Ухвала

від 08.08.2023 по справі 947/18279/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/1157/23

Справа № 947/18279/22 1-кс/947/6608/23

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

за участю:

прокурорів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

представника власників майна адвоката ОСОБА_9 ,

слідчого ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 23.06.2023 року про відмову в задоволенні клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_7 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 62022150020000120 від 25.03.2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 111 КК України,

установив

Зміст оскаржуваного судового рішення

Ухвалою слідчого судді було відмовлено в задоволенні клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_7 про арешт майна. Майно, яке було тимчасово вилучено у період з 26.08.2022 року по 03.09.2022 року в ході проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 24.08.2022 року у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 вирішено повернути власникам або їх представникам.

Мотивуючи своє рішення про відмову в задоволенні клопотання прокурора, слідчий суддя послався на те, що:

- стороною обвинувачення, попри строк досудового розслідування в рамках такого кримінального провадження, не доведено відповідність вилученого майна до категорії речових доказів, а відтак й наявності підстав та мети для арешту майна;

- стороною обвинувачення не доведено, що з моменту фактичного вилучення майна та до моменту повторного звернення з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, з таким майном проводилися будь-які процесуальні дії;

- стороною обвинувачення не доведено, з урахуванням наведених двох пунктів, в чому полягає необхідність в подальшому обмеженні прав зацікавлених осіб;

- стороною обвинувачення не доведено, що ОСОБА_11 має будь-яке відношення до кримінальних правопорушень, які є предметом розслідуваного кримінального провадження, й що останній є власником вилученого майна;

- стороною обвинувачення в цілому не доведено, хто є власником вилученого майна;

- стороною обвинувачення не враховано та залишено поза увагою недоліки, раніше зазначені в ухвалі Одеського апеляційного суду від 09.05.2023, при цьому формально повторно подано клопотання про арешт майна.

Зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі прокурор відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_7 , посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, обґрунтовує свої вимоги наступним.

- слідчим суддею не враховані доводи прокурора про те, що фактично всі недоліки прокурором усунуто та наведено відповідне обґрунтування необхідності накладення арешту на майно;

- слідчим суддею не враховані доводи прокурора щодо необхідності накладення арешту на майно, забезпечення завдань кримінального провадження, так як санкція частини 1 статті 111 КК передбачає конфіскацію майна;

- згідно пояснень сторони захисту, ОСОБА_11 проживав за адресою де проведено обшук, однак слідчий суддя зазначив, що до клопотання не надано доказів віднесення вилученого майна до власності вказаної особи, при тому, що зазначене майно виявлено та вилучено саме за місцем мешкання ОСОБА_11 , а стороною захисту не надано жодних доказів про належність вказаного майна іншим особам;

-слідчий суддя помилково зазначив, що метою арешту є лише огляд вилученого майна, не врахувавши всі наведені доводи прокурора, у тому числі що вилучена документація оглядається, наявна в ній інформація систематизується та аналізується, а вилучені речі, які виявлено та фактично вилучено за місцем мешкання ОСОБА_11 підпадають під можливу конфіскацію та з метою забезпечення кримінального провадження, потребує накладення на неї арешту;

- на теперішній час досудове розслідування триває, обставини вчинення кримінального правопорушення встановлюються та є всі наявні підстави щодо накладення арешту на зазначене майно. Однак, зазначені обставини судом не враховані, а доводи прокурора жодним чином не відображені в ухвалі.

На підставі викладеного, прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою накласти арешт на вилучене, під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , майно, шляхом заборони його відчуження, розпорядження, вчинення будь-яких реєстраційних дій, а також інших дій, що можуть призвести до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, передачі вказаного майна, а саме накласти арешт на об?єкти рухомого майна, які визнані речовим доказом у кримінальному провадженні, перелік якого міститься в клопотанні прокурора.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурорів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, представника власника майна, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до приписів ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно статей 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Стаття 170 КПК України, передбачає, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.

У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно матеріалів судової справи, Другим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62022150020000120 від 25.03.2022 за ч. 2 ст. 364 КК України.

У клопотанні прокурора (Т.1 а.п. 1-40) зазначено, що службовими особами другого оперативного відділу (з дислокацією у м. Одеса) ТУ ДБР у м. Миколаєві проведено оперативно-розшукові заходи на території Одеської області направлені на виявлення осіб, що сприяють веденню активних військових дій проти України. В результаті чого встановлено організовану групу громадян України та Російської Федерації, яка сформована по етнічному принципу з уродженців Чечні.

