Ухвала

від 15.09.2023 по справі 947/18279/22

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/18279/22

Провадження № 1-кс/947/11650/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2023 рокуслідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю представника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 , прокурора ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Одесі скаргу представника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 , подану в порядку п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, в рамках кримінального провадження №62022150020000120 від 25.03.2022 року,-

ВСТАНОВИВ:

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОДАНОЇ СКАРГИ:

В провадженні Київського районного суду м. Одеси на розгляді перебуває скарга представника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 , подана в рамках кримінального провадження №62022150020000120 від 25.03.2022.

Вимоги прохальної частини такої скарги зводяться до того, що представник просить: (1) зобов`язати слідчого повернути власникам або їх представникам майно, яке було тимчасово вилучено у період з 26.08.2022 по 03.09.2022 року в ході проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 24.08.2022 у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 ; (2) направити слідчому судді повідомлення про виконання ухвали.

В узагальненому вигляді обґрунтування особи, яка звертається з даною скаргою зводиться до наступного:

(1) протягом усього часу розгляду питання про арешт майна, адвокатом неодноразово було подано клопотання про повернення майна у зв`язку із тим, що строки для вчинення процесуальних дій, таких як подання клопотання про арешт майна / подання апеляційних скарг, подання клопотання про арешт майна із усуненими недоліками порушувалися, оскільки на момент спливу даних строків на сайті судової влади не було відомостей щодо поданих клопотань / скарг, наслідком чого мало бути вжиття заходів щодо повернення тимчасово вилученого майна. У подальшому, відповідно до матеріалів справ, було встановлено, що документи органом досудового розслідування подавалися засобами поштового зв`язку, проте відслідкувати дату подання неможливо у зв`язку із відсутністю даних щодо номеру відправлення та відсутністю на конвертах розбірливих дат;

(2) до остаточного вирішення питання щодо відмови у задоволенні клопотання про арешт майна загалом було направлено слідчому та прокурору 3 клопотання про повернення майна: - після вилучення майна і до подання до суду клопотання про арешт майна; - після скасування арешту апеляційним судом та надання 72 годин для усунення недоліків клопотання; - після відмови у задоволенні клопотання про арешту майна, поданого після розгляду клопотання із «усуненими наслідками» та до подання апеляційної скарги;

(3) після остаточного вирішення питання щодо відмови у задоволенні клопотання про арешт майна загалом було направлено 4 клопотання про повернення майна слідчому, 3 із яких на електронну пошту, та 1 засобами Укрпошти;

(4) на жодне клопотання слідчий не відповів;

(5) вказане свідчить про те, що права власників майна відверто ігноруються, рішення суду не виконується.

Більш розгорнуте обґрунтування наведених доводів з посиланням на відповідні процесуальні дії та процесуальні рішення, які вчинялися/приймалися в рамках даного кримінального провадження, викладені в поданій представником скарзі, до якої були долучені документи на їх підтвердження.

ІІ. СКЛАД УЧАСНИКІВ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ, ЇХ ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ:

Особа, яка звернулася з даною скаргою її вимоги підтримала у повному обсязі, на задоволенні скарги наполягала.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги.

Слідчий бездіяльність якого оскаржується викликався до судового засідання двічі, між тим не з`явився будь яких заяв, клопотань чи пояснень не надав.

ІІІ. НОРМИ ЗАКОНУ, ЯКИМИ КЕРУЄТЬСЯ СЛІДЧИЙ СУДДЯ ПРИ РОЗГЛЯДІ ДАНОЇ СКАРГИ:

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ч. 1 ст. 2 КПК).

Слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченомустаттею 247цього Кодексу, - голова чи за його визначенням інший суддя відповідного апеляційного суду (п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України).

Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимогКонституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства (ч. 1 ст. 9 КПК).

Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.На підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом, допускається тимчасове вилучення майна без судового рішення (ч. ч. 1, 2 ст. 16 КПК України).

