Ухвала

від 04.05.2023 по справі 183/9048/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/1494/23 Справа № 183/9048/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_5 та представника цивільного відповідача - адвоката ОСОБА_6 в інтересах ТОВ "Мілленіум" на вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2022 року у кримінальному провадженні № 12021041350000272, щодо:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сурсько-Михайлівка Солонянського району Дніпропетровської області, громадянина України, одруженого, маючого середню спеціальну освіту, працюючого автослюсарем в ТОВ "АТП-ДНІПРО", зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за участю

секретаря судового засідання ОСОБА_7

прокурора ОСОБА_8

обвинуваченого ОСОБА_5

захисника ОСОБА_9

представника цивільного відповідача ОСОБА_6

в режимі відеоконференції

представника потерпілого ОСОБА_10

В С Т А Н О В И Л А :

За вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2022 року ОСОБА_5 визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_5 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням строком на два роки.

На підставі ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_5 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов ОСОБА_11 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛЛЕНІУМ» про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, - задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛЛЕНІУМ» на користь ОСОБА_11 в рахунок відшкодування моральної шкоди 200 000 гривень 00 копійок, в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 1 800 гривень 00 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог, - відмовлено.

Судом вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат.

Цим вироком ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за вчинення злочину за таких обставин.

27 травня 2021 року приблизно о 09 годині 50 хвилин водій ОСОБА_5 , керуючи технічно справним транспортним засобом «DAF 95 XF 430», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом Н/ПР-цистерна-Е, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , зі швидкістю приблизно 50 км/год., по сухому покриттю проїзної частини автодороги М-04 «Знам`янка-Луганськ-Ізварине» Новомосковського району Дніпропетровської області, зі сторони м. Дніпро в напрямку м. Павлоград, де на 239 км +650 м не передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, не діючи таким чином, щоб не піддавати загрози життю та здоров`я громадян, не вжив заходів для своєчасного зменшення швидкості аж до зупинки керуючого ним транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, допустив зіткнення з транспортним засобом «ЗАЗ VIDA», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_11 , який виїхав на зустрічну смугу руху, по якій рухався водій транспортного засобу «DAF 95 XF 430», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_5 , та рухався по зустрічній смузі у зустрічному напрямку зі сторони м. Павлоград в напрямку м. Дніпро.

Своїми діями водій ОСОБА_5 грубо порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України: «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди», що з технічної точки зору, знаходиться в причинно-наслідковому зв`язку з настанням зазначеної дорожньо-транспортної пригоди.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водію автомобіля «ЗАЗ VIDA», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_11 були спричинені тілесні ушкодження у виді поєднаної травми: відкрита проникаюча черепно-мозкова травма - забій головного мозку ІІІ ступеню (геморагічний забій лівої тім`яної частки головного мозку, субдуральна гематома в лівій скроневій ділянці, пневмоцефалія), перелом лівої скроневої кістки з переходом на пірамідку та на основну кістку, гемосинус, розрив шкіри правого зовнішнього слухового проходу, садно у завушній області справа; закрита травма грудної клітини - перелом 2,3-го ребер справа, забої та розриви правої легені, правосторонній гемопневмоторакс; скелетна травма: відкритий перелом середньої третини діафазу правої плечової кістки зі зміщенням уламків, відкритий перелом ліктьового та вінцевого відростків правої ліктьової кістки, забиті рани та садна на правому плечі та в області правого ліктьового суглобу, у своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя.

Дії обвинуваченого ОСОБА_5 кваліфіковано судом за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження потерпілому.

В апеляції:

- обвинувачений ОСОБА_5 просить вирок суду скасувати та ухвалити новий, яким призначити йому покарання не пов`язане з позбавленням волі та не застосовуючи додаткове покарання. Також просить відмовити у задоволенні цивільного позову ОСОБА_11 то ТОВ "Міленіум".

В обґрунтування вказує, що саме страховик є юридичною особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану обвинуваченим. Саме страховику доводиться нести фактичні витрати по відшкодуванню можливої встановленої шкоди.

Вказує, що позивач не розглядає його як сторону у своєму позові, фактично позбавляючи права на захист від цивільно-правової відповідальності.

Також зазначає про те, що при ухваленні вироку, суд знехтував вимогами щодо встановлення ступеню вини учасників ДТП, а саме суд фактично проігнорував дії потерпілого, які знаходяться у безпосередньому причинному зв`язку з настанням наслідків у вигляді спричинених тілесних ушкоджень.

- представник цивільного відповідача, адвокат ОСОБА_6 в інтересах ТОВ "Мілленіум" просить вирок суду змінити в частині задоволення цивільного позову та зменшити суму, яка підлягає стягненню з ТОВ "Мілленіум" на користь ОСОБА_11 до 10 000 гривень та відмовити у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування вказує, що суд принципово врахував, що винні дії саме потерпілого, які полягали у виїзді на зустрічну смугу та нехтуванні п. 10.1 ПДР, спричинили ДТП та призвели до негативних наслідків. Присудження ж на користь потерпілого 200 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, враховуючи обставини кримінального правопорушення та дії потерпілого, не можна вважати такими, що відповідають засадам розумності, виваженості та справедливості.

Що стосується витрат на професійну правничу допомогу, то адвокат зазначає, що КПК України не передбачає стягнення процесуальних витрат, в тому числі на правову допомогу, виключно з обвинуваченого. При цьому стягнення таких витрат з цивільного відповідача є незаконним.

