Постанова

від 11.05.2023 по справі 922/1015/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2023 року м. Харків Справа № 922/1015/19

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В., суддя Плахов О.В.,

за участю секретаря судового засідання Садонцевої Л.К.,

за участю представників сторін:

від позивача: адвокат Грищенко О.М., за довіреністю від 24.08.2022 б/н;

від відповідача: не з`явився;

від ВДВС: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, м.Харків,

на ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.03.2023, постановлену в приміщенні Господарського суду Харківської області в м. Харкові, повний текст якої складений 03.04.2023 (суддя Кухар Н.М.),

у справі №922/1015/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс", м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Диліжанс", м. Харків,

про стягнення 59153,41грн,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.03.2023 у справі №922/1015/19 задоволено скаргу ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" на дії державного виконавця.

Визнано незаконними дії державного виконавця Салтівського ВДВС у м. Харкові Східного МРУ Міністерства юстиції у виконавчому провадженні № 59575058 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 01.07.2019 у справі № 922/1015/19, котрі виразилися у винесенні постанови від 03.03.2023 про повернення наказу Господарського суду Харківської області від 01.07.2019 у справі № 922/1015/19 стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Скасовано постанову Салтівського ВДВС у м. Харкові Східного МРУ Міністерства юстиції від 03.03.2023 про повернення наказу Господарського суду Харківської області від 01.07.2019 у справі № 922/1015/19 стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що виконавчі дії у виконавчому провадженні № 59575058 щодо перевірки та встановлення джерел доходів та іншого майна/активів боржника державним виконавцем не були виконані в повній мірі, на підтвердження належних, своєчасних та об`єктивних виконавчих дій у виконавчому провадженні № 59575058 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 01.07.2019 у справі № 922/1015/19 державним виконавцем Салтівського ВДВС у місті Харкові Східного МРУ Міністерства юстиції не було надано жодних доказів, а тому суд дійшов висновку, що дії державного виконавця щодо винесення постанови від 03.03.2023 про повернення наказу Господарського суду Харківської області від 01.07.2019 у справі № 922/1015/19 без виконання стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 cт. 37 Закону України "Про виконавче провадження" є протиправними, передчасними та незаконними.

Не погодившись з ухвалою, постановленою місцевим господарським судом, до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Салтівський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якій скаржник просить прийняти нове рішення, яким ухвалу Господарського суду Харківської області у справі №922/1015/19 від 30.03.2023 скасувати, у задоволенні позову ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції не надано оцінки тим обставинам, що державним виконавцем 17.09.2019 винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного ВП №54635742. Наголошує, що стягувач жодного разу не звертався до органу ДВС для ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження або звернення із заявою про хід виконавчого провадження, а також не звертався безпосередньо до начальника Відділу щодо перевірки законності вчинених державним виконавцем дій. Скаржник зазначає, що протягом всього часу, коли було відкрито виконавче провадження, ним направлялися запити до ДФС України, МВС України, направлялася вимога на отримання інформації, яка містить банківську таємницю, направлялися вимоги до банківських установ щодо надання інформації про наявність рахунків боржника, винесено постанову про арешт майна боржника, постанову про арешт коштів боржника, постанови про розшук майна боржника. Зазначає, що державним виконавцем здійснювалися виклики керівника юридичної особи із зобов`язанням з`явитися до органів ДВС, здійснювався вихід за адресою юридичної особи щодо встановлення місця знаходження майна боржника. Скаржник вважає безпідставними посилання суду першої інстанції на те, що виконавцем виявлення рахунків та відкриття нових рахунків за період з 17.07.2019 по 03.03.2023 не проводились або проводились із порушенням закону. Також апелянт зазначає, що у зв`язку з запровадженням на території України воєнного стану та включення території Харківської територіальної громади до переліку територій, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій, з 19.08.2022 примусове виконання судових рішень на зазначеній території було унеможливлено.

