Ухвала

від 23.06.2023 по справі 947/18279/22

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/18279/22

Провадження № 1-кс/947/6608/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2023 рокуслідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , представника власників майна адвоката ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 62022150020000120 від 25.03.2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 111 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ВИКЛАД ФАКТИЧНИХ ОБСТАВИН РОЗСЛІДУВАНОГО КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:

Другим слідчимвідділом Територіальногоуправління Державногобюро розслідувань,розташованого ум.Миколаєві здійснюєтьсядосудове розслідуванняу кримінальномупровадженні №62022150020000120від 25.03.2022зач. 2 ст. 364 КК України.

Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Одеської обласної прокуратури.

Службовими особами другого оперативного відділу (з дислокацією у м. Одеса) ТУ ДБР у м. Миколаєві області проведено оперативно-розшукові заходи на території Одеської області направлені на виявлення осіб, що сприяють веденню активних військових дій проти України. В результаті чого встановлено організовану групу громадян України та Російської Федерації, яка сформована по етнічному принципу з уродженців Чечні.

Так, вказані особи збирають інформацію про місцезнаходження на території Одеської області об`єктів критичної інфраструктури, об`єктів військового призначення, місця дислокації особового складу збройних формувань України, військово техніки з метою передачі встановлених ними відомостей на тимчасово окуповану територію України для координації незаконних військових формувань та військ Російської Федерації, які планують здійснення атак на території Одеської області.

Незаконна діяльність полягає у відстеженні пересуванні техніки та особового складу на території Одеської області, зміну чергування на блок-постах, фіксування місць проживання службових осіб правоохоронних органів, транспортних засобів, на яких пересуваються службові особи правоохоронних органів.

Крім того, встановлено, що інформацію про місцезнаходження таких об`єктів, може бути передано даній групі діючими службовими особами ЗСУ, ДПСУ та ТрО, яким дана інформація стала відома в ході здійснення службової діяльності.

Вказана інформація, може передаватися за допомогою месенджерів встановлених на особистих телефонах, а також за допомогою захищених каналів передачі інформації, яка могли бути передані спец службами Російської Федерації для проведення підривної діяльності проти України та зберігаються за місцем проживання членів такої організованої групи.

Крім того, встановлено, дані особи можуть мати досвід бойових дій під час конфліктів на Кавказі, можуть бути віднесені до т.з. «сплячих агентів» та активізувати свою діяльність підчас проведення атак з боку незаконних формувань та військ Російської Федерації в Одеській області для дестабілізації оборони в середині регіону, що може значно підірвати обороноздатність військових формувань та правоохоронних органів на території м. Одеси та Одеської області.

З метою дотримання чітких мір конспірації та не викриття правоохоронними органами, причетними до кримінального правопорушення особами, залучаються, орієнтовно з початку лютого 2022 року (більш точна дата та обставини встановлюються) як громадяни України так і іноземці, котрі не викликають підозр під час фільтраційних заходів та мають в суспільстві позитивну репутацію.

Оперативним шляхом встановлено, що основною метою залучення таких громадян є виконання ними функцій по фінансуванню диверсійних заходів на території м. Одеса та Одеської області, приховування, перевезення та акумулювання готівкових коштів протиправної групи, які призначаються для системного підкупу корегувальників та потреб диверсійно-розвідувальних груп.

Так, вищевказані службові особи ЗСУ, ДПСУ, ТрО та ГУ ДМС України в Одеській області зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч інтересам служби з метою отримання неправомірної вигоди, передають вищевказану інформацію ряду громадян України.

Зокрема, до вчинення кримінального правопорушення може бути причетна група бізнесменів, серед яких:

-ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, інн НОМЕР_1 , паспорт серія та номер НОМЕР_2 від 13.05.2002, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , являється засновником ТОВ«ДЕРЖТЕХЦЕНТР», ЄДРПОУ 43602143, юридична адреса: місто Одеса, Тираспольське шосе буд. № 22, м.т. +380507427777.

