Постанова

від 11.05.2023 по справі 142/580/21

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 142/580/21

Провадження № 22-ц/801/787/2023

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Щерба Н. Л.

Доповідач:Береговий О. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2023 рокуСправа № 142/580/21м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Берегового О.Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Панасюка О.С., Шемети Т.М.,

за участю секретаря судового засідання: Куленко О.В.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Зернятко-Південь»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору: Приватний нотаріус Тульчинського районного нотаріального округу Вінницької області Дорошенко Ніна Іванівна,

розглянув цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернятко-Південь", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватного нотаріуса Тульчинського районного нотаріального округу Вінницької області Дорошенко Ніни Іванівни про скасування запису про проведення державної реєстрації за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернятко-Південь" адвоката Ковалишина Тимофія Анатолійовича на рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 10 лютого 2023 року, ухваленого місцевим судом під головуванням судді Щерби Н.Л., дата складення повного тексту рішення невідома,

встановив:

В листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернятко-Південь", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватного нотаріуса Тульчинського районного нотаріального округу Вінницької області Дорошенко Ніни Іванівни про скасування запису про проведення державної реєстрації.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона є власником земельної ділянки, кадастровий номер 0523283800:01:001:0359, площею 2,1083 га, призначеної для видення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Яворівської сільської ради Піщанського району Вінницької області. Згідно договору оренди землі від 18 березня 2014 року вона передала у користування вказану земельну ділянку ТОВ "Зернятко - Південь" строком на 5 років. Договір оренди землі зареєстрований 18 липня 2014 року, індексний номер 24417090. Таким чином строк дії договору мав закінчитися 18 липня 2019 року.

Однак, після закінчення строку дії договору, маючи намір припинити право користування земельною ділянкою, їй стало відомо, що відповідачем був виготовлений, в період дії вищевказаного договору, новий договір оренди землі на спірну земельну ділянку від 27 січня 2017 року.

Позивач зазначає, що вказаний договір вона не укладала і відповідно його не підписувала. А тому обґрунтовано вважала, що до 18 липня 2019 року діяв договір оренди, укладений 18 березня 2014 року. Більше того, договір оренди землі від 27 січня 2017 року був укладений в період дії договору оренди землі від 18 березня 2014 року.

Крім того, 30 липня 2018 року відповідачем була виготовлена додаткова угода до договору оренди землі від 27 січня 2017 року, якою термін дії договору оренди був продовжений до 31 грудня 2043 року.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Тульчинського районного нотаріального округу Вінницької області Дорошенко Н.І. прийнято рішення про державну реєстрацію права користування, індексний номер: 34066775 від 28 лютого 2017 року, а саме договору оренди землі б/н від 27 січня 2017 року, додаткової угоди до договору оренди землі б/н від 30 липня 2018 року.

Однак, позивач повідомляє, що жодних дій щодо підписання чи укладення договору оренди землі від 27 січня 2017 року та додаткової угоди від 30 липня 2018 року не здійснювала, державну реєстрацію в реєстрі прав не проводила. Станом на час виготовлення додаткової угоди вона знаходилась за кордоном, що підтверджується закордонним паспортом. Тобто, договір оренди землі від 27 січня 2017 року та додаткова угода від 30 липня 2018 року є підробленими, оскільки нею не підписувались, відтак дії відповідача порушують її права вільно користуватися та розпоряджатися належною їй земельною ділянкою.

Оскільки договір оренди землі від 27 січня 2017 року та додаткова угода від 30 липня 2018 року позивачем не укладалися та не підписувалися, позивач просить захистити її порушене право.

Вказані обставини стали підставою для звернення ОСОБА_1 до суду із вказаним позовом, в якому вона просила скасувати запис про проведення державної реєстрації приватним нотаріусом Тульчинського районного нотаріального округу Вінницької області Дорошенко Ніною Іванівною, номер запису 19233805 від 22 лютого 2017 року, індексний номер 34066775 від 28 лютого 2017 року, договору оренди землі б/н від 27 січня 2017 року, додаткової угоди до договору оренди землі б/н від 30 липня 2018 року. Стягнути судові витрати із відповідача.