У відзиві на апеляційну скаргу стягувач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.03.2023 у справі №922/1015/19 - залишити без змін. Позивач зазначає, що Салтівський ВДВС у місті Харкові Східного МРУ Міністерства юстиції не надав жодних належних та допустимих доказів того, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню. За доводами стягувача державним виконавцем не вчинено всіх необхідних та обов`язкових дій під час розшуку та встановлення майна боржника. Зазначає, що згідно вимог Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець повинен періодично, неодноразово та/або систематично проводити перевірки майнового стану боржника з метою належного виконання рішення суду із врахуванням всього періоду перебування виконавчого документа на примусовому виконанні в органі примусового виконання. Позивач наголошує, що з документів, що містяться в Автоматизованій системі виконавчих проваджень вбачається порушення та недотримання органом ДВС ст.ст. 10, 18, 36, ч. 8 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження", зазначає, що за період з 17.07.2019 по 03.03.2023 виконавчі дії виконавцем або не проводились, або проводились із порушенням/недотриманням положень ч. 8 ст. 48 зазначеного Закону. Стягувач вважає, що невжиття органами ДВС всіх обов`язкових та необхідних заходів щодо виконання судового рішення є причиною того, що судове рішення залишається невиконаним.

Крім того, позивач наголошує на необґрунтованості подання скаржником до суду апеляційної інстанції тих доказів, які повинні були бути надані до суду першої інстанції. А тому просить не враховувати їх під час апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції.

У відповіді на відзив апелянт зазначає, що посилання позивача у відзиві на те що, державним виконавцем не вчинялись всі необхідні, своєчасні виконавчі дії є безпідставним, оскільки Салтівським ВДВС у місті Харкові Східного МРУ Міністерства юстиції було наведено всі вчинені заходи примусового виконання та підтверджено копіями матеріалів виконавчого провадження. Апелянт наголошує на зловживанні ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" процесуальними правами та просить відмовити у задоволенні відзиву позивача у повному обсязі.

10.05.2023 через підсистему "Електронний суд" від апелянта надійшла заява про розгляд справи без участі його представника.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки заява скаржника не суперечить положенням Господарського процесуального кодексу України, судова колегія дійшла висновку про її задоволення.

11.05.2023 у судовому засіданні апеляційної інстанції був присутній представник позивача, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги державного виконавця та просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.

Представники відповідача та апелянта про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, однак не скористалися своїм правом на участь у судовому засіданні апеляційної інстанції.

Оскільки в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення скаржника та відповідача, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників зазначених учасників справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 30.05.2019 у справі №922/1015/19 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Євро-Диліжанс" на користь ТОВ "Українська дистрибуційна компанія" 49145,20грн (з яких: 39163,20грн основного боргу; 8718,71грн пені; 771,66грн 3% річних; 491,63грн інфляційних нарахувань); а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 1595,98грн. В частині стягнення 10000,00грн основного боргу, 8,21грн 3% річних у позові відмовлено.

На виконання зазначеного рішення Господарським судом Харківської області 01.07.2019 видано наказ.

17.07.2019 постановою Московського ВДВС міста Харків ГТУЮ у Харківській області відкрито виконавче провадження № 59575058 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 01.07.2019 у справі № 922/1015/19 про стягнення із ТОВ "Євро-Диліжанс" на користь ТОВ "Українська дистрибуційна компанія" коштів на загальну суму 50741,18грн.

З Автоматизованої системи виконавчого провадження судом апеляційної інстанції встановлено, що того ж дня Московським ВДВС міста Харків ГТУЮ у Харківській області стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 5074,11грн та приєднано виконавче провадження №59575058 з примусового виконання судового наказу №922/1015/19, виданого 01.07.2019 Господарським судом Харківської області, до зведеного виконавчого провадження №54635742, яке веде Московський ВДВС міста Харків ГТУЮ у Харківській області.

