Постанова

від 18.01.2023 по справі 362/185/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №362/185/21

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/1344/2023

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А.

при секретарі Баллі Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Щербатюк Наталії Володимирівни на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 січня 2022 року (суддя Марчук О.Л.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , малолітньої ОСОБА_4 , інтереси якої представляє законний представник ОСОБА_5 , третя особа: Васильківська районна державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім`єю та зміну черговості спадкування,

встановив:

у грудні 2020 року позивачка звернулася до суду з позовом про встановлення факту її проживання однією сім`єю разом із ОСОБА_6 у період з жовтня 2014 року по день смерті останнього, без реєстрації шлюбу та зміну черговості спадкування після померлого ОСОБА_3 з четвертої черги спадкування на першу чергу спадкування.

Мотивуючи позовні вимоги, позивачка зазначала, що 6 липня 2013 року вона познайомилась із ОСОБА_3 , а з жовтня 2014 року вони почали проживати разом у квартирі, яку вона орендувала, за адресою: АДРЕСА_1 , мали спільний бюджет, придбавали майно в інтересах сім`ї. У подальшому вони проживали у м. Очаків за місцем проходження служби ОСОБА_3 та у м. Одесі, де ОСОБА_3 проходив лікування та реабілітацію після поранення. Після демобілізації ОСОБА_3 з армії, протягом 2016-2020 років вони проживали разом із ним у квартирі, придбаній її батьком, за адресою: АДРЕСА_2 , де ОСОБА_3 був зареєстрований 2 квітня 2018 року, або у будинку, розташованому у АДРЕСА_3 , який належав ОСОБА_3 .

Позивачка посилалася на те, що у 2017 році ОСОБА_3 був поставлений діагноз «рак легень», у зв`язку із чим він тяжко хворів та потребував сторонньої допомоги, яку вона йому постійно надавала та доглядала за ним до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивачка зазначала, що шлюб з ОСОБА_3 не був зареєстрований, так як його діти від попереднього шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_7 негативно ставилися до їх відносин, тому ОСОБА_3 хотів уникнути ще більш напруження у відносинах з ними.

Обґрунтовуючи вимоги про зміну черговості у спадкуванні, позивачка посилалася на те, що ОСОБА_3 з 2016 року знаходився на постійному лікуванні, його стан погіршувався, він не міг працювати, йому була потрібна моральна, економічна та фізична підтримка, яку вона йому надавала. З травня 2020 року ОСОБА_3 не міг сам собою опікуватися, потребував надання допомоги у відправленні звичайних потреб життя людини, яку вона йому надавала.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 січня 2022 року позов задоволено частково, встановлено факт проживання з вересня 2017 року по 7 липня 2020 року ОСОБА_1 разом із ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 29 квітня 2022 року відмовлено в задоволенні заяви представника позивачки - адвоката Бондаря А.В. про стягнення з відповідачів судових витрат, покладено на ОСОБА_1 судові витрати в сумі 69 102грн. Відмовлено в задоволенні заяви представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвоката Войнаровської О.І. про стягнення з позивачки судових витрат, покладено на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судові витрати в сумі 75000грн в рівних частках. Відмовлено в задоволенні заяви представника відповідачки - адвоката Семенюка К.В., поданої в інтересах ОСОБА_4 , про стягнення з позивачки судових витрат. Покладено на ОСОБА_4 судові витрати в сумі 71600грн.

У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Щербатюк Н.В. просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник позивачки зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги покази свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які підтверджували факт проживання однією сім`єю та ведення спільного побуту ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у період з жовтня 2014 року до 7 липня 2020 року. Вказані свідки між собою фактично не знайомі, однак підтверджували інформацію, яка була надана суду позивачкою щодо її спільного проживання однією сім`єю і ведення спільного господарства ще у 2015 році у м. Очаків з ОСОБА_3 . Проте, суд першої інстанції проігнорував покази зазначених свідків, не взяв їх до уваги, а натомість взяв до уваги покази чотирьох свідків, які є зацікавленими особами у даній справі, а саме: ОСОБА_16 , ОСОБА_3 , ОСОБА_17 та ОСОБА_5 .

