Рішення

від 18.05.2023 по справі 278/1999/17

ЖИТОМИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 278/1999/17

Провадження №2/278/657/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2023 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Зубчук І.В.,

за участю секретаря судового засідання Вербовської Н.С.,

прокурора Костишина О.Д.,

представника позивача Квартирно-експлуатаційного відділу

м. Житомира Кур`янової Н.М.,

представника позивача військової частини НОМЕР_1 Недвиги В.І.,

представника відповідача ОСОБА_1 Слівінського А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за заявою першого заступника керівника Житомирської місцевої прокуратури Толочка В.В. в інтересах держави в особі Військової частини НОМЕР_1 , Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства Житомирське лісове господарство, Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомира до Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_1 , третьої особи Державне підприємство Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат в особі Шепетівського військового лісгоспу про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку, про повернення земельної ділянки.

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2017 року перший заступник керівника Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомира (далі КЕВ м. Житомира), військової частини НОМЕР_1 , Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства "Житомирське лісове господарство" звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення 23-ої сесії 5-го скликання Буківської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 30 травня 2008 року яким надано у вдасність ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером: 1822086000:03:002:0009, загальною площею 0,24 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд;

- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД 554236 від 09.01.2009, що зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010920900007 та внести відповідний запис про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером:1822080600:03:002:0009;

- витребувати із незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі КЕВ м. Житомира, військової частини НОМЕР_1 земельну ділянку площею 0,24 га, з кадастровим номером 1822080600:03:002:0009 що знаходяться в адміністративних межах Тетерівської сільської ради Житомирського району, Житомирської області;

- вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що Житомирською місцевою прокуратурою забезпечується процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42014060010000006 від 26.11.2014 року за ч. 2 ст.364, ч. 2 ст.366 КК Українивідносно посадових осіб Буківської сільської ради Житомирського району Житомирської області. З матеріалів кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_1 на підставі рішення Буківської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 30 травня 2008 року надано у власність земельну ділянку загальною площею 0,24 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. На підставі зазначеного рішення ОСОБА_1 було отримано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 554236. Прокурор зазначив, що земельна ділянка вибула з державної форми власності з порушенням норм чинного законодавства, питання про надання ОСОБА_1 у власність земельну ділянку не розглядалось та дане рішення не приймалось. Посилаючись на вказані обставини, прокурор зазначив, що ОСОБА_1 отримав земельну ділянку без прийняття будь-якого рішення органу місцевого самоврядування чи державної влади, що є порушенням норм чинного земельного законодавства.

Ухвалою суду від 25 вересня 2017 року відкрито провадження у справі, також, вжито заходи забезпечення позову, накладено арешт на земельну ділянку площею 0,24 га, яка розташована на території с. Тригір`я Буківської сільської ради Житомирського району Житомирської області, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 1822080600:03:002:0009, яке належить ОСОБА_1 , та заборонено вчиняти власнику дії, пов`язані з забудовою даної земельної ділянки.

Ухвалою від 29 серпня 2019 року призначено судову земельно-технічну експертизу.

25.01.2018 року представником відповідача ОСОБА_2 направлено на адресу суду заперечення на позовну заяву зі змісту яких вбачається, що ОСОБА_1 позовні вимоги не визнає, оскільки можлива відсутність необхідних документів в сільраді не визначає та не може визначати факт неподання такої заяви відповідачем та не прийняття радою рішення про виділення земельної ділянки, таким чином прокурор не обґрунтовує в чому саме полягало порушення сільрадою порядку надання громадянам землі у власність, крім того фактична наявність у КЕЧ правовстановлюючих документів 1978 року за відсутності належного урядування землею зі сторони уповноваженого органу, не може визначити дійсного права власності на неї.

06.02.2018 року Заступником керівника місцевої прокуратури було подано відповідь на відзив, в яких зазначено, що не доведеність відсутності рішення про надання земельної ділянки ОСОБА_3 є хибним, оскільки при детальному вивченні матеріалів 23 сесії 5 скликання Буківської сільської ради встановлено, що рішення про надання земельної ділянки у власність ОСОБА_1 на сесії сільської ради не розглядалось про що зазначалось у позові та було долучено відповідні докази, крім того вказано, що земельна ділянка перебуває у постійному користуванні КЕВ м.Житомира, а не у власності. Так як спірна земельна ділянка перебуває у державній власності та не може бути у приватній, у зв`язку з чим пріоритет інтересів КЕВ м.Житомира над інтересами ОСОБА_1 вагоміший, оскільки порушуються інтереси держави, в частині незаконного відчуження земельної ділянки, а не безпосередньо порушення інтересів КЕВ м.Житомира.