Постановою Московського ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 15.01.2020 передано виконавчий документ - судовий наказ №922/1015/19, виданий 01.07.2019 Господарським судом Харківської області, до Московського ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та того ж дня постановою Московського ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції прийнято зазначене виконавче провадження ПВ №59575058.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.02.2022 у справі №922/1015/19 заяву ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" (вих. №03-1/09 від 03.09.2022) про заміну сторони (позивача) у справі та заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні задоволено. Замінено сторону (позивача) у справі № 922/1015/19 - ТОВ "Сайнеко" (попередня назва - ТОВ "Українська дистрибуційна компанія"; код ЄДРПОУ: 37310549), на його правонаступника - ТОВ "Ніко-Тайс". Замінено сторону (стягувача) у справі №922/1015/19 під час примусового виконання рішення Господарського суду Харківської області від 30.05.2019 у справі № 922/1015/19, котре набрало законної сили, згідно з наказом Господарського суду Харківської області від 10.07.2019 у справі №922/1015/19 - ТОВ "Сайнеко"(попередня назва - ТОВ "Українська дистрибуційна компанія"; код ЄДРПОУ: 37310549) на його правонаступника - ТОВ "Ніко-Тайс".

16.02.2022 TOB "Компанія "Ніко-Тайс" звернулося до Московського ВДВС у місті Харкові Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Харків) із клопотанням вих. № 16-3/02 про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні № 59575058 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 01.07.2019 у справі №922/1015/19 із відповідними підтверджуючими документами/доказами.

08.08.2022 TOB "Компанія "Ніко-Тайс" повторно звернулося до Московського ВДВС у місті Харкові Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Харків) з клопотанням вих. № 08-1/08 про заміну сторони (стагувача) у виконавчому провадженні №59575058 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області віл 01.07.2019 у справі № 922/1015/19 із відповідними підтверджуючими документами/доказами.

Постановою державного виконавця Салтівського ВДВС у місті Харкові Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Харків) від 12.09.2022 замінено сторону ТОВ "Українська дистрибуційна компанія" на його правонаступника ТОВ "Ніко-Тайс".

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.09.2022 у справі №922/1015/19 скаргу ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" на бездіяльність державного виконання Московського ВДВС у місті Харкові Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Харків) у виконавчому провадженні № 59575058 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 01.07.2019 у справі № 922/1015/19 задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Московського ВДВС у місті Харкові Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Харків) у виконавчому провадженні № 59575058 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 01.07.2019 у справі № 922/1015/19, котра виразилась у порушенні строків та порядку здійснення заміни сторони (стягувача) у виконавчому провадженні № 59575058 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 01.07.2019 у справі № 922/1015/19, із врахуванням норм та положень Закону України "Про виконавче провадження", а також клопотання вих. №16-3/02 від 16.02.2022 та клопотання вих. № 08-1/08 від 08.08.2022. В іншій частині вимог скарги провадження у справі закрито за відсутністю предмету спору.

