повноважень, та вірно застосовано судом як норми процесуального, так і матеріального права. Також у повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення цивільного спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх у рішенні, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи. Так, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , не порушуючи підстав та порядку, який передбачений чинним законодавством України, отримали у власність земельні ділянки. На теперішній час відсутні будь-які рішення про порушені права апелянта. Таким чином, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вважають, що права ОСОБА_1 не порушені, оскільки позивач не має ніякого відношення до земельних ділянок, які перебувають у їх власності.

Від Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області надійшов відзив на апеляційнку скаргу ,в якому просять рішення суду першої інстанціїзалишити без змін.

У відзиві зазначають, що згідно ч.5 ст. 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових права на нерухоме майно , який міститься в матеріалах справи, земельні ділянки, з приводу яких виникли спірні правовідносини, перебувають у приватній власності відповідачів.

Отже, на думку Головного управління, судом першої інстанції ухвалено рішення із правильним застосуванням норм матеріального права та у відповідності до норм процесуального права, тому рішення суду не підлягає скасуванню.

Окрім того, відзив містить клопотання про розгляд справи за відсутності їх представника.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені апеляційним судом з додержанням вимог ЦПК України.

Колегія суддів, ураховуючи положення ч.2 ст. 372 ЦПК України, ухвалила розглядати справу за відсутності осіб, які не прибули в судове засідання.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову у повному обсязі, виходив з того, що доказів на підтвердження наявності майнового права, на визначені у позові земельні ділянки позивачами не надано. Постановлені у позові питання жодним чином не стосуються цивільних майнових прав позивачів. За відсутності майнових прав у позивачів на зазначені земельні ділянки, суд дішов висновку про необґрунтованість позову .

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалене із додержанням вимог закону.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач ОСОБА_1 зазначала, що постановою Кам`янсько - Дніпровського районного суду Запорізької області від 30.05.2012 року, яка набула законної сили, частково задоволені позовні вимогипозивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , визнана протиправною бездіяльність Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області, зобов`язано відповідача розглянути клопотання позивачів щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою відносно відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства та розпорядженням голови Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області зобов`язано надати позивачам дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі у власність безоплатно для ведення фермерського господарства орієнтовною площею відповідно 20 га , 12 га із земель резерву та запасу біля с. Новотроїцьке та с. Грізне Вільнянського району Запорізької області.

25.06.2012 року видано виконавчий лист з примусового виконання названого рішення, стяувачем по якому вказано ОСОБА_1 ( а.с.106 т.1)

Згідно ч.5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

У відповідності до положень ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, представником позивачів надано письмові документи, які на думку позивачів, свідчать про обставини та факт порушення їх майнових прав на спірні земельні ділянки зі сторони відповідачів.

Так, в якості доказів надано копії матеріалів виконавчого провадження по цивільній справі №0811/1396/2012, вимоги державного виконавця по виконанню виконавчого листа №0811/1396/12, за змістом яких вбачається, що на примусовому виконанні знаходився виконавчий лист №0811/1396/12 та державним виконавчем вчинялись певні виконавчі дії з примусового виконання рішення.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 25 березня 2016 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 0811/1396/12 від 25.06.2012, виданого Кам`янсько- Дніпровським судом закінчено на підставі п.8 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» ( в редакції чинній на час здійснення виконавчої дії), тобто у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом ( т.1 а.с.166-168).

Згідно відмітки державного виконавця про виконання рішення, виконавчий лист повернуто 25.03.2016 року на підставі п.8 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» ( редакції Закону України № 606-XIV).

Відповідно до статті 152ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЗК України).

Частинами першою та п`ятою статті 116 Земельного колексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно ч.2 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Як вбачається із витягу з Державного реєстру речових права на нерухоме майно про реєстрацію права власності та свідоцтва про право власності від 06.10.2014 реєстраційні номери 27725300 та НОМЕР_1 на нерухоме майно право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 2321582500:01:004:0130 та 2321582500:01:004:0131 зареєстровано за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ( т.2 а.с.11-14).

Документів, які б посвідчували речове право позивача ОСОБА_1 на земельні ділянки, прийнятих відповідним органом, матеріали справи на час перегляду справи апеляційним судом не містять.

Згідно з частиною першою статті 2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 4ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.15ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відсутність порушеного права є підставою для прийняття судом рішення про відмову у позові ( правова позиція викладена в постанові Верховного Суду ід 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16).

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку порушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Результат аналізу наведених норм права дає підстави для висновку, що, вирішуючи спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі, належним позивачем. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2021 року у справі № 917/664/19 зауважив, що гарантоване статтею 55Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Із наданих сторонами письмових доказів, які містяться в матеріалах справи, суд першої інстанції не встановив наявності речового права відносно спірних земельних ділянок у ОСОБА_1 .

Виходячи із конкретних обставин справи, яка переглядається, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу того, що позивачем не надано доказів на підтвердження наявності майнового права на визначені у позові земельні ділянки.

Твердження апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не врахував правові висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах є неприйнятними, оскільки апелянтом не вказано які саме висновки Верховного Суду не було застосовано у спірних правовідносинах.

Будь- яких інших належних та допустимих доказів для спростування висновків суду першої інстанції, передбачених статтями 77,78,79 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, відповідно до ст. 376 ЦПК України, апелянтом не представлено.

З мотивів, викладених в мотивувальній частині постанови, колегія суддів вважає, що доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновки суду першої інстанції не спростовують, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 30 листопада 2021 року у цій справі в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.

Повний текст постанови складено 08 травня 2023 року.

Головуючий О.М. Кримська

Судді: А.В. Дашковська

І.В. Кочеткова