Так, вказані особи збирають інформацію про місцезнаходження на території Одеської області об`єктів критичної інфраструктури, об`єктів військового призначення, місця дислокації особового складу збройних формувань України, військово техніки з метою передачі встановлених ними відомостей на тимчасово окуповану територію України для координації незаконних військових формувань та військ Російської Федерації, які планують здійснення атак на території Одеської області.

Незаконна діяльність полягає у відстеженні пересуванні техніки та особового складу на території Одеської області, зміну чергування на блок-постах, фіксування місць проживання службових осіб правоохоронних органів, транспортних засобів, на яких пересуваються службові особи правоохоронних органів.

Крім того, встановлено, що інформацію про місцезнаходження таких об`єктів, може бути передано даній групі діючими службовими особами ЗСУ, ДПСУ та ТрО, яким дана інформація стала відома в ході здійснення службової діяльності.

Вказана інформація, може передаватися за допомогою месенджерів встановлених на особистих телефонах, а також за допомогою захищених каналів передачі інформації, яка могли бути передані спец службами Російської Федерації для проведення підривної діяльності проти України та зберігаються за місцем проживання членів такої організованої групи.

Крім того, встановлено, дані особи можуть мати досвід бойових дій під час конфліктів на Кавказі, можуть бути віднесені до т.з. «сплячих агентів» та активізувати свою діяльність підчас проведення атак з боку незаконних формувань та військ Російської Федерації в Одеській області для дестабілізації оборони в середині регіону, що може значно підірвати обороноздатність військових формувань та правоохоронних органів на території м. Одеси та Одеської області.

З метою дотримання чітких мір конспірації та не викриття правоохоронними органами, причетними до кримінального правопорушення особами, залучаються, орієнтовно з початку лютого 2022 року (більш точна дата та обставини встановлюються) як громадяни України так і іноземці, котрі не викликають підозр під час фільтраційних заходів та мають в суспільстві позитивну репутацію.

Оперативним шляхом встановлено, що основною метою залучення таких громадян є виконання ними функцій по фінансуванню диверсійних заходів на території м. Одеса та Одеської області, приховування, перевезення та акумулювання готівкових коштів протиправної групи, які призначаються для системного підкупу корегувальників та потреб диверсійно-розвідувальних груп.

Так, вищевказані службові особи ЗСУ, ДПСУ, ТрО та ГУ ДМС України в Одеській області зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч інтересам служби з метою отримання неправомірної вигоди, передають вищевказану інформацію ряду громадян України.

Зокрема, до вчинення кримінального правопорушення може бути причетна група бізнесменів, серед яких:

- ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, інн НОМЕР_1 , паспорт серія та номер НОМЕР_2 від 13.05.2002, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , являється засновником ТОВ «ДЕРЖТЕХЦЕНТР», ЄДРПОУ 43602143, юридична адреса: місто Одеса, Тираспольське шосе буд. № 22, м.т. +380507427777.

Тривалий період часу, являючись директором та бенефіціаром ряду суб`єктів господарювання, зареєстрованих в Криму, зокрема: ТОВ «ГлассокКрым», ТОВ «Группа Компаний «Фаворит», ТОВ «Ваше право», ТОВ «Симеиз» здійснював підприємницьку діяльність на території окупованого рф Криму, отримуючи від самопроголошеного керівництва Криму договори на виконання будівельних робіт за бюджетні кошти та сплачуючи відповідні податки в бюджет рф. За наявною у ЗМІ інформацією має громадянство Німеччини. Має широке коло знайомств серед бізнесменів та політиків України та посадових осіб окупованого Криму із якими підтримує дружні відносини;

- ОСОБА_12 , ( ОСОБА_13 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 , іпн. НОМЕР_3 , уродженець Німеччини, документ підтверджуючий особу C 3JOYWTPW, виданий 04.08.2015 року в м. Берлін, Німеччина. Фактично мешкаючий за адресою: АДРЕСА_1 . Контактний телефон: НОМЕР_4 . За наявною інформацією зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_11 та його син ОСОБА_14 , на протязі 2022 року та по теперішній час включно, в своєму розпорядженні мають наступні транспортні засоби:

- автомобіль марки «LandRoverRangeRover», державний номерний знак НОМЕР_5 ;

- автомобіль марки «Nissan QASHQAI», державний номерний знак НОМЕР_6 .

- ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , іпн. НОМЕР_7 , громадянин рф. Разом із ОСОБА_11 являється засновником ТОВ «АлкомІнвест» ЄДРПОУ 36673949. Має у власності нежитлові приміщення сьомого поверху- апартаменти з кухнею, розташовані за адресою: АДРЕСА_4 та паркомісце № 68 за цією ж адресою. До 23.03.2022 являвся директором ТОВ «ПИК» (ОКПО 34919465 рос.), котре здійснює діяльність на території окупованого рф Криму та являється директором ТОВ «Альфа Восток» (рос.).Має широке коло знайомств серед бізнесменів та політиків України та посадових осіб окупованого Криму із якими підтримує дружні відносини.

- ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , іпн. НОМЕР_8 , паспорт серії та номер НОМЕР_9 виданий 17.03.1999 Суворівським РВ ОМУ України в Одеській області. Зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 . Для спілкування користується мобільним телефоном з абонентським номером: НОМЕР_10 . Являється бізнес- партнером ОСОБА_11 , ОСОБА_17 та засновником наступних суб`єктів господарювання: ТОВ «Курс 2011» ЄДРПОУ 37468686, СДБК «Садиба» ЄДРПОУ 34221184;

- ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , іпн. НОМЕР_11 , паспорт серії та номер НОМЕР_12 , виданий 16.06.1998 Київським РВ УМВС України в Одеській області. Зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 ( АДРЕСА_7 та АДРЕСА_8 ). Являється засновником та директором ряду суб`єктів господарювання, зокрема: ГО «Порто Франко» ЄДРПОУ 39199777, ТОВ «Український науково- промисловий альянс» ЄДРПОУ 31242442, ТОВ «Часник та Ко» ЄДРПОУ 37550339, ГО «Славал» ЄДРПОУ 26389461, ТОВ «СК «Фаворит» ЄДРПОУ 32224445 (одним із засновників являється ОСОБА_18 , котрий наразі перебуває у розшуку), ТОВ «Курс 2011» ЄДРПОУ 37468686.

Так, ОСОБА_17 - колишній депутат Одеської міської ради від ПП «Партія Регіонів», станом на теперішній час перебуває на території рф, його рідний брат- ОСОБА_18 , колишній народний депутат України, державний зрадник. Згідно із повідомленнями у ЗМІ (https://war.obozrevatel.com/vsu-unichtozhayut-okkupantov-sotnyami-no-predatel-markov-razmechtalsya-o-vzyatii-odessyi-i-pokazal-pushechnoe-myaso-video.htm), ОСОБА_18 приймає участь у бойових діях на Херсонському напрямку на боці окупаційних військ рф.

Слідчими 2 СВ ТУ ДБР у м. Миколаєві на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 24.08.2022 року проведено обшук у домоволодінні, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого було вилучено майно, яке в наступному було визнано речовими доказами.

В подальшому, ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 18.10.2022 задоволено клопотання сторони обвинувачення про накладення арешту майна, яка ухвалою Одеського апеляційного суду від 09.05.2023 скасована та клопотання про накладення арешту майна повернуто прокурору.

25.05.2023 року прокурор звернувся до слідчого судді Київського районного суду м. Одеси із клопотанням про накладення арешту на майно, вилучене під час проведення обшуку у домоволодінні, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 (Т. 3 а.п. 129).

Мотивуючи своє клопотання прокурор зазначив, що наразі наявна необхідність вивчення вилучених в ході проведення обшуку речей та отримання інформації, яка самостійно або в сукупності має доказове значення для даного злочину, в той час як незастосування арешту майна може призвести до втрати доказів, що перешкоджатиме розслідуванню та встановленню істини у вказаному кримінальному провадженні. Вказані речі, предмети, документи, на переконання органу досудового розслідування, мають значення речових доказів по вищевказаному кримінальному провадженню, зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення.

На теперішній час досудове розслідування триває, обставини вчинення кримінального правопорушення встановлюються, правова кваліфікація може змінитись.

