Рішення

від 08.05.2023 по справі 130/3117/21

ЖМЕРИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/130/60/2023

130/3117/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" травня 2023 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Заярного А.М.,

за участі секретаря судових засідань Мухи Р.П.,

представника позивача Бурки В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Агропродукт»</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Кметюк Світлана Анатоліївна, про витребування земельної ділянки з чужого незаконного користування та скасування державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року представник позивача звернувся до суду з цим позовом, в якому просив витребувати у відповідача з чужого незаконного користування земельну ділянку, що належить позивачу на підставі державного акту серії ЯД №360356, яка розташована на території Потоківської сільської ради Жмеринського району Вінницької області; скасувати рішення про державну реєстрацію права оренди приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Кметюк С.А. за індексним номером 25593603 від 27.10.2015.

Стислий виклад позицій позивача.

ОСОБА_1 на підставі державного акта серії ЯД №360356 належить земельна ділянка з кадастровим номером 0521084500:06:005:0103, площею 3,9394 га, яка розташована на території Потоківської сільської ради. В 2014 році позивачка уклала договір оренди землі з ТОВ «Агротал» терміном на 7 років. Потім вона дізналась, що обробіток земельної ділянки здійснює ТОВ «Поділля Агропродукт», з яким вона жодних договорів, щодо передачі земельної ділянки в оренду не підписувала, згоди на обробіток її землі не надавала. З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач дізналася, що її земельна ділянка знаходиться в оренді у ТОВ «Поділля Агропродукт» на підставі договору б/н від 15.09.2015 та додаткової угоди №1 від 24.06.2018, яких вона не підписувала. Вважає, що її підписи підроблені.

Заперечення відповідача.

Відповідач відзив на позовну заяву не подавав.

Процесуальні дії, заяви та клопотання.

11.11.2021 ухвалою судді позовна заява прийнята до розгляду. Призначено підготовче засідання на 10.01.2022.

10.01.2022 від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів, яке в судовому засіданні було задоволено, розгляд справи відкладено на 15.02.2022.

14.02.2022 від представника позивача надійшло повторне клопотання про витребування доказів, яке судом було задоволено. Розгляд справи відкладено на 13.04.2022.

23.02.2022 з Жмеринської міської ради надійшли витребувані документи. Також з Жмеринської РДА надійшли письмові пояснення.

28.03.2022 від представника відповідача надійшло клопотання про визнання причин неподання витребуваних доказів поважними та відкладення розгляду справи.

13.04.2022 розгляд справи відкладено на 24.05.2022.

24.05.2022 ухвалою суду в задоволенні клопотання представника позивача про призначення експертизи відмовлено. До відповідача застосовано стягнення у вигляді штрафу. Розгляд справи відкладено на 27.06.2022.

27.06.2022 ухвалою суду до відповідача застосовано повторно стягнення у вигляді штрафу. У справі призначено судову почеркознавчу експертизу. На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

11.07.2022 від представника відповідача до суду надійшло клопотання про скасування ухвал Жмеринського міськрайонного суду про застосування стягнення у вигляді штрафу.

27.07.2022 до суду надійшло клопотання експерта про надання додаткових матеріалів.

28.07.2022 ухвалою суду провадження у справі поновлено. Справа призначена до розгляду на 08.09.2022.

15.07.2022 представником відповідача подано апеляційну скаргу на ухвали суду про накладення стягнення у вигляді штрафу.

23.08.2022 від представника відповідача до суду надійшло клопотання про скасування ухвали про накладення штрафу та витребувані судом документи, зокрема додаткову угоду №1, на підставі якої проводилась державна реєстрація договору оренди.

08.09.2022 та 28.09.2022 розгляд справи відкладено.

19.10.2022 клопотання експерта задоволено, справу направлено для продовження експертизи. Провадження у справі зупинено.

21.12.2022 до суду надійшов висновок експерта.

