Ухвала

від 09.05.2023 по справі 947/18279/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/19/23

Справа № 947/18279/22 1-кс/947/9012/22

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.05.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий - суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретарів судового засідання: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

прокурора - ОСОБА_7 ,

представника власників майна - адвоката ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційними скаргами представника власників майнаОСОБА_9 та ОСОБА_10 , - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 18.10.2022 року про арешт майна в кримінальному провадженні №62022150020000120 від 25.03.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України,

встановив:

Оскарженою ухвалою слідчого судді задоволено клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві ОСОБА_11 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_12 про арешт майна в кримінальному провадженні №62022150020000120 від 25.03.2022 року, та накладено арешт із забороною відчуження, розпорядження, користування та вчинення будь-яких реєстраційних дій, а також інших дій, що можуть призвести до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, використання, перетворення, передачі майна, яке було виявлено та вилучено в ході проведення обшуку в домоволодінні, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 24.08.2022 року.

Прийняте рішення слідчий суддя мотивував тим, що існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вилучені під час обшуку речі та майно, відповідають критеріям, передбаченим ст.98 КПК України, оскільки є речовими доказами у кримінальному провадженні.

Не погоджуючись з ухвалою, представник власників майна ОСОБА_9 , ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_8 подала окремі апеляційні скарги, в яких просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

Представник власників майна вказує на незаконність та необґрунтованість ухвали, оскільки при прийнятті рішення слідчий суддя не прийняв до уваги, що обшук та вилучення вказаного майна проводився з порушенням норм кримінального процесуального законодавства, зокрема на підставі однієї ухвали слідчого судді обшук проводився декілька днів. Також слідчим суддею не враховано, що обшук здійснено в домоволодінні, яке на праві власності належить ОСОБА_10 , яка не має жодного відношення до даного кримінального провадження.

Крім того адвокат зазначає, що в ході проведення обшуку було вилучено документи, речі, та предмети мистецтва, зокрема картини та ікони, які не були зазначені в ухвалі про надання дозволу на обшук.

Щодо руху апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції колегія суддів зазначає наступне.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.10.2022 року справу розподілено до розгляду колегії суддів у складі: головуючий - суддя ОСОБА_13 , судді: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 .

Судове засідання, призначене на 27.10.2022 року, було відкладено, у зв`язку із не надходженням до суду матеріалів судового провадження.

31.10.2022 року матеріали судового провадження надійшли до апеляційного суду.

21.11.2022 року протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, на підставі службової записки судді-доповідача ОСОБА_13 , з метою недопущення порушення строків розгляду справи у зв`язку із перебуванням судді ОСОБА_15 у відпустці, замінено суддю-учасника колегії суддів ОСОБА_15 , та визначено колегію суддів у складі: ОСОБА_13 , судді: ОСОБА_16 , ОСОБА_14

22.11.2022 року та 20.12.2022 року судові засідання відкладені за клопотанням представника власників майна - адвоката ОСОБА_8

28.12.2022 року протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано судді-доповідачу ОСОБА_17 , у складі колегії суддів: ОСОБА_16 та ОСОБА_14 , у зв`язку із достроковим відрахуванням судді ОСОБА_13 зі штату Одеського апеляційного суду з 26.12.2022 року, відповідно до рішення Верховного Суду від 23.12.2022 року №550/0/149-22.

30.12.2022 року на підставі службової записки судді ОСОБА_17 , замінено суддів-учасників колегії суддів: ОСОБА_16 та ОСОБА_14 , на постійно-діючу колегію суддів у склад якої входять: ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19

09.01.2023 року судове засідання відкладено, у зв`язку із перебуванням головуючого судді ОСОБА_17 у відпустці.

01.02.2023 року судове засідання відкладено через відсутність електропостачання в будівлі апеляційного суду.

13.02.2023 року за клопотанням прокурора судове засідання відкладено.

28.02.2023 року протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано судді-доповідачу ОСОБА_2 у складі колегії суддів: ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , у зв`язку із прийняттям Вищою радою правосуддя рішення 21.02.2023 року про звільнення судді ОСОБА_17 , який відряджений до Одеського апеляційного суду, з посади судді, у зв`язку з поданням заяви про відставку.