Рішенням Піщанського районного суду Вінницької області від 10 лютого 2023 року позов ОСОБА_1 до ТОВ "Зернятко-Південь", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Тульчинського районного нотаріального округу Вінницької області Дорошенко Ніна Іванівна, про скасування запису про проведення державної реєстрації задоволено.

Скасовано рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Тульчинського районного нотаріального округу Вінницької області Дорошенко Ніни Іванівни, номер запису про інше речове право 19233805 від 22 лютого 2017 року, індексний номер 34066775 від 28 лютого 2017 року, договору оренди землі б/н від 27 січня 2017 року, додаткової угоди до договору оренди землі б/н від 30 липня 2018 року.

Стягнуто з ТОВ "Зернятко-Південь" на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 908,00 грн.

Рішення Піщанського районного суду Вінницької області мотивоване тим, що позивачем надано належні, достовірні, допустимі та достатні докази на підтвердження обставин щодо не укладення з відповідачем спірного договору оренди землі від 27 січня 2017 року та додаткової угоди до договору оренди землі від 30 липня 2018 року.

Також зазначено, що на час укладення договору оренди землі від 27 січня 2017 року був чинний договір оренди землі від 18 березня 2014 року, що свідчить про недійсність оспорюваного договору, оскільки факт чинності попереднього договору унеможливлює державну реєстрацію права оренди згідно договору, який укладений пізніше.

Не погоджуючись з таким рішенням суду представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернятко-Південь" адвокат Ковалишин Т.А. подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог. Стягнути з позивача судові витрати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на переконання заявника суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивач була обізнана про укладення оспорюваних договорів, оскільки остання отримувала орендну плату від відповідача, а також 08 листопада 2019 року звернулась до відповідача щодо сплати наперед орендної плати. Крім цього, на підтвердження обізнаності позивача зазначає, що примірники оспорюваних договорів саме позивача були надані державному реєстратору для проведення реєстраційних дій. Водночас, заявник вважає, що факт реєстрації двох договорів оренди, які укладено між тими самими сторонами, не свідчить про недійсність оспорюваного договору, не свідчить про подвійність реєстрації права оренди, так як вони укладені не з іншою особою, яка є відмінною від попереднього орендаря. Зазначає, що інформаційна довідка не могла містити в собі інформацію про факт державної реєстрації угоди про розірвання договору оренди землі від 18 березня 2014 року.

Заявник в апеляційній скарзі також заперечує перебування позивача за кордоном 30 липня 2018 року, у зв`язку з відсутністю належних, допустимих і достатніх доказів, які можуть це підтвердити, зокрема, відповідь Державної прикордонної служби України. Поряд з цим, вважає, що можливе перебування позивача за кордоном 30 липня 2018 року не спростовує факту укладення договору оренди землі 27 січня 2017 року. На переконання заявника, позивачем не доведено, а місцевим судом помилково встановлено факт непідписання позивачем оспорюваних договорів.

Покликається також на те, що місцевий суд ухвалюючи оскаржуване рішення вийшов за межі позовних вимог, зокрема, скасовуючи запис про державну реєстрацію речового права на підставі додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 30 липня 2018 року, яка проводилась на підставі іншого рішення державного реєстратора.

Вказує, що позивачем в порушення норм чинного законодавства зазначено про відсутність в неї офіційної електронної пошти, при цьому подаючи процесуальні документи за допомогою електронної пошти. Вважає, що місцевий суд помилково не залишив позовну заяву без розгляду, у зв`язку із повторною неявкою позивача в судове засідання. Також, заявник покликається на те, що позивач звернувся із двома позовними вимогами, однак нею сплачено судовий збір, як за одну, внаслідок чого місцевий суд повинен був керуватись нормами ст. 175 та 257 ЦПК України. На переконання заявника, поведінка позивача є недобросовісною, суперечить чесній і діловій практиці, не відповідає попереднім заявам та поведінці на які відповідач покладався. Крім того, вважає, що позивач зловживала своїми процесуальними правами протягом усього часу перебування вказаної справи в провадженні суду.