З урахуванням викладених обставин, на переконання прокурора є всі наявні підстави щодо накладення арешту на зазначене майно.

Перевіривши доводи апеляційної скарги прокурора, апеляційний суд приходить до висновку, що вони є необґрунтованими, адже суперечать фактичним обставинам справи.

Апеляційний суд враховує, що під час розгляду клопотання прокурор в судовому засіданні вказав про те, що у вказаному витягу з ЄРДР зазначено некоректну інформацію відносно вчинення саме ОСОБА_11 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, оскільки вказана особа про підозру наразі не повідомлена. Прокурор зазначив, що будуть внесені відповідні зміни (виправлення) до такого витягу, після чого, на його думку, відомості в ЄРДР міститимуть інформацію, що досудове розслідування здійснюється відносно або ж невстановленої особи, або ж групою невстановлених осіб. Крім того, прокурором було повідомлено, що недоліки, які містилися в ухвалі Одеського апеляційного суду від 09.05.2023 року були виправлені, оскільки було більш детально розписано всі документи та необхідність накладення на них арешту.

Натомість, колегія суддів, аналізуючи доводи апеляційної скарги у співвідношенні із поданим клопотанням прокурора, встановила, що фактично обґрунтування необхідності арешту вилученого майна міститься на аркушах 23-25 клопотання (Т.1 а.п. 23-25), з яких мета та підстави викладені у двох абзацах, а інше є цитуванням норм КПК України.

24.08.2022 року ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси задоволено клопотання слідчого та надано дозвіл на проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_11 , за адресою: АДРЕСА_9 , з метою відшукання речей і документів, що мають значення для кримінального провадження.

На виконання вказаної ухвали, в період часу з 09:04 год. 26.08.2022 року із неодноразовими перервами до 22:22 год. 03.09.2022 год., проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого було вилучено майно вказане в протоколі обшуку від 26.08.2022/03.09.2022 року (а.п. 39-54).

Постановами старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, ОСОБА_10 від 03.09.2022 року майно вилучене в ході обшуку за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, буд.49-51-В, визнано в якості речових доказів у кримінальному провадженні.

В клопотанні прокурор просить накласти арешт на певний перелік документів, оригіналів та їх копій, номерні знаки транспортних засобів, картини, ікони, автомобілі та статуетку.

Не зазначено також у клопотанні, яким чином, перелічені у клопотанні картини,ікони,статуетка,автомобіль марки«PorscheMacan»(безномерів)із вінкодом НОМЕР_13 ,а такожавтомобіль марки«HyundaiGenesis»(безномерів)із вінкодом НОМЕР_14 ,стосуються кримінального провадження за ч. 2 ст. 364 КК України, адже зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, доводяться відповідними документами.

Отже, апеляційним розглядом встановлено, що на даній стадії досудового розслідування, жодній особі не повідомлено про підозру, а прокурором у клопотанні не доведені підстави вважати, що майну, на яке накладено арешт, загрожує знищення, чи воно підлягає спеціальній конфіскації, або конфіскації, як виду покарання, або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, або відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної або фізичної особи отриманої неправомірної вигоди, адже, навіть попередня кваліфікація за ч. 2 ст. 364 КК України, виглядає необґрунтованою, а цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

При цьому, клопотання прокурора не містить таке обґрунтування арешту майна, як його конфіскація, оскільки відомості до ЄРДР за кваліфікуючими ознаками вчинення злочину за ст. 111 ч.1 КК України внесені після подання такого клопотання слідчому судді.

Окрім того,в клопотанні прокурором лише загальними фразами зазначені підстава, мета та не вказано відповідного обґрунтування необхідності арешту майна, тому, колегія суддів вважає правильним висновок слідчого судді про те, що накладення арешту на зазначене вище майно, є безпідставним.

З наведених ж міркувань відносно відсутності будь-яких доказів щодо можливої причетності ОСОБА_11 до кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, апеляційний суд вважає правильним висновок слідчого судді про необґрунтованість доводів прокурора відносно того, що накладення арешту майна обумовлюється санкцією статті кримінального закону.

При цьому, апеляційний суд вважає правильним висновок слідчого судді про те, що фактично, на теперішній час, з огляду на зміст повторно поданого прокурором клопотання процесуальні недоліки, встановлені під час апеляційного розгляду та вказані в ухвалі Одеського апеляційного суду від 09.05.2023 року (провадження № 947/18279/22, справа № ), стороною обвинувачення виправлені не були.

