Ухвала

від 10.05.2023 по справі 202/10925/22

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/10925/22

Провадження № 1-кс/202/2961/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2023 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката ОСОБА_3 , яка є захисником підозрюваної ОСОБА_4 , на повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.5 ст.191, ч.4 ст.28, ч.3 ст.209, ч.4 ст.28, ч.1 ст.366 ЦК України у кримінальному провадженні №42021040000000569 від 01.10.2021 -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді із вказаною скаргою, яку мотивувала тим, що ознайомившись з повідомленням про підозру ОСОБА_4 у скоєнні злочинів передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, яке датовано 20.12.2022 роком, нею встановлено, що повідомлення про підозру не містить поміток про вручення повідомлення про підозру ОСОБА_4 особисто, однак останній аркуш повідомлення про підозру містить помітку, що вказане повідомлення направлено на поштову адресу ОСОБА_4 .

Вважає, що повідомлення про підозру ОСОБА_4 у скоєнні злочинів передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, датоване 20.12.2022 року, здійснене в межах кримінального провадження № 42021040000000569 від 01.10.2021 є незаконним та таким, що підлягає скасуванню у зв`язку з порушенням порядку вручення повідомлення про підозру.

Так, повідомлення про підозру датоване 20.12.2022 роком, однак доказів вручення безпосередньо особисто підозрюваній вказаного повідомлення про підозру в матеріалах клопотання немає.

Однак, докази направлення кореспонденції: поштова квитанція ПН 215600426655 від 20.12.2022 року за пересилання Документів - квитанція не містить посилання на адресата та адреси відправлення); накладна № 5000025591869, згідно якої зазначено: «Відправник: ГУНП ОСОБА_9, контактна особа ГУНП ОСОБА_9 НОМЕР_1», «Одержувач: ОСОБА_4 , АДРЕСА_1 , контактна особа ОСОБА_4 » - слідчий ОСОБА_9 свідомо виклав у якості відомостей щодо контактних даних отримувача ОСОБА_4 власний номер телефону, що свідчить про те, що він не бажав вручати Повідомлення про підозру ОСОБА_4 , опис вкладення № 5000025591869.

Окремо зазначила, що по трекінгу Укрпошти поштове відправлення № 500025591869 не було вручено отримувачу на момент подання скарги.

Докази направлення кореспонденції: поштова квитанція ПН 215600426655 за пересилання Документів (квитанція не містить посилання на адресата та адреси відправлення); накладна № 500025591877, згідно якої зазначено: «Відправник: ГУНП ОСОБА_9, контактна особа ГУНП ОСОБА_9 НОМЕР_1», «Одержувач: ОСОБА_5 , АДРЕСА_2, НОМЕР_1, контактна особа ОСОБА_5 » - слідчий ОСОБА_9 свідомо виклав у якості відомостей щодо контактних даних отримувача ОСОБА_6 власний номер телефону; опис вкладення № 5000025591877.

Протокол допиту свідка ОСОБА_7 від 08.11.2022 року, яка зазначила, що ОСОБА_8 поживає на території Польщі. Повідомлення адвоката ОСОБА_6 , в якому він повідомляє про відсутність можливості прибуття у відділення поліції для проведення слідчої дії свідком ОСОБА_4 .

В той же час в матеріалах клопотання відсутні будь-які докази виклику ОСОБА_4 з метою вручення їй Повідомлення про підозру.

Слідство взагалі не здійснювало реальних спроб вручити повідомлення про підозру особисто в руки.

Зі змісту статті 135 КПК України випливає, що належним врученням повістки (Підозри) у випадку відсутності особи за місцем проживання є вручення такої повістки: дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає; житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи; адміністрації за місцем її роботи.

Однак слідчим не було здійснено жодної спробу вручення повідомлення про підозру в порядку передбаченому ст. 135 КПК України.

