Постанова

від 17.01.2008 по справі 3/421

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                           

т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 17.01.2008                                                                                          

№ 3/421

 Київський апеляційний господарський суд у

складі колегії суддів:

 головуючого:          Андрієнка  В.В.

 суддів:            Студенця  В.І.

 при секретарі:           

 За участю представників:

 від Позивача 1: не з”явився;

від Позивача 2: Арін М.І.,

довіреність № 357 від 13.08.2007р.;

 від Відповідача 1: ОСОБА_4, довіреність б/н

від 12.01.2007р.;

 від Відповідача 2: ОСОБА_4, довіреність б/н

від 19.05.2007р.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Донбас” та

Суб”єкта

підприємницької діяльності - фізичної особи         

ОСОБА_1,

 на рішення Господарського суду м.Києва від 27.11.2007

 у справі № 3/421  

 за позовом                               Прокурора

Солом"янського району м. Києва                           в інтересах держави

в особі:

1)  Київської міської ради,

м. Київ, вул. Хрещатик, 36,

                        2) Солом”янської

районної у місті Києві ради,

м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 41,

 до                                                   Товариство

з обмеженою відповідальністю фірма "Донбас"

Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

 про 

                                                зобов"язання

повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та привести її у придатний для

використання стан

Суть рішення і скарги:

Прокурор Солом”янського району

міста Києва (надалі - Прокурор) звернувся в господарський суд міста Києва з

позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради (надалі - КМР,

Позивач 1) та Солом”янської районної у місті Києві ради  (надалі - Солом”янська райрада, Позивач 2) до

Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Донбас” (надалі - ТОВ “Донбас”,

Відповідач 1) та Суб”єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

(надалі - СПД ОСОБА_1, Відповідач 2) про зобов”язання повернення самовільно

зайнятої земельної ділянки та привести її у придатний для використання стан.

Рішенням господарського суду міста

Києва від 27.11.2007р. у справі № 3/421 позов Прокурора було задоволено

частково, а саме: в задоволенні позовних вимог в інтересах держави в особі

Солом”янської районної у місті Києві ради було відмовлено і, водночас,

зобов”язано ТОВ “Донбас” та СПД ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну

ділянку, загальною площею 790,90 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1,

яку вони використовують на підставі договору про сумісну діяльність, привівши

її у придатний для використання стан, а також, стягнуто з кожного з

Відповідачів в доход Державного бюджету України по 42  грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита

і по 59 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового

процесу. В іншій частині позову, даним рішенням суду, було відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним

рішенням, Відповідачі подали на нього апеляційні скарги, в яких просили

скасувати частково рішення господарського суду міста Києва від 27.11.2007р. у

справі № 3/421 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Прокурора

відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог

Відповідач 1 та Відповідач 2 посилалися на те, що висновки суду першої

інстанції, викладені в його рішенні, не відповідають дійсним обставинам справи

та наявним у справі доказам, що є підставою для його скасування.

Представник прокуратури надав суду

свій відзив на подані апеляційні скарги Відповідачів, в якому зазначив, що

рішення господарського суду м. Києва від 27.11.2007р. у даній справі є

законним, об”єктивним і таким, що відповідає дійсним обставинам справи, а тому

просив залишити це рішення без змін, а подані на нього апеляційні скарги - без

задоволення.

Представник Позивача 2 свого

відзиву на апеляційні скарги не надав, однак в судовому засіданні заперечував в

їх задоволенні та вважав, що рішення господарського суду м. Києва від

27.11.2007р. у даній справі є законним і обгрунтованим.

Представник Позивача 1, свого

відзиву на апеляційні скарги також не надав і в судове засідання, незважаючи на

те, що про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, так і

не з”явився, не повідомивши суд про причини своєї неявки, що на думку

апеляційної інстанції в даному випадку не перешкоджає розгляду і вирішенню

даної справи без його участі.

Заслухавши пояснення представників

прокуратури, Позивача 2, Відповідача 1 та Відповідача 2 в судовому засіданні,

дослідивши та вивчивши матеріали справи, Київський апеляційний

господарський  суд, -

ВСТАНОВИВ:

 Як вказувалось вище, прокурор Солом”янського

району міста Києва звернувся в господарський суд міста Києва з позовом в

інтересах держави в особі Київської міської ради та Солом”янської районної у

місті Києві ради до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Донбас” та

Суб”єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, в якому просив

зобов”язати Відповідачів повернути самовільно зайняту земельну ділянку площею

0,12 га, що по АДРЕСА_1 в м. Києві, та привести її у придатний для використання

стан і рішенням господарського суду міста Києва від 27.11.2007р. у справі №

3/421 даний позов було задоволено частково, а саме: в задоволенні позовних

вимог в інтересах держави в особі Солом”янської районної у місті Києві ради

було відмовлено і, водночас, зобов”язано ТОВ “Донбас” та СПД ОСОБА_1 звільнити

самовільно зайняту земельну ділянку, загальною площею 790,90 кв. м., що

знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яку вони використовують на підставі договору

про сумісну діяльність, привівши її у придатний для використання стан, а також,

стягнуто з кожного з Відповідачів в доход Державного бюджету України по 42  грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита

і по 59 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового

процесу. В іншій частині позову, рішенням суду, було відмовлено.

Приймаючи вказане рішення, суд

першої інстанції, зокрема, виходив з того, що спірна земельна ділянка, зайнята

Відповідачами в межах 409,10 кв. м. не може вважатися самовільно зайнятою, у

зв”язку з чим, відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.

Також, на думку суду першої

інстанції, позовні вимоги Прокурора в інтересах Солом”янської районної у місті

Києві ради не підлягають задоволенню, оскільки право комунальної власності на

спірну земельну ділянку належить територіальній громаді міста Києва, інтереси

якої представляє Київська міська рада - Позивач 1 по справі, тому судом не

вбачається порушення державних інтересів в особі Позивача 2.

В той же час, за висновком суду,

Відповідачі, не набувши у встановленому Земельним кодексом України порядку

права власності або права користування земельною ділянкою у розмірі, більшому

ніж 409,10 кв. м., безпідставно та неправомірно користуються земельною ділянкою

- в розмірі 790,90 кв. м., чим порушили права Позивача 1, яке підлягає захисту.

У зв”язку з цим, колегія суддів

Київського апеляційного господарського суду погоджується з такими висновками

місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог, з огляду

на наступне.

Під час перевірки дотримання вимог

земельного законодавства, проведеної Управлінням з контролю за використанням та

охороною земель у м. Києві та Київській області Київської міської державної

адміністрації, станом на 13.07.2007р., було встановлено, що  СПД ОСОБА_1 використовує земельну ділянку

площею 0,12 га за адресою: АДРЕСА_1 у Солом”янському районі м. Києва для розміщення

автостоянки, без належних документів, необхідність яких передбачена статтями

125 та 126 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України), про що було

складено відповідний акт за № 1051/37 від 13.07.2007р.

У зв”язку з цим, прокуратурою

Солом”янського району міста Києва було також проведено перевірку законності

зайняття вказаної земельної ділянки і Товариством з обмеженою відповідальністю

фірма “Донбас”.

При цьому, перевіркою було

встановлено, що між ТОВ “Донбас” та КП “Солом”янка - Автопарк - Сервіс” було

укладено договір доручення № 12 від 14.04.2007р. на організацію експлуатації

об”єкту платного зберігання транспортних засобів, відповідно до умов якого ТОВ

“Донбас” прийняло на себе обов”язок зберігати транспортні засоби за адресою:

АДРЕСА_1.

В той же час, згідно п. 3.1

договору про сумісну діяльність від 05.02.2002р, укладеного між СПД ОСОБА_2 та

ТОВ “Донбас”, останнє зобов”язувалось передати ОСОБА_2 земельну ділянку для

будівництва будинку для охоронців по АДРЕСА_1 в м. Києві, а відповідно до умов договору

підрядних робіт від 10.03.2002р., укладеного між СПД ОСОБА_2 та СПД ОСОБА_3,

останнім було здійснено будівництво будинку для охорони по АДРЕСА_1 в м. Києві.

Водночас, перевіркою було

встановлено, що документи, які посвідчують право власності або право

користування спірною земельною ділянкою, в т.ч. - на умовах оренди,

необхідність отримання яких передбачена ст.ст. 125 і 126 ЗК України, відсутні.

В той же час, відповідно до ч. 1

ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває

під особливою охороною держави, яка полягає в забезпеченні раціонального

використання земельних ресурсів, збереженні й відтворенні родючості ґрунтів,

захисті їх від псування і забруднення, реалізації громадянами, юридичними

особами та державою їхніх прав власності та землекористування відповідно до

закону.

Згідно зі статтею 1 Закону України

“Про державний контроль за використанням та охороною земель”, самовільним

зайняттям земельної ділянки є будь-які дії особи, які свідчать про фактичне

використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну

ділянку до встановлення її меж в натурі (на місцевості), до одержання

документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

Відповідно до статті 116 ЗК України

юридичні особи набувають права власності та права користування земельними

ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів

виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів

приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які

підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 125

ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку

або право оренди земельної ділянки виникає: 

після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує

право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його

державної реєстрації; після укладення договору оренди і його державної

реєстрації.

Частиною третьою статті 125 ЗК

України визначено, що приступати до використання земельної ділянки до

встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує

право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Згідно статті 126 Земельного

кодексу України, право власності на земельну ділянку і право постійного

користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, форми яких

затверджуються Кабінетом Міністрів України, а право оренди - договором, який

реєструється відповідно до закону.

Як видно з матеріалів справи,

16.02.2001р. між Державним будівельно-монтажним управлінням “Більшовик” та

Товариством з обмеженою відповідальністю “Донбас” було укладено договір

купівлі-продажу, відповідно до якого останнє купило нежилі приміщення (гаражні

бокси) загальною площею 383,20 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1,

літ. В.

Нежилі приміщення, вказані в

договорі, були зареєстровані в Київському міському бюро технічної

інвентаризації та реєстрації права власності на об”єкти нерухомого майна на

праві приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю “Донбас”.

