Ухвала

від 01.03.2023 по справі 298/1201/21

ВЕЛИКОБЕРЕЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 298/1201/21

Номер провадження 2/298/11/23

УХВАЛА

про відмову у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду

01 березня 2023 року смт. Великий Березний

Великоберезнянський районний суд Закарпатської області у складі:

судді Зизич В.В.,

секретар судового засідання Коваль А.Ю.,

номер справи 298/1201/21,

учасники справи:

заступник керівника Закарпатської обласної прокуратури Ломакіна-Невідома О., яка звернулась до суду в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації,

позивач: Закарпатська обласна державна адміністрація,

відповідачі: Ужгородська районна державна адміністрація, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державне підприємство «Великоберезнянське лісове господарство»,

при розгляді у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в смт.Великий Березний в загальному позовному провадженні цивільної справи за позовом заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури Ломакіна-Невідома О., яка діє в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації, до Ужгородської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державне підприємство «Великоберезнянське лісове господарство», про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та повернення земельних ділянок,

за участю: прокурора Великоберезнянського відділу Ужгородської окружної прокуратури Безугла І.І., -

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Закарпатської обласної прокуратури Ломакіна-Невідома О. звернулася до суду з позовом в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації, до Ужгородської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державне підприємство «Великоберезнянське лісове господарство», про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та повернення земельних ділянок.

Ухвалою судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 6 грудня 2021 року зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання (т.1 арк.спр.196-198).

2 лютого 2022 року на електронну адресу суду, а 15 лютого 2022 року поштовим відправленням від представника відповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - адвоката Радь І.І. надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду, в якій останній просить в порядку п.2ч.1ст.257ЦПК Українипозовну заяву Закарпатської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації до Ужгородської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державне підприємство «Великоберезнянське лісове господарство», про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та повернення земельних ділянок, залишити без розгляду, оскільки, на думку представника відповідачів, при зверненні до суду Закарпатською обласною прокуратурою не дотримано приписів статті 23 ЗУ «Про прокуратуру».

Представник відповідачів, посилаючись на положення ст.ст. 19, 131-1 Конституції України, ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», ст.ст.10, 56 ЦПК України, рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W.Fгаnсе) від 31.03.2005, заява 61517/00, п.27), наголошує, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом та які є підставами для звернення прокурора до суду. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Вказує, що прокурором в позові зазначено та підтверджено фактичними обставинами справи, що у зв`язку із внесенням Законом України №1423-ІХ від 28.04.2021 року змін до Земельного кодексу України (п.п. «а» п.24 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України) з 27 травня 2021 року повноваження щодо розпорядження земельними ділянками державної власності лісогосподарського призначення належать до компетенції Закарпатської обласної державної адміністрації, тобто в даному випадку наявний державний орган, на який покладено функції із здійснення захисту інтересів держави.

Посилаючись на зміст позовної заяви, обґрунтування прокурором подання позову та наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації, представник відповідачів наголошує, що правовою підставою звернення Закарпатської обласної прокуратури з позовом до суду для представництва інтересів держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації слугувала відсутність у відповідного органу державної влади коштів для оплати судового збору.

В той же час, в силу приписів ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу. Перший випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати інтереси держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Проте підстави представництва інтересів держави прокуратурою в цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту інтересів держави або здійснює їх неналежно. Таке «нездійснення захисту» полягає в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень: він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їхнього захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Вказаної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суд у постанові від 13.02.2019 року в справі № 826/13768/16.

Водночас представник відповідачів зазначає, що положення Закону не містить такої підстави для представництва інтересів держави в цивільному процесі, як відсутність в органу державної влади коштів на оплату судового збору.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 24 березня 2021 року по справі №12091/09/1570 зазначив, що неможливість сплати судового збору та недостатнє фінансування органу державної влади не свідчить про наявність виключного випадку, за якого прокурор може представляти інтереси держави. Аналогічної правової позиції дотримується також Верховний Суд в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 серпня 2019 року по справі №802/1873/17-а.

Таким чином, враховуючи вищевказані вимоги національного законодавства та усталеної судової практики, на переконання представника відповідачів, є достатні підстави для висновку, що прокурором не наведено достатніх підстав, які би свідчили про невиконання або неналежне виконання Закарпатською обласною державною адміністрацією своїх функцій щодо захисту інтересів держави, а сама по собі обставина не звернення останньої з позовом внаслідок відсутності коштів для сплати судового збору не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави та не є підставою для звернення прокурора з даним позовом.

Також звертається увага, що заступником керівника Закарпатської обласної прокуратури замовчується той факт, що Закарпатською обласною державною адміністрацією у своєму листі від 19 жовтня 2021 року вих.№7396/06-16 не наводиться будь-яких тверджень щодо відмови у зверненні з позовом в майбутньому після отримання відповідного фінансування на оплату витрат зі сплати судового збору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року по справі №912/2385/18 дійшла до висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора необхідно вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. У таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 257 ЦПК України залишення позову без розгляду.