Тривалий період часу, являючись директором та бенефіціаром ряду суб`єктів господарювання, зареєстрованих в Криму, зокрема: ТОВ «ГлассокКрым», ТОВ «ГруппаКомпаний «Фаворит», ТОВ «Ваше право», ТОВ«Симеиз» здійснював підприємницьку діяльність на території окупованого рф Криму, отримуючи від самопроголошеного керівництва Криму договори на виконання будівельних робіт за бюджетні кошти та сплачуючи відповідні податки в бюджет рф. За наявною у ЗМІ інформацією має громадянство Німеччини. Має широке коло знайомств серед бізнесменів та політиків України та посадових осіб окупованого Криму із якими підтримує дружні відносини;

-ОСОБА_6 , ( ОСОБА_7 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 , іпн. НОМЕР_3 , уродженець Німеччини, документ підтверджуючий особу C 3JOYWTPW, виданий 04.08.2015 року в м. Берлін, Німеччина. Фактично мешкаючий за адресою: АДРЕСА_2 . Контактний телефон: НОМЕР_4 . За наявною інформацією зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_5 та його син ОСОБА_8 , на протязі 2022 року та по теперішній час включно, в своєму розпорядженні мають наступні транспортні засоби:

oавтомобіль марки «LandRoverRangeRover», державний номерний знак НОМЕР_5 ;

oавтомобіль марки «Nissan QASHQAI», державний номерний знак НОМЕР_6 .

-ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , іпн. НОМЕР_7 , громадянин рф. Разом із ОСОБА_5 являється засновником ТОВ«АлкомІнвест» ЄДРПОУ 36673949. Має у власності нежитлові приміщення сьомого поверху- апартаменти з кухнею, розташовані за адресою: АДРЕСА_4 та паркомісце № 68 за цією ж адресою. До 23.03.2022 являвся директором ТОВ«ПИК» (ОКПО34919465 рос.), котре здійснює діяльність на території окупованого рф Криму та являється директором ТОВ «Альфа Восток» (рос.). Має широке коло знайомств серед бізнесменів та політиків України та посадових осіб окупованого Криму із якими підтримує дружні відносини.

-ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , іпн. НОМЕР_8 , паспорт серії та номер НОМЕР_9 виданий 17.03.1999 Суворівським РВ ОМУ України в Одеській області. Зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 . Для спілкування користується мобільним телефоном з абонентським номером: НОМЕР_10 . Являється бізнес- партнером ОСОБА_5 , ОСОБА_11 та засновником наступних суб`єктів господарювання: ТОВ «Курс 2011» ЄДРПОУ 37468686, СДБК «Садиба» ЄДРПОУ 34221184;

-ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , іпн. НОМЕР_11 , паспорт серії та номер НОМЕР_12 , виданий 16.06.1998 Київським РВ УМВС України в Одеській області. Зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 ( АДРЕСА_7 та АДРЕСА_8 ). Являється засновником та директором ряду суб`єктів господарювання, зокрема: ГО «Порто Франко» ЄДРПОУ 39199777, ТОВ «Український науково- промисловий альянс» ЄДРПОУ 31242442, ТОВ «Часник та Ко» ЄДРПОУ 37550339, ГО «Славал» ЄДРПОУ 26389461, ТОВ «СК «Фаворит» ЄДРПОУ 32224445 (одним із засновників являється ОСОБА_12 , котрий наразі перебуває у розшуку), ТОВ «Курс 2011» ЄДРПОУ 37468686.

Так, ОСОБА_11 - колишній депутат Одеської міської ради від ПП «Партія Регіонів», станом на теперішній час перебуває на території рф, його рідний брат- ОСОБА_12 , колишній народний депутат України, державний зрадник. Згідно із повідомленнями у ЗМІ (https://war.obozrevatel.com/vsu-unichtozhayut-okkupantov-sotnyami-no-predatel-markov-razmechtalsya-o-vzyatii-odessyi-i-pokazal-pushechnoe-myaso-video.htm), ОСОБА_12 приймає участь у бойових діях на Херсонському напрямку на боці окупаційних військ рф.

Слідчими 2 СВ ТУ ДБР у м. Миколаєві на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 24.08.2022 проведено обшук у домоволодінні, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_2 , в ході якого було вилучено майно, яке в послідуючому було визнано речовими доказами.

В подальшому, ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 18.10.2022 задоволено клопотання сторони обвинувачення про накладення арешту майна, між тим ухвалою Одеського апеляційного суду від 09.05.2023 наведене судове рішення було скасовано, а відповідне клопотання про накладення арешту майна повернуто прокурору.