Представник позивачки стверджує, що суд першої інстанції помилково встановив, що в період часу з 2014 року до середини 2017 року ОСОБА_3 перебував у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_5 , так як остання під час розгляду справи в суді першої інстанції заявила, що у шлюбних відносинах з ОСОБА_3 не перебувала і ніколи не вважала їх відносини сімейними. Також ОСОБА_5 чи її представником не було надано доказів придбання квартири АДРЕСА_4 спільно з ОСОБА_3 . Крім того, після остаточного припинення відносин з ОСОБА_3 , у 2014 році ОСОБА_5 подала до суду позовну заяву про стягнення з нього аліментів, які після рішення суду щомісячно отримувала, а тому вони з ОСОБА_3 щонайменше з 2014 року спільно не проживали і не вели спільне господарство.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвокат Войнаровська О.І. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення ухвалено на підставі комплексного дослідження доказів, серед яких були не тільки показання свідків, а також письмові докази, пояснення сторін по справі. Суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що показання свідків, про які зазначає представник позивача в апеляційній скарзі, не є достатніми доказами для того,

щоб констатувати факт спільного проживання і ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету, подружніх взаємних прав і обов`язків та постійних відносин між позивачем та ОСОБА_3 .

Також адвокат Войнаровська О.І. зазначає, що висновок оскаржуваного рішення суду про те, що у період часу до середини 2017 року ОСОБА_3 мав фактичні шлюбні відносини з ОСОБА_5 , є законним, обґрунтованим та базується на належних, допустимих і достатніх письмових доказах, і показаннях свідків, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Крім того адвокат Войнаровська О.І. звертає увагу суду апеляційної інстанції, що представник позивачки у апеляційній скарзі не наводить жодних доводів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про зміну черговості одержання права на спадкування після померлого з четвертої черги спадкування на першу чергу спадкування, тож законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цій частині не має бути предметом апеляційного розгляду.

Згідно частини 1 статті 360 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Ухвалою колегії суддів від 1 серпня 2022 року відкрито апеляційне провадження та роз`яснено відповідачам право подати відзив на апеляційну скаргу протягом п`яти днів з моменту отримання копії ухвали.

Копія ухвали та апеляційної скарги була направлена на електронну поштову адресу законного представника малолітньої ОСОБА_4 - ОСОБА_5 4 серпня 2022 року, що підтверджується довідкою про направлення електронного документа.

Відзив на апеляційну скаргу представника малолітньої ОСОБА_4 - адвоката Семенюка К.В. надійшов до апеляційного суду 25 серпня 2022 року після закінчення встановленого судом строку на його подання, поважних причин для поновлення пропущеного строку колегія суддів не вбачає, тому вказаний відзив залишається без розгляду.

Друга васильківська державна нотаріальна контора направила до апеляційного суду лист про розгляд справи у відсутність представника нотаріальної контори.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивачки - адвоката Щербатюк Н.В., яка підтримала доводи апеляційної скарги, пояснення представника ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а також пояснення представника малолітньої ОСОБА_4 - адвоката Семенюка К.В., які просили залишити рішення суду без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3

14 липня 2020 року за заявою ОСОБА_1 Васильківською районною державної нотаріальною конторою Київської області заведена спадкова справа щодо майна померлого ОСОБА_3 .

Як визнали сторони, ОСОБА_3 заповіту не залишив, відповідачі є спадкоємцями ОСОБА_3 за законом першої черги, як його діти. Позивачка не заперечувала, що відповідачі прийняли спадщину ОСОБА_3 у визначений законом строк та спосіб.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наданими суду доказами підтверджено, що з вересня 2017 року по день смерті ОСОБА_3 позивачка постійно проживала разом з ним однією сім`єю, як чоловік і дружина без реєстрації шлюбу. Разом з цим, доказів спільного проживання до вересня 2017 року позивачки та спадкодавця суду надано не було.

Також суд першої інстанції зазначив, що позивачка не довела перед судом факту

спільного проживання із ОСОБА_3 з липня 2015 року однією сім`єю, а відтак не є спадкоємицею за законом четвертої черги, а з наданих суду документів встановлено, що ОСОБА_3 перебував у безпорадному стані лише епізодично і не тривалий час.

Рішення суду в частині задоволених позовних вимог не оскаржується, тому відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України не є предметом апеляційного перегляду.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що судом у рішенні зазначено, що протягом 2014-2020 років ОСОБА_3 підтримував близькі, сімейні стосунки і проживав разом з колишньою дружиною ОСОБА_17 і доньками, а також з матір`ю ОСОБА_4 - ОСОБА_18 , з якими мав взаємні права і обов`язки, проводив сімейні свята, спільний відпочинок, купував їм автомобілі.

Також суд зазначив, що відсутні належні, достовірні, допустимі, достатні та беззаперечні докази того, що позивачка і ОСОБА_3 у період з жовтня 2014 року по 7 липня 2020 року проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вели спільний побут і мали спільний бюджет, здійснювали спільні витрати і купували майно в інтересах сім`ї, мали подружні права і обов`язки.