28.11.2017 року представник військової частини НОМЕР_1 направив на адресу суду письмові пояснення у яких погоджується із позицією прокурора у поданій позовній заяві та просить задовольнити його вимоги.

Прокурор, підтримуючи інтереси органів, у інтересах яких звернувся до суду із даним позовом, в судовому засіданні вимоги підтримав, просив задовольнити та в обґрунтування повідомив наступне. Зазначив, що видача земельної ділянки ОСОБА_1 здійснена на підставі не існуючого рішення органу місцевого самоврядування, із порушенням відповідного порядку. За таких обставин, просив задовольнити позов з підстав зазначених у ньому і вирішити долю судових витрат.

Представник відповідача Тетерівської сільської ради Вандяєв О.О. подав заяву про розгляд справи без його участі, просив винести рішення за наявними в матеріалах справи доказами, вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав з підстав зазначених у запереченні на позовну заяву та просив відмовити у задоволенні позову.

Представник Квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомира Кур`янова Н.М., представник військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 доводи прокурора підтримали, надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Інші учасники справи належним чином повідомлялися про дату час та місце проведення судового засідання, однак в судове засідання не з`явились, і судом вирішено проводити розгляд справи у їх відсутність.

Заслухавши позицію учасників судового розгляду, дослідивши та оцінивши зібрані в матеріалах справи докази, суд приходить до наступного висновку.

09 січня 2009 року на ім`я ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯД №554236 на право власності на земельну ділянку площею 0,24 га, яка розташована на території с. Тригір`я Буківської сільської ради Житомирського району Житомирської області, кадастровий номер 1822080600:03:002:0009, на підставі рішення 23-ої сесії 5-го скликання Буківської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 30 травня 2008 року, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд (а. с. 72 т.1).

Відповідно до протоколу 23-ої сесії 5-го скликання від 22 квітня 2008 року Буківською сільською радою приймалось ряд рішень, однак рішення про виділення земельної ділянки загальною площею 0,24 га ОСОБА_1 не приймалось (а.с. 19 - 39 т.1).

07 листопада 2014 року Буківська сільська рада надала відповідь на запит Житомирської міжрайонної прокуратури №349/02-20, зі змісту якої вбачається, що заява ОСОБА_1 в сільську раду не надходила, зареєстрована не була, рішення щодо передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки не видавалось (а.с. 40, т. 1).

Зі змісту відповіді КЕВ м. Житомира № 3440 від 31 серпня 2017 року на запит Житомирської місцевої прокуратури вбачається, що земельна ділянка площею 0,24 га, яка розташована на території с. Тригір`я Буківської сільської ради Житомирського району Житомирської області, кадастровий номер 1822080600:03:002:0009 перебуває на балансі КЕВ для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України відповідно до акту серії Б №022537 від 1978 року (а.с. 66 т.1).

Начальник управління лісового та мисливського господарства у відповіді № 1287 від 22 серпня 2017 року на запит Житомирської місцевої прокуратури зазначив, що погодження на вилучення із зміною цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення в кварталі 19 Тригірського лісництва не надавалось (а.с.73 т.1).

Зі змісту висновку експерта Лазарчук В.В. №446/20 від 26 лютого 2020 року вбачається, що земельна ділянка площею 0,2401 га, кадастровий номер 1822080600:03:002:0009, знаходиться в межах земельної ділянки (накладається) на земельну ділянку згідно державного акту на право користування землею серії Б №022537, який зареєстрований за №9 від 1978 року, військового містечка № НОМЕР_2 і площа накладення становить 0,2401 га (а.с. 110-125 т.3).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч. ч. 1, 2 ст. 5 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. ч. 1 4 ст. 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи, не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. ч. 1 3 ст. 13 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч. ч. 1, 6, 7 ст. 81 ЦПК України).

Проаналізував фактичні обставини справи та норми законодавства, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання незаконним та скасування рішення 23 сесії 5 скликання Буківської сільської ради Житомирського району від 30 травня 2008 року у зв`язку, із не вірно обраним прокуратурою способом захисту порушених прав. Такі висновки полягають у наступному.

