Рішення

від 28.11.2022 по справі 758/4487/16-ц

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/4487/16-ц

Провадження 2-др/758/13/22

У Х В А Л А

28 листопада 2022 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Ларіонової Н.М.,

при секретарі судового засідання Кужелєвій Ю.В.,

за участю: представника позивача - Яковець Т.В.,

відповідача-1 ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в місті Києві розглянувши заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення та матеріали цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕХАУ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТФ КАНТ ХХІ» про стягнення суми, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2021 р. відповідач ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду м. Києва із заявою про ухвалення додаткового судового рішення у цивільній справі № 757/4487/16-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕХАУ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТФ КАНТ ХХІ» про стягнення суми, в якій просить ухвалити додаткове рішення в частині розподілу судових витрат.

Заява мотивована тим, що Подільський районний суд міста Києва (суддя Ларіонова Н.М.) рішенням від 02.09.2021 р. відмовив у задоволенні позову ТОВ «РЕХАУ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь позивача грошові кошти у сумі 178 410,68 грн., з яких: основний борг - 52 951,84 грн., пеня - 52 384,70 грн., інфляційні втрати - 1 378,77 грн., відсотки - 71 695,37 грн. Але в рішенні не було вирішено питання про відшкодування стороні відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

У листопаді 2022 р. представником позивача подано заперечення проти заяви, згідно яких сторона позивача просить відмовити у постановленні додаткового рішення з підстав необґрунтованості заявлених вимог та безпідставності зведених сум представником відповідача, зазначивши, що статус адвоката ОСОБА_3 отримав тільки 12.07.2018 р., проте наскільки відомо ТОВ «РЕХАУ», Договір про надання правничої допомоги відповідачем та ОСОБА_3 укладений не був, а представництво продовжувало здійснюватися на підставі Довіреності. Згідно з довіреністю від 28.02.2018 року ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_3 вести справи в усіх судах України, тобто представництво відповідача в суді було здійснене представником на підставі довіреності, а не адвокатом, так як ОСОБА_3 на той час ще не отримав адвокатського посвідчення та не мав статусу адвоката.

В судовому засіданні представник ТОВ «РЕХАУ» просив відмовити у задоволені вимог про відшкодування витрат на правову допомогу та витрат щодо оплати вартості експертиз, та надав пояснення аналогічні викладеним в запереченнях.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 підтримав заяву про постановлення додаткового рішення та просив її задовольнити з підстав, наведених у заяві.

Інші учасники справи будучи повідомлені у встановленому законом порядку про час та місце розгляду заяви, в судове засідання не з`явились, заяв до суду не подавали.

Вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали заяви та матеріали цивільної справи, суд дійшов таких висновків.

Згідно ст.270 ч.1 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати (п.3).

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Подільського районного суду м. Києва від 02.09.2021 року у справі № 757/4487/16-ц в задоволенні позову ТОВ «РЕХАУ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТФ КАНТ ХХІ» про стягнення суми - відмовлено в повному обсязі.

02.09.2021 року Відповідач-1 ОСОБА_1 по справі подав Заяву про прийняття додаткового рішення суду, так як питання судових витрат на правову допомогу та витрат на почеркознавчу експертизу не було вирішене рішенням Подільського районного суду м. Києва від 02.09.2021 року.

Процесуальними етапами відшкодування судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу є: попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу (Ст. 134 ЦПК України); визначення розміру судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (Ст. 137 ЦПК України) шляхом подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаним адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої (правової) допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розміру судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; розподіл судових витрат (Ст. 141 ЦПК України).

У ЦПК України закріплено вимогу для кожної із сторін процесу подавати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи (Ст. 134 ЦПК України).

Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов`язковою складовою першої заяви по суті спору (як позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг, так і відзиву), оскільки з огляду на статтю 134 ЦПК України попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При цьому слід зауважити, що поданий стороною попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми таких витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Постановою ВП ВС від 12.11.2019 року у справі № 940/4494/18 передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат (ч. 2 ст. 134 ЦПК України) суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Наведена норма процесуального закону надає суду право у разі невиконання стороною обов`язку подати попередній розрахунок судових витрат відмовити у їх відшкодуванні, за винятком суми сплаченого стороною судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем в супереч ст. 134 ЦПК України не було подано розрахунку попередніх (орієнтовних) витрат на правничу (правову) допомогу.

Окрім цього, професійна правнича (правова) допомога, як вид правничої (правової) допомоги у вигляді представництва в суді, може надаватись виключно адвокатом (ст. 15 ЦПК України).

Згідно з Довіреністю від 28 лютого 2018 року (далі - Довіреність; а.с. 137) ОСОБА_1 уповноважує ОСОБА_3 вести справи в усіх судах України, тобто представництво відповідача в суді було здійснене представником на підставі Довіреності, а не адвокатом, так як ОСОБА_3 на той час ще не отримав Адвокатського посвідчення та не мав статус Адвоката.

Як встановлено судом, статус Адвоката ОСОБА_3 отримав тільки 12.07.2018 року, проте Договір про надання правничої (правової) допомоги між Відповідачем та ОСОБА_3 укладений не був, а представництво продовжувало здійснюватися на підставі Довіреності.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про адвокатську діяльність» передбачає, що Договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. Договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках:1) надання усних і письмових консультацій, роз`яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди): 2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об`єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк.

Навіть при укладенні усного договору про правничу (правову) допомогу, повинен був бути або запис в журналі, або якщо укласти письмовий Договір було неможливо за певних конкретних обставин, то все ж такий договір мав укластись в письмовій формі протягом трьох днів після закінчення конкретних обставин чи у найближчий можливий строк (ч. 2 ст. 27 ЗУ «Про адвокатську діяльність»).

Доказів укладення письмового Договору про надання правничої (правової) допомоги з Адвокатом ОСОБА_3 Відповідач разом із Заявою про прийняття додаткового рішення не надав.

Поданий в Заяві Відповідача Договір про надання правничої (правової) допомоги, укладений між Адвокатським об`єднанням «ЮВІТО» (далі - АО «ЮВІТО») та Відповідачем датований 02 квітня 2019 року, проте у Звіті до Договору про надання правової Допомоги (далі - Звіт) йдеться про послуги надані з 22.01.2018 року, тобто більше ніж за рік до його укладення.

Відповідно до п. 7.1. Договору про надання правничої (правової) допомоги (далі - Договір) «Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до повного його виконання сторонами. Сторони погодили, що умови даного Договору поширюють свою дію щодо послуг, які були надані ОСОБА_3 по вказаній в даному Договорі справі, ще з січня 2018 року та Сторони погодились, що такі послуги були надані на виконання даного Договору.»

Вказаний у Договорі п. 7.1 та надані послуги починаючи з 22.01.2018 року у Звіті суперечать ст. 15 ЦПК України, адже представництво Відповідача до 02.04.2019 року (до укладення Договору з АО «ЮВІТО») здійснювалося виключно на підставі Довіреності, оскільки ОСОБА_3 як Адвокат у справу не вступав та Ордеру на правову допомогу в суд не подавав.

Таким чином, судом вбачається недопустимим прохання розподілу вартості правової допомоги на підставі Договору з АО «ЮВІТО» в частині послуг, які надавались не цим адвокатським об`єднанням (а більше того - до реєстрації адвокатського об`єднання (АО «ЮВІТО» було зареєстроване 29.03.2019 року, що підтверджується даними з ЄДР з ресурсу «CONTRAGENT»)).

Крім того, заявлені у Договорі та Звіті послуги починаючи з 22.01.2018 року передують даті Довіреності на представництво інтересів Відповідача, так як послуги виходячи зі Звіту, надавалися з 22.01.2018 року а Довіреність видана 28.02.2018 року, при тому, що у Звіті у цей період декларується надання послуг, для яких є необхідним надання повноважень на представництво інтересів.