03.03.2023 року на підставі службової записки судді ОСОБА_2 , замінено суддів-учасників колегії суддів: ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , на постійно-діючу колегію суддів у склад якої входять: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

13.03.2023 року в судовому засіданні судом вислухані доводи представника власників майна - адвоката ОСОБА_8 та прокурора ОСОБА_7 , але судове засідання відкладено на 22.03.2023 року, для забезпечення прокурором явки слідчого з матеріалами кримінального провадження.

22.03.2023 року, 12.04.2023 року та 24.04.2023 року судові засідання відкладалися за клопотанням представника власника майна - адвоката ОСОБА_8

25.04.2023 року апеляційним судом направлено листа до Ради адвокатів Одеської області щодо повідомлення адвоката ОСОБА_8 про наступну дату судового засідання на 09.05.2023 року.

Того ж дня апеляційним судом направлено відповідного листа до Одеської обласної прокуратури, в якому повідомлено про неявку прокурора до суду 12.04.2023 року та 24.04.2023 року та звернута увага на необхідність вжиття заходів в забезпеченні участі прокурора в наступному судовому засіданні призначеному на 09.05.2023 року.

У судове засідання 09.05.2023 року з`явилась адвокат ОСОБА_8 , вказала про можливість апеляційного розгляду без участі власників майна ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ..

Прокурор, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, до апеляційного суду не з`явився, причин неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення не подавав, а також не забезпечив явку слідчого в провадженні якого перебуває дане кримінальне провадження.

За наведених обставин, відповідно до ч.4 ст.405 КПК України, апеляційний розгляд, зокрема судове засідання 09.05.2023 року, проведено за відсутності прокурора.

Колегія суддів звертає увагу, що подальше відкладення судового засідання у зв`язку із неявкою прокурора не слугуватиме дотриманню ст.28 КПК України.

Апеляційний суд вважає, що на стадії апеляційного перегляду оскарженого рішення, судом були створені всі умови для реалізації права прокурора на доступ до правосуддя, та приймаючи до уваги те, що останній, будучи повідомленим про дату та час розгляду скарги в апеляційному суді, неодноразово не з`являється, суд оцінює таку поведінку прокурора, як небажання особисто прийняти участь в розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського Суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

В своїх рішеннях Європейський Суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Заслухавши суддю-доповідача; представника власників майна - адвоката ОСОБА_8 , яка підтримала апеляційні скарги та просила їх задовольнити; думку прокурора ОСОБА_7 , висловлену в судовому засіданні 13.03.2023 року, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг; вивчивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг; колегія суддів дійшла висновку про таке.

Вирішуючи питання про можливість розгляду апеляційних скарг, які подані особами, які, відповідно до матеріалів кримінального провадження, не мають процесуального статусу і не є стороною цього провадження, апеляційний суд виходить з наступного.

Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України (далі - КПК) визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно зі ст. 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК ухвала слідчого судді про арешт майна підлягає апеляційному оскарженню. При цьому, КПК не встановлено чіткого переліку осіб - суб`єктів права на апеляційне оскарження цієї ухвали, але п. 10 ч. 1 ст. 393 КПК регламентовано, що апеляційну скаргу мають право подати інші особи у випадках, передбачених КПК.

Одним із учасників як кримінального, так і судового провадження є третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт (п. 25, 26 ч. 1 ст. 3 КПК).

Статтею 64-2 КПК визначається зміст і процесуальний статус третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт.

Водночас, в останньому абзаці ч. 7 ст. 173 КПК передбачено, що треті особи мають право на захисника та право оскаржити судове рішення щодо арешту майна.

За таких обставин, власник чи володілець майна, щодо якого вирішується питання про арешт, є особою прав, свобод та інтересів якої стосується судове рішення, а отже, належить до категорії «інші особи», які вправі подати апеляційну скаргу на рішення слідчого судді.

Згідно клопотання слідчого, матеріалів судового провадження та долучених до апеляційної скарги документів, вбачається, що майно вилучене з домоволодіння, в якому проживають ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

Таким чином, з урахуванням аналізу норм закону, закріплених в ст.41 Конституції України, ст.ст. 24, 64-2, 173, ч.1 ст.174, п.10 ч.1 ст.393 КПК, представник власників майна - адвокат ОСОБА_8 є особою, яка вправі звернутися з апеляційними скаргами на ухвалу слідчого судді про накладення арешту на майно.

