Постанова

від 16.05.2023 по справі 420/4120/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2023 р. Категорія: 106000000м.ОдесаСправа № 420/4120/22Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я.

час і місце ухвалення: письмове провадження,

м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Семенюка Г.В.

суддів: Домусчі С.Д. , Шляхтицького О.І.

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 24 березня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Інституту Військово-морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання нарахувати та виплатити та виплатити грошову компенсацію за додаткову оплачувану відпустку, як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2018 р., -

встановиВ:

31.05.2022 Одеський окружний адміністративний суд рішенням адміністративний позов ОСОБА_1 до Інституту військово-морських сил Національного університету «Одеська морська академія» про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за додаткову оплачувану відпустку, як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2018 р. - задовольнив:

- визнав протиправною бездіяльність Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія», як правонаступника майнових прав та обов`язків військової частини НОМЕР_1 , щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за додаткову оплачувану відпустку, як учаснику бойових дій, передбачену пунктом 12 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3351-ХХІІ, тривалістю 42 календарних дні (за період з 2016 року по 2018 рік включно);

- зобов`язав Інститут Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія», як правонаступника майнових прав та обов`язків військової частини НОМЕР_1 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за додаткову оплачувану відпустку, як учаснику бойових дій, передбачену пунктом 12 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3351-ХХІІ, тривалістю 42 календарних дні (за період з 2016 року по 2018 рік включно), виходячи з розміру грошового забезпечення станом на день виключення із списків особового складу.

15.03.2023 від представника позивача до суду першої інстанції надійшла заява про встановлення судового контролю, в якій він просить встановити судовий контроль шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» подати звіт про виконання судового рішення у справі № 420/4120/22 від 31.05.2022.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24 березня 2023 року у задоволені заяви про встановлення судового контролю за виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.05.2022 року - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду та прийняти нову, якою задовольнити заяву про встановлення судового контролю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відмовляючи в задоволенні заяви про встановлення судового контролю, суд першої інстанції не врахував, що на виконання рішення суду від 31.05.2022 у справі № 420/4120/22 відповідач виплатив на картковий рахунок позивача кошти в розмірі 23 728, 65 грн. Позивач не погоджується із такою сумою виплачених йому коштів, оскільки, на його думку, відповідач неправомірно врахував розмір премії у розмірі 10,5% посадового окладу, замість 20%. Таким чином, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.05.2022 на сьогоднішній день не є таким, яке виконане в повному обсязі, а тому представник позивача звернувся до суду щодо встановлення судового контролю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно з частиною 2 статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

В адміністративному судочинстві існують два механізми спонукання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, виконати судове рішення:

1) судовий контроль за виконанням рішень в адміністративних справах (ст. 382 КАС України);

2) визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України).

При цьому, Верховний Суд у своїх постановах неодноразово доходив висновку про можливість установлення судового контролю вже після ухвалення рішення у справі, оскільки підставою є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача (постанови КАС/ВС у справі № 806/2143/15 від 20.02.2019, у справі № 820/4261/18 від 03.04.2019; у справі № 580/988/19 від 27.12.2019 (у якій суд зазначив, що в разі невиконання судового рішення позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу щодо відповідача - суб`єкта владних повноважень, а невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження, що свідчить про активну роль суду в реалізації сторонами прав і законних інтересів, із приводу захисту яких він ухвалив судове рішення).

Також, слід звернути увагу, що Верховний Суд у постанові від 25.06.2020 по справі № 0240/2226/18-а дійшов наступного висновку: "(...) 26. Таким чином, вказана процесуальна норма спрямована на захист прав особи-позивача щодо належного виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Тобто, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання судового рішення порушуються його права, свободи чи інтереси, то він має право звернутись до суду в порядку ст. 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності".

Таким чином, судовий контроль і визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності на виконання рішення суду - це дві окремі форми заходів впливу на відповідача, які не пов`язані між собою.

При цьому, звернення апелянта із заявою про встановлення судового контролю в порядку ст. 382 КАС України у випадку його незгоди із діями відповідача, які він вчинив на виконання рішення суду є невірно обраним способом захисту порушення його прав, свобод чи інтересів, оскільки в даному випадку мова йде про неналежне виконання рішення суду, а не його невиконання взагалі.

Враховуючи зазначені обставини, апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції щодо відсутності підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в порядку ст.382 КАС України.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 24 березня 2023 року по справі № 420/4120/22, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

суддя-доповідач Семенюк Г.В. судді Домусчі С.Д. Шляхтицький О.І.