Як вбачається зі ст. 137 ЦПК України підлягають розподілу судові витрати на професійну правничу (правову) допомогу, яка надається саме адвокатами.

Згідно положень ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Таким чином, передбачені у Звіті в частині надання правової допомоги Представником за Довіреністю (особою, яка не є адвокатом) в період з 22.01.2018 до 08.01.2019 взагалі не можуть братись до уваги суду.

Окрім цього, ч. 4 ст. 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 2) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідач у своїй заяві вказує, що витрати на правничу (правову) допомогу у розмірі 81 750 грн. є повністю співмірними з ціною позову та виконаною роботою.

Дана справа є малозначною ще з самого початку її розгляду у суді, тобто з 2016 року, відповідно до ч. 6 ст. 19 Цивільного Кодексу України, так як ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Тому, доводи Відповідача в частині співмірності розміру витрат на правничу допомогу із ціною позову, враховуючи, що справа малозначна, тобто невеликої складності, не можуть братись до уваги суду, так як витрати на правову допомогу фактично дорівнюють більшій половині ціни позову, яка складає 178 410,68 грн.

Варто зауважити, що вартість правової (правничої) допомоги (гонорару) у розмірі 1 500,00 грн. за годину надання послуг у малозначній справі є явно завищеною, оскільки на 2018-2019 рік майже дорівнювала прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Окрім цього, відповідно до п. 5.1. Договору про надання правової допомоги «Сторони погодили наступну вартість правової допомоги (гонорару) Об`єднанню за цим Договором 1 500,00 грн. за годину надання послуг, які оплачуються по факту прийняття судом першої інстанції рішення по справі на підставі відповідного звіту за всі надані послуги по даному Договору».

п. 5.2 Договору «Не пізніше 5 (п`ятого) робочого дня місяця наступного за днем надання послуг Сторони зобов`язуються підписати Акт прийняття-передачі виконаних робіт/наданих послуг/правової допомоги (надалі також - Акт) сформованим Об 'єднанням».

п. 5.3 Договору «Правова допомога Об`єднання оплачується Замовником протягом 5 (п`яти) днів з моменту виставлення Рахунку».

Рахунок на оплату послуг виданий Об`єднанням не був, хоча сторони погодили та підписали Звіт то Договору про надання правничої (правової) Допомоги у якому вказано- «у випадку затвердження даного звіту просимо підписати Акт виконаних робіт та оплатити Рахунок, що додається та Акт наданих послуг»,але ні Рахунку на оплату послуг, ні доказів оплати таких послуг Відповідачем не надано.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Щодо відшкодування витрат за проведену почеркознавчу експертизу, то в Доповненнях до заперечення проти призначення експертизи від 17 вересня 2018 року ТОВ «РЕХАУ» зазначало, що проведення такої почеркознавчої експертизи є таким, що спрямоване на затягування розгляду судової справи. Більше того, самим Позивачем в матеріали справи було надано висновок експертизи, відповідно до якої встановлено, що підпис на договорі поруки здійснено іншою особою, у зв`язку з чим проводити судову експертизу (про відшкодування вартості якої йдеться) не було жодного сенсу. Позивач багаторазово заперечував проти проведення цієї експертизи, оскільки це призвело тільки до затягування розгляду справи та збільшення судових витрат.

Таким чином, вказані обставини дають суду підстави зробити висновок, що правові підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 відсутні, оскільки вимоги відповідача не засновані на законі. А відтак, суд залишає вищевказану заяву про ухвалення додаткового рішення без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.134, 137, 141, 270, 353 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕХАУ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТФ КАНТ ХХІ» про стягнення суми - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду з подачею апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 15 днів з дня складання ухвали.

Учасник справи, якому копія ухвали не була вручена в день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н. М. Ларіонова