Перевіривши доводи апеляційних скарг щодо незаконності ухвали слідчого судді про накладення арешту на вказане майно, апеляційний суд дійшов висновку про таке.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Перевіривши матеріали судової справи, апеляційний суд приходить до висновку про те, що ухвала слідчого судді не в повній мірі відповідає вимогам закону, та її неможливо вважати законною та обґрунтованою, з огляду на таке.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого/прокурора та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

За змістом ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно ч.2 ст.170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.2 ст.173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 31) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Апеляційним судом встановлено, що слідчий суддя не звернув уваги на невідповідність клопотання слідчого про накладення арешту на майно вимогам ст.171 КПК, прийняв його до розгляду та ухвалив передчасне рішення, яке не можна вважати законним та обґрунтованим.

Так, з матеріалів судового провадження вбачається, що Другим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62022150020000120 від 25.03.2022 року за ч. 2 ст. 364 КК України.

Згідно клопотання слідчого, в ході виконання доручення, службовими особами другого оперативного відділу (з дислокацією у м. Одеса) ТУ ДБР у м. Миколаєві, додатково проведено оперативно-розшукові заходи на території Одеської області направлені на виявлення осіб, що сприяють веденню активних військових дій проти України. В результаті чого встановлено організовану групу громадян України та Російської Федерації, яка сформована по етнічному принципу з уродженців Чечні.

Так, вказані особи збирають інформацію про місцезнаходження на території Одеської області об`єктів критичної інфраструктури, об`єктів військового призначення, місця дислокації особового складу збройних формувань України, військової техніки з метою передачі встановлених ними відомостей на тимчасово окуповану територію України для координації незаконних військових формувань та військ Російської Федерації, які планують здійснення атак на території Одеської області.

Так, незаконна діяльність полягає у відстеженні пересуванні техніки та особового складу на території Одеської області, зміну чергування на блок-постах, фіксування місць проживання службових осіб правоохоронних органів, транспортних засобів, на яких пересуваються службові особи правоохоронних органів.

Крім того, встановлено, що інформацію про місцезнаходження таких об`єктів, може бути передано даній групі діючими службовими особами ЗСУ, ДПСУ та ТрО, яким дана інформація стала відома в ході здійснення службової діяльності.

Вказана інформація, може передаватися за допомогою месенджерів встановлених на особистих телефонах, а також за допомогою захищених каналів передачі інформації, яка могли бути передані спец службами Російської Федерації для проведення підривної діяльності проти України та зберігаються за місцем проживання членів такої організованої групи.

Крім того, встановлено, дані особи можуть мати досвід бойових дій під час конфліктів на Кавказі, можуть бути віднесені до так званих «сплячих агентів» та активізувати свою діяльність підчас проведення атак з боку незаконних формувань та військ Російської Федерації в Одеській області для дестабілізації оборони в середині регіону, що може значно підірвати обороноздатність військових формувань та правоохоронних органів на території м. Одеси та Одеської області.

З метою дотримання чітких мір конспірації та не викриття правоохоронними органами, причетними до кримінального правопорушення особами, залучаються, орієнтовно з початку лютого 2022 року (більш точна дата та обставини встановлюються) як громадяни України так і іноземці, котрі не викликають підозр під час фільтраційних заходів та мають в суспільстві позитивну репутацію.

Оперативним шляхом встановлено, що основною метою залучення таких громадян є виконання ними функцій по фінансуванню диверсійних заходів на території м. Одеса та Одеської області, приховування, перевезення та акумулювання готівкових коштів протиправної групи, які призначаються для системного підкупу корегувальників та потреб диверсійно-розвідувальних груп.

Так, вищевказані службові особи ЗСУ, ДПСУ, ТрО та ГУ ДМС України в Одеській області зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч інтересам служби з метою отримання неправомірної вигоди, передають вищевказану інформацію ряду громадян України.

Зокрема, на думку органу досудового розслідування до вчинення кримінального правопорушення може бути причетний бізнесмен ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , та проживає за адресою: АДРЕСА_1 і є засновником ТОВ «ДЕРЖТЕХЦЕНТР».

Тривалий період часу, являючись директором та бенефіціаром ряду суб`єктів господарювання, зареєстрованих в Криму, зокрема: ТОВ «Глассок Крым», ТОВ «Группа Компаний «Фаворит», ТОВ «Ваше право», ТОВ «Симеиз» ОСОБА_9 здійснював підприємницьку діяльність на території окупованого Російською Федерацією Криму, отримуючи від самопроголошеного керівництва Криму договори на виконання будівельних робіт за бюджетні кошти та сплачуючи відповідні податки в бюджет Російської Федерації.

За наявною у ЗМІ інформацією має громадянство Німеччини. Має широке коло знайомств серед бізнесменів та політиків України та посадових осіб окупованого Криму із якими підтримує дружні відносини.

Його син ОСОБА_20 ( ОСОБА_21 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , уродженець Німеччини, документ підтверджуючий особу НОМЕР_8, виданий 04.08.2015 року в м. Берлін Німеччина, фактично мешкаючий за адресою: АДРЕСА_1 , за наявною інформацією зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_9 та його син ОСОБА_22 , на протязі 2022 року та по теперішній час включно, в своєму розпорядженні мають наступні транспортні засоби:

- автомобіль марки «Land Rover Range Rover», державний номерний знак НОМЕР_2 ;

- автомобіль марки «Nissan QASHQAI», державний номерний знак НОМЕР_3 .

ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянином рф, та разом із ОСОБА_9 являється засновником ТОВ «Алком Інвест». Має у власності нежитлові приміщення сьомого поверху - апартаменти з кухнею, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Французький бульвар 54/23, приміщення 26-27 та паркомісце № 68 за цією ж адресою. До 23.03.2022 року являвся директором ТОВ «ПИК» (ОКПО 34919465 рос.), котре здійснює діяльність на території окупованого рф Криму та являється директором ТОВ «Альфа Восток» (рос.). Має широке коло знайомств серед бізнесменів та політиків України та посадових осіб окупованого Криму із якими підтримує дружні відносини.

ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 . Для спілкування користується мобільним телефоном з абонентським номером: НОМЕР_4 . Являється бізнес-партнером ОСОБА_9 та ОСОБА_25 та засновником наступних суб`єктів господарювання: ТОВ «Курс 2011» ЄДРПОУ 37468686, СДБК «Садиба» ЄДРПОУ 34221184.

ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 ( АДРЕСА_6 , та АДРЕСА_7 ). Являється засновником та директором ряду суб`єктів господарювання, зокрема: ГО «Порто Франко» ЄДРПОУ 39199777, ТОВ «Український науково-промисловий альянс» ЄДРПОУ 31242442, ТОВ «Часник та Ко» ЄДРПОУ 37550339, ГО «Славал» ЄДРПОУ 26389461, ТОВ «СК «Фаворит» ЄДРПОУ 32224445 (одним із засновників являється ОСОБА_26 , котрий наразі перебуває у розшуку), ТОВ «Курс 2011» ЄДРПОУ 37468686.

Так, ОСОБА_25 - колишній депутат Одеської міської ради від ПП «Партія Регіонів», станом на теперішній час перебуває на території Російської Федерації, його рідний брат - ОСОБА_26 , колишній народний депутат України, державний зрадник.

Згідно із повідомленнями у ЗМІ (ІНФОРМАЦІЯ_6) ОСОБА_26 приймає участь у бойових діях на Херсонському напрямку на боці окупаційних військ Російської Федерації.

24.08.2022 року ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси задоволено клопотання слідчого та надано дозвіл на проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_9 , за адресою: АДРЕСА_8 , з метою відшукання речей і документів, що мають значення для кримінального провадження (а.п.91-92).

На виконання вказаної ухвали в період часу з 09:04 год. 26.08.2022 року із неодноразовими перервами до 22:22 год. 03.09.2022 год., проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого було вилучено майно вказане в протоколі обшуку від 26.08.2022/03.09.2022 року (а.п. 39-54).

Постановами старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, ОСОБА_11 від 03.09.2022 року майно вилучене в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_8 , визнано в якості речових доказів у кримінальному провадженні.

13.09.2022 року слідчим Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, ОСОБА_11 , за погодженням з відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_12 , було подане клопотання про арешт вилученого 26.08.2022-03.09.2022 року в ході обшуку майна.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що з клопотання вбачається відсутність жодного належного обґрунтування необхідності накладення вказаного арешту. Фактично слідчий лише послався на те, що на підставі ухвали слідчого судді від 24.08.2022 року проведено обшук у домоволодінні, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого було вилучено майно, проте слідчим не конкретизовано майно, яке вилучено в ході обшуку.

В клопотанні слідчий просить накласти арешт на певний перелік документів, оригіналів та їх копій, номерні знаки транспортних засобів, картини, ікони, автомобілі та статуетку.

