Постанова

від 01.11.2007 по справі 3/421

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

01 листопада 2007 р.                                                                                  

№ 3/421 

Колегія суддів Вищого господарського суду України у

складі:

головуючого:

Першикова Є.В.,

суддів:

Данилової Т.Б.,

Ходаківської І.П.,

розглянула

касаційну скаргу

товариства з обмеженою

відповідальністю "Тур-Гранд" (далі Товариство)

на постанову

Одеського апеляційного

господарського суду

від

23.06.05

у справі

№ 3/421

господарського суду

Миколаївської області

за позовом

Товариства

до

Очаківської міської ради

Миколаївської області (далі Рада), 

суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1(далі

Підприємець),

третя особа:

Очаківський міський відділ

земельних ресурсів Миколаївської області (далі Відділ),

про

скасування державного акту на

землю та визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки

В засіданнях взяли участь

представники:

- позивача:

не з'явились;

- відповідачів:

Ради:

не з'явились;

Підприємця:

ОСОБА_1. (паспорт); ОСОБА_2. (за дов. № 319341 /218/ від 16.02.05);

- третьої особи:

не з'явились.

Ухвалою від 10.09.07 колегії суддів

Вищого господарського суду України у складі: головуючого -Першикова Є.В.,

суддів -Муравйова О.В., Кравчука Г.А., касаційна скарга Товариства № 42 від

08.07.05 була прийнята до провадження, розгляд справи призначено на 01.11.07,

без початку перегляду справи по суті.

Вказана ухвала суду була направлена

сторонам у справі в установленому порядку, документів які б свідчили про її

неотримання сторонами у справі до Вищого господарського суду України не

надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 Господарського

процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце

розгляду касаційної скарги.

На день розгляду справи у судовому

засіданні 01.11.07 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового

процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.

У судове засідання 01.11.07

представники Товариства, Ради та Відділу не з'явились.

Враховуючи, що ухвалою про

призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що

неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення

розгляду справи на інші строки, а від Товариства, Ради та Відділу повідомлень

щодо неможливості участі у судовому засіданні 01.11.07 до колегії суддів Вищого

господарського суду України не надходило, справа розглядається за наявними

матеріалами справи за участі представників Підприємця.

У зв'язку з значною завантаженістю

суддів Кравчука Г.А.,

Муравйова О.В., розпорядженням від

26.10.07 заступника Голови Вищого господарського суду України для розгляду

справи № 3/421 господарського суду Миколаївської області, призначеної до

перегляду в касаційному порядку на 01.11.07, створено колегію суддів у

наступному складі: головуючий -Першиков Є.В., судді -Данилова Т.Б., Ходаківська

І.П., яка розглядає справу по суті.

Про вказані обставини представників

Підприємця повідомлено на початку судового засідання 01.11.07. Відводів складу

колегії суддів Вищого господарського суду України не заявлено.

За згодою представників сторони,

відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського

процесуального кодексу України у судовому засіданні 01.11.07 оголошено лише

вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 07.04.05

господарського суду Миколаївської області (суддя Таранущенко О.Г.) в

задоволенні позовних вимог Товариству відмовлено.

Постановою від 23.06.05 Одеського

апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого

-Пироговського В.Т., суддів -

Картере В.І., Жекова В.І.) рішення

від 07.04.05 господарського суду Миколаївської області залишено без змін, а апеляційну

скаргу Товариства -без задоволення.

Вказані судові рішення в частині

вимог про визнання недійсним договору оренди мотивовані тим, що зазначений

договір втратив чинність, у зв'язку з чим ніяких правових наслідків для

Товариства не мав та не має, а отже ніяким чином не порушує права та

охоронювані законом інтереси Товариства. Щодо вимог про визнання недійсним

договору купівлі-продажу, то судові інстанції прийшли до висновку про те, що

вказаний договір відповідає вимогам діючого на час його укладення законодавства.

Не погодившись з рішеннями

попередніх судових інстанцій Товариство звернулось до Вищого господарського

суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення від 07.04.05

господарського суду Миколаївської області та постанову від 23.06.05 Одеського

апеляційного господарського суду скасувати, та прийняти по справі нове рішення,

яким його позовні вимоги задовольнити.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує

тим, що при винесенні оскаржених судових актів було порушено норми

матеріального та процесуального права, а саме: ст. 48 Цивільного кодексу УРСР,

ст.ст. 22, 23 Земельного кодексу України, ст.ст. 10, 15 Закону України “Про

оренду землі”, ст.ст. 4, 48 Закону України “Про власність”, Указу Президента

України “Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення”,

ст.ст. 1, 42, 43 Господарського процесуального кодексу України.

У своїх відзивах на касаційну

скаргу Підприємець, Рада та Відділ щодо доводів скаржника заперечують, вважаючи

їх безпідставними, у зв'язку з чим просять касаційну скаргу Товариства залишити

без задоволення, а оскаржені судові рішення -без змін.

Розглянувши матеріали справи,

касаційну скаргу, відзиви на касаційну скаргу, заслухавши пояснення

представників сторони, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі

встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм

матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського

суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з

наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими

інстанціями на підставі матеріалів справи 25.04.03 між Радою (Продавець) та

Товариством (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки,

згідно з умовами якого Продавець продав, а Покупець придбав земельну ділянку

розміром 0,1689 га, яка знаходиться в м.Очакові Миколаївської області,

вул.Кірова, 3-а для реконструкції та обслуговування готелю "Гілея".