Також зазначила, що на момент складення та направлення повідомлення про підозру - на 20.12.2022 року слідчому ОСОБА_9 було достеменно відомо, що ОСОБА_10 не проживає за адресою - АДРЕСА_1 , але слідчий не здійснив жодної дії направленої на встановлення реального місцезнаходження громадянки ОСОБА_10 та її реальний виклик до правоохоронних органів з метою вручення Повідомлення про підозру.

Слідчий здійснив усі дії лише формально за для того щоб ОСОБА_10 не знала про спроби існування щодо неї повідомлення про підозру.

Направлення повідомлення про підозру адвокатові не передбачено вимогами чинного законодавства та не є врученням Повідомлення про підозру - отримати Повідомлення про підозру може лише особа особисто, або у разі її відсутності особи визначені ст. 135 КПК України.

З наведеного випливає, що направлення письмового повідомлення про підозру на адресу адвоката не може рахуватись належним повідомлення про підозру особи, оскільки вручення письмового повідомлення про підозру адвокатові не є належним вручення повідомлення про підозру особі в порядку передбаченому вимогами ч. 2 ст. 135 КПК України.

Вважає, що слідством було допущено низку грубих процесуальних порушень під час складання, вручення повідомлення про підозру та внесення відомостей до ЄРДР, що є підставою для скасування повідомлення про підозру та виключення відомостей про підозру ОСОБА_10 з ЄРДР, про що і просила слідчого суддю.

Повідомлені належним чином про час та місце судового розгляду скарги адвокат та прокурор до суду не з`явилися, але надали заяви про її розгляд без їх участі.

Відтак, слідчий суддя вважає можливим розглянути скаргу у відсутність вказаних осіб.

Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя дійшов до наступного.

Слідчим управлінням ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42021040000000569 від 01.10.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.

Нагляд за додержанням законів під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Дніпропетровської обласної прокуратури.

20.12.2022 у даному кримінальному провадженні повідомлено про підозру ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.5 ст.191, ч.4 ст.28, ч.3 ст.209, ч.4 ст.28, ч.1 ст.366 КК України.

Приписами ч.1 ст.276 КПК України встановлено, що повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 КПК, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених КПК запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Повідомлення про підозру має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення (стаття 277 КПК).

Дослідження повідомлення про підозру ОСОБА_4 дає підстави стверджувати, що вона за своїм змістом та формою відповідає вимогам статті 277 КПК України.

Доводи, наведені у скарзі захисника, стосується стверджуваних порушень порядку вручення повідомлення про підозру ОСОБА_4 .

Так, на переконання захисника, повідомлення про підозру не було вручене у порядку встановленому КПК, а отже, у ОСОБА_4 , відсутній процесуальний статус підозрюваної.

Отже, захисник вважає, що порушення порядку вручення повідомлення про підозру може мати своїм наслідком ухвалення слідчим суддею рішення про скасування повідомлення про підозру.

Проте слідчий суддя не може погодитись із такими доводами, з огляду на таке.

Повідомлення про підозру є системою процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора під час досудового розслідування, спрямованих на формування законної та обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваною, можливості захищатися усіма дозволеними законом засобами та способами.

Процедуру здійснення повідомлення про підозру особі можна умовно поділити на три етапи: 1) етап прийняття рішення щодо необхідності здійснення особі повідомлення про підозру; 2) етап об`єктивації/вираження сформованого внутрішнього волевиявлення уповноваженої посадової особи щодо прийнятого рішення в зовнішню форму шляхом складання тексту повідомлення про підозру та його підписання; 3) етап доведення інформації до відома адресата, щодо якого прийняте рішення про повідомлення про підозру (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 536/2475/14-к, провадження № 13-34кс19).

З наведеного, можна зробити висновок, що перші два етапи повідомлення про підозру, мають своїм результатом прийняття слідчим чи прокурором відповідного процесуального рішення - повідомлення про підозру, а останній етап, охоплює собою низку процесуальних дій щодо доведення інформації про таке рішення до особи, стосовно якої прийняте рішення про повідомлення про підозру, а також роз`яснення наданих їй прав.