Кожна фізична або юридична особамаєправомирноволодіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна,інакше як в інтересах суспільства іна умовах,передбачених законом або загальними принципами міжнародного права (ст. 1 Протоколу №1 (1952 рік) до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом (ч. 1 ст. 24 КПК України).

Під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень (ч. 1 ст. 28 КПК України).

Тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом (ч. 1 ст. 167 КПК України).

Тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено:за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна (п. 2 ч. 1 ст. 169 КПК України).

На досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу (п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України).

Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: зобов`язання вчинити певну дію (п. 3 ч. 2 ст. 307 КПК України).

ІV. ВИСНОВКИ СЛІДЧОГО СУДДІ:

Предмет доказування в рамках даного судово-контрольного провадження зводиться до того, що слідчий суддя повинен встановити:

(1) На якій правовій підставі зазначене у скарзі майно опинилося у володінні сторони обвинувачення?

(2) Чи вирішено питання арешту такого майна?

(3) Чи наявні правові підстави для його подальшого перебування у володінні сторони обвинувачення, або ж його повернення зацікавленим особам?

З огляду на вказаний предмет доказування слідчий суддя послідовно даватиме відповідь на кожне з означених питань, за результатами чого слідчим суддею й буде зроблено висновок щодо наявності/відсутності підстав для задоволення скарги представника.

Отже, що стосується з`ясування того, на якій правовій підставі зазначене у скарзі майно опинилося у володінні сторони обвинувачення (1):

Слідчим суддею встановлено, що 25.03.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості за фактом можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, розпочато досудове розслідування, присвоєно номер кримінального провадження №62022150020000120.

В рамках вказаного кримінального провадження, 24.08.2022 стороною обвинувачення отримано ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси про дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .

В послідуючому, в період часу з 26.08.2022 по 03.09.2022 за наведеною вище адресою стороною обвинувачення проведено обшук, за результатами проведення якого було виявлено та вилучено майно, відомості про яке вбачаються з низки долучених до даної скарги судових рішень.

Таким чином, даючи відповідь на перше питання вищевказаного предмету доказування, слідчий суддя зазначає, що майно, яке є предметом даного судово-контрольного провадження опинилося у володінні сторони обвинувачення правомірно, а саме за результатами проведення санкціонованого слідчим суддею обшуку (1).

Відносно того, чи вирішено питання арешту майна, про яке йдеться в рамках даного судово-контрольного провадження (2):

Як вбачається з долучених до даної скарги матеріалів, хронологічно доля вилученого в результаті проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , майна вирішувалася наступним чином.

Першочергово, ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 18.10.2022 було задоволено клопотання сторони обвинувачення та накладено арешт на вилучене за результатами проведення обшуку майно.

Між тим в послідуючому, ухвалою колегії суддів Одеського апеляційного суду від 09.05.2023 задоволено апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , й вищевказану ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 18.10.2022 про накладення арешту майна скасовано, постановлено нову ухвалу, якою клопотання сторони обвинувачення про накладення арешту на майно повернуто прокурору для усунення недоліків викладених в мотивувальній частині ухвали на протязі 72 годин, з моменту отримання повного тексту ухвали апеляційного суду.

23.06.2023 слідчим суддею Київського районного суду м. Одеси повторно розглянуто клопотання сторони обвинувачення про накладення арешту на майно, яке було вилучено за результатами проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами такого розгляду в задоволенні клопотання сторони обвинувачення було відмовлено.

Ухвалою колегії суддів Одеського апеляційного суду від 08.08.2023 ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 23.06.2023 залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.

Таким чином, даючи відповідь на друге питання предмету доказування в рамках даного судово-контрольного провадження слід зазначити, що в рамках кримінального провадження №62022150020000120 від 25.03.2022 вирішено питання арешту майна, а саме відмовлено в застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження (2).