З Автоматизованої системи виконавчого провадження вбачається, що у виконавчому провадженні № 59575058 Салтівським ВДВС у місті Харкові Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Харків) виносилися постанови про: зміну (доповнення) реєстраційних даних від 27.07.2022, розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 17.08.2022, про зміну (доповнення) реєстраційних даних від 07.09.2022.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" зверталося до Московського ВДВС у місті Харкові Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Харків) із клопотанням від 20.06.2022 №20-1/06 про вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №59575058 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 01.07.2019 у справі №922/1015/19, в якому стягувач наголошував, що вказаний наказ не виконаний та просив державного виконавця вчинити виконавчі дії, зокрема, щодо: здійснення періодичної перевірки та виявлення рахунків боржника; накладення арешту на грошові кошти на рахунках боржника; із метою отримання та встановлення інформації про майновий стан боржника, здійснення витребування від обслуговуючого банку боржника відомостей про рух коштів по рахунку на період із моменту відкриття виконавчого провадження; надання запиту до банків, у яких відкриті рахунки боржника про наявність та ліміт каси боржника; у разі виявлення каси накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться у касі боржника; направлення запитів до відповідних органів щодо наявності у власності боржника належного йому рухомого та нерухомого майна: транспортних засобів (автомобілів, самохідних машин, мотоциклів, тощо), об`єктів нерухомого майна (споруди, будівлі), тракторів, комбайнів, інших сільськогосподарських машин, сільськогосподарської техніки та інших механізмів, які містяться в електронних базах даних державних реєстрів, створених після 01.01.2012-2013, із врахуванням Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141 "Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" тощо, та котрі містяться в архівах паперових баз даних державних реєстрів, котрі функціонували до 2012-2013 років із врахуванням Наказу Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 "Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно"; витребування від Центру державного земельного кадастру, районного управління земельних ресурсів, сільської (селищної) ради інформації щодо наявності у власності чи в оренді боржника земельних ділянок, із зазначенням їх місцезнаходження, розміру та цільового призначення, із метою встановлення факту вирощування культур, їх опису та арешту; витребування від ДП "Держреєстри України" відомостей щодо наявності та/або відсутності у Базі даних "Реєстр сільськогосподарської техніки" даних щодо тракторів, комбайнів, інших сільськогосподарських машин, сільськогосподарської техніки та інших сільськогосподарських механізмів, належних боржнику на праві власності, та при їх виявленні здійснення належних заходів примусового виконання; витребування від ДП "Аграрні Реєстри" Міністерства аграрної політики та продовольства України (є адміністратором-держателем відповідного реєстру) відомостей щодо наявності та/або відсутності у Базі даних Реєстру даних про видані боржником аграрні розписки, а також відомостей про майно та осіб, що є боржниками і кредиторами за такими розписками, та у позитивному випадку вчинення відповідних та належних виконавчих дій; витребування від Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України відомостей щодо вжиття протягом 2019-2022 років боржником та/або іншими уповноваженими особами боржника дій по відчуженню/продажу належних боржнику транспортних засобів, тракторів, комбайнів, інших сільськогосподарських машин, сільськогосподарської техніки та інших сільськогосподарських механізмів; направлення запитів до ДП "Національні інформаційні системи" щодо встановлення факту видання боржником протягом 2020-2022 років довіреностей на ім`я третіх осіб на право користування/розпорядження належним боржнику майном; витребування від Фонду Державного майна України відомостей про те, чи брав боржник участь в приватизації майна; направлення запитів до податкових органів щодо встановлення та підтвердження факту перебування боржника протягом 2020-2022 років серед платників земельного податку та/або інших зборів, які справляються за користування землею, у відповідності до норм чинного законодавства України; направлення запитів до податкового органу з метою отримання інформації про дебіторську заборгованість боржника протягом 2020-2022 років; витребування від податкових та/або інших компетентних органів інформації щодо встановлення та підтвердження факту перебування боржника серед одержувачів державних дотацій у відповідній сфері господарської діяльності за певною державною програмою - фінансування/підтримка господарської діяльності за рахунок держави; з метою встановлення та/або перевірки факту здійснення боржником господарської діяльності, перевірки та встановлення майнового стану боржника, направлення запитів до Державної податкової служби України, її регіональних структурних підрозділів, про наявність та/або відсутність у боржника ведення книги обліку розрахункових операцій (книга ОРО)/журналу використання реєстраторів розрахункових операцій (РРО); з метою встановлення та/або перевірки факту здійснення боржником господарської діяльності, перевірки та встановлення майнового стану боржника, направлення запитів до Державної податкової служби України, її регіональних структурних підрозділів, про наявність та/або відсутність у боржника у реєстрі осіб, котрі здійснюють операції з товарами; з метою встановлення та/або перевірки факту здійснення боржником господарської діяльності, перевірки та встановлення майнового стану боржника, направлення запитів до Державної податкової служби України, її регіональних структурних підрозділів, про наявність та/або відсутність у боржника у реєстрі осіб, котрим має бути відшкодовано за рахунок державного бюджету суми податку на додану вартість; направлення запитів до Державної авіаційної служби України про наявність у власності боржника належного йому в Державному реєстрі цивільних повітряних суден України, та при його виявленні накласти арешти на виявлене майно; направлення запитів до районного (обласного) управління Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, про наявність у електронному реєстрі інспекції інформації про видачу і реєстрацію боржником дозвільних документів та ліцензій на провадження господарської діяльності, пов`язаної зі створенням об`єктів архітектури, та при його виявленні вчинити відповідні та належні виконавчі дії; направлення запитів до Департаменту розвитку сфери інтелектуальної власності та інноваційної політики Міністерства економіки України про наявність за боржником в Єдиному реєстрі одержувачів контрольних марок для маркування примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп`ютерних програм, баз даних; направлення запитів до структурного підрозділу районного (обласного) підпорядкування - філії "Український центр інноватики та патентно-інформаційних послуг" про наявність та/або відсутність боржника серед власників об`єктів промислової власності; направлення запитів до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, їх структурних підрозділів районного (обласного) підпорядкування, про наявність та/або відсутність боржника серед власників, які володіють 10% і більше пакетів акцій емітентів, та при його виявлені вчинити відповідні та належні виконавчі дії; направлення запитів до Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України, їх структурних підрозділів районного (обласного) підпорядкування, про наявність та/або відсутність боржника серед власників великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, підіймальних споруд, парових та водогрійних котлів, посудин, що працюють під тиском пари, трубопроводів пари та гарячої води, та при його виявленні вчинити відповідні та належні виконавчі дії; направлення керівнику боржника вимоги про з`явлення до органу державної виконавчої служби та надання документів, які підтверджують та/або спростовують можливість виконання виконавчого документу; у разі виявлення ознак ухилення від виконання рішення суду звернення до правоохоронних органів із поданням про притягнення до кримінальної відповідальності керівника боржника за невиконання рішення суду, перешкоджання при його виконанні та/або ухилення від його виконання, приховуванні майна, належного до примусового стягнення в рахунок погашення існуючого боргу та інше.

