Ухвала

від 04.05.2023 по справі 754/1623/15-ц

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2-др/754/72/23

Справа № 754/1623/15-ц

ДОДАТКОВА УХВАЛА

Іменем України

04 травня 2023 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді: Сенюти В.О.,

при секретарі: Василенко О.Г.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Деснянський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно будівельна компанія «ЮГАС» на дії/бездіяльність органу примусового виконання ,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 12.04.2023 року скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Деснянський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно будівельна компанія «ЮГАС» на дії/бездіяльність органу примусового виконання - задоволено. Постанову державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Вегери О.Д. від 29.12.2022 року про повернення виконавчого документа стягувачу - скасовано.

19.04.2023 року ОСОБА_1 направив на адресу Деснянського районного суду м. Києва заяву про ухвалення додаткового рішення, яким вирішити питання щодо відшкодування понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн., та витрати пов`язані із поштовим відправленням - 35, 00 грн. Подану заяву обґрунтовано тим, що заявник у своїй скарзі зазначав про те, що ним будуть понесені судові витрати, орієнтовано в розмірі 5000,00 грн., понесені витрати заявником підтверджується договором з адвокатом та актом виконаних робіт. Також заявник зазнав неминучі поштові витрати у розмірі 35,00 грн.

Від представника Деснянського РВДВС у м. Києві ЦМ УМЮ (М.Київ) надійшов відзив на заяву про ухвалення додаткового рішення. У поданому відзиві просить суд звернути увагу на те, що враховуючи відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень ОСОБА_1 неодноразово звертався із скаргами на дії державних виконавців у цій справі, нормативне-правове обґрунтування скарг не змінювалось, які не змінювався і представника заявника - адвокат Коротя Р.О. Адвокат неодноразово надає адвокатські послуги заявнику, у тому числі із супроводу стадії виконання рішення суду та оскарження дій органів примусового виконання, тобто був раніше обізнаний із правовою ситуацією в даному провадженні, судовою практикою та відповідним діючим законодавством. Враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіх». Таким чином, витрати заявлені заявником в суді вважає безпідставними та недоведеними.

Сторони в судове засіданні не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Дослідивши матеріали справи, заяву про ухвалення додаткового рішення, суд приходить до наступного висновку.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року по справі №918/858/16 зробив висновок про те, що судові витрати, пов`язані з розглядом скарги на дії (бездіяльність) органу ДВС, підлягають розподілу відповідно до вимог процесуального закону.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до положень ч. 1, п.п. 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За нормами ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частинами 1,2 ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас за змістом ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч. 5,6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог ч.4 ст.137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, з огляду на викладене, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц , від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18.

Повноваження адвоката, як представника, підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в ч.4 ст. 62 ЦПК України.

За положеннями п. 4 ст. 1, ч. 3,5 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19, також зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро, як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).

З матеріалів справи вбачається, що заявник звертаючись до суду із скаргою на дії /бездіяльність органу примусового виконання вказав про те, що за підготовку скарги - будуть понесені витрати в розмірі 5000,00 грн., докази чого будуть подані у порядку та строки, встановлені ЦПК України.

Заявником, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, до заяви про ухвалення додаткового рішення було долучено договір про надання правової (правничої) допомоги від 13.02.2023 року укладений між адвокатом Коротя Р.О. та ОСОБА_1, а також акт № 1 за договором від 13.02.2023 року про надання правової (правничої) допомоги від 15.04.2023 року.

Проте, суд наданий заявником акт від 15.04.2023 року до уваги не приймає, оскільки сторони склали акт про надання правової (правничої) допомоги по представництву та захисту прав та інтересів Клієнта у Дарницькому районному суд м. Києві, а не у Деснянському районному суді м. Києві, в провадженні якого перебувала на розгляді скарга.

Крім того, суд звертає увагу на те, що в акті від 15.04.2023 року міститься опис послуг, які були надані адвокатом, а саме - складання скарги на постанову Деснянського РВДВС від 22.12.2022 року № 65735822, в той час як предметом оскарження була постанова державного виконавця Деснянського ВДВС у м. Києві ЦМ УМЮ (м. Київ) від 29.12.2022 року.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, про те, що заявник всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надав суду доказів понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. в межах справи, що перебувала на розгляді Деснянського районного суду м. Києва за заявою ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Деснянського ВДВС у м. Києві ЦМ УМЮ (м. Київ) від 29.12.2022 року, а відтак у задоволенні заяви щодо стягнення вказаних витрат слід відмовити.

Вимога заявника про стягнення поштових витрат на відправлення заяви про ухвалення додаткового рішення суду задоволенню не підлягає, оскільки не відповідає ч. 3 ст. 133 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 81, 133, 137, 141, 270 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про розподіл витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Додаткова ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

В разі оголошення вступної та резолютивної частини ухвали або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи строк оскарження ухвали обчислюється з дня складання її повного тексту.

Повний текст додаткової ухвали суду складено: 08.05.2023 року.

Суддя: В.О. Сенюта