Наразі виникла необхідність у повторному зверненні до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на вилучене за адресою: АДРЕСА_2 , майно.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ ПОДАНОГО ПРОКУРОРОМ КЛОПОТАННЯ:

В своємуклопотанні прокурорзазначає,що наразінаявна необхідністьвивчення вилученихв ходіпроведення обшукуречей таотримання інформації, яка самостійно або в сукупності має доказове значення для даного злочину, в той час як незастосування арешту майна може призвести до втрати доказів, що перешкоджатиме розслідуванню та встановленню істини у вказаному кримінальному провадженні.

На теперішній час досудове розслідування триває, обставини вчинення кримінального правопорушення встановлюються, правова кваліфікація може змінитись.

З урахуванням викладених обставин, на переконання прокурора є всі наявні підстави щодо накладення арешту на зазначене майно.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ В СУДОВОМУ ЗАСІДАННІ:

В судовому засіданні прокурором вимоги поданого клопотання були підтримані у повному обсязі. Додатково прокурором було повідомлено та документально підтверджено, що наразі кримінальне провадження № 62022150020000120 від 25.03.2022 здійснюється за фактом можливого вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 111 КК України, на підтвердження чого було долучено витяг з ЄРДР, а також постанову про об`єднання матеріалів досудових розслідувань від 20.06.2023. Попри це, прокурором було повідомлено, що у витягу з ЄРДР зазначено некоректну інформацію відносно вчинення саме ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, оскільки вказана особа про підозру наразі не повідомлена. Прокурор зазначив, що будуть внесені відповідні зміни (виправлення) до такого витягу, після чого, на його думку, відомості в ЄРДР міститимуть інформацію, що досудове розслідування здійснюється відносно або ж невстановленої особи, або ж групою невстановлених осіб. Крім того, прокурором було повідомлено, що недоліки, які містилися в ухвалі Одеського апеляційного суду від 09.05.2023 були виправлені, оскільки було більш детально розписано всі документи та необхідність накладення на них арешту. Прокурор, серед іншого, просив врахувати санкцію статті, за якою наразі здійснюється досудове розслідування, що на переконання прокурора додатково свідчить про необхідність накладення арешту майна. Крім того, прокурором було повідомлено, що у нього відсутні відомості чи зареєстрований ОСОБА_5 за місцем проведення обшуку, однак у сторони обвинувачення була наявна інформація, що до виїзду за межі території України останній за місцем проведення обшуку проживав. Також прокурор зазначив, що за оперативною інформацією, вилучене майно належить ОСОБА_5 . Ймовірно, майно належить подружжю ОСОБА_13 . На сам кінець прокурор повідомив, що наразі досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, ним як процесуальним керівником двічі надавалися відповідні вказівки слідчому, встановлювалися та допитувалися відповідні особи, проводилися інші процесуальні дії (зокрема, тимчасові доступи до речей та документів).

Представник в судовому засіданні проти задоволення поданого клопотання заперечувала, підтримавши у повному обсязі надані письмові заперечення на клопотання про арешт майна. В узагальненому вигляді позиція представника зводилася до того, що стороною обвинувачення вилучення майна здійснювалося з порушенням вимог кримінального процесуального закону. Стороною обвинувачення пропущені відповідні строки для звернення з клопотанням про арешт майна, не враховано та фактично залишено поза увагою недоліки, які містилися в ухвалі Одеського апеляційного суду від 09.05.2023. Крім того, стороною обвинувачення не встановлено власника вилученого майна, й саме головне, не доведено, яким чином сторона обвинувачення прийшла до переконання, що вилучене майно відповідає критеріям речових доказів, а також, що наявна необхідність в накладенні такого арешту майна.

НОРМАТИВНО-ПРАВОВА ОСНОВА ПРИ ВИРІШЕННІ ЗАЯВЛЕНОГО КЛОПОТАННЯ:

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ч. 1 ст. 2 КПК України).

Слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченомустаттею 247цього Кодексу, - голова чи за його визначенням інший суддя відповідного апеляційного суду (п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України).

Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом (ч. 1 ст. 16 КПК України).

Кожна фізична або юридична особамаєправомирноволодіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна,інакше як в інтересах суспільства іна умовах,передбачених законом або загальними принципами міжнародного права (ст. 1 Протоколу №1 (1952 рік) до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 98 КПК України).

Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку (абз. 1 ч. 1 ст. 170 КПК України).

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб (абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України).

Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України).

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів (ч. 10 ст. 170 КПК України).

У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;перелік і види майна, що належить арештувати;документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу (ч. 2 ст. 171 КПК України).

Слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимогстатті 171цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу. У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні (ч. 3 ст. 172 КПК України).

ВИСНОВКИ СЛІДЧОГО СУДДІ:

Першочергово слідчий суддя вважає за необхідне надати правову оцінку можливості в цілому здійснювати розгляд такого клопотання по суті, з огляду на одночасну наявність підстав для повернення такого клопотання прокурору.

При вирішенні даного питання слідчий суддя враховує висновки, які були зроблені в ухвалі Одеського апеляційного суду від 09.05.2023, зокрема:

- «Однак, колегія суддів звертає увагу, що з клопотання вбачається відсутність жодного належного обґрунтування необхідності накладення вказаного арешту»;

- «Водночас апеляційним судом встановлено, що клопотання слідчого, всупереч вимогам ч. 2 ст. 171 КПК, не містить відповідного зазначення наявності підстав та мети відповідно до ст. 170 КПК та відповідне обґрунтування необхідності накладення арешту на вказане майно»;

- «Клопотання слідчого містить лише загальне посилання на норми ст. ст. 98, 170, 172 КПК, та вказівку про те, що клопотання про арешт майна подане з метою вивчення вищевказаних речей та отримання інформації, яка самостійно або в сукупності має доказове значення для злочину, тобто клопотання слідчого не містить належного мотивування необхідності накладення арешту на майно»;

- «Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що звертаючись із клопотанням про накладення арешту на майно, слідчим не долучено документів, які можливо перебувають в розпорядженні органу досудового розслідування, на підтвердження того, що вилучене майно може бути використано як доказ факту чи обставин кримінального правопорушення саме у даному кримінальному провадженні з правовою кваліфікацією за ч.2 ст. 364 КК України»;

- «Колегія суддів звертає увагу, що необґрунтоване накладення арешту майна може в подальшому потягнути за собою негативні наслідки для даного кримінального провадження та не буде слугувати його завданням, а також може порушити законні права власників та володільців майна».

На теперішній час, з огляду на зміст повторно поданого прокурором клопотання слід зазначити, що наведені вище процесуальні недоліки стороною обвинувачення виправлені не були.

Зокрема, подане клопотання не містить ані будь-яких додаткових документів, якими б підтверджувалося доказове значення вилученого майна, ані власне відповідного обґрунтування, в зв`язку з чим сторона обвинувачення в цілому прийшла до переконання про їх доказове значення у кримінальному провадженні.

Фактично, наразі клопотання прокурора зводиться до того, що таке клопотання подано з метою вивчення вилучених речей та отримання інформації, яка самостійно або в сукупності має доказове значення для даного злочину.

При цьому, будь-яке логічне, обґрунтоване та аргументоване, а не попросту формальне, шляхом цитування відповідних законодавчих положень пояснення прокурора про мету, підстави та завдання арешту майна у такому клопотанні відсутні.

Слідчий суддя враховує, що повертаючи відповідні клопотання прокурору для усунення відповідних недоліків, суб`єктом прийняття такого рішення (чи то слідчим суддею, чи то колегією суддів суду апеляційної інстанції) надається можливість стороні обвинувачення в рамках розумного процесуального строку (ч. 3 ст. 172 КПК України), привести у відповідність до вимог закону клопотання про арешт майна з тим, щоб якщо першочергово з тих чи інших міркувань таке клопотання не в повній мірі відповідало закону, виправити такі обставини та забезпечити досягнення мети застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Шляхом встановлення відповідного процесуального строку для усунення таких недоліків забезпечується певний баланс інтересів власників/володільців вилученого майна з інтересами сторони обвинувачення, які в загальному вигляді зводяться до забезпечення досягнення завдань кримінального провадження.

Знову ж таки, слід зазначити, що в рамках такого кримінального провадження першочергово слідчим суддею було задоволено клопотання сторони обвинувачення про накладення арешту майна, рішення відносно чого в послідуючому було скасовано Одеським апеляційним судом.

Згідно змісту ухвали Одеського апеляційного суду від 09.05.2023 вбачається, що формулювання: «з метою вивчення вилучених речей та отримання інформації, яка самостійно або в сукупності має доказове значення для даного злочину» не є достатнім для обмеження прав зацікавлених осіб, тобто для накладення арешту майна.