Відповідно до копії рекомендованого повідомлення, що долучене позивачем до скарги, зазначене клопотання вручено органу ДВС 01.07.2022.

Матеріали справи не містять доказів надіслання державним виконавцем будь-якої відповіді на клопотання ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс".

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 19.07.2022 №2993/5 "Про перейменування та затвердження структури" наказом Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Харків) від 25.07.2022 №102/В внесено зміни до наказу Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Харків) від 27.12.2019 №132/В "Про затвердження Положення про Московський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків)" та до Положення про Московський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), та в заголовку та в пункті першому замінено слова "Московський" на "Салтівський".

03.03.2023 державним виконавцем Салтівського ВДВС у місті Харкові Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Харків) постановою ВП №59575058 повернуто виконавчий документ, а саме: наказ Господарського суду Харківської області №922/1015/19, виданий 01.07.2019, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Постановою Салтівського ВДВС у місті Харкові Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Харків) від 03.03.3023 виведено виконавче провадження №59575058 із зведеного виконавчого провадження №54635742.

Не погоджуючись з такими діями державного виконавця, до Господарського суду Харківської області звернулось ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" зі скаргою (вх. № 6570 від 17.03.2023), в якій просило суд:

- визнати незаконними дії державного виконавця Салтівського ВДВС у місті Харкові Східного МРУ Міністерства юстиції у виконавчому провадженні № 59575058 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 01.07.2019 у справі № 922/1015/19, котрі виразились у винесені постанови від 03.03.2023 про повернення наказу Господарського суду Харківської області від 01.07.2019 у справі № 922/1015/19 стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження";

-скасувати постанову Салтівського ВДВС у місті Харкові Східного МРУ Міністерства юстиції від 03.03.2023 про повернення наказу Господарського суду Харківської області від 01.07.2019 у справі № 922/1015/19 стягувачеві на підставі п.2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