03 квітня 2023 року від позивача ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона заперечила аргументи викладені в ній вказавши, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Інші сторони не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не направила, що за положеннями ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та, законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає цим вимогам.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка загальною площею 2,1083 га, кадастровий номер: 0523283800:01:001:0359 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Яворівської сільської ради Піщанського району Вінницької області (а.с.8).

18 березня 2014 року між ОСОБА_1 (орендодавцем) та ТОВ "ЗЕРНЯТКО-ПІВДЕНЬ" (орендарем) було укладено договір оренди землі, згідно якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для здійснення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Яворівської сільської ради Піщанського району Вінницької області, загальною площею 2,1083 га, кадастровий номер: 0523283800:01:001:0359. Договір укладено на п`ять років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. При укладенні цього договору сторони погодили його умови, у тому числі щодо зміни умов договору і припинення його дії. Так, згідно із пунктом 12.3 дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за взаємною згодою сторін (а.с. 9-11).

Право оренди за вказаним договором було зареєстровано 16 липня 2014 року, номер запису про інше речове право: 6377322 (а.с. 13).

Відповідно до копії угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки від 27 січня 2017 року, яка укладена між ОСОБА_1 та ТОВ "ЗЕРНЯТКО-ПІВДЕНЬ", в особі генерального директора Товариства Блуділіна Євгена В`ячеславовича, що діє на підставі статуту, визначено, що сторони прийшли до згоди розірвати договір Б/Н від 18 березня 2014 року, який укладений на 5 років. З моменту набуття чинності даної угоди сторони не вважають себе пов`язаними будь-якими правами та зобов`язаннями. Зобов`язання, припиненні даною угодою, виконання яких уже почалося, потребують переоформлення в договірному порядку. Дану угоду складено у двох оригінальних примірниках, один примірник зберігається в Орендодавця, інші у Орендаря. Дана угода вступає в силу з моменту підписання її сторонами. Орендодавець підтверджує, що на дату укладання цієї угоди йому повернута Орендарем земельна ділянка, яка була об`єктом оренди відповідно до договору оренди Б/Н від 18 березня 2014 року. Зазначена копія угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки місить підпис ОСОБА_1 (а.с.122).

Як вбачається з договору оренди землі від 27 січня 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 (орендодавцем) та ТОВ "ЗЕРНЯТКО-ПІВДЕНЬ" (орендарем), орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для здійснення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Яворівської сільської ради Піщанського району Вінницької області, загальною площею 2,1083 га, кадастровий номер: 0523283800:01:001:0359. Договір укладено на десять років. По закінченню строку на який було укладено договір оренди землі орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами (орендарями) на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (а.с. 123-127).

З Додаткової угоди до Договору оренди землі від 30 липня 2018 року, укладеної між ОСОБА_1 (орендодавцем) та ТОВ "ЗЕРНЯТКО-ПІВДЕНЬ" (орендарем) слідує, що сторони вирішили внести зміни до договору оренди земельної ділянки б/н від 27 січня 2017 року та викласти пункт 9 та пункт 10 в новій редакції, а також зазначили, до Договір діє до 31 грудня 2043 року (а.с. 129).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 270043336 від 11 серпня 2021 року державним реєстратором приватним нотаріусом Тульчинського районного нотаріального округу Вінницької області Дорошенко Н.І. було зареєстровано право оренди земельної ділянки за ТОВ "ЗЕРНЯТКО-ПІВДЕНЬ" по укладеному між ним та ОСОБА_1 договору оренди землі б/н від 27 січня 2017 року, додаткової угоди до договору оренди землі б/н від 30 липня 2018 року, строк дії: 31 грудня 2043 року, з правом пролонгації (а.с. 16-17).