Слідчий суддя зазначає, що якщо на перших етапах досудового розслідування дійсно ще хоч якось можливо було здійснювати відповідного роду посилання, обґрунтовуючи їх складністю кримінального провадження, великим обсягом здійснюваних процесуальних дій, кількістю вилученого майна тощо, то через фактично майже 10 (десять) місяців після вилучення майна по меншій мірі недоречно допускати аналогічного роду посилання, надіючись на отримання того ж процесуального результату (задоволення клопотання про арешт майна).

Так, слідчий суддя зазначає, що в сторони обвинувачення було не просто вдосталь процесуального часу для дослідження такого майна, але й навіть у випадку необхідності для проведення відповідних експертних досліджень, залучення відповідних спеціалістів з тим, щоб дійсно підтвердити відповідність такого майна критеріям речових доказів, й за наявності відповідних для того підстав, прийняти ті чи інші процесуальні рішення у такому кримінальному провадженні.

По меншій мірі, сторона обвинувачення об`єктивно мала вдосталь процесуального часу для того, щоб у суворій відповідності до вимог кримінального процесуального закону України вказати, які конкретно речі та документи, яке конкретно доказове значення мають, з огляду на відповідні положення вимог ч. 1 ст. 98 КПК України.

Натомість з аналізу поданого клопотання вбачається, що окрім формального цитування відповідних положень КПК України, будь-якого конкретного доказового значення, попри час здійснення досудового розслідування у такому кримінальному провадженні, прокурором зазначено не було.

Більше того, за час досудового розслідування сторона обвинувачення не спромоглася навіть встановити власника вилученого майна та належним чином відобразити обставини, які це підтверджують у власному клопотанні про арешт майна.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя дійсно зазначає, що наразі подане прокурором клопотання не відповідає відповідним вимогам КПК України.

Водночас, слідчий суддя враховує, що таке клопотання вже поверталося прокурору для усунення відповідних недоліків, між тим з часу такого повернення будь-яких додаткових доказів на підтвердження власної правової позиції, за винятком долученого витягу з ЄРДР, оцінка якому буде надана нижче, прокурором неведене не було.

За таких обставин, оскільки з моменту фактичного вилучення зазначеного у клопотанні майна пройшло практично 10 (десять) місяців, повторне повернення такого клопотання прокурору не відповідатиме ні завданням кримінального провадження (щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосовано належна правова процедура), ні загальним засадам кримінального провадження (ст. ст. 8, 9, 16 КПК України).

В цьому розрізі, якби хоча б дійсно, сторона обвинувачення навела наразі якісь аргументовані, підтверджені відповідними доказами доводи відносно того, щоб хоч якось пояснити свою позицію з приводу доказового значення вилученого майна, можливо дійсно, була б якась доцільність розглядати можливість додаткового повернення такого клопотання, у випадку певної його невідповідності вимогам закону.

Однак така формальна позиція сторони обвинувачення, яка відобразилася у повторно поданому клопотанні прокурора про арешт майна не може свідчити про те, що стороною обвинувачення хоча б якісь додаткові процесуальні дії вживалися для підтвердження доказового значення вилученого майна.

Таким чином, на переконання слідчого судді, у випадку, якщо таке клопотання повторно буде повернуто прокурору, наведене не відповідатиме завданням та загальним засадам кримінального провадження, а також вимогам розумності та пропорційності, в розрізі інтересів зацікавлених осіб.

З наведених міркувань, слідчий суддя вважає, що наявні підстави для розгляду по суті такого клопотання та прийняття процесуального рішення про відмову в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна, в зв`язку з чим, додатково слід звернути увагу на наступне.

Слідчий суддя враховує, що згідно ухвали Одеського апеляційного суду від 09.05.2023: «Безперечно, на даний час, коли країна та населення потерпають від свавільного військового вторгнення Російської Федерації, особливо актуальним є встановлення та розслідування кримінальних правопорушень щодо злочинів вчинених проти основ національної безпеки України, та виявлення всіх осіб, що сприяють веденню активних військових дій проти України, однак кожне кримінальне провадження має здійснюватися із суворим дотриманням норм кримінального процесуального законодавства, та до кожного учасника кримінального провадження має бути застосована належна правова процедура».