В обґрунтування скарги стягувач зазначав, що Салтівським ВДВС у місті Харкові Східного МРУ Міністерства юстиції за період з 17.07.2019 по 03.03.2023 всіх можливих, необхідних, своєчасних, належних, допустимих та об`єктивних виконавчих дій не вчинялося. Позивач вказує на порушення Салтівським ВДВС у місті Харкові Східного МРУ Міністерства юстиції порядку та періодичності здійснення заходів примусового виконання в межах виконавчого провадження № 59575058. Стягувач зазначає, що виявлення рахунків боржника як взагалі, так і на предмет відкриття боржником нових рахунків із метою уникнення від виконання рішення суду у даній справі, за період з 17.07.2019 по 03.03.2023 або не проводилось взагалі, або проводилось із порушенням/недотриманням положення ч.8 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження": 18.09.2020, 16.11.2021 та 22.09.2022; не було виявлено наявності каси підприємства боржника (шляхом звернення до податкових органів) та не накладено арешт на кошти, котрі знаходяться в ній та надходять до неї, як із врахуванням місця реєстрації боржника, так із врахуванням місця здійснення господарської діяльності.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.03.2023 у справі №922/1015/19 задоволено скаргу ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" на дії державного виконавця з підстав, що зазначені вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

За приписами ст. 129 Конституції України обов`язковість рішення суду визначено однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно зі ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997 вказав, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду". Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У рішеннях Європейського суду у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти Україні", "ПМП "Фея" та інші проти України" зазначається про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя.

Конституційний Суд України у рішенні від 13.12.2012 №18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист.

Виконання судового рішення, відповідно до змісту Рішення Конституційного Суду України від 26.06.2013 у справі №1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №2-р(ІІ)/2019 від 15.05.2019 у справі №3-368/2018(5259/18) Конституційний Суд України, беручи до уваги статті 3, 8, частини першу, другу статті 55, частини першу, другу статті 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, вважає, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом.

Також, у зазначеному рішенні Конституційний Суд України наголошує, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.

Отже, судове рішення, що набрало законної сили, є обов`язковим до виконання. Забезпечення виконання остаточного судового рішення у визначеному законом порядку є позитивним обов`язком держави.

Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців є Закон України "Про виконавче провадження".

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина перша статті 327 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Згідно приписів статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Частиною 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до пунктів 1, 2, 5 статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження повинно здійснюватися з дотриманням засад верховенства права, законності, справедливості, неупередженості, об`єктивності.

У частині першій статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Права та обов`язки виконавців визначено статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення (ч. 5 зазначеної статті).

Згідно зі ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Статтею 13 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону. Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.

Відповідно до частини 2 ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження" розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5 та 52 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець звертає стягнення на кошти/електронні гроші боржника - юридичної особи, що знаходяться у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки/електронні гаманці виконавець отримує в податкових органах, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Виконавець може звернути стягнення на кошти/електронні гроші боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках/електронних гаманцях і на рахунках/електронних гаманцях, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи. У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.

Положенням ч. ч. 1, 2, 5, 6, 8 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця. Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не менше одного разу на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Періодичність проведення перевірок майнового стану боржника чітко визначено Законом України "Про виконавче провадження", тобто такі перевірки мають вчинятися виконавцем систематично, а не одноразово. При цьому сам факт здійснення окремих дій щодо виявлення майна та коштів боржника, без встановлення та дослідження обставин того, що виконавцем проводилася перевірка майнового стану боржника з відповідною періодичністю, встановленою частиною 8 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження", не свідчить про належне виконання виконавцем своїх обов`язків щодо розшуку майна боржника та здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 27.03.2023 у справі № 904/817/20, від 02.12.2020 у справі №911/4670/13, від 19.08.2019 у справі № 913/438/16 від 18.07.2018 у справі № 915/1294/13, від 23.08.2018 у справі № 911/167/17.

Висновок щодо безрезультатності або неможливості розшуку боржника, майна боржника може бути обґрунтованим лише тоді, коли виконавець, повністю реалізував надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату.