Вислухавши обвинуваченого та його захисника, які в судовому засіданні апеляційного суду не підтримали вимоги апеляції в частині оскарження призначеного йому покарання та просили задовольнити апеляцію в частині вирішення питання щодо цивільного позову, представника цивільного відповідача, який просив задовольнити його апеляційну скаргу, думку прокурора, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду про винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за обставин, встановлених судом і викладених у вироку, в апеляційних скаргах не оскаржуються, а тому апеляційним судом не переглядаються.

Доводи апеляційної скарги як обвинуваченого ОСОБА_5 в тій частині, що страховик є юридичною особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану обвинуваченим, так і представника цивільного відповідача, щодо необхідності зміни вироку та зменшення суми, яка підлягає стягненню з ТОВ «МІЛЛЕНІУМ» на користь ОСОБА_11 , є необґрунтованими, з огляду на наступне.

Так, вирішуючи питання про обґрунтованість судового рішення в частині стягнення з ТОВ «МІЛЛЕНІУМ» на користь ОСОБА_11 в рахунок відшкодування моральної шкоди 200 000 гривень, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

У відповідності з вимогами ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. При цьому, володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25.11.2020 року у справі № 760/28302/18-ц (провадження № 61 - 12464св20), від 02.11.2020 року у справі № 133/1238/17 (провадження № 61 - 19345св19), від 16.12.2020 у справі № 161/3557/19.

Таким чином, оскільки на момент розглядуваної ДТП ОСОБА_5 працював та виконував трудові обов`язки на посаді водія в ТОВ «МІЛЛЕНІУМ», то відповідно до наведених вище вимог ч. 1 ст. 1172 ЦК України, саме дана юридична особа має відшкодовувати шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Таким чином, суд першої інстанції об`єктивно та законно визначив належного відповідача, відповідно до вимог зазначених норм закону, у зв`язку з чим доводи сторони захисту з цього приводу є безпідставними.

Як видно з матеріалів кримінального провадження, потерпілий ОСОБА_11 заявив цивільний позов про стягнення з ТОВ «МІЛЛЕНІУМ», на його користь 500 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції, врахував обставини та наслідки вчинення злочину, ступінь та форму вини обвинуваченого, наявність віктимної поведінки самого потерпілого, що підтверджено висновками експерта № СЕ-19/104-21/25770-ІТ від 08 жовтня 2021 року, № СЕ-19/104-21/39873-ІТ від 20 грудня 2021 року, а також те, що потерпілому ОСОБА_11 дійсно спричинено моральну шкоду в результаті протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_5 , яка виразилася у фізичному болю та стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з каліцтвом та ушкодженням здоров`я, та душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього самого, та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення з ТОВ «МІЛЛЕНІУМ» в рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди 200 000 гривень.

Таке рішення суду першої інстанції відповідає принципам розумності, співмірності і справедливості, а тому враховуючи обставини провадження, глибини фізичних та душевних страждань, саме такий розмір відшкодування моральної шкоди буде відповідати засадам розумності, виваженості та справедливості і конкретним обставинам провадження.

З огляду на наведене, вимоги апеляційної скарги представника цивільного відповідача, щодо зменшення суми, яка підлягає стягненню з ТОВ "Мілленіум" на користь ОСОБА_11 до 10 000 гривень, задоволенню не підлягають.

Що стосується доводів представника цивільного відповідача в тій частині, що положеннями КПК України не передбачено стягнення витрат на правову допомогу з цивільного відповідача, то в даному випадку колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, стосовно того, що в даному судовому провадженні суд вирішує питання про розподіл судових витрат за нормами ЦПК України, зокрема п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, відповідно до якого, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведене, стягнення з ТОВ «МІЛЛЕНІУМ» на користь ОСОБА_11 1 800 гривень в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в повній мірі узгоджується із наведеними вище вимогами закону.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, суд першої інстанції дотримався вимог ст. ст. 50, 65 КК України та врахував особу обвинуваченого, який раніше не судимий, вину свою визнав повністю, за місцем роботи характеризується виключно позитивно, а за місцем мешкання задовільно, на обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває, ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, в сфері кримінальних правопорушень проти безпеки руху та експлуатації транспорту, де його додатковим обов`язковим об`єктом є життя та здоров`я особи, в результаті вчинення якого потерпілому ОСОБА_11 спричинено тяжкі тілесні ушкодження.

Окрім цього, суд першої інстанції прийняв до уваги необережну форму вини як обвинуваченого ОСОБА_5 , так і віктимну поведінку самого потерпілого у дані дорожньо-транспортній пригоді.

Суд першої інстанції також врахував обставини, які пом`якшують покарання ОСОБА_5 , а саме його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Таким чином, при призначенні покарання суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що покаранням необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді у вигляді позбавлення волі строком наближеним до мінімального, встановленого санкціює ч. 2 ст. 286 КК України із встановленням іспитового строку та без застосування додаткового покарання.

Такий вид і розмір покарання є достатнім для досягнення мети покарання, визначеної ст. 50 КК України, щодо запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Даний вид та розмір призначеного покарання в повній мірі відповідає вимогам апеляційної скарги обвинуваченого, в частині яких останній хоча і відмовився в судовому засіданні.

За загалом вище наведеного, підстав для застосування до обвинуваченого положень ст. 69 КК України, колегія суддів не знаходить.

Колегія суддів, також зважає на дотримання судом першої інстанції при призначенні покарання практики Європейського суду з прав людини відповідно до якої, складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним (справа «Скополла проти Італії» від 17.09.2009 року). Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не ставити особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 року).

З огляду на вище разом наведене, колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_5 та представника цивільного відповідача - адвоката ОСОБА_6 в інтересах ТОВ «МІЛЛЕНІУМ», - залишити без задоволення.

Вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2022 року у кримінальному провадженні № 12021041350000272, щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - у той же строк з моменту вручення йому копії судового рішення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4