Слідчий суддя зазначає, що в ході розгляду такого клопотання, прокурором було долучено витяг з ЄРДР в рамках кримінального провадження за фактом можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, в якому зміст фабули відображений наступним чином: « ОСОБА_5 вчинив діяння, що полягають у наданні іноземній державі допомоги в проведенні підривної діяльності проти України».

Разом з тим, в судовому засіданні прокурором було повідомлено, що наведене формулювання є некоректним, оскільки ОСОБА_5 не повідомлено про підозру за ч. 1 ст. 111 КК України, й в послідуючому до витягу з ЄРДР будуть внесені відповідні зміни. Додатково, прокурором не було надано жодного документального підтвердження, що стало підставою для відкриття такого кримінального провадження.

В цьому аспекті слідчий суддя враховує, що в ході апеляційного розгляду, згідно змісту ухвали Одеського апеляційного суду від 09.05.2023, прокурор повідомляв, що ОСОБА_5 може бути причетний до колабораційної діяльності, що є окремим, відмінним від ч. 1 ст. 111 КК України кримінально караним діянням, в той час як в цілому, на момент проведення обшуку та вилучення майна досудове розслідування здійснювалося за ч. 2 ст. 364 КК України, на чому увагу акцентувала й колегія суддів Одеського апеляційного суду.

На теперішній час, за відсутності будь-якого документального підтвердження, внесення лише 20.06.2023 відповідних відомостей до ЄРДР за ч. 1 ст. 111 КК України, з огляду на повідомлені прокурором в судовому засіданні відомості, саме по собі не може обґрунтовувати необхідність накладення арешту майна, оскільки відсутні належні докази, які б як в цілому підтверджували факт вчинення такого кримінального правопорушення, так і можливу причетність до його вчинення ОСОБА_5 .

Більше того, навіть якби сторона обвинувачення дійсно мала в своєму розпорядженні відповідні матеріали, якими б наведені обставини підтверджувалися, наведене не звільняло б сторону обвинувачення від обов`язку довести, яке доказове значення має вилучене майно.

В цілому, слідчий суддя погоджується та вважає слушними доводи представника відносно того, що сторона обвинувачення жодним чином не пояснила, чому вона вважає, що вилучене майно належить або ж подружжю ОСОБА_13 , або ж самому ОСОБА_5 .

Так, навіть за доведення можливої причетності до кримінально-караних діянь самого ОСОБА_5 , наведене за відсутності підтвердження належності вилученого майна безпосередньо йому, не могло б безальтернативно обумовлювати наявність підстав для арешту майна.

З наведених ж міркувань відносно відсутності будь-яких доказів щодо можливої причетності ОСОБА_5 до кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, слідчий суддя не може погодитися з доводами прокурора відносно того, що накладення арешту майна обумовлюється санкцією статті кримінального закону.

Отже, підсумовуючи викладене у своїй сукупності, слідчий суддя вважає, що:

(1) стороною обвинувачення, попри строк досудового розслідування в рамках такого кримінального провадження, не доведено відповідність вилученого майна до категорії речових доказів, а відтак й наявності підстав та мети для арешту майна;

(2) стороною обвинувачення не доведено, що з моменту фактичного вилучення майна та до моменту повторного звернення з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, з таким майном проводилися будь-які процесуальні дії;

(3) стороною обвинувачення не доведено, з урахуванням наведених двох пунктів, в чому полягає необхідність в подальшому обмеженні прав зацікавлених осіб;

(4) стороною обвинувачення не доведено, що ОСОБА_5 має будь-яке відношення до кримінальних правопорушень, які є предметом розслідуваного кримінального провадження, й що останній є власником вилученого майна;

(5) стороною обвинувачення в цілому не доведено, хто є власником вилученого майна;

(6) стороною обвинувачення не враховано та залишено поза увагою недоліки, раніше зазначені в ухвалі Одеського апеляційного суду від 09.05.2023, при цьому формально повторно подано клопотання про арешт майна.

Наведені обставини, на переконання слідчого судді, є підставою для відмови в задоволенні поданого прокурором клопотання.

Керуючись ст. ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 62022150020000120 від 25.03.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України відмовити.

Майно, яке було тимчасово вилучено у період з 26.08.2022 року по 03.09.2022 року в ході проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 24.08.2022 року у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_2 - повернути власникам або їх представникам.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1