Вирішуючи спір суди першої та

апеляційної інстанцій встановили, що Товариство звернулось до Ради з заявою про

видачу державного акту на право власності на вказану земельну ділянку, у

задоволенні якої йому відмовлено у зв'язку з тим, що частина земельної ділянки

раніше вже була продана Підприємцю на підставі договору купівлі-продажу від

07.05.01 із видачею 26.12.01 відповідного акту на право власності.

На підставі наданих сторонами

доказів по справі попередніми судовими інстанціями встановлено, що 11.03.01 між

Підприємцем та Радою було укладено договір оренди земельної ділянки площею

288,00 кв.м., відповідно до умов якого на підставі рішення Ради № 24 від

26.09.00 Підприємцю була передана у тимчасове користування на умовах оренди

строком на 1 рік зазначена земельна ділянка для розміщення торгового

інвентарного павільйону сезонного типу в м.Очакові Миколаївської області,

вул.Кірова, 3-а.

Також, встановлено, що у подальшому

на підставі рішення Ради від 04.04.01 № 36 між Радою (Продавець) та Підприємцем

(Покупець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки від

07.05.01, відповідно до умов якого Продавець продав, а Покупець придбав

зазначену орендовану земельну ділянку розміром 288,00 кв.м. в м.Очакові

Миколаївської області, вул.Кірова, 3-а для обслуговування торгового

інвентарного павільйону сезонного типу.

При вирішенні спору місцевий та

апеляційний суд встановили, що Товариство, вважаючи, що договір купівлі-продажу

земельної ділянки від 07.05.01 та договір оренди земельної ділянки від

11.03.01, який передував оскаржуваному договору купівлі-продажу, укладені з

порушенням вимог законодавства України, звернулось до господарського суду

Миколаївської області з позовом про визнання їх недійсними та скасування

державного акту на право власності на земельну ділянку.

Колегія суддів Вищого

господарського суду України враховує, що за змістом ст. 1 Господарського процесуального

кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у

тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без

створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта

підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду

згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх

порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для

вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання

правопорушенням.

Отже, за змістом вказаного

правового положення та з урахуванням вимог ст. 54 Господарського процесуального

кодексу України вбачається, що позивач самостійно визначає та обґрунтовує в

позовній заяві, в чому конкретно полягає порушення його прав та інтересів.

Разом з тим, як встановлено попередніми судовими інстанціями, в матеріалах

справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про порушення прав і

охоронюваних законом інтересів Товариства з боку відповідачів при укладанні

оскаржених договорів.

З урахуванням наведеного колегія

суддів Вищого господарського суду України вважає правомірним висновок

попередніх судових інстанцій про те, що договір оренди від 11.03.01, який

припинив свою дію 07.05.01, правових наслідків для Товариства не має, та його

права та охоронювані законом інтереси не порушує, оскільки на момент придбання

Товариством спірної земельної ділянки, такий договір вже втратив свою чинність.

Щодо вимог Товариства про визнання

недійсним договору купівлі-продажу від 07.05.01 на підставі ст. 48 Цивільного

кодексу УРСР у зв'язку з його невідповідність вимогам закону, колегія суддів

Вищого господарського суду України зазначає наступне.

Пленум Верховного Суду України в

п.п. 2, 12 Постанови від 28.04.78

№ 3 "Про судову практику в

справах про визнання угод недійсними" роз'яснив, що угода може бути

визнана недійсною лише на підставі та з наслідками, передбаченими законом. В

кожній справі про визнання угоди недійсною суд має встановити ті обставини, з

якими закон пов'язує визнання угоди недійсною, та настання визначених юридичних

наслідків.

Отже, вирішуючи спір про визнання

угоди недійсною, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з

якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних

наслідків: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої

форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає

неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для

правильного вирішення спору.

Колегія суддів Вищого

господарського суду України бере до уваги, що попередні судові інстанції

розглядаючи справу по суті встановили відповідність спірного договору

купівлі-продажу вимогам законодавства, чинного на момент його укладення, а отже

правові підстави для визнання його недійсним відсутні.

За таких обставин колегія суддів

Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені Товариством в

касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними

по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Колегія суддів Вищого

господарського суду України бере до уваги, що скаржник в касаційній скарзі

стверджує факт порушення судовою інстанцією не лише норм матеріального та

процесуального права, а також і питання які, стосуються оцінки доказів, але

оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про

встановлення тих чи інших обставин справи, здійснюється за внутрішнім

переконанням суду і їх перевірка не віднесена до компетенції касаційної

інстанції.

Колегія суддів Вищого

господарського суду України, враховуючи вимоги ст. 1117 Господарського

процесуального кодексу України, відзначає, що перегляд у касаційному порядку

судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених

фактичних обставин справи та перевіряється застосуванням попередніми

інстанціями норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права

встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у

рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання

про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими,

збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З врахуванням того, що з'ясування

підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі в силу ст. 1117

Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами

компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду

України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія

суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та

апеляційної інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають

значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з

дотриманням норм процесуального права, що дає підстави для залишення їх без

змін.

Керуючись ст.ст. 1115,

1117, 1119, 11111 Господарського

процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу товариства з

обмеженою відповідальністю "Тур-Гранд" № 42 від 08.07.05 залишити без

задоволення.

Постанову від 23.06.05 Одеського

апеляційного господарського суду у справі № 3/421 господарського суду

Миколаївської області залишити без змін.

Головуючий

Є.Першиков   

судді:

Т.Данилова

І.Ходаківська