Водночас апеляційним судом встановлено, що клопотання слідчого, всупереч вимогам ч.2 ст.171 КПК, не містить відповідного зазначення наявності підстав та мети відповідно до ст.170 КПК та відповідне обґрунтування необхідності накладення арешту на вказане майно.

Клопотання слідчого містить лише загальне посилання на норми ст.ст. 98, 170, 172 КПК, та вказівку про те, що клопотання про арешт майна подане з метою вивчення вищевказаних речей та отримання інформації, яка самостійно або в сукупності має доказове значення для злочину, тобто клопотання слідчого не містить належного мотивування необхідності накладення арешту на майно.

Частиною 2 статті 171 КПК чітко визначено, що у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Слідчим суддею не звернуто уваги на те, що вказаних вимог кримінального процесуального законодавства щодо клопотання про накладення арешту слідчим дотримано не було.

Колегія суддів звертає увагу, що арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження та може бути застосований лише в порядку та на підставах визначених кримінальним процесуальним законодавством, та є не допустимим формальне посилання слідчого на необхідність накладення арешту майна осіб з метою вивчення речей та отримання інформації, яка можливо самостійно або в сукупності має доказове значення для злочину, без належних на те підстав.

Крім того, слідчим суддею не прийнято до уваги, що слідчий звертаючись із клопотанням про накладення арешту, долучив до нього витяг з ЄРДР, рапорт від 10.08.2022 року, Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, витяг з «Опендатабот», певні публікації ЗМІ, однак не долучив докази на підтвердження правомірності проведеного обшуку, а також доказів того, що вилучене в ході обшуку майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Вказані ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 24.08.2022 року про дозвіл на обшук, а також три постанови слідчого від 03.09.2022 року про визнання вилученого в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1, майна в якості речових доказів у кримінальному провадженні, вже були надані слідчому судді в ході розгляду клопотання.

Крім того, протокол обшуку від 26.08.2022/03.09.2022 року, долучений до клопотання не в повному об`ємі, оскільки згідно ж самого протоколу вбачається, що від адвоката ОСОБА_8 надійшли зауваження, які остання виклала під відеозапис та у додатку до протоколу на 7 арк., однак до протоколу не долучено додатків.

Також клопотання слідчого не містить обґрунтування чому обшук на підставі однієї ухвали слідчого судді від 24.08.2022 року за адресою: АДРЕСА_1, проводився в період часу з 09:04 год. 26.08.2022 року із неодноразовими призупиненнями, та закінчений о 22:22 год. 03.09.2022 року.

Апеляційним судом встановлено, що слідчим суддею не звернуто увагу на недотримання строків звернення слідчого із клопотанням про накладення арешту.

Згідно ч.5 ст.171 КПК клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Разом з тим, з матеріалів судового провадження вбачається, що обшук розпочато о 09:04 год. 26.08.2022 року, закінчено 22:22 год. 03.09.2022 року, але клопотання про накладення арешту подано слідчому судді 13.09.2022 року, тобто з порушенням строку звернення визначеного ч.5 ст.171 КПК, без ініціювання питання про поновлення строку на звернення з клопотанням.

Також апеляційним судом встановлено, що клопотання слідчого, всупереч вимогам ч.2 ст.171 КПК, не містить ідентифікаційних ознак вилученого майна, що перешкоджає конкретизувати на що саме слідчий просить накласти арешт, що може в подальшому потягнути за собою негативні наслідки для даного кримінального провадження та не буде слугувати його завданням, а також може порушити права власників та володільців майна.

Так, в клопотанні про накладення арешту на майно слідчий просить накласти арешт зокрема на:

-блокнот синього кольору із написом «Montblanc» у клітинку із чорновими записами, без зазначення кількості аркушів та опису його вмісту;

-папка, у якій містяться 2 файли: у першому файлі чорнові записи на двох аркушах форми А4 у згорнутому стані, чорнові записи на 4 аркушах, 8 аркушів план-схем, без зазначення які саме записи, які саме план-схеми, без їх чіткої ідентифікації;

-заява про зняття арешту та перерахування коштів на 1 арк. без дати, без зазначення суб`єкта звернення та конкретної вимоги зняття якого саме арешту та перерахування яких коштів;

-довіреності, без зазначення які саме довіреності, ким саме та на яких суб`єктів видані, а також на які саме дії чи права;

-технічний паспорт на нежитлові приміщення сьомого поверху-апартаменти з кухнею прим. №26-27 в житловому будинку АДРЕСА_9 , та його копія, без зазначення чіткої адреси вказаних нежитлових приміщень;