Аналіз вищезазначеного свідчить, що суд першої інстанції прийшов до взаємопротилежних висновків при частковому задоволенні позовних вимог.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

У абзаці 1 частини другої статті 3 СК України встановлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

За положеннями частин першої, другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частини першої статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16, від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 11 грудня 2019 року в справі № 712/14547/16-ц, від 24 січня 2020 року в справі № 490/10757/16-ц.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2021 року у справі № 487/3126/17 вказано, що «згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї

та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 листопада 2021 року у справі № 520/10426/18 зроблено висновок, що «вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України)».

З наданих суду першої інстанції документів вбачається, що 14 лютого 2015 року ОСОБА_3 був призваний на військову службу, яку з 20 квітня 2015 року по 5 квітня 2016 року проходив у військовій частині, яка була розміщена у м. Очаків Миколаївської області. 29 липня 2015 року отримав поранення під час виконання бойового завдання. Звільнений з військової служби у запис за станом здоров`я.

Під час проходження військової служби ОСОБА_3 проживав у АДРЕСА_5 .

Згідно нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_19 , зазначена квартира, яка належала його померлій дружині, орендувалася ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на підставі договору від 30 травня 2015 року, який не зберігся.

З наявної у матеріалах справи копій трудової книжки ОСОБА_1 , вбачається, що 7 липня 2015 року вона звільнилася з роботи у Міністерстві юстиції України за власним бажанням.

Допитані судом свідки ОСОБА_20 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_21 підтвердили, що ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_3 у м. Очаків, де він проходив військову службу. При цьому, ОСОБА_3 позивачка була представлена своїм побратимам дружиною. Також свідки підтвердили, що ОСОБА_1 доглядала ОСОБА_3 , коли він у вересні 2015 року проходив лікування у Одеському військовому шпиталі після порання.

Свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_15 підтвердили, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проживали разом, як чоловік та дружина, мали спільний побут, турбувалися один про одного.

Також зазначені судом свідки підтвердили, що після звільнення з військової служби ОСОБА_3 проживав разом з ОСОБА_1 у її квартирі АДРЕСА_6 , а вихідні дні вони проводили у будинку у с. Іванковічі.

З наданої суду першої інстанції медичної документації вбачається, що починаючи з вересня 2016 року ОСОБА_3 часто хворів, проходив стаціонарне лікування у військовому шпиталі у м. Києві, у медичних картках стаціонарного хворого Національного військово-медичного клінічного центра «ГВКГ» № 23060 за період лікування з 27 вересня 2016 року по 13 жовтня 2016 року, № 30225 за період лікування з 9 грудня 2016 року по 23 грудня 2016 року, № 8954/269 за період лікування з 5 квітня 2017 року по 26 квітня 2017 року, № 20418 за період лікування з 22 серпня 2017 року по 1 вересня 2017 року зазначена контактна особа ОСОБА_3 - його дружина ОСОБА_22 .

Крім того, суду першої інстанції надані фотокартки у підтвердження спільних поїздок ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , святкування свят та днів народження, перебування у м. Очаків у період з липня 2015 року.

На думку колегії суддів, вищезазначені докази свідчать, що саме ОСОБА_1 опікувалася ОСОБА_3 , з липня 2015 року створювала домашній затишок, коли він проходив військову службу, а у подальшому надавала йому догляд та турботу під час його тривалого лікування. Вказані обставини свідчать, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проживали разом, мали спільний бюджет, здійснювали спільні витрати на житло, його ремонт, на лікування, на поїздки, турбувалися один про одного, що засвідчує реальність їх сімейних відносин.

Колегія суддів вважає, що не придбання за час спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 спільного майна, зокрема, машини, або іншого коштовного майна, не може бути підставою для висновку про відсутність між ними реальних сімейних стосунків, так як з обставин справи вбачається, що з липня 2015 року ОСОБА_3 проходив військову службу, а невдовзі після звільнення з військової служби, він потребував постійного лікування, на яке витрачалися значні кошти, що стало причиною продажу автомобіля, який належав дочці ОСОБА_3 .

Про скрутне матеріальне становище ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у суді надавали пояснення і допитані свідки.

Оцінюючи покази ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , у якості свідків, необхідно враховувати, що вони є відповідачами у даній справі і зацікавлені у вирішенні даного спору на свою користь. Аналогічно необхідно оцінювати пояснення свідка ОСОБА_17 , яка є матір`ю відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Висновок суду першої інстанції, що протягом 2014 - 2020 року ОСОБА_3 підтримував близькі стосунки з ОСОБА_17 та ОСОБА_5 , вони мали взаємні права та обов`язки, не ґрунтується на обставинах справи та наданих суду доказах.