Зокрема, подане клопотання не містить ані будь-яких додаткових документів, якими б підтверджувалося доказове значення вилученого майна, ані власне відповідного обґрунтування, в зв`язку з чим сторона обвинувачення в цілому прийшла до переконання про їх доказове значення у кримінальному провадженні.

Фактично,наразі клопотанняпрокурора зводитьсядо того,що такеклопотання поданоз метоювивчення вилученихречей таотримання інформації,яка самостійноабо всукупності маєдоказове значеннядля даногозлочину.Натомість,на часапеляційного розглядуминув майжерік змоменту проведенняобшуку 24.08.2022року,а дотеперішнього часуорганом досудовогорозслідування невстановлений власникмайна.При цьому,доводи прокурорапро те,що стороною захисту не надано жодних доказів про належність вказаного майна іншим особам, аніж ОСОБА_11 суперечать основним засадам кримінального провадження, адже дана особа не має статусу підозрюваного у провадженні та саме прокурор повинен доводити належність вилученого майна.

При цьому, апеляційний суд вважає правильним висновок слідчого судді про те, що повертаючи відповідне клопотання прокурору для усунення відповідних недоліків, суб`єктом прийняття такого рішення (чи то слідчим суддею, чи то колегією суддів суду апеляційної інстанції) надається можливість стороні обвинувачення в рамках розумного процесуального строку (ч. 3 ст. 172 КПК України), привести у відповідність до вимог закону клопотання про арешт майна з тим, щоб якщо першочергово з тих чи інших міркувань таке клопотання не в повній мірі відповідало закону, виправити такі обставини та забезпечити досягнення мети застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Шляхом встановлення відповідного процесуального строку для усунення таких недоліків забезпечується певний баланс інтересів власників/володільців вилученого майна з інтересами сторони обвинувачення, які в загальному вигляді зводяться до забезпечення досягнення завдань кримінального провадження.

Одеським апеляційним судом, в ухвалі від 09.05.2023 року встановлено, що формулювання клопотання про арешт майна: «з метою вивчення вилучених речей та отримання інформації, яка самостійно або в сукупності має доказове значення для даного злочину» не є достатнім для обмеження прав зацікавлених осіб, тобто для накладення арешту майна.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 167 КПК України передбачено, що тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є підстави вважати, що вони набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Разом з тим, у клопотанні прокурора не зазначено, якими доказами підтверджуються його доводи про те, що вилучені речі відповідають критеріям, передбаченим ч. 1 ст. 98 КПК України, а саме: які саме з вилучених речей були об`єктом кримінально протиправних дій, а які з них набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення.

За таких обставин, оскільки з моменту фактичного вилучення зазначеного у клопотанні майна на час апеляційного розгляду пройшов майже рік, апеляційний суд вважає правильною позицію слідчого судді про необхідність його розгляду по суті та відмові в його задоволенні, оскільки повторне повернення такого клопотання прокурору не відповідатиме ні завданням кримінального провадження (щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосовано належна правова процедура), ні загальним засадам кримінального провадження (ст. ст. 8, 9, 16 КПК України).

В цьому розрізі, якби хоча б дійсно, сторона обвинувачення навела наразі якісь аргументовані, підтверджені відповідними доказами доводи відносно того, щоб хоч якось пояснити свою позицію з приводу доказового значення вилученого майна, можливо дійсно, була б якась доцільність розглядати можливість додаткового повернення такого клопотання, у випадку певної його невідповідності вимогам закону.

Однак така формальна позиція сторони обвинувачення, яка відобразилася у повторно поданому клопотанні прокурора про арешт майна не може свідчити про те, що стороною обвинувачення хоча б якісь додаткові процесуальні дії вживалися для підтвердження доказового значення вилученого майна.

Відповідно до приписів ст. 171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини четвертої статті 170 цього Кодексу.

Перевірка обґрунтованості клопотання та інших доводів апеляційної скарги прокурора показала наступне.

Так, згідно витягу з ЄРДР кримінальне провадження № 62022150020000120 було зареєстроване 25.03.2022 року за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України (Т.1 а.п. 41).

