Ухвала

від 08.05.2023 по справі 200/16896/17

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

08 травня 2023 року м. Дніпросправа № 200/16896/17 (2-а/932/321/21)

Суддя Третього апеляційного адміністративного суду Прокопчук Т.С., перевіривши на відповідність нормам Кодексу адміністративного судочинства України матеріали апеляційної скарги Дніпровської міської ради

на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2022 року

по адміністративній справі за адміністративним позовом Лівобережної окружної прокуратури м. Дніпра Дніпропетровської області до Дніпровської міської ради, треті особи: Комунальне підприємство «Спорт-Дніпро» Дніпровської міської ради, Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради

про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

29 вересня 2017 року позивач Лівобережна окружна прокуратура м. Дніпра Дніпропетровської області звернулася до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з адміністративним позовом до відповідача Дніпровської міської ради (далі по тексту - ДМР), треті особи: Комунальне підприємство «Спорт-Дніпро» Дніпровської міської ради (далі по тексту - КП «Спорт-Дніпро» ДМР), Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради (далі по тексту Департамент гуманітарної політики ДМР) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2022 року адміністративний позов Лівобережної окружної прокуратури м. Дніпра Дніпропетровської області до ДМР, треті особи: КП «Спорт-Дніпро» ДМР, Департамент гуманітарної політики ДМР про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задоволений.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, 20 лютого 2023 року (відповідно до поштового штемпеля на копії конверту та відомостей інтернет-порталу Укрпошти, який забезпечує відстеження поштових відправлень за штрихкодовими ідентифікаторами /відправлення № 0504536886565/, апеляційна скарга ДМР відправлена 10 лютого 2023 року) ДМР оскаржила його в апеляційному порядку.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду із суду першої інстанції витребувано дану адміністративну справу для розгляду апеляційної скарги.

03 травня 2023 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшла затребувана справа.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши апеляційну скаргу на відповідність вимогам статей 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, було встановлено, що зазначену апеляційну скаргу було подано з порушенням вимог закону, що полягають в наступному:

-в порушення вимог частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, скаржником ДМР подано апеляційну скаргу з пропуском процесуального строку на апеляційне оскарження, встановленого законом, тобто, після закінчення процесуальних строків апеляційного оскарження рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2022 року, з огляду на наступне.

Із матеріалів адміністративної справи вбачається, що 06 грудня 2022 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська у спрощеному позовному провадженні ухвалено рішення.

Відповідно до частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Звертаю увагу на тому, що копія рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2022 року отримана уповноваженою особою відповідача ДМР 28 грудня 2022 року.

До того ж, сам скаржник ДМР в своїй апеляційній скарзі підтверджує факт отримання спірного судового рішення суду першої інстанції саме 28 грудня 2022 року, що не спростовується матеріалами даної адміністративної справи.

Отже, апеляційна скарга ДМР на вищевказане судове рішення суду першої інстанції повинна бути подана не пізніше 27 січня 2023 року включно.

Однак, апеляційна скарга ДМР на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2022 року до суду апеляційної інстанції подана 10 лютого 2023 року, про що свідчать поштовий штемпель на конверті та відомості інтернет-порталу Укрпошти, який забезпечує відстеження поштових відправлень за штрихкодовими ідентифікаторами /відправлення № 0504536886565/, тобто з чотирнадцяти денним пропуском строку на апеляційне оскарження вказаного судового рішення.

Разом з тим, представник скаржника ДМР просить суд апеляційної інстанції про поновлення ДМР пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2022 року.

В обґрунтування зазначеного клопотання про поновлення ДМР пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2022 року, представник скаржника зазначає, що копія оскаржуваного рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2022 року отримано 28 грудня 2022 року. Вказує, що апеляційна скарга була помилково подана до Дніпропетровського апеляційного суду замість Третього апеляційного адміністративного суду. 03 лютого 2023 року ДМР було отримано копію ухвали Дніпропетровського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року про відмову у відкритті апеляційного провадження. Просить суд апеляційної інстанції поновити пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2022 року.

Розглянувши клопотання представника скаржника ДМР про поновлення ДМР пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2022 року, а також вивчивши наведені у ньому доводи, вважаю його таким, що не підлягає задоволенню через їх безпідставність та необґрунтованість, з огляду на наступні обставини.

Відповідно до частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження, суд повинен в сукупності оцінити всі обставини справи, навести мотиви щодо поважності чи неповажності причин пропуску строків на апеляційне оскарження та зазначити з яких підстав подане скаржником клопотання не може бути задоволене.

