Ухвала

від 06.09.2023 по справі 754/1623/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 754/1623/15-ц

провадження № 61 -12276ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Петрова Є. В., (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 18 липня 2023 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Деснянський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно будівельна компанія «ЮГАС» на дії/бездіяльність органу примусового виконання,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії/бездіяльність органу примусового виконання, у якій просив суд скасувати постанову від 29 грудня 2022 року про повернення виконавчого документа стягувану у ВП 67735822, прийняту державним виконавцем Деснянського РВ ДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), а також стягнути судові витрати у розмірі 5 000,00 грн.

Деснянський районний суд м. Києва ухвалою від 12 квітня 2023 року скаргу задовольнив. Скасував постанову державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про повернення виконавчого документа стягувану.

24 квітня 2023 року ОСОБА_1 подав заяву про ухвалення додаткового судового рішення.

Додатковою ухвалою від 04 травня 2023 року Деснянський районний суд м. Києва у задоволенні заяви відмовив.

Київський апеляційний суд постановою від 18 липня 2023 року ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 04 травня 2023 року скасував, ухвалив нове судове рішення, яким заяву задовольнив частково. Стягнув з Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 1 000,00 грн на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, а також 35 грн витрат, пов`язаних з розглядом справи.

16 серпня 2023 року ОСОБА_1 за допомогою системи «Електронний суд» надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 18 липня 2023 року у вказаній вище справі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанцій порушив норми процесуального права, оскільки необґрунтовано та безпідставно зменшив суму судових витрат на правову допомогу з формальних підстав.

Вивчивши касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, виходячи з таких підстав.

Задовольняючи частково заяву про стягнення судових витрат, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Деснянський ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) заявило про необґрунтованість заявлених скаржником витрат, а ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження інших послуг юридичного характеру, крім складання тексту скарги.

Звертаючись до суду з заявою про ухвалення додаткового судового рішення, ОСОБА_1 просив суд стягнути на його користь витрати на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн та поштові витрати.

Витрати на правову допомогу як складова судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, визначені пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України.

Частина перша статті 134 ЦПК України визначає, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Процедура визначення розміру та стягнення судових витрат на правову допомогу, пов`язаних з розглядом справи, визначена статтею 137 ЦПК України.

Частинами першою, другою, третьою, четвертою, п`ятою та шостою статті 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1. розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2. розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в пункті 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 вказаного Закону визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно зі статтею ЗО цього Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1. складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2. часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3. обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4. ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Суд апеляційної інстанції на підставі доказів в матеріалах справи встановив, що скаржником було заявлено попередній орієнтований розмір витрат на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн. На підтвердження розміру витрат у встановлений законом строк ОСОБА_1 надав договір про надання правової допомоги від 13 лютого 2023 року, укладений між адвокатом Коротя Р. 0. та ОСОБА_1, а також акт № 1 від 15 квітня 2023 року про надання правничої допомоги з захисту прав та інтересів Клієнта у Дарницькому районному суді м. Києва у справі № 754/1623/15-ц, в обсязі: складання скарги на постанову

Деснянського РВДВС від 22 грудня 2022 року у ВП № 65735822 (державний виконавець Вегера О. Д.)/ 1,66667 год / 5 000,00 грн.

Пункт 4.1 Договору про надання правничої допомоги передбачав сплату Клієнтом адвокату фіксованого гонорару у розмірі 5 000,00 грн.

Шляхом аналізу матеріалів справи суд встановив, що неправильне зазначення в договорі назви суду та дати оскарженої постанови державного виконавця є опискою, в зв`язку з чим продовжив розгляд питання про стягнення витрат на правову допомогу у загальному порядку.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20).

Європейський суд з прав людини застосовує аналогічні критерії, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вважає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «ЕазШ/езї АІІіапсе Ьітіїесі» проти України», заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Стягуючи судові витрати на правову допомогу у меншому розмірі, ніж заявляв скаржник, суд апеляційної інстанції виходив з неспівмірності заявлених скаржником витрат, заперечень Деснянського ВДВС проти реальності заявлених судових витрат, вважаючи, що заявлена скаржником сума витрат лише за складання скарги на дії державногр виконавця є надмірною порівняно з наданою послугою.

За таких обставин суд апеляційної інстанції правильно застосував норму статей 137, 141 ЦПК України та дійшов обґрунтованого висновку щодо стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 1 000,00 грн та витрат, сплачених за поштове відправлення кореспонденції, оскільки такі витрати пов`язані з розглядом справи і такий висновок відповідає загальній правозастосовчій практиці, зокрема, правовому висновку у постанові від 03 грудня 2021 року справі № 927/237/20.

Доводи касаційної скарги такого висновку не спростовують, натомість зводяться до переоцінки встановлених судом обставин та доказів у справі, що не є безумовною підставою для відкриття касаційного провадження у справі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц сформульовано правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

З огляду на вищевикладене, суд касаційної інстанції не втручається у оцінку доказів та обставин, які були предметом аналізу судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а тому за таких умов у відкритті касаційного провадження на підставі частини четвертої статті 394 ЦПК України слід відмовити. Керуючись статтями 261, 394 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 18 липня 2023 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Деснянський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно будівельна компанія «ЮГАС» на дії/бездіяльність органу примусового виконання.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко