Ухвала

від 06.06.2023 по справі 183/9048/21

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

06 червня2023року

м. Київ

справа № 183/9048/21

провадження № 51 - 3361 ск 23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу представника цивільного відповідача - адвоката ОСОБА_4 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю (далі -ТОВ) «МІЛЛЕНІУМ» на вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 04 травня 2023 року щодо ОСОБА_5 ,

встановив:

За вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2023 року, ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК) та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без позбавлення права керування транспортними засобами, на підставі ст. 75 КК звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку 2 роки.

Цивільний позов ОСОБА_6 до ТОВ «МІЛЛЕНІУМ» про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, задоволено частково, стягнуто з ТОВ «МІЛЛЕНІУМ» на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування моральної шкоди 200 000 гривень, в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 1 800 гривень.

Вирішено питання щодо долі речових доказів та судових витрат.

Згідно з вироком ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він 07 травня 2021 року приблизно о 09:50 год, керуючи технічно-справним транспортним засобом «DAF 95 XF 430», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом Н/ПР-цистерна-Е, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , зі швидкістю приблизно 50 км/год., рухаючисьпо сухому покриттю проїзної частини автодороги М-04 «Знам`янка-Луганськ-Ізварине» Новомосковського району Дніпропетровської області, зі сторони м. Дніпро в напрямку м. Павлоград, де на 239 км +650 м не передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, не вжив заходів для своєчасного зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, допустив зіткнення з транспортним засобом «ЗАЗ VIDA», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_6 , що рухався у зустрічному напрямку.

В результаті ДТП водій автомобіля «ЗАЗ VIDA», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_6 отримав тяжкі тілесні ушкодження, які є небезпечними для життя.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 04 травня 2023 року вирок місцевого суду залишено без змін.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що представник цивільного відповідача - адвокат ОСОБА_4 який діє в інтересах ТОВ «МІЛЛЕНІУМ» не погоджується з вказаними судовими рішеннями в частині вирішення цивільного позову, а саме: з розміром моральної шкоди на користь потерпілого. Крім того, скаржник вказує про безпідставне стягнення з ТОВ «МІЛЛЕНІУМ» процесуальних витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оскільки, на його думку, нормами КПК передбачено, що у разі ухвалення обвинувального вироку, стягнення процесуальних витрат покладається на обвинуваченого.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи та дослідивши оскаржувані судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 , правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК та призначене покарання в касаційній скарзі не оспорюються.

Що стосується доводів касаційної скарги представника цивільного відповідача про неправильне вирішення попередніми судами питання, щодо стягнення моральної шкоди, то колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ст. 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами, визначеними КПК, і при цьому застосовуються норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК).

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з ч. 1 ст. 23 ЦК, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК моральна шкода, окрім іншого, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я, в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 127 КПК шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров?я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. До того ж суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З оскаржуваних судових рішень вбачається, що потерпілий ОСОБА_6 заявив цивільний позов про стягнення з ТОВ «МІЛЛЕНІУМ», на його користь 500 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції, врахував обставини та наслідки вчинення злочину, ступінь та форму вини обвинуваченого, наявність віктимної поведінки самого потерпілого, що підтверджено висновками експерта № СЕ-19/104-21/25770-ІТ від 08 жовтня 2021 року, № СЕ-19/104-21/39873-ІТ від 20 грудня 2021 року, а також те, що потерпілому ОСОБА_6 дійсно спричинено моральну шкоду в результаті протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_5 , яка виразилася у фізичному болю та стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з каліцтвом та ушкодженням здоров`я.

При цьому, суд взяв до уваги те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілому ОСОБА_6 , згідно з висновком судово-медичної експертизи було спричинено тілесні ушкодження, а саме: відкрита проникаюча черепно-мозкова травма забій головного мозку ІІІ ступеню (геморагічний забій лівої тім`яної частки головного мозку, субдуральна гематома в лівій скроневій ділянці, пневмоцефалія), перелом лівої скроневої кістки з переходом на пірамідку та на основну кістку, гемосинус, розрив шкіри правого зовнішнього слухового проходу, садно у завушній області справа; закрита травма грудної клітки перелом 2, 3-го ребер справа, забої та розрив правої легені, правосторонній гемопневмоторакс; скелетна травма: відкритий перелом середньої третини діафізу правої плечової кістки зі зміщенням уламків, відкритий перелом ліктьового та вінцевого відростків правої ліктьової кістки, забиті рани та садна на правому плечі та в області правого ліктьового суглобу.

Установивши вказані обставини, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про необхідність стягнення 200 000 гривень на користь потерпілого з ТОВ «МІЛЛЕНІУМ» в рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди, а відтак доводи касаційної скарги представника цивільного відповідача - адвоката ОСОБА_4 щодо зменшення суми, яка підлягає стягненню з ТОВ "Мілленіум" на користь ОСОБА_6 до 10 000 гривень, є безпідставними.

Не погоджуючись із оскаржуваними рішеннями в частині задоволення цивільного позову щодо процесуальних витрат, представник цивільного відповідача - адвокат ОСОБА_4 вказує, що кримінальним процесуальним законодавством не передбачено стягнення витрат на правову допомогу саме з цивільного відповідача, на його думку, вказані процесуальні витрати повинні стягуватися з ОСОБА_5 , оскільки щодо нього ухвалено обвинувальний вирок.

Дійсно, положеннями ч. 1 ст. 124 КПК установлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

До таких витрат відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 118 цього Кодексу належать і витрати на правову допомогу.

При вирішенні питання про стягнення процесуальних витрат на користь ОСОБА_6 попередні суди допустилися порушення, однак це порушення не може бути підставою для зміни чи скасування вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду, оскільки не є істотним та не впливає на вирішення питання кримінально-правової кваліфікації, доведеності винуватості і призначення покарання.

Крім того, за приписами ст. 1191 ЦПК особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть за собою зміну або скасування оскаржуваних судових рішень при розгляді кримінального провадження в порядку касаційної процедури не встановлено, а тому касаційна скарга представника цивільного відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника цивільного відповідача - адвоката ОСОБА_4 в інтересах ТОВ «МІЛЛЕНІУМ» на вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 04 травня 2023 року щодо ОСОБА_5 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3