Такі правові висновки викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №910/25970/14, від 02.12.2020 у справі №911/4670/13.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження" реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України. Вільний та безоплатний доступ до інформації автоматизованої системи виконавчого провадження забезпечує Міністерство юстиції України у мережі Інтернет на своєму офіційному веб-сайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації, на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, без обмежень та цілодобово. Інформація повинна містити відомості про час її розміщення. Рішення виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби виготовляються за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження. У разі тимчасової відсутності доступу до автоматизованої системи допускається виготовлення документів на паперових носіях з подальшим обов`язковим внесенням їх до автоматизованої системи не пізніше наступного робочого дня після відновлення її роботи.

Як вбачається з автоматизованої системи виконавчого провадження, за виконавчим провадженням ВП №59575058 постанови про арешт коштів та майна боржника не виносились.

Згідно відомостей, що містяться в автоматизованій системі виконавчого провадження ВП №59575058, вбачається, що державним виконавцем надсилалися запити до Державної фіскальної служби України № 86636398 від 18.09.2020, № 122888387 від 16.11.2021, № 146351865 від 22.09.2022 про наявні рахунки у боржників - юридичних осіб та/або фізичних осіб - підприємців, а також рахунки, відкриті боржником - юридичною особою через свої відокремлені підрозділи.

Отже, фактично запити до ДФС виконавцем здійснювалися один раз на рік, тобто з порушенням двотижневого строку, встановленого ч. 8 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження".

Судом апеляційної інстанції встановлено, що державним виконавцем надіслано вимогу до АТ "ОТП БАНК", АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ", АТ "УкрСиббанк", АТ "КРЕДОБАНК", АТ "Укрексімбанк", АТ "Ощадбанк" про надання інформації про наявність рахунків боржника та їх стан (відкритий/закритий), номери рахунків, валюту рахунків, тощо) та про залишки коштів на рахунках боржника (вказавши окремо по кожному рахунку); про наявність документів про арешт коштів на рахунках боржника (інформацію про наявну кількість постанов (ухвал) про арешт з зазначенням суми арешту по кожному документу) та іншого зупинення операцій на рахунках боржника; інформацію щодо договорів боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; інформацію про рух коштів та операцій на рахунках боржника (завантажена до автоматизованої системи виконавчого провадження 11.10.2022) та вимогу до АТ Комерційний банк "Приватбанк", АТ "Універсал Банк", ПАТ "Банк Восток" на отримання інформації стосовно наявності та/або стану рахунків ТОВ "ЄВРО-ДИЛІЖАНС", 32869911.

Отже, до банківських установ виконавцем з моменту відкриття виконавчого провадження 17.07.2019 вимоги надсилалися лише один раз, що є порушенням ч. 8 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження".

Також з відомостей автоматизованої системи вбачається, що органами ДВС надсилалися запити до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів № 129456092 від 05.01.2022 та № 129750894 від 10.01.2022.

Тобто, з моменту відкриття виконавчого провадження 17.07.2019 державним виконавцем запити щодо отримання інформації про ареєстровані за боржником транспортні засоби надсилалися лише двічі у січні 2022 року.

Таким чином, на момент винесення 03.03.2023 оскаржуваної стягувачем постанови про повернення виконавчого документу у державного виконавця була відсутня актуальна інформація щодо наявності чи відсутності у боржника майна, банківських рахунків та наявності на них грошових коштів.

Статтею 54 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець має право звернутися за інформацією про дебіторську заборгованість боржника до податкових органів. Податкові органи зобов`язані протягом трьох робочих днів з дня одержання відповідної вимоги виконавця надати виконавцю необхідні документи та інформацію.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів отримання органом ДВС від податкових органів інформації щодо дебіторської заборгованості боржника.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

З матеріалів справи судом встановлено, що державним виконавцем під час виконання наказу Господарського суду Харківської області від 01.07.2019 у справі №922/1015/19 не було вжито всіх необхідних та обов`язкових дій, зокрема, під час розшуку та встановлення майна боржника.