-технічний паспорт від 09.08.2007 року за №74неж-150-/3511 на 3 арк., без конкретного зазначення його предмету;

-копія договору купівлі-продажу від 08.06.2010 року №ВМТ 687258 на 1 арк. (двічі) та ін., без зазначення суб`єктів укладення договору та його предмету;

-копія витягу з державного реєстру правочинів №РО 013732 на 1 арк. (двічі) та ін., без зазначення його предмету та дати;

-договір купівлі-продажу від 16.06.2010 року на 3 арк., від 08.06.2010 року на 5 арк., іпотечний договір від 30.10.2020 року, без вказівки суб`єктів укладення договорів та їх предметів;

-а також інші аналогічні невідповідності в зазначенні речей та документів, на які слідчий просить накласти арешт без зазначення ідентифікаційних ознак вилученого майна.

Апеляційний суд звертає увагу на неприпустимість загального переліку в прохальній частині клопотання документів та речей, тощо, адже кожен вилучений документ, річ та все майно має містити конкретні ідентифікаційні ознаки, зокрема назву, дату, суб`єкта видання чи суб`єктів укладення, кількість аркушів, кількість документів, визначення документ є оригіналом чи його копією, місце розташування документу та ін., а також яка саме правова підстава для накладення арешту на майно та яка його мета накладення саме в даному конкретному кримінальному провадженні.

Крім того, в клопотанні слідчий просить накласти арешт на автомобіль марки «Porsche Macan» (без номерів) із вінкодом НОМЕР_5 , а також автомобіль марки «Hyundai Genesis» (без номерів) із вінкодом НОМЕР_6 , однак не обґрунтовує які підстави необхідності накладення арешту на вказані транспортні засоби, а також не долучено документів на підтвердження приналежності конкретній фізичній чи юридичній особі.

Також клопотання слідчого не містить належного обґрунтування яке відношення документи, зокрема документи ТОВ «Бізнес буд», ТОВ «Альянс-холдінг», ТОВ «Галактік Солюшнс», копія паспорту та коду ОСОБА_27 , паспорт № НОМЕР_7 громадянина Ізраїлю виданий на ім`я ОСОБА_28 , копія паспорта громадянина ФРН на ім`я ОСОБА_29 та копія картки платника податків на її ім`я, ряд довіреностей, договорів купівлі-продажу, іпотечних договорів, довідок та ін. документів, а також номерні знаки, картини, ікони тощо, мають значення для даного кримінального провадження з правовою кваліфікацією ч.2 ст.364 КК України.

Крім того, не зрозумілим залишається й те, яке відношення фізичні особи: ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , з описом їх можливої діяльності, наявного майна, кола знайомств, мають відношення до кримінального провадження за ознаками ч.2 ст.364 КК України та відповідно до вилученого майна.

Згідно витягу з ЄРДР №62022150020000120 від 25.03.2022 року, відомості до ЄРДР внесені за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, за фактом того, що службові особи правоохоронних органів Одеської області зловживають службовим становищем з метою отримання неправомірної вигоди. Відомості про пред`явлення підозри в даному кримінальному провадженні відсутні.

Також не зрозумілим залишилася для колегії суддів та обставина, з якою метою слідчий посилається в клопотанні про накладення арешту на наявність у ОСОБА_9 та його сина ОСОБА_30 автомобілів«Land Rover Range Rover», державний номерний знак НОМЕР_2 , та «Nissan QASHQAI», державний номерний знак НОМЕР_3 , яке саме значення це має для кримінального провадження та клопотання про накладення арешту, при тому, що питання про накладення на вказане майно арешту слідчим не порушується.

Не втручаючись в кваліфікацію даного кримінального провадження, колегія суддів не може не звернути уваги на те, що виклад обставин кримінального провадження в клопотанні слідчого не відповідає нормі кримінального закону, за яким внесені відомості до ЄРДР та до обставин, які зазначені в клопотанні слідчого.

В судовому засіданні апеляційного суду 13.03.2023 року, прокурор ОСОБА_7 вказав, що у органу досудового розслідування є дані про причетність ОСОБА_9 до колабораційної діяльності та останній нібито має відношення до підприємств, які працюють на окупованій території України.