У ст. 303 КПК законодавець встановив перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та право на їх оскарження.

Так, згідно з положеннями п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК, на досудовому провадженні, підозрюваним та його захисником, зокрема, може бути оскаржено повідомлення слідчого, прокурора про підозру.

Зі змісту цієї норми, можна зробити висновок, що в ній передбачено право на оскарження як прийнятого слідчим чи прокурором рішення - «повідомлення про підозру», так і дій чи бездіяльності, що мали місце під час здійснення повідомлення про підозру.

За наслідками розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльності слідчого або прокурора, слідчий суддя може ухвалити рішення про: 1) скасування рішення слідчого, чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги (ч. 2 ст. 307 КПК).

Водночас, як слушно зазначено у рішенні Верховного Суду: «стаття 307 КПК чітко розрізняє «рішення» і «дії». Це розрізнення послідовно проводиться у всіх трьох частинах статті, де «рішення» і «дії» згадуються поряд як самостійні поняття. Також й інші положення КПК не свідчать про те, що законодавець визначає «рішення» як різновид «дії». Навпаки, відповідно до КПК «рішення» і «дія» завжди мають самостійне значення. Рішення приймається - дія здійснюється, дія має початок і закінчення - рішення є одномоментним актом, до процесуальної дії можуть бути залучені багато учасників - процесуальне рішення приймається лише уповноваженою особою, дії фіксуються в протоколі - рішення оформлюється постановою. Отже, положення КПК не дають жодних підстав вважати процесуальне рішення одним з різновидів процесуальної дії.

Враховуючи різну правову природу «рішень» і «дій», ч. 2 ст. 307 КПК визначає різні повноваження слідчого судді у випадку їх оскарження. При оскарженні дії або не здійснення дії слідчий суддя має повноваження зобов`язати припинити дію або здійснити дію, однак не має повноважень скасувати дію, що вже відбулася. У той же час по відношенню до оскаржених рішень слідчий суддя має повноваження лише скасувати таке рішення, але не має повноважень зобов`язати прийняти рішення. Тим більше слідчий суддя не має повноважень визначати, яке саме рішення має прийняти слідчий або прокурор у конкретному випадку, оскільки таким чином суддя втрутиться в сферу повноважень цих осіб і фактично прийме участь у діяльності сторони обвинувачення всупереч своїй ролі в провадженні (ч. 3 ст. 22 КПК)» (постанова Верховного Суду від 14.02.2023 у справі № 405/680/22).

З огляду на вищенаведене, слідчий суддя доходить висновку, що за наслідками розгляду скарги на процесуальне рішення - «повідомлення про підозру», слідчий суддя має право постановити ухвалу, згідно з якою скасувати таке рішення, або відмовити у задоволенні скарги (п. 1-1, 4 ч. 2 ст. 307 КПК).

Натомість, у випадку, коли предметом судового контролю є процесуальні дії слідчого, прокурора чи їх бездіяльність, що мали місце під час здійснення повідомлення про підозру, слідчий суддя має повноваження зобов`язати припинити дію або зобов`язати здійснити дію, однак не має повноважень скасувати дію чи бездіяльність, що вже відбулися, а також скасувати рішення - «повідомлення про підозру», яке є окремим предметом оскарження.

Отже, у світлі обставин цієї справи та наведених вище висновків, слідчий суддя, зазначає, що заявлена у скарзі захисника вимога про скасування повідомлення про підозру, з підстав того, що слідчий чи у неналежний спосіб вчинили певні процесуальні дії щодо вручення повідомлення про підозру, не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 303-307, 376 КПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Повний текст ухвали складений слідчим суддею 10.05.2023.

Слідчий суддя ОСОБА_1