Приписами статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено порядок та строки апеляційного оскарження.

Вказаною статтею визначено події, з настаннням яких починається перебіг процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Вирішуючи клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення, суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Дотримання вимог вказаної норми процесуального права є обов`язком для всіх учасників адміністративного процесу.

Відповідно до частини першої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Верховний Суд постановою від 03 квітня 2018 року у справі №804/7050/16 (адміністративне провадження №К/9901/41446/18) висловив наступну правову позицію:

Відповідно до статті 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Отже, поновлення відповідачу пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду без достатніх підстав буде наданням йому переваги, чим, в свою чергу, буде порушено право позивача.

Слід зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Відповідно до Рішення Європейського Суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польші» («Kreuz v. Poland»), «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для цього.

Статтею 17 Закону України «Про виконавче провадження та застосування практики Європейського Суду з прав людини» визначено, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод і практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права.

Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Кодексом адміністративного судочинства України дотримання скаржником строку подачі апеляційної скарги визначено обов`язковою умовою при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження. Поновлення судом пропущеного строку можливо лише за наявності обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення передбачених Кодексом адміністративного судочинства дій.

Відповідно до приписів частини 2 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Наголошую на тому, що з огляду на отримання уповноваженою особою ДМР копії рішення суду першої інстанції 28 грудня 2022 року, останнім днем на подачу апеляційної скарги було 27 січня 2023 року включно.

Суддя не знаходить обґрунтованими доводи ДМР, що апеляційна скарга була помилково направлена до Дніпропетровського апеляційного суду замість Третього апеляційного адміністративного суду, адже він мав право/обов`язок подати апеляційну скаргу у встановлений законом процесуальний строк, а неналежне виконання посадовими особами скаржника ДМР службових обов`язків не звільняє суб`єкта владних повноважень від дотримання вимог процесуального закону.

Також, звертаю увагу, що скаржник ДМР в своїй апеляційній скарзі зазначає про отримання 03 лютого 2023 року копії ухвали Дніпропетровського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року про відмову у відкритті апеляційного провадження, однак на адресу суду апеляційної інстанції зазначена апеляційна скарга була направлена лише 10 лютого 2023 року, тобто через тиждень.

На думку суду, внутрішня організація роботи щодо підготовки апеляційної скарги (належна або неналежна) не може вважатись поважною причиною пропуску процесуального строку апеляційного оскарження та, відповідно, не є доказом того, що скаржник з об`єктивних причин був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з моменту отримання її копії, а навпаки, свідчить про неналежну організацію роботи на підприємстві, безвідповідальність працівників та відсутність вимогливості і контролю за підлеглими з боку адміністрації.

До того ж, скаржником ДМР не вжиті заходи щодо притягнення до відповідальності осіб, винних у направленні апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного суду, що ставить під сумнів обставини, викладені в апеляційній скарзі скаржника ДМР.

Інших підстав для поновлення пропущеного процесуального строку апеляційного оскарження даного судового рішення скаржником не зазначено.

При цьому, наголошую на тому, що жодних належних та допустимих доказів неможливості подання апеляційної скарги у встановлений законом процесуальний строк, скаржником ДМР суду апеляційної інстанції не надано.

-в порушення вимог пункту 1 частини 5 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, скаржником ДМР до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору за подання до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції по адміністративній справі.

Приписами частин 1, 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи; розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, коло платників, об`єкт та розмір ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VІ (далі по тексту - Закон України № 3674-VІ) в редакції, чинній на момент подання позовної заяви.

Законом України № 3674-VІ, в редакції, чинній на момент подання позовної заяви, також визначено, що судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

Статтею 2 даного Закону, в редакції, чинній на момент подання позовної заяви, передбачено, що платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Частиною 1 статті 4 Закону України № 3674-VІ, в редакції чинній на момент подання позовної заяви, визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Так, відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України № 3674-VІ, в редакції, чинній на момент подання позовної заяви, визначено ставку судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову, що містить позовну вимогу немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою підприємцем 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 року № 1801-VIII, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у місячному розмірі станом на 1 січня 2017 року становить 1600 грн.

Частиною 3 статті 6 Закону України № 3674-VІ, в редакції чинній на момент подання позовної заяви передбачено, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України № 3674-VІ, в редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги, судовий збір справляється зокрема, за подання до суду апеляційної скарги на судове рішення.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України № 3674-VІ, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги, за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення в зв`язку з нововиявленими обставинами ставка судового збору встановлюється у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви, скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, при подачі до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції по адміністративній справі за адміністративним позовом має бути сплачено судовий збір в розмірі 4800 грн. (3200 грн. х 150% ).