Клопотання прокурора датоване 17.05.2023 року (Т.1 а.п. 1), натомість, згідно наданого прокурором витягу з ЄРДР, під час розгляду слідчим суддею клопотання про арешт майна, 20.06.2023 року до ЄРДР були внесені відомості про те, що ОСОБА_11 вчинив діяння, що полягають у наданні іноземній державі допомоги в проведенні підривної діяльності за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 111 КК України (Т. 3 а.п. 154).

Разом з тим, колегія суддів враховує, що на час звернення прокурором із клопотанням про арешт майна, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62022150020000120 проводилось лише за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, а кваліфікація злочину за ч.1 ст. 111 КК України була внесена напередодні судового розгляду клопотання прокурора, що свідчить про штучність створення обставин для обґрунтування позиції прокурора.

З огляду на викладене вище, апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що слідчим суддею не враховані доводи прокурора щодо необхідності накладення арешту на майно, забезпечення завдань кримінального провадження, так як санкція частини 1 статті 111 КК передбачає конфіскацію майна, оскільки на час проведення обшуку, вилучення майна та звернення прокурором до слідчого судді із клопотанням, досудове розслідування за вказаною кваліфікацією злочину не проводилось.

Крім того, органом досудового розслідування до теперішнього часу не встановлений власник вилученого майна, тому майно не може бути конфісковане.

Натомість, вказаний формальний підхід прокурора підтверджується також тим, що в ухвалі від 09.05.2023 року, Одеський апеляційний суд звернув увагу на те, що в клопотанні прокурор просить накласти арешт на автомобіль марки «Porsche Macan» (без номерів) із вінкодом НОМЕР_13 , а також автомобіль марки «Hyundai Genesis» (без номерів) із вінкодом НОМЕР_14 , однак не обґрунтовує які підстави необхідності накладення арешту на вказані транспортні засоби, а також не долучено документів на підтвердження приналежності конкретній фізичній чи юридичній особі.

Під час нового розгляду клопотання прокурора, стороною обвинувачення також не надані документи про належність вказаних транспортних засобів будь-якій фізичній чи юридичній особі. При цьому, в матеріалах судової справи міститься постанова слідчого ОСОБА_10 про визнання автомобілів речовими доказами від 03.09.2022 року, а також протокол їх передачі на відповідальне зберігання від 03.09.2022 року ОСОБА_19 (Т. 1 а.п. 199-200), процесуальний статус якого у провадженні не визначений, як і належність йому вказаного майна.

Таким чином, слідчий суддя прийшов до правильного висновку про те, якщо таке клопотання повторно буде повернуто прокурору, наведене не відповідатиме завданням та загальним засадам кримінального провадження, а також вимогам розумності та пропорційності, в розрізі інтересів зацікавлених осіб.

Колегія суддів враховує, що в ухвалі Одеського апеляційного суду від 09.05.2023 року зазначено, що: «безперечно, на даний час, коли країна та населення потерпають від свавільного військового вторгнення Російської Федерації, особливо актуальним є встановлення та розслідування кримінальних правопорушень щодо злочинів вчинених проти основ національної безпеки України, та виявлення всіх осіб, що сприяють веденню активних військових дій проти України, однак кожне кримінальне провадження має здійснюватися із суворим дотриманням норм кримінального процесуального законодавства, та до кожного учасника кримінального провадження має бути застосована належна правова процедура».

Таким чином, на теперішній час, за відсутності будь-якого документального підтвердження, внесення лише 20.06.2023 відповідних відомостей до ЄРДР за ч. 1 ст. 111 КК України, з огляду на повідомлені прокурором в судовому засіданні відомості, саме по собі не може обґрунтовувати необхідність накладення арешту майна, вилученого 24.08.2022 року, оскільки відсутні належні докази, які б як в цілому підтверджували факт вчинення такого кримінального правопорушення, так і можливу причетність до його вчинення ОСОБА_11 .

Згідно з положеннями п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

Апеляційний суд вважає, що клопотання прокурора про накладення арешту на майно є необґрунтованим та безпідставним, а судове рішення законним та справедливим, тому апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 170-173, 376, 404, 405, 407, 409, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив

Апеляційну скаргу прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 23.06.2023 року про відмову в задоволенні клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_7 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 62022150020000120 від 25.03.2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 111 КК України залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4