У зв`язку з перебуванням судді у щорічній відпустці, ухвалою суду від 03.10.2023 провадження у справі поновлено, справа призначена до розгляду на 14.02.2023.

14.02.2023 до суду від представника відповідача надійшли заперечення на висновок експерта та клопотання про призначення повторної експертизи, в задоволенні яких ухвалою суду було відмовлено. Розгляд справи відкладено на 28.03.2023.

28.03.2023 підготовче провадження закрито, справа призначена до розгляду по суті на 08.05.2023.

08.05.2023 в судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги, підтримав.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився без повідомлення причин. Клопотання про відкладення розгляду справи не подавав.

Третя особа приватний нотаріус Кметюк С.А. належним чином повідомлена про час та місце розгляд справи в судове засідання не з`явилась без повідомлення причин.

Суд, на підставі ч.1 ст. 223 ЦПК України, розглянув справу у відсутність відповідача та представника третьої особи.

Відповідно частини 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, за умов існування усіх підставі, передбачених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, за згодою позивача, суд виніс ухвалу про заочний розгляд справи.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Відповідно до копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 360356 ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 3,9394 га, кадастровий номер 0521084500:06:005:0103, розташована на території Потоківської сільської ради Жмеринського району Вінницької області (в теперішній час територія Гніванської міської територіальної громади Вінницької області), з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.10,10 зворот).

Відповідно до Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 25.10.2021, право власності на земельну ділянку кадастровий номер 0521084500:06:005:0103 27.10.2015 зареєстровано за ОСОБА_1 . Державний реєстратор приватний нотаріус Кметюк С.А. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 25593603 від 27.10.2015, зареєструвала право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі, серія та номер: б/н, виданого 15.09. 2015, додаткова угода, серія та номер 1, видана 24.06.2018; строк дії договору 24.06.2025, з правом пролонгації, з правом передачі в піднайом (суборенду), орендар ТОВ «Поділля Агропродукт», орендодавець ОСОБА_1 (а.с.11, 11 зворот).

Згідно з інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку кадастровий номер 0521084500:06:005:0103, власником якої є ОСОБА_1 , 27.10.2015 зареєстровано право оренди земельної ділянки за ТОВ «Поділля Агропродукт», номер запису про право 11764622, орган, що здійснив державну реєстрацію права Вінницький міський нотаріальний округ (а.с.12,12 зворот).

Експертами Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Анною Лозінською та ОСОБА_3 проведено судову технічну та почеркознавчу експертизи у даній цивільній справі та 13.12.2022 виготовлено висновок за результатами проведення експертизи №4688/4689/22-21, відповідно до якого підписи від імені ОСОБА_1 в додатковій угоді №1 від 24.06.2018, укладений між ОСОБА_1 , ТОВ «Агротал» та ТОВ «Поділля Агропродукт» виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів. Підпис в додатковій угоді №1 від 24.06.2018, укладений між ОСОБА_1 , ТОВ «Агротал» та ТОВ «Поділля Агропродукт» виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с.208-213).

Представник відповідача ТОВ «Поділля Агропродукт» Барішевський О.В. не погоджується з висновком експерта № 4688/4689/22-21 від 13.12.2022 та подає рецензію на висновок, складену 13.02.2023 рецензентом, кандидатом юридичних наук Бондарем М.Є., який у своїй рецензії вказує на неповноту проведення почеркознавчого дослідження, з недотриманням певних положень методики експертизи, а негативні категоричні висновки експертизи стосовно справжності спірних підписів ОСОБА_1 вважає недостатньо обґрунтованими (а.с.227-231).

Так статтею 103 ЦПК України, передбачено, що при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну.

Отже, при задоволенні клопотання представника позивача відповідач не був позбавлений можливості запропонувати суду свої питання, свою експертну установу, висловити свою думку щодо матеріалів, які надавалась експерту під час призначення судової почеркознавчої експертизи за клопотанням представника позивача.