Даючи відповідь на питання, чи наявні правові підстави для подальшого перебування вилученого майна у володінні сторони обвинувачення, або ж його повернення зацікавленим особам, слідчий суддя зазначає наступне (3):

Як вбачається з вищевказаної ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 23.06.2023: «Майно, яке було тимчасово вилучено у період з 26.08.2022 року по 03.09.2022 року в ході проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 24.08.2022 року у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 повернути власникам або їх представникам».

Знову ж таки, як вище було зазначено, ухвалою колегії суддів Одеського апеляційного суду від 08.08.2023 апеляційну скаргу прокурора було залишено без задоволення, а ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 23.06.2023 без змін.

Як випливає з вимог п. 2 ч. 1 ст. 169 КПК України, у випадку відмови в задоволенні клопотання щодо арешту майна, наслідком такої відмови є необхідність повернення раніше вилученого майна.

Відповідно до змісту даної скарги, а також долучених до неї документів, особою, яка звернулася з такою скаргою направлялася низка клопотань на адресу сторони обвинувачення щодо вирішення питання повернення тимчасово вилученого майна.

Одне з останніх таких клопотань, яке було направлено представником засобами поштового зв`язку 18.08.2023, отримано адресатом 23.08.2023.

Беручи до уваги викладене, оскільки наразі у слідчого судді відсутні відомості щодо повернення вилученого за результатами проведеного за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 49/51-В обшуку майна зацікавленим особам, слідчий суддя приходить до переконання, що подальше утримання такого майна суперечитиме приписам статті 169 КПК України та визначеним Кримінальним процесуальним кодексом України завданням кримінального провадження.

Зокрема, наразі у представників сторони обвинувачення не має будь-яких правових підстав для того, щоб продовжувати утримувати раніше вилучене майно у власному володінні, позаяк таке майно підлягає негайному поверненню зацікавленим особам.

В свою чергу, у випадку продовження з боку сторони обвинувачення дій, які полягатимуть у неповерненні тимчасово вилученого майна, викладене буде грубим порушенням конституційних та конвенційних прав зацікавлених осіб, а також свідчитиме про повне нехтування з боку сторони обвинувачення імперативними приписами Кримінального процесуального закону України.

Відтак, з метою не порушення гарантованого Конституцією України права зацікавлених осіб на вільне володіння своїм майном, відповідних положень конвенційних норм, які в повній мірі знаходять своє відображення у відповідній практиці Європейського суду з прав людини, слідчий суддя вважає, що подана скарга в частині зобов`язання слідчого (слідчих) повернути тимчасово вилучене майно підлягає задоволенню.

При цьому, оскільки загальні засади кримінального провадження, а також відповідні законодавчі приписи зводяться до того, що всі процесуальні дії повинні виконуватися без невиправданої затримки, а також бути спрямованими на гарантування прав та свобод учасників кримінального провадження, слідчий суддя звертає увагу на необхідності негайного виконання свого процесуального обов`язку з боку представників сторони обвинувачення у вигляді повернення раніше вилученого майна .

Між тим, що стосується зобов`язання слідчого направити слідчому судді повідомлення про виконання даної ухвали, то в цій частині слідчий суддя не вбачає підстав для задоволення такої скарги, оскільки жодною нормою Кримінального процесуального закону України не регламентовано можливості зобов`язання представника сторони обвинувачення вчинити такі дії.

За таких обставин та беручи до уваги наведене у своїй сукупності, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність часткового задоволення поданої представником скарги, а тому керуючись ст. ст. 2, 3, 8, 9, 16, 24, 26, 28, 167, 169, 303, 304, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу представника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 , подану в порядку п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, в рамках кримінального провадження №62022150020000120 від 25.03.2022 року задовольнити частково.

Зобов`язати сташого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, ОСОБА_7 (слідчих групи слідчих по вказаному кримінальному провадженню) повернути власникам або їхпредставникам майно, яке було тимчасово вилучено у період з 26.08.2022 по 03.09.2022 року в ході проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 24.08.2022 у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншійчастині в задоволенніскарги відмовити.

Ухвала слідчогосуддіоскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1