Відповідно до копії закордонного паспорту № НОМЕР_1 , виданого на ім`я ОСОБА_1 , вбачається, що з 02 липня 2018 року по 01 серпня 2018 року остання перебувала за межами України (а.с. 18).

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

За ч. 1 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Згідно з частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

З аналізу вказаних норм вбачається, що договір оренди землі укладається у письмовій формі та повинен бути підписаний сторонами, які досягли, зокрема, згоди з усіх істотних умов договору.

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Статтею 125 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Реєстрація неукладеного сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою.

Так, позивач як на підставу позовних вимог, посилалась на ту обставину, що підписання чи укладення договору оренди землі б/н від 27 січня 2017 року та додаткової угоди до договору оренди землі б/н від 30 липня 2018 року вона не здійснювала, а також, що під час укладення додаткової угоди, вона перебувала за кордоном.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статей 77, 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проте, матеріали справи не містять будь-яких належних, допустимих і достатніх доказів того, що позивач не здійснювала підпис на договорі оренди землі від 27 січня 2017 року та додатковій угоді від 30 липня 2018 року та відповідно було відсутнє її волевиявлення на укладення цих угод, як і не додано таких до суду першої та/або апеляційної інстанції.

Вказані обставини, також були встановлені судом попередньої інстанції.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивачем в суді першої інстанції було заявлено клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи, однак в подальшому стороною позивача воно не було підтримане.

Відтак, матеріали справи не містять будь-яких належних, допустимих і достатніх доказів щодо недійсності підпису ОСОБА_1 на договорі оренди землі від 27 січня 2017 року та додатковій угоді від 30 липня 2018 року та відсутності її волевиявлення на їх укладення.

Натомість місцевий суд у порушення вищевикладених норм матеріального права задовольнив позовні вимоги без наведення обґрунтованих підстав.

При цьому, помилковими є посилання місцевого суду на доведеність неукладеності додаткової угоди від 30 липня 2018 року, з підстав перебування позивача за кордоном, оскільки вказане є лише припущенням щодо неможливості підписання останньою додаткової угоди.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів апеляційної інстації вважає, що за взаємною згодою позивач та відповідач уклали договір оренди землі від 27 січня 2017 року та додаткову угоду від 30 липня 2018 року, в яких змінили розмір орендної плати і строк дії договорів, а жодна зі сторін проти цього, зокрема, під час їх укладення не заперечувала, а тому позивачем не доведено обставин, які б свідчили про неукладеність оспорюваних угод та порушення її прав при укладенні останніх правочинів.

При цьому, факт реєстрації договору оренди від 27 січня 2017 року в період дії договору від 18 березня 2014 року щодо тієї самої земельної ділянки, які укладено між тими самими сторонами, не свідчить про недійсність оспорюваного договору і не вказує про подвійність реєстрації права оренди, так як вони укладені не з іншою особою, яка є відмінною від попереднього орендаря.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постановах: від 22 квітня 2020 року у справі № 583/1278/18, провадження № 61-16736св19; від 19 червня 2020 року у справі № 288/1556/17, провадження № 61-38200св18, від 08 вересня 2021 року у справі № 654/3548/19, провадження № 61-18149 св 20.

Належних і допустимих доказів на спростування вищезазначених висновків суду, матеріали справи не містять, як і не надано таких до суду першої та/або апеляційної інстанції.

На вказане суд попередньої інстанції уваги не звернув, внаслідок чого прийшов до помилкового висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог.

Отже, обставини на які посилається сторона відповідача в апеляційній скарзі як на підставу перегляду судового рішення в частині порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права знайшли своє підтвердження.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки при вирішенні справи суд допустився порушень норм матеріального та процесуального права, тому рішення суду підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав, встановлених статтею 376 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернятко-Південь" адвоката Ковалишина Тимофія Анатолійовича задовольнити частково.

Рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 10 лютого 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О.Ю. Береговий

Судді: О.С. Панасюк

Т.М. Шемета