Враховуючи, що на підтвердження вчинення належних та своєчасних виконавчих дій у виконавчому провадженні № 59575058 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 01.07.2019 у справі № 922/1015/19 державним виконавцем Салтівського ВДВС у місті Харкові Східного МРУ Міністерства юстиції (м.Харків) не надано належних та допустимих доказів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії державного виконавця щодо винесення постанови від 03.03.2023 про повернення наказу Господарського суду Харківської області від 01.07.2019 у справі №922/1015/19 стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 cт. 37 Закону України "Про виконавче провадження" є протиправними, передчасними та незаконними.

Щодо доводів апелянта, що виконавчі дії здійснювалися в межах зведеного виконавчого провадження та державним виконавцем вчинювалися всі необхідні виконавчі дії, судова колегія вважає їх необґрунтованими, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Частиною 1 ст. 77 ГПК Визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 4, 5, 6 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. У випадку прийняття судом відмови сторони від визнання обставин суд може встановити строк для подання доказів щодо таких обставин.

Частиною 3 ст. 269 ГПК України унормовано, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Як вбачається з матеріалів справи, органом ДВС в обґрунтування своїх доводів та заперечень до суду першої інстанції не було надано жодних доказів. Обґрунтувань неможливості подання будь-яких доказів до суду першої інстанції державним виконавцем не заявлялося.

В той же час, звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу місцевого господарського суду, постановлену за результатами розгляду скарги на дії органу ДВС, апелянтом на обґрунтування своїх вимог надано матеріали виконавчого провадження, які не надавалися на розгляд суду першої інстанції. При цьому апелянтом не порушується питання поновлення пропущеного строку для подання до суду нових доказів, не надано обґрунтувань неможливості надати такі докази до суду першої інстанції в межах визначених законом строків.

Судова колегія зауважує, що здобуття нових доказів на стадії апеляційного перегляду справи суперечить основоположним принципам змагальності та рівності сторін господарського судочинства.

Обставин об`єктивної неможливості подання вказаних доказів до суду першої інстанції та, відповідно, наявності виняткового випадку для прийняття судом апеляційної інстанції нових доказів, заявником не доведено.

Згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 118 ГПК України передбачено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Враховуючи викладене, нові докази, надані державним виконавцем разом з апеляційною скаргою, судом апеляційної інстанції до розгляду не приймаються.

Судова колегія зауважує, що ні постанова державного виконавя від 17.07.2019 про приєднання виконавчого провадження ВП №59575058 до зведеного виконавчого провадження №54635742, ні інші матеріали справи не містить ідентифікатора доступу до зведеного виконавчого провадження в автоматизованій системі, а тому суд апеляційної інстанції позбавлений можливості перевірити доводи скаржника.

Разом з тим колегія суддів наголошує, що державний виконавець посилається на той факт, що виконавчі дії вчинялися в межах зведеного виконавчого провадження №54635742, в той же час до апеляційної скарги виконавцем долучаються здебільшого матеріали виконавчого провадження №54318383. Проте, державним виконавцем не надано обґрунтувань, яким чином виконавче провадження №54318383 пов?язано з виконавчим провадженням №59575058 та зведеним виконавчим провадженням №54635742.

Доводи апелянта щодо незвернення позивача в порядку, передбаченому ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження", до начальника відділу щодо перевірки законності вчинених державним виконавцем виконавчих дій, колегія суддів відхиляє з огляду на те, що згідно з положеннями ч. 1 ст. 74 названого Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

При цьому звернення сторони виконавчого провадження до суду зі скаргою на дії органу ДВС ніяким чином не обмежено необхідністю попереднього звернення до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Вимоги скаржника щодо відмови у задоволенні позову ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" у повному обсязі судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки апеляційним судом переглядається ухвала суду першої інстанції, постановлена за результатами розгляду скарги на дії органу ДВС, а не рішення суду, ухвалене по суті позовних вимог.

Таким чином, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час прийняття оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга Салтівського ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України підлягає залишенню без задоволення, ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.03.2023 у справі №922/1015/19 слід залишити без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст.ст.282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.03.2023 у справі №922/1015/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складений 15.05.2023.

Головуючий суддя Л.І. Бородіна

Суддя В.В. Лакіза

Суддя О.В. Плахов