Постанова

від 07.10.2008 по справі 3/421

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01025,  м. Київ, 

вул. Десятинна,  4/6

П О С Т А Н

О В А

І М Е Н Е

М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 07.10.2008 р.                                                         

                                           №

3/421 

Окружний

адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді  Блажівської Н. Є., при секретарі судового

засідання Серпутько Т. С.

Розглянув у

відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За

позовом                         

ОСОБА_1

до  Третя особа

Деснянського

районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ

України в місті Києві 

Житлово-будівельний комбінат «Будівельник-6»

 про

 зобов'язання вчинити дії    

У судовому

засіданні 7 жовтня 2008 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу

адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну

частину Постанови.

О Б С Т А В

И Н И   С П Р А В И

ОСОБА_1

(надалі -Позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з

позовом до Дарницького районного управління Головного управління Міністерства

внутрішніх справ України в місті Києві (надалі -Відповідач) про зобов'язання

зареєструвати її за адресою: АДРЕСА_1

Окружним

адміністративним судом було залучено до участі у справі в якості Третьої особи,

яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Житлово-будівельний комбінат

«Будівельник-6».

Позовні

вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 вважає відмову Відповідача у здійсненні реєстрації

її місця проживання незаконною.

Відповідач

явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, подав до суду

письмове відношення до заявлених позовних вимог, в якому міститься роз'яснення

порядку подання заяви для реєстрації місця проживання та вказано, що порушені в

позовній заяві питання будуть розглянуті Відділом ГІРФО у межах його

компетенції невідкладно, у разі прийнятя відповідних судових рішень; та просив

розглядати справу за відсутності представника відповідача.

Представник

Третьої особи в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечив та

вказав, що на даний час ОСОБА_1 проживає у спірному житловому приміщенні без

будь-яких підстав, тобто користується приміщенням без належних правових

підстав.

Розглянувши

подані документи і матеріали та заслухавши пояснення Позивачки, її представника

та представника Третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні

обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають

юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний

адміністративний суд міста Києва,-

                                          В С Т

А Н О В И В

Відповідно

до статті 6 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця

проживання в Україні” ОСОБА_1 зобов'язана зареєструвати місце свого проживання.

Згідно

статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є

житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому

(гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична

особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Суд звертає

увагу на те, що відповідно до статті 3 Закону України “Про свободу пересування

та вільний вибір місця проживання в Україні”(надалі -Закон) від 11 грудня 2003

року № 1382-IV місцем перебування особи визначається

адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком

менше шести місяців на рік; а місцем проживання особи є

адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком

понад шість місяців на рік.

Відповідно

до частини 1 статті 6 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір

місця проживання в Україні” громадянин України, а також іноземець чи особа без

громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані

протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати

місце проживання.

           ОСОБА_1 з 1977 року прийнята на

роботу двірником ЖБК «Будівельник-6».

Рішенням

Виконавчого комітету Дніпровської районної ради народних депутатів від 27

листопада 1978 року № 594 «Про затвердження пропозиції правління

житлово-будівельного кооперативу «Будівельник-6»про надання житлової площі

робітниці вищезазначеного кооперативу»було вирішено погодитись з пропозицією

правління житлово-будівельного кооперативу «Будівельник»про надання службової

житлової площі в однокімнатній квартирі площею 17,7 м2 по АДРЕСА_1 3 в

кількості -2 особи.

11 грудня

1978 року ОСОБА_1Виконавчим комітетом Дніпровської районної Ради депутатів

трудящих було видано Ордер НОМЕР_1 на право зайняття службового жилого

приміщення за адресою: АДРЕСА_1. 

22 березня

1990 року ОСОБА_1 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2.

18 грудня

2003 року ОСОБА_1 знято з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_2.

У відповідь

на заяву Позивача до Деснянського РУГУ МВС України в м. Києві про реєстрацію

місця проживання за адресою АДРЕСА_1 нею була отримана відповідь Деснянського

РУГУ МВС України в м. Києві від 28 травня 2008 року НОМЕР_2, в якій Позивачу

було роз'яснено порядок проведення реєстрації місця проживання та перелік

документів, які є обов'язковими для подання.

13 серпня

2007 року рішенням зборів уповноважених ЖБК «Будівельник-6»було ухвалено, що

гр. ОСОБА_1 з 5 лютого 2001 року втратила право на користування службовим приміщенням

н. 3 на підставі ст. 40 КЗпП України (звільнена з роботи).

Рішенням

Деснянського районного суду м. Києва від 5 грудня 2007 року № 2-4468 2007 рік

було відмовлено в задоволені позову ОСОБА_1 до ЖБК «Будівельник-6»про визнання

права власності на квартиру та відмовлено в задоволенні зустрічного позову ЖБК

«Будівельник-6»до ОСОБА_1 про виселення без надання іншого житлового

приміщення.

Ухвалою

Апеляційного суду міста Києва від 13 березня 2008 року № 22-3303/08 апеляційні

скарги ОСОБА_1 та ЖБК «Будівельник-6»було відхилено, рішення Деснянського

районного суду м. Києва від 5 грудня 2007 року залишено без змін.

Відповідно

до статті 11 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця

проживання в Україні” № 1382-ІV від 11 грудня 2003 року реєстрація місця

проживання та місця перебування особи здійснюється відповідним органом

спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань

реєстрації (далі - орган реєстрації) в Автономній Республіці Крим, областях,

містах, районах, районах у містах, а також у містах Києві та Севастополі.

В частині 2

статті 6 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця

проживання в Україні” зазначено чіткий перелік документів необхідних для

рестрації: письмова заява, паспортний документ, квитанція про сплату державного

мита або документ про звільнення від його сплати, два примірники талона зняття

з реєстрації.

Судом

встановлено, що ОСОБА_1 було подано усі необхідні документи для реєстрації

свого місця проживання та на час вказаного звернення,  ордер 

від 11 грудня  1978  року на право зайняття службового жилого

приміщення, виданого ОСОБА_1 був чинним. Судове рішення про визнання Позивачки

такою, що втратила право користування жилим приміщенням -відсутнє.

Згідно

пункту 5 статті 6 Закону зразки заяви та інших документів, необхідних для

реєстрації місця проживання особи, затверджуються Кабінетом Міністрів України.

       Постановою Кабінету Міністрів України

від 28 липня 2004 року № 985 «Про затвердження зразків документів, необхідних

для реєстрації місця проживання в Україні»(надалі -Постанова) затверджено

зразки документів, які необхідні для проведення реєстрації. У затвердженому

зразку заяви про реєстрацію місця проживання наведений перелік підстав для

реєстрації місця проживання заявника - ордер, свідоцтво про право власності,

договір найму(піднайму, оренди) або інші документи.

       Таким чином, підставою для реєстрації є

виникнення права власності або права користування житловим приміщенням.

В графі

«Підстава для реєстрації місця проживання заявника»Позивачем було зазначено

Ордер НОМЕР_1, виданий 11 грудня 1978 року.

Тому Суд

звертає увагу на те, що підстави для відмови у реєстрації місця проживання

ОСОБА_1за вказаною у заяві адресою відсутні.

Частиною 3

статті 6 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця

проживання в Україні” передбачено, що забороняється вимагати для реєстрації

місця проживання подання особою інших документів, ніж зазначено у частині 2

статті 6 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця

проживання в Україні”.

Згідно з

вимогами статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та

судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією

межах та відповідно до законів України.

Суд звертає

увагу на те, що усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають

підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в

межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Відповідно

до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та  органи місцевого самоврядування, їх посадові

особи зобов'язані діяти  лише на

підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та законами України.

Відповідно

до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у

справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних

повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: …(3)

обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для

прийняття рішення (вчинення дії).

Цей критерій

вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на

обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що

мають значення у конкретній ситуації. Суд вважає, що для цього Відповідач повинен

ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають значення для правильного

вирішення конкретного питання.

Суд звертає

увагу сторін на те, що суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття

невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними

обставинами.

           Виходячи з положень Кодексу

адміністративного судочинства України, під діями суб'єкта владних повноважень

необхідно розуміти, активну поведінку, яка може мати вплив на права, свободи та

інтереси фізичних осіб.

Частиною 1

статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і

вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності

сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом

їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства

України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких

ґрунтуються її вимоги та заперечення.   

Виходячи з

меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства

України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку, що викладені в позовній

заяві посилання Позивача є обґрунтованими, та відповідно такими, що підлягають

задоволенню.

Відповідно

до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо

судове рішення ухвалене на користь сторони, 

яка не є суб'єктом владних повноважень, 

суд присуджує  всі  здійснені 

нею документально підтверджені 

судові  витрати  з Державного бюджету України (або

відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого

самоврядування, його посадова чи службова особа). Позивач на поверненні судових

витрат не наполягав.

На підставі

викладеного, керуючись статтями 2, 6, 7, 17, 94, 99, 100, 158-163, 167, 254

Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд

міста Києва

П

О С Т А Н О В И В

1.          Позовні вимоги -задовольнити

повністю.

2.          Зобов'язати Дарницьке районне

управління головного управління Міністерства

внутрішніх

справ України в місті Києві зареєструвати місце проживання ОСОБА_1 за адресою:

АДРЕСА_1.

3. Стягнути

з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 грн. 40 коп. судових витрат.

Постанова

відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства

України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про

апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було

подано.

Постанова

може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її

складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями  185-187 Кодексу адміністративного судочинства

України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне

оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про

апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання

заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                

   Н. Є. Блажівська