18 лютого 2022 року поштовим відправленням на адресу суду надійшли заперечення на заяву представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, подані заступником керівника Закарпатської обласної прокуратури Ломакіна-Невідома О., в яких остання просить відмовити в задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Радя І.І. про залишення позовної заяви без розгляду, вважаючи, що заява представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду не підлягає задоволенню.

Вказує, що підставою для пред`явлення обласною прокуратурою позовної заяви до суду, окрім порушення норм матеріального права, слугувало те, що обласною державною адміністрацією не вжито в розумний строк заходів щодо повернення у державну власність земельних ділянок лісогосподарського призначення, зокрема, шляхом подання відповідної позовної заяви до суду.

Зазначається, що обласною державною адміністрацією з моменту отримання листа обласної прокуратури за №15-1212вих-21 від 15.09.2021 по 25.10.2021 (дата реєстрації позовної заяви) не вжито жодних заходів, які б свідчили про наміри захисту порушених інтересів держави в даних правовідносинах в судовому порядку. Прокуратурою було надано обласній державній адміністрації більше одного місяця часу для вжиття заходів щодо повернення земель лісогосподарського призначення в державну власність. Водночас, в листі прокуратури №15-1212вих-21 від 15.09.2021, який направлено на адресу місцевої державної адміністрації, вказувались: зміст порушених прав із зазначенням норм матеріального права; суб`єктів, якими порушено право власності держави на земельні ділянки; докази, якими підтверджуються протиправність отримання земельних ділянок. Вказана в зазначеному листі інформація була достатньою для вжиття обласною державною адміністрацією заходів щодо повернення земельних ділянок. При цьому, для Закарпатської обласної державної адміністрації, як власника земельних ділянок, не існували жодні перешкоди для витребування: актів перевірок дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єктів - земельних ділянок №416-ДК/368/АП/09/01/-21 від 29.04.2021, №417-ДК/371/АП/09/01/-21 від 29.04.2021, №418-ДК/372/АП/09/01/-21 від 29.04.2021, № 415-ДК/367/АП/09/01/-21 від 29.04.2021, складених Управлінням з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області; матеріалів лісовпорядкування від ДП «Великоберезнянський ЛГ» та іншої інформації і доказів, необхідних для звернення до суду з відповідною позовною заявою.

У запереченнях прокурор посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 в справі №912/2385/18 (провадження №12-194гс19), вказуючи, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Звертає увагу, що вказаною постановою уточнено висновки зроблені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18, в якій зазначено, що незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи органу місцевого самоврядування про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом про повернення земельної ділянки через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт не звернення до суду сільської ради з позовом свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом.

Стверджує, що підставою для подання обласною прокуратурою позовної заяви до суду слугувала бездіяльність обласної державної адміністрації, яка полягала у незверненні з відповідною позовною заявою до суду для захисту права власності держави на земельні ділянки лісогосподарського призначення та невжитті інших заходів, які б свідчили про наміри здійснення такого захисту в майбутньому. У свою чергу, представник відповідача зробив помилковий висновок про те, що підставою для звернення обласною прокуратурою з позовною заявою до суду в інтересах Закарпатської ОДА слугувала відсутність коштів у вказаного органу державної влади на сплату судового збору.

Також зазначає, що причини та обставини, які перешкоджають зверненню суб`єкта владних повноважень до суду з метою захисту порушених прав не відіграють важливу роль, хоча такі необхідно зазначати, при цьому, важливим є факт обізнаності державного органу про порушене право та наявності повноважень для виправлення становища - захисту права.

Стверджується, що обласною прокуратурою при зверненні до суду з позовною заявою дотримано вимоги статті 23 Закону України «Про прокуратуру», оскільки повідомлено Закарпатську ОДА про порушені права та надано такій розумний строк для вжиття заходів щодо повернення земельних ділянок у державну власність.

Разом з тим, з приводу постанов Верховного Суду, які просить застосувати представник відповідача, прокурор зазначає, що врахуванню підлягає лише постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 (справа №912/2385/18), оскільки така прийнята, зокрема, для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики у питаннях щодо здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором (про це зазначено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2019, якою вирішено передати справу №912/2385/18 на розгляд ВП Верховного Суду). Водночас, у постанові ВП Верховного Суду від 30.01.2019 (справа №755/10947/17) зазначено, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду. Відступ від правового висновку ВП Верховного Суду, викладеного у постанові від 26.05.2020 в справі № 912/2385/18, Верховним Судом не здійснювався.

Про час, місце та дату розгляду справи позивач - Закарпатська обласна державна адміністрація, в інтересах якої подано позов, повідомлена належнимчином шляхом направлення тексту повідомлення про виклик на офіційну електронну адресу Закарпатської обласноїдержавної адміністрації,однак представнику підготовче засідання не з`явився, жодних клопотань від позивача не надходило.