При цьому, скаржник ДМР не відносяться до осіб, які звільнені від сплати судового збору частиною 2 статті 3 та статтею 5 Закону України № 3674-VІ, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги, і, відповідно, повинен сплачувати судовий збір.

Натомість, в матеріалах адміністративної справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про сплату скаржником ДМР судового збору.

Отже, скаржнику ДМР за подання до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції по адміністративній справі за адміністративним позовом необхідно сплатити судовий збір в розмірі 4800 грн. та надати Третьому апеляційному адміністративному суду оригінал документа на підтвердження сплати судового збору.

Судовий збір скаржнику ДМР необхідно сплатити на зазначені реквізити:

-дата документа;

-отримувач коштів: ГУК у Дн-кiй обл/Шев.р/ 22030101;

-код отримувача (код за ЄРДПОУ): 37988155;

-банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.);

-код банку отримувача (МФО): 899998;

-рахунок отримувача: UA668999980313161206081004628 ;

-код класифікації доходів бюджету: 22030101;

-призначення платежу розрахункового документа заповнюється таким чином:

«службовий код (знак): * (зірочка); розділовий знак ; (крапка з комою); код ознаки судового збору 101; розділовий знак ; (крапка з комою); (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); розділовий знак ; (крапка з комою); роз`яснювальна інформація про призначення платежу у формі: Судовий збір, за апеляційною скаргою (ПІБ та адреса (для фізичної особи) чи назва організації (для юридичної особи, яка подає апеляційну скаргу), на рішення від

---

(Дата оскаржуваного рішення) по справі

---

(Номер справи), Третій апеляційний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа)».

Отже, апеляційна скарга ДМР не відповідає вимогам статей 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим, враховуючи наявність вказаних недоліків, адміністративна справа не може бути розглянута Третім апеляційним адміністративним судом.

Відповідно до частини 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, тобто суддя, встановивши невідповідність поданої скарги вимогам, встановленим статтею 296 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, в якій зазначає недоліки апеляційної скарги, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та в разі не усунення її недоліків у встановлений судом строк повертає скаргу особі, яка її подала.

Відповідно до частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.

Таким чином, враховуючи те, що апеляційна ДМР подана поза межами процесуального строку, встановленого законом для подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, а питання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції ставилося із зазначенням підстав, визнаних суддею неповажними через відсутність жодних належних та допустимих доказів неможливості подання апеляційної скарги у встановлений законом строк, а також враховуючи те, що апеляційна скарга ДМР не відповідає вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, вважаю за необхідне апеляційну скаргу ДМР залишити без руху, надавши скаржнику ДМР десятиденний строк з урахуванням поштового перебігу з дня отримання копії даної ухвали для усунення вищевказаних недоліків апеляційної скарги в порядку та спосіб, зазначений в мотивувальній частині цієї ухвали.

Керуючись статтями 169, 295, 296, 298 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними наведені скаржником Дніпровською міською радою підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2022 року.

Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2022 року по адміністративній справі за адміністративним позовом Лівобережної окружної прокуратури м. Дніпра Дніпропетровської області до Дніпровської міської ради, треті особи: Комунальне підприємство «Спорт-Дніпро» Дніпровської міської ради, Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Надати скаржнику Дніпровській міській раді десятиденний строк з урахуванням поштового перебігу з дня отримання копії даної ухвали для усунення вищевказаних недоліків апеляційної скарги в порядку та спосіб, зазначений в мотивувальній частині цієї ухвали, шляхом звернення до Третього апеляційного адміністративного суду з заявою про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення та вказати поважні підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення з наданням відповідних доказів, а також шляхом надання Третьому апеляційному адміністративному суду оригінала документа на підтвердження сплати судового збору.

Роз`яснити особі, яка подала апеляційну скаргу, що в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не буде подано заяву про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення разом з зазначенням поважних підстав для поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення з наданням відповідних доказів або наведені підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення будуть визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

В разі не виконання ухвали і не усунення недоліків апеляційної скарги у встановлений судом строк в частині надання оригінала документа на підтвердження сплати судового збору, апеляційна скарга буде вважатися неподаною та повертається особі, яка подала апеляційну скаргу.

При усуненні недоліків апеляційної скарги у встановлений судом строк, апеляційна скарга буде вважатися поданою в день первинного її подання до адміністративного суду.

Копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху надіслати особі, яка її подала.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СуддяТ.С. Прокопчук