З наданих суду документів вбачається, що ОСОБА_3 підтримував близькі стосунки зі своїми дочками, спілкувався з ними, відвідував на дні народження, дарував подарунки, піклувався про них, що свідчить про виконання ним своїх батьківських обов`язків.

При цьому, відповідачі не заперечували, що ОСОБА_1 опікувалася ОСОБА_3 , коли він хворів, доглядала за ним, турбувалася про нього.

Разом з цим, звертає на себе увагу та обставина, що у серпні 2014 року ОСОБА_5 звернулася до суду із позовною заявою про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на дочку ОСОБА_23 , а у подальшому звернулася до Державної виконавчої служби про стягнення аліментів у примусовому порядку, яке тривало до смерті ОСОБА_3 .

Також жоден із відповідачів не зазначив, що надавав допомогу ОСОБА_3 , коли він проходив лікування після поранення у військовому шпиталі у м. Одеса, чи забезпечував його побут після звільнення з військової служби.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що позивачкою суду були надані належні та достатні докази у підтвердження того, що з липня 2015 року вона проживала з ОСОБА_3 однією сім`єю, вони мали взаємні права та обов`язки, турбувалися один про одного, мали спільний бюджет та побут.

Оскільки відповідачі не оскаржили рішення суду, яким встановлений факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з вересня 2017 року по 7 липня 2020 року, що свідчить про визнання ними цієї обставини, колегія суддів не вважає за необхідне аналізувати докази, які підтверджують вказані обставини.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що наявні правові підстави для зміни рішення суду в частині вирішення позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , визначивши період спільного проживання з липня 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 , день смерті ОСОБА_3 .

Щодо позовних вимог про зміну черговості спадкування, колегія суддів зазначає про наступне.

Відповідно до змісту статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі

неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (стаття 1258 ЦК України).

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (статті 1261-1264 ЦК України).

Отже, основою засадою правового регулювання спадкування за законом є принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга спадкоємців - це певне (визначене законом) коло осіб з урахуванням ступеня їх спорідненості із спадкодавцем, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення.

Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 ЦК України.

За змістом частини другої статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.

Для задоволення такого позову необхідна наявність всіх п`яти вищезазначених обставин.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 02 грудня 2020 року в справі № 592/1045/18, від 01 березня 2021 року в справі № 233/5990/18, від 17 березня 2021 року у справі №200/12980/14, від 25 березня 2021 року в справі №195/707/19.

Під безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений віком, тяжкою хворою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Належними доказами, які підтверджують безпорадний стан особи, є відповідні медичні (лікарські) документи, висновки судово-медичних експертів.

Надаючи оцінку зібраним у справі доказам та аналізуючи норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції, виходив із відсутності

сукупності обставин, які відповідно до статті 1259 ЦК України є підставою для зміни черговості одержання права на спадкування, та зазначив, що позивачка не навела переконливих доказів на підтвердження перебування спадкодавця у безпорадному стані та його потреби в сторонній допомозі.

Апеляційна скарга не містить доводів незаконності рішення суду в цій частині.

5 грудня 2022 року до Київського апеляційного суду представником позивачки - адвокатом Щербатюк Н.В. надані додаткові пояснення до апеляційної скарги на рішення Васильківського міськрйонного суду Київської області від 20 січня 2022 року щодо уточнення позовних вимог.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Частиною 5 статті 174 ЦПК України передбачено, що суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це за необхідне.

Статтею 126 ЦПК України визначено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Оскільки представник позивачки - адвокат Щербатюк Н.В. у додаткових поясненнях поза межами строку на апеляційне оскарження навела додаткові доводи щодо наявності підстав для задоволення апеляційної скарги, не просила дозволу подати такі пояснення, а апеляційний суд не визнавав їх подання необхідними, колегія суддів залишає ці пояснення без розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи відсутність у апеляційній скарзі доводів незаконності або необґрунтованості рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зміну черговості у спадкуванні, колегія суддів не вбачає правових підстав для перегляду рішення суду першої інстанції в цій частині.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 2 статті 376 ЦПК України визначено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу неповно з`ясовані обставини справи, неправильно застосовані норми матеріального права,

висновки суду не відповідають наданим сторонами доказам, тому рішення суду в цій частині підлягає зміні.

В іншій частині правових підстав для скасування рішення суду не встановлено.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Щербатюк Наталії Володимирівни задовольнити частково.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 січня 2022 року змінити в частині вирішення позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з липня 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 18 травня 2023 року.

Суддя-доповідач І.М. Рейнарт

Судді Г.М. Кирилюк

Т.А. Семенюк