Представник відповідача-Ужгородської районноїдержавної адміністраціїу підготовче засідання не з`явився. Матеріали справи містять клопотання голови Ужгородської РДА - начальника військової адміністрації Кіштулинець Р. від 06.05.2022 року за №138/03-31 про розгляд справи без участі, в якому останній розгляд справи просить здійснювати без участі представника Ужгородської РВА, зазначаючи, що позовні вимоги відповідач не визнає, підтримує позицію наведену у відзиві на позов.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та їхній представник - адвокат Радь І.І., будучи у порядку вимог п.2 ч.8 ст.128, ч.5 ст.130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися.

Від представника відповідачів - адвоката Радь І.І. через систему "Електронний суд" 1 березня 2023 року надійшло клопотання, в якому останній просить розглянути заяву про залишення позовної заяви без розгляду без участі відповідачів та без участі їхнього представника ОСОБА_5 . Додатково вказує, що відповідачам відомо про призначення справи до розгляду на 1 березня 2023 року.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державне підприємство «Великоберезнянське лісове господарство», у підготовче засідання не з`явився. Матеріали справи містять клопотання представника - адвоката Левицького А.О., що надійшла до суду 24 лютого 2022 року, про розгляд справи без участі третьої особи, в якому останній просить розглядати справу без участі третьої особи, вказуючи, що Державне підприємство «Великоберезнянське лісове господарство» позовні вимоги Закарпатської обласної прокуратури підтримує в повному обсязі.

У підготовчому засіданні прокурор Безугла І.І. вважала за можливе розглянути заяву представника відповідачів про залишення позовної заяви без розгляду за відсутності учасників судового провадження, які не з"явились в судове засідання.

За таких обставин, відповідно до ст.ст.197, 198, 223 ЦПК України неявка учасників справи в підготовче судове засідання, які в силу приписів ст.ст. 128, 130 ЦПК України є повідомленими про дату, час і місце цього засідання не перешкоджають проведенню такого.

За вказаних обставин суд вважає можливим провести підготовче судове засідання за відсутності осіб, що не з`явились в підготовче судове засідання, в якому розглянути клопотання представника відповідачів про залишення позовної заяви без розгляду.

У підготовчому засіданні прокурор Безугла І.І. заперечила щодо заяви про залишення позовної заяви без розгляду з підстав, наведених в запереченнях, просила у задоволенні такої заяви відмовити.

Заслухавши прокурора, оглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, суд вважає необхідним зазначити наступне.

У судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо визначено стороною у справі певний орган.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Відповідно до пункту 3 частини першоїстатті 131-1 Конституції Українипрокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення пункту 3 частини 1статті 131-1 Конституції Українивідсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом єЗакон України «Про прокуратуру».

Згідно зі ст.1 Закону України «Про прокуратуру» (даліЗакон) прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону).

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec(2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France), № 61517/00, 31 березня 2005 року).

Водночас є категорія справ, де ЄСПЛ зазначив, що підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (Menchinskaya v. Russia, заява № 42454/02, §35) ЄСПЛ у рішенні висловив таку позицію: «Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення ЄСПЛ суд застосовує у цій справі як джерело права.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий ч. 3 ст. 23 Закону).

Згідно з ч.4 ст.23 Законунаявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Відповідно до статті 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи посуті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст.185 цього Кодексу.У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (ч.ч. 3, 4, 5ст. 56 ЦПК України).

Згідно з ч. 5ст. 175 ЦПК України у разі пред`явлення позову особою, які законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. Близька за змістом вимога міститься і у ст. 23 Закону, тобто прокурор має обґрунтувати наявність підстав для представництва.

Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в судімає наслідком застосування положень, передбачених ст.185 ЦПК України про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення у разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки усунуті не були.

6 грудня 2021 року суддя Великоберезнянського районного суду у даній справі постановила ухвалу, якою відкрила провадження у справі, не виявивши жодних недоліків позовної заяви в частині обґрунтування прокурором підстави для здійснення представництва інтересів держави в суді першої інстанції (т.1 арк.спр. 196-198).

Перелік підстав для залишення позову без розгляду визначений уст. 257 ЦПК України. Так, згідно з п.2 ч. 1 зазначеної процесуальної норми суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Відповідно до ч.ч.1.2 ст.76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2)висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до положеньст.175 ЦПК Українипозовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Системне тлумачення приписів законодавства дозволяє дійти висновку, що зазначена процесуальна норма вимагає вказувати у позовній заяві докази на підтвердження саме підстав заявлених позовних вимог (на підтвердження обставин, якими обґрунтовані ці вимоги).

Наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.

Як встановлено судом, звертаючись до суду з позовом у даній справі, прокурор на виконання зазначених законодавчих вимог у тексті позовної заяви обґрунтував наявність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів у спірних правовідносинах - Закарпатську обласну державну адміністрацію, визначивши такий орган позивачем, та вказав у чому полягає неналежне здійснення захисту інтересів держави - невжиття органом, уповноваженим на захист інтересів держави упродовж часу існування порