Постанова

від 14.03.2024 по справі 183/9048/21

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024 року

м. Київ

справа № 183/9048/21

провадження № 51-3361км23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 04 травня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021041350000272, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сурсько-Михайлівка Солонянського району Дніпропетровської області, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2023 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на нього ряд обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Частково задоволено цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 до ТзОВ «МІЛЛЕНІУМ» про відшкодування моральної шкоди та стягнуто на його користь 200 000 гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди та 1800 гривень - у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Також суд прийняв рішення щодо розподілу процесуальних витрат і долі речових доказів.

Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 27 травня 2021 року приблизно о 09:50, керуючи технічно справним автомобілем марки «DAF 95 XF 430», д.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом Н/ПР-цистерна-Е, д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись зі швидкістю приблизно 50 км/год по автодорозі М-04 «Знам`янка-Луганськ-Ізварине» Новомосковського району Дніпропетровської області, зі сторони м. Дніпро у напрямку м. Павлоград, де на 239 км +650 м не передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, не діючи таким чином, щоб не піддавати загрозі життя та здоров`я громадян, не вжив заходів для своєчасного зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди та допустив зіткнення з транспортним засобом «ЗАЗ VIDA», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_7 , який виїхав на зустрічну смугу руху та рухався у зустрічному напрямку зі сторони м. Павлоград в напрямку м. Дніпро.

Унаслідок порушення ОСОБА_6 вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України сталася дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої водію автомобіля «ЗАЗ VIDA», д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_7 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження.

Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 04 травня 2023 року залишив вирок місцевого суду без змін.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Аргументуючи свою позицію, зазначає, що вирок місцевого суду не відповідає вимогам ст. 370 КПК України, оскільки в ході розгляду кримінального провадження не встановлено ступінь вини кожного з учасників ДТП.

Як зазначає засуджений, суд першої інстанції не з`ясував та не врахував усіх обставин ДТП, зокрема не надав належної оцінки тому, що ОСОБА_7 також грубо порушив ПДР України і його дії мають причинно-наслідковий зв`язок із суспільно небезпечними наслідками. На думку ОСОБА_6 , саме дії потерпілого є першопричиною ДТП.

Такі порушення, на переконання касатора, призвели у тому числі до безпідставного задоволення цивільного позову та стягнення із ТзОВ «МІЛЛЕНІУМ» на користь потерпілого моральної шкоди та витрат на професійну правничу допомогу.

В свою чергу апеляційний суд уваги на зазначене не звернув, переглядаючи вирок, не дотримався вимог ст. 419 КПК України та залишив без належної уваги доводи його апеляційної скарги.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 вважав, що підстави для задоволення касаційної скарги засудженого відсутні, оскільки судові рішення є законними та обґрунтованими.

Мотиви Суду

У касаційній скарзі порушується питання про перевірку судових рішень у касаційному порядку зокрема у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповнотою судового розгляду.

Згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Отже, суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості надавати оцінку доводам наведеним у касаційній скарзі в частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Мотивуючи свою скаргу, засуджений ОСОБА_6 вказує на незаконність та необґрунтованість оскаржуваних судових рішень через не з`ясування усіх обставин ДТП, зокрема ступеня вини обох учасників, та зазначає про відсутність належної оцінки окремих доказів, які на його переконання свідчать про те, що саме дії потерпілого є першопричиною настання суспільно небезпечних наслідків. Тоді як перевірка таких аргументів в силу ст. 433 КПК України до повноважень суду касаційної інстанції законом не віднесено.

У той же час, за результатами касаційного розгляду цього кримінального провадження, встановлено, що висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування обставин, підтверджених доказами, які було ретельно досліджено і перевірено під час судового розгляду.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, будучи допитаним у судовому засіданні суду першої інстанції, ОСОБА_6 показав, що визнає свою вину у скоєному повністю та не оспорює викладених у обвинувальному акті обставин. Крім цього обвинувачений зазначив, що після того як побачив на своїй смузі руху автомобіль під керуванням потерпілого, він почав не просто гальмувати, а звернув праворуч, де майже на узбіччі зіштовхнувся із транспортним засобом марки «ЗАЗ VIDA».

Крім визнавальних показів обвинуваченого, місцевий суд дослідив та надав належну оцінку іншим фактичним даним, зокрема:

- показаннями потерпілого ОСОБА_7 , який показав, що його автомобіль марки «ЗАЗ VIDA» за викладених у обвинувальному акті обставин почало заносити, він став некерованим, в результаті чого виїхав і перетнув смугу зустрічного руху, де у нього в`їхав автомобіль марки «DAF 95 XF 430»;

- дані протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 27 травня 2021 року та схеми разом із фототаблицями, де зафіксовано відомості щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди;

- дані висновків експертів № СЕ-19/104-21/18686-ІТ від 30 червня 2021 року та № СЕ-19/104-21/18687-ІТ від 30 червня 2021 року про те, що рульове керування та гальмівна система автомобілів «ЗАЗ VIDA» і «DAF 95 XF 430» на момент ДТП перебували в працездатному стані;

- дані протоколу проведення слідчого експерименту від 09 серпня 2021 року та схему і фототаблиці до нього, відповідно до яких ОСОБА_6 показав деталі стосовно обставин ДТП, яка відбулася 27 травня 2021 року за його участі, зокрема щодо місця зіткнення транспортних засобів;

- дані висновку експерта № СЕ-19/104-21/25770-ІТ від 08 жовтня 2021 року, відповідно до яких у даній дорожній обстановці дії водія автомобіля марки «ЗАЗ VIDA» ОСОБА_7 не відповідали вимогам п. 10.1 ПДР, що з технічної точки зору перебуває у причинному зв`язку з настанням даної ДТП. Дії водія автомобіля «DAF 95 XF 430» ОСОБА_6 не відповідали вимогам п. 12.3 ПДР, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з настанням даної ДТП, і при заданих вихідних даних останній мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем «ЗАЗ VIDA» шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування із зупинкою транспортного засобу;

- дані висновку експерта № 418/17 від 12 листопада 2021 року, щодо виявлених у потерпілого ОСОБА_7 тілесних ушкоджень та їх тяжкості;

- дані протоколу проведення слідчого експерименту від 19 листопада 2021 року зі схемою і фототаблицями до нього, відповідно до яких ОСОБА_7 показав деталі стосовно обставин ДТП, яка відбулася 27 травня 2021 року за його участі, зокрема щодо того яким чином він рухався на автомобілі, де його транспортний засіб почав змінювати напрямок руху, та де відносно меж проїзної частини дороги відбулося зіткнення.

На підставі аналізу визнавальних показань обвинуваченого та вищевказаних доказів суд першої інстанції, оцінюючи їх у сукупності, дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_6 порушення вимог п. 12.3 ПДР, що перебуває у причинному зв`язку з настанням ДТП, внаслідок якої потерпілий ОСОБА_7 отримав тяжкі тілесні ушкодження.

За встановлених судом першої інстанції обставин дії ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України кваліфіковано правильно, оскільки останній допустив грубе порушення вимог ПДР, що перебувало у причинно-наслідковому зв`язку з отриманням потерпілим тяжких тілесних ушкоджень.

У касаційній скарзі засуджений стверджує про безпідставне неврахування судом вини іншого водія, який створив для нього аварійну ситуацію, і вказує що саме його дії є першопричиною ДТП, в якій потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Такі доводи є безпідставними з огляду на таке.

Диспозиція ст. 286 КК України є бланкетною і для встановлення того, чи були порушені правила безпеки дорожнього руху, необхідно звертатися до ПДР, якими регламентовано єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Для з`ясування наявності об`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого наведеною нормою закону, мають бути встановлені три обов`язкові ознаки: суспільно небезпечне діяння (порушення правил безпеки дорожнього руху), суспільно небезпечні наслідки (спричинення смерті потерпілому або заподіяння тяжких тілесних ушкоджень) та причинний зв`язок між діянням і наслідками.

При цьому належить ураховувати, що кримінальне правопорушення, передбачене ст. 286 КК України, є злочином із так званим матеріальним складом, і обов`язковою ознакою його об`єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушення правил дорожнього руху, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) суспільно небезпечні наслідки, передбачені в частинах 1, 2 або 3 цієї статті, тобто тільки такі порушення, які є причиною настання цих наслідків.

Допущені особою, яка керує транспортним засобом, порушення ПДР можуть бути умовно поділені на дві групи: а) порушення, які самі собою (без порушення інших правил дорожнього руху) не здатні викликати суспільно небезпечні наслідки, зазначені у ст. 286 КК України; б) порушення, які самі собою (навіть без будь-яких інших додаткових факторів) містять реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і тим самим є головною, вирішальною умовою, без якої наслідки не настали б і яка з неминучістю викликає (породжує) їх у конкретній дорожньо-транспортній пригоді, що мала місце.

Під час розгляду кримінального провадження суд зобов`язаний виявити та встановити порушення ПДР, які мали місце, але водночас він повинен зазначити у вироку, які саме з цих порушень були причиною настання наслідків, передбачених ст. 286 КК України, тобто перебували у причинному зв`язку з ними, а які з цих порушень виконали лише функцію умов, що їм сприяли.

Тільки порушення ПДР, які містять реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і виступають безпосередньою причиною їх настання у кожному конкретному випадку дорожньо-транспортної пригоди є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони складу цього злочину.

У випадку виникнення дорожньо-транспортної пригоди за участю декількох водіїв наявність чи відсутність у їх діях складу кримінального правопорушення потребує встановлення причинного зв`язку між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, тобто з`ясування ступеня участі кожного з них у спричиненні злочинного наслідку. Основним чинником, який визначає відповідальність водія у разі створення небезпеки під час дорожнього руху, є його можливість вчасно виявити цю небезпеку і здійснити відповідні заходи для її уникнення чи зменшення. Причина, через яку створена небезпека для руху, не має значення, якщо встановлено, що водій мав можливість її вчасно виявити.

На противагу доводам засудженого, у цьому кримінальному провадженні місцевий суд чітко зазначив у вироку, які саме порушення ПДР України стали причиною настання наслідків, передбачених ч. 2 ст. 286 КК України, тобто перебували у прямому причинному зв`язку з ними. Так, суд установив, що причиною дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків є порушення пункту 12.3 ПДР України, допущені водієм ОСОБА_6 , котрий не зменшив швидкість керованого ним автомобіля аж до повної його зупинки, звернув вправо та допустив зіткнення з транспортним засобом під керуванням водія ОСОБА_7 , внаслідок чого той отримав тяжкі тілесні ушкодження.

З такими висновками погоджується й колегія суддів Верховного Суду.

Наведені у касаційній скарзі доводи про порушення апеляційним судом вимог ст. 419 КПК України через залишення без належної уваги доводів апеляційної скарги сторони захисту також є неспроможними.

Не погодившись із вироком місцевого суду, ОСОБА_6 та представник цивільного відповідача ТзОВ «МІЛЛЕНІУМ» - адвокат ОСОБА_8 подали апеляційні скарги. Обвинувачений наводив доводи, аналогічні доводам касаційної скарги, та просив вирок місцевого суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити йому покарання не пов`язане з позбавленням волі, не застосовувати до нього додаткове покарання та відмовити у задоволенні цивільного позову ОСОБА_7 . При цьому, у судовому засіданні ОСОБА_6 та його захисник вказали, що вони не оспорюють фактичних обставин кримінального провадження, однак вважають, що місцевий суд не врахував належним чином ступінь вини іншого водія у ДТП.

В свою чергу адвокат ОСОБА_8 просив вирок суду змінити у частині задоволення цивільного позову та зменшити суму, яка підлягає стягненню з ТзОВ «МІЛЛЕНІУМ»на користь потерпілого до 10 000 гривень та відмовити у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу.

З матеріалів провадження вбачається, що під час апеляційного розгляду колегія суддів апеляційного суду проаналізувала наведені доводи апеляційних скарг, надала їм належну оцінку та навела у своїй ухвалі докладні мотиви прийнятого рішення й підстави, з яких апеляційні скарги визнані необґрунтованими.

Так, щодо доводів обвинуваченого ОСОБА_6 колегія суддів зазначила, що місцевий суд врахував наявність у даному кримінальному провадженні віктимної поведінки самого потерпілого у дорожньо-транспортній пригоді та взяв такі фактичні дані до уваги при призначенні покарання. Зокрема, місцевий суд вказав що з огляду на вищенаведені обставини необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_6 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді позбавлення волі строком, що наближений до мінімального за санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, із встановленням іспитового строку та без застосування додаткового покарання.

Крім цього, апеляційний суд погодився із висновками місцевого суду щодо розміру грошового відшкодування за завдану моральну шкоду, яке підлягало до стягнення із ТзОВ «МІЛЛЕНІУМ» як роботодавця обвинуваченого, і звернув увагу на те, що при вирішенні цього питання, крім іншого, було враховано, що у даному деліктному зобов`язанні наявна вина обох водіїв і порушення ОСОБА_7 вимог п. 10.1 ПДР фактично передувало події ДТП. З огляду на це, суд обґрунтовано задовольнив цивільний позов потерпілого частково та зазначив, що стягненню підлягає моральна шкода у розмірі 200 000 гривень, а не 500 000 гривень як просив ОСОБА_7 .

В подальшому, такі ж доводи ТзОВ «МІЛЛЕНІУМ» були предметом перегляду касаційного кримінального суду, який ухвалою від 06 червня 2023 року відмовив у відкритті касаційного провадження оскільки з касаційної скарги та наданих до неї судових рішень не вбачалося підстав для її задоволення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції переглянув оскаржуваний вирок місцевого суду відповідно до вимог ст. 404 КПК України, перевірив усі аргументи апеляційних скарг й навів переконливі мотиви для їх спростування та підстави, з яких залишив їх без задоволення, а тому оскаржувана ухвала узгоджується із вимогам статей 370, 419 КПК України.

Викладені в касаційній скарзі мотиви щодо незгоди із судовими рішеннями не спростовують правильності висновків судів і не містять переконливих доводів, які би дозволили Верховному Суду дійти висновку, що судові рішення суперечать нормам процесуального права щодо їх законності, обґрунтованості та вмотивованості.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставою для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень, не встановлено.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги засудженого відсутні.

Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в :

Вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 04 травня 2023 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_9 ОСОБА_2 ОСОБА_3