Суд вважає неможливим визнавати не законним та скасовувати не існуюче взагалі та таке, яке ніколи не приймалось рішення Буківської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 30 січня 2008 року, щодо виділення земельної ділянки ОСОБА_1 . Такий орган місцевого самоврядування ніякого відношення до прийняття незаконного рішення не мав та іншого суду доведено не було. Суду, прокурором лише повідомлялось про існування кримінального провадження заведеного з приводу підробки офіційного документа, однак жодних підтверджуючих документів з даного приводу не надавалось і відповідно, досліджено не було. Враховуючи обсяг заявлених вимог, суд вважає, не є можливим виходити за межі позовних вимог та визнавати такий акт органу місцевого самоврядування недійсним.

Відповідач ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку без наявності на те законних підстав з порушенням встановленої законодавством процедури, що суттєво порушує суспільний інтерес і справедливу рівновагу між приватними інтересами та інтересами територіальної громади.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до положень ч.1 ст. 116 ЗК України в редакції на момент виникнення спірних правовідносин Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною першою ст. 125 ЗК України в редакції на час виникнення спірних правовідносин право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами (ч.1 ст. 126 ЗК України в ред. на час отримання ОСОБА_1 державного акта).

Таким чином, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчували право власності й видавались на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Отже, підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.

Разом з тим, у справі, що розглядається, взагалі не приймалось рішення Буківської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 30.05.2008 року, яким би надавалась у власність ОСОБА_1 земельна ділянка для для будівництвата обслуговуванняжилого будинкугосподарських будівельі споруд загальною площею 0,24 га, про що зазначено в державному акті на право власності на земельну ділянку ЯД №554236 від 09 січня 2008 року, виданого на ім`я ОСОБА_1 , а тому й відсутня можливість для визнання недійсним неіснуючого рішення органу місцевого самоврядування.

З огляду на наведене, суд вважає, що у справі визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_1 є ефективним способом захисту для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для витребування цієї земельної ділянки власником та для усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Захист порушеного права особи має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

Статтею 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, а також можливість їх захистити іншим способом, встановленим договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Крім того, главою 29 ЦК України визначено такі способи захисту права власності як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

ЦК України передбачені засади захисту права власності, зокрема право на витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України) та від добросовісного набувача (стаття 388 ЦК України).

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Перший протокол ратифікований Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами, як частина національного законодавства Так, предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребовування. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) ЄСПЛ, яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії (принципи), які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинне здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

Позовні вимоги про витребування земельної ділянки з незаконного володіння відповідача ОСОБА_1 є обґрунтованими, а втручання держави у його право власності є виправданим, оскільки порушення загальновідомого, чітко визначеного законодавством порядку надання земельних ділянок порушує суспільний інтерес на законний обіг землі, як національного багатства та положення законодавства України про зобов`язання органів влади діяти в межах своїх повноважень та у порядку передбаченому законом.

Недотримання такого порядку тягне за собою свавілля державних органів та знищення правового порядку у державі.

Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру та призводить до ефективного захисту прав власника.

Оскільки суд дійшов висновку про незаконність виданого на ім`я ОСОБА_1 державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 554236, що зареєстрований за № 010920900007 від 09.01.2009 в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю, то задоволенню підлягають і похідні вимоги позову про внесення запису про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку та витребування з володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомира зазначеної земельної ділянки.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову в частині визнання недійсним державного акту на право власності ЯД №554236 від 09.01.2009 року із внесенням відповідного запису про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 разом із похідною вимогою про витребування із незаконного володіння у останнього на користь держави в особі КЕВ м. Житомира.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви Житомирською місцевою прокуратурою був сплачений судовий збір у розмірі 4800,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 928 від 28.08.2017 року (а.с. 1 т. 1), а також 800 грн. судового збору за подання заяви про забезпечення позову (а.с. 2 т. 1), який підлягає частковому стягненню із відповідачів на користь позивача відповідно до ст. 270 ч.1 п.3 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 22, 1166, 1187, 1188, ЦК України, ст.ст. 5, 12, 13, 81, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Житомирської окружної прокуратури задовольнити частково.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 554236, що зареєстрований за № 010920900007 від 09.01.2009 в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та внести відповідний запис про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку.

Витребувати з володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомира земельну ділянку загальною площею 0,24 га, з кадастровим номером 1822080600:03:002:0009, що розташована в межах Буківської сільської ради Житомирського району Житомирської області.

Стягнути із Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_1 на користь Житомирської обласної прокуратури судовий збір за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову по 1866 грн. 66 коп. з кожного.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене, шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклик) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 18 травня 2023 року.

Суддя Інна Зубчук