Повертаючись до процесу розгляду справи вбачається, що інтереси відповідача представляли різні адвокати, які не сприяли вчасному та об`єктивному розгляду справи, а намагались затягнути судовий процес.

Статтею 2 ЦПК України встановлено також, що одним із завдань цивільного процесуального судочинства є своєчасність вирішення справ, оскільки від цього залежить ефективність захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (995_004), ратифікованої Законом від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР ( 475/97-ВР ), гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної справи, в якій вона є стороною. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року, (Judgement of ECHR of 16 December 1992 De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253- В). З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах Осман проти Сполученого королівства від 28 жовтня 1998 року та Креуз проти Польщі від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особі (справа Скопелліті проти Італії від 23 листопада 1993 року), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа Папахелас проти Греції від 25 березня 1999 року). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. При цьому, 01 березня 2018 року ЄСПЛ ухвалив рішення у справі «Літвінюк проти України» («Litvinyuk v. Ukraine», заява № 55109/08) щодо надмірної тривалості провадження у справі та відсутності ефективного засобу юридичного захисту позивачки від такої тривалості.

За змістом положень частини першої статті 113 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому ж самому або іншому експерту (експертам).

Особливістю додаткової експертизи є те, що вона проводиться лише тоді, коли неповноту або недостатню ясність основного експертного висновку не можна усунути за допомогою допиту експерта й останньому потрібні додаткові дослідження.

Призначення додаткової експертизи пов`язане з якістю проведеної первісної експертизи та її повноти, тому необхідність проведення додаткової експертизи виникає у разі, коли експерт не надав відповіді на всі постановлені судом питання, не дослідив у повному обсязі надані йому у розпорядження матеріали або залишив без уваги суттєві обставини, також наявність нових доказів та/або надання сторонами нових матеріалів, які не були предметом дослідження.

Те, що представником відповідача поставлено під сумнів висновок експертів від 13 грудня 2022 року №4688/4689/22-21 не є безумовною підставою для призначення іншої експертизи за аналогічними питаннями. Так, процесуальним законодавством передбачено призначення додаткової експертизи за умови, що висновок експерта буде визнано неповним або неясним, або повторної експертизи за умови, якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності. У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» судам роз`яснено, що повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов`язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи.

Тому, в даному випадку суд визнає висновок судової технічної та почеркознавчої експертизи, виконаний експертами Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Анною Лозінською та Лілією Сімчук від 13.12.2022 №4688/4689/22-21, належним та допустимим доказом у справі, який не суперечить іншим наданим доказам, а рецензію на цей висновок та клопотання представника відповідача про призначення повторної експертизи вважає одним із способів затягування розгляду справи.

Оцінюючи вищеперераховані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79, 80 цього ж Кодексу вважає ці докази належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Мотив суду. Норми права, які застосовані судом.

Відповідно до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 41 Конституції України, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 року відповідно до закону № 175/97-ЕР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону, за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі статтею 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, має право безпосередньо звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про оренду землі» (далі Закон) відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частиною першою статті 4 Закону встановлено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

В судовому засіданні установлено, що позивач ОСОБА_1 відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №360356 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 0521084500:06:005:0103, площею 3,9394 га, розташованої на території Потоківської сільської ради Жмеринського району Вінницької області (в теперішній час територія Гніванської міської територіальної громади Вінницької області), з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.10,10 зворот).

Відповідно до статей 13, 14 Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно зі статтею 17 Закону, об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18) зазначено, що віндикаційний позов про витребування майна із чужого незаконного володіння - це позов власника, позбавленого володіння майном, про витребування майна від його володільця. Цивільне законодавство розрізняє право володіння як складову повноважень власника (частина перша статті 317 ЦК України), як різновид речових прав на чуже майно (пункт 1 частини першої статті 395 ЦК України) та як право, що виникає на договірних засадах, тобто договірне володіння.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (стаття 317 ЦК України).

Враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку. Тобто і реєстрація права оренди на земельні ділянки може свідчити про перебування такої ділянки у володінні орендаря. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, зокрема від добросовісного набувача, шляхом подання віндикаційного позову, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Таким чином, положення статті 388 ЦК України можуть застосовуватись як підстави позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, і було відчужене третій особі за умови, що між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Тому позивачка підставно звертається до суду з позовом про витребування належної їй земельної ділянки з чужого незаконного володіння, що є належним та ефективним способом захисту порушеного її права власності.

На підставі положень статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно з преамбулою Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", цей Закон регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

На підставі Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку кадастровий номер 0521084500:06:005:0103, власником якої є ОСОБА_1 , 27.10.2015 зареєстровано право оренди земельної ділянки за ТОВ «Поділля Агропродукт», номер запису про право 11764122, орган, що здійснив державну реєстрацію права Вінницький міський нотаріальний округ (а.с.11-12).

В даному випадку земельна ділянка вибула з володіння власниці поза її волею без прийняття нею відповідного рішення, а тому наявні законні підстави для її витребування.

Такий спосіб захисту відповідає речово-правовому характеру позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), задоволення вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

Таким чином, правова мета віндикаційного позову полягає у поверненні певного майна законному власнику як фактично, тобто у його фактичне володіння, так і у власність цієї особи, тобто шляхом відновлення відповідних записів у державних реєстрах.

Оскільки судом встановлено, що документ, на підставі якого державним реєстратором проведено державну реєстрацію прав, власницею майна не підписувався, а захистити своє право власності в інший спосіб ніж судовий, позивачка не може, тому її звернення з позовною вимогою про скасування державної реєстрації за досліджених в судовому засіданні обставин справи, є належним способом захисту прав та законних інтересів і позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому суд враховує, що згідно з абзацом 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Верховний Суд в своїй постанові від 23 червня 2020 року в справі № 922/2589/19 зазначив, що з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення судових рішень про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; скасування державної реєстрації прав обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Таким чином, суд вважає необхідним скасувати рішення про державну реєстрацію права оренди приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Кметюк Світлани Анатоліївни за індексним номером 25593603 від 27.10.2015, про право оренди земельної ділянки, де орендарем є відповідач ТОВ «Поділля Агропродукт»

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Згідно з частинами 5 та 6 статті 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Висновки суду.

За таких обставин, проаналізувавши всі обставини, на які позивач та її представники посилались, як на підставу своїх вимог, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх досліджені, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, орендована земельна ділянка підлягає витребуванню у ТОВ «Поділля Агропродукт», а рішення приватного нотаріуса - скасуванню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України документально підтверджені судові витрати позивача, понесені ним при подачі позовної заяви до суду, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі по 1816 грн. (а.с.4).

Вирішення питання розподілу судових витрат щодо витрат понесених відповідачем на проведення експертизи, судом з урахуванням відповідного клопотання сторони позивача підлягає шляхом постановлення додаткового рішення у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3-13, 19, 76-81, 89, 259, 263-265, 274 ЦПК України, Суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Агропродукт»</a> з чужого незаконного користування земельну ділянку, що належить ОСОБА_1 на підставі державного акту серії ЯД №360356 з кадастровим номером 0521084500:06:005:0103, площею 3,9394 га, яка розташована на території Гніванської міської територіальної громади Вінницької області (колишньої Потоківської сільської ради Жмеринського району Вінницької області).

Скасувати рішення про державну реєстрацію права оренди приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Кметюк Світлани Анатоліївни за індексним номером 25593603 від 27.10.2015.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Агропродукт»</a> на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1816 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Агропродукт»</a> ( місцезнаходження: 23130, Вінницька область, Жмеринський район, смт Браїлів, вул. Заводська, 7, ЄДРПОУ 41104967); Приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Кметюк Світлана Анатоліївна ( місцезнаходження: АДРЕСА_2 ).

Суддя Андрій ЗАЯРНИЙ

Дата складання повного судового рішення 11.05.2023