Разом з тим, прокурор не надав раціонального пояснення яким чином вказані ним обставини кореспондуються із правовою кваліфікацією, за якою внесені відомості до ЄРДР - ч.2 ст.364 КК України, із обставинами викладеними в клопотанні слідчого про накладення арешту, а також вилученим в ході обшуку майном.

З метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, апеляційним судом було зобов`язано прокурора забезпечити явку до апеляційного суду слідчого, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження та проводиться досудове розслідування чи прокурора, який погоджував клопотання про накладення арешту на майно, для можливості отримання судом вичерпних відповідей стосовно доводів клопотання та обставин кримінального провадження.

Однак, в подальшому прокурор та слідчий до апеляційного суду не з`явились, у зв`язку із чим суд вичерпав можливість встановлення вказаних обставин.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що звертаючись із клопотанням про накладення арешту на майно, слідчим не долучено документів, які можливо перебувають в розпорядженні органу досудового розслідування, на підтвердження того, що вилучене майно може бути використано як доказ факту чи обставин кримінального правопорушення саме у даному кримінальному провадженні з правовою кваліфікацією за ч.2 ст.364 КК України.

Колегія суддів звертає увагу, що необґрунтоване накладення арешту майна може в подальшому потягнути за собою негативні наслідки для даного кримінального провадження та не буде слугувати його завданням, а також може порушити законні права власників та володільців майна.

Безперечно на даний час, коли країна та населення потерпають від свавільного військового вторгнення Російської Федерації, особливо актуальним є встановлення та розслідування кримінальних правопорушень щодо злочинів вчинених проти основ національної безпеки України, та виявлення всіх осіб, що сприяють веденню активних військових дій проти України, однак кожне кримінальне провадження має здійснюватись із суворим дотриманням норм кримінального процесуального законодавства, та до кожного учасника кримінального провадження має бути застосована належна правова процедура.

За таких підстав, у даному кримінальному провадженні, на даному етапі його розслідування, клопотання слідчого не може бути розглянуто по суті, оскільки воно не відповідає вимогам ст.171 КПК, з урахуванням відсутності повної інформації в клопотанні щодо вилученого майна та обґрунтування підстав та мети для накладення арешту.

На переконання апеляційного суду, встановлення вказаних обставин слугуватиме досягненню дієвості кримінального провадження, та буде дієвим запобіжником настання шкідливих наслідків як для кримінального провадження, так і для власників майна.

За таких підстав, враховуючи недотримання слідчим вимог ст.171 КПК, слідчий суддя повинен був керуватися вимогами ч.3 ст.172 КПК та мусив повернути прокурору клопотання для усунення недоліків.

Не звернувши уваги на недоліки клопотання слідчого, слідчий суддя прийняв клопотання до розгляду, розглянув його та постановив оскаржену ухвалу, яка суперечить положенням ст.ст. 2, 7, 170, 173 КПК.

Відповідно до ч.3 ст.407 КПК, за наслідками апеляційного розгляду, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу.

З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги невідповідність клопотання слідчого вимогам ст.171 КПК, яка не була усунута слідчим суддею суду першої інстанції, в порядку ч.3 ст.172 КПК, та приймаючи до уваги те, що кримінальне провадження на даний перебуває на стадії досудового розслідування, строк якого ще не закінчився, що дає можливість прокурору усунути недоліки клопотання та повторно звернутися до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно.

За наведених обставин, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала слідчого судді скасуванню, з прийняттям нової ухвали про повернення клопотання прокурору для усунення недоліків, з підстав його невідповідності вимогам ст.171 КПК.

Керуючись ст.ст. 132, 167, 170-173, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційні скарги представника власників майнаОСОБА_9 та ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_8 - задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 18.10.2022 року, якою в кримінальному провадженні №62022150020000120 від 25.03.2022 року накладено арешт на майно, яке було виявлено та вилучено в ході проведення обшуку у домоволодінні, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 24.08.2022 року, із забороною відчуження, розпорядження, користування та вчинення будь-яких реєстраційних дій, а також інших дій, що можуть призвести до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, передачі майна - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві ОСОБА_11 , погодженого прокурором Одеської обласної прокуратури ОСОБА_12 , про накладення арешту на майно, вилучене під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 24.08.2022 року відповідно до переліку викладеного в клопотанні, - повернути прокурору для усунення недоліків викладених в мотивувальній частині ухвали на протязі 72 (семи десяти двох) годин, з моменту отримання повного тексту ухвали апеляційного суду.

Копію ухвали надіслати на адресу слідчого та прокурора.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4