В наступному, 27.05.2004р. між

Повним товариством “Адамс” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Донбас”

було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого Відповідач 1 купив

нежилі приміщення (гараж) загальною площею 25,90 кв. м., що розташовані за

адресою АДРЕСА_1, літ. В.

Нежилі приміщення, вказані в

договорі, також були зареєстровані в Київському міському бюро технічної

інвентаризації та реєстрації права власності на об”єкти нерухомого майна на

праві приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю “Донбас”.

Відповідно до частини 5 статті 120

ЗК України при переході права власності на будівлю або споруду до громадян або

юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них

переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля

чи споруда.

Крім того, 05.02.2002р. між

Товариством з обмеженою відповідальністю “Донбас” та Суб”єктом підприємницької

діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 було укладено договір про сумісну

діяльність, відповідно до умов (п. 1.1.) якого, сторони за цим договором

зобов”язались шляхом об”єднання своїх зусиль та майна, яке належить сторонам на

відповідних правових умовах, спільно діяти для досягнення загальної  господарської мети, а саме надання послуг

юридичним та фізичним особам по ремонту та технічному обслуговуванню

автомобільного транспорту.

Таким чином, судова колегія

погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірна земельна ділянка,

зайнята Відповідачами в межах 409,10 кв. м. не може вважатися самовільно

зайнятою, оскільки власник нежилих приміщень, що розташовані на цій земельній

ділянці вправі у будь-який час оформити право постійного користування на цю

земельну ділянку, у зв”язку з чим, відсутні підстави для задоволення позову в

цій частині.

В той же час, колегія суддів

констатує, що Відповідачі безпідставно та неправомірно користуються земельною

ділянкою у більшому розмірі, ніж 409,10 кв. м., а саме - в розмірі 790,90 кв.

м., не набувши у встановленому Земельним кодексом України порядку права

власності або права користування цією частиною земельної ділянки.

Відповідно до ст. 212 ЗК України

самовільно зайнята земельна ділянка підлягає поверненню власнику землі або

землекористувачу, без відшкодування затрат понесених за час незаконного

користування ними.

Приведення земельних ділянок у

придатний до використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд,

здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли

земельні ділянки.

Відповідно до ч. 3 ст. 212

Земельного кодексу України повернення самовільно зайнятих земельних ділянок

провадиться за рішенням суду.

Разом з тим, статтею 13 Конституції

України визначено, що земля є об”єктом права власності Українського народу, від

імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи

місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст. 60 Закону України

“Про місцеве самоврядування в Україні” територіальним громадам сіл, селищ,

міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і

нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси,

підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства,

а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові

приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки,

соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі

об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності,

а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно п. 5 ст. 16 Закону України

“Про місцеве самоврядування в Україні” від імені та в інтересах територіальних

громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Пунктом 12 Перехідних положень

Земельного кодексу України  визначено, що

до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо

розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у

приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за

межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Так, згідно ст. 9 Земельного

кодексу України передача земельних ділянок у власність громадян та юридичних

осіб та надання земельних ділянок у користування відноситься до виключної

компетенції Київської міської ради.

З огляду на це, колегія суддів

погоджується також з висновком суду першої інстанції, що не вбачається

порушення державних інтересів в особі Солом”янської районної у місті Києві ради

щодо використання Відповідачами спірної земельної ділянки, оскільки право

комунальної власності на спірну земельну ділянку належить саме територіальній

громаді міста Києва, інтереси якої представляє Київська міська рада, у зв”язку

з чим, позовні вимоги, в цій частині, заявлнені Прокурором в інтересах

Солом”янської районної у місті Києві ради, не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України,

обов”язок доказування та подання доказів розподіляється  між сторонами виходячи з того, хто

посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та

заперечення.

Проте, в даному випадку, Відповідач

1 та Відповідач 2, всупереч вимог вказаної норми закону, не надали суду

апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог,

заявлених в апеляційній скарзі.

Враховуючи вищезазначене,

апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста

Києва від 27.11.2007р., яке було прийнято по даній справі, у зв”язку з повним

з”ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський

суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду

дійсним обставинам справи, а також у зв”язку з правильним застосуванням норм

матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим. Підстав, для

скасування або зміни вказаного судового рішення та задоволення апеляційних

скарг ТОВ “Донбас” та СПД ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції не знаходить.

На підставі викладеного, керуючись

ст. ст. 32 - 34, 36, 91, 92, 99, 101 - 105 Господарського процесуального

кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою

відповідальністю фірма “Донбас” та Суб”єкта підприємницької діяльності -

фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення господарського суду

міста Києва від 27.11.2007р. у справі № 3/421 за позовом прокурора

Солом”янського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської

ради та Солом”янської районної у місті Києві ради  до Товариства з обмеженою відповідальністю

фірми “Донбас” та Суб”єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

про зобов”язання повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та привести

її у придатний для використання стан, - без змін.

2. Справу № 3/421 повернути до

господарського суду міста Києва.    

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                         

Студенець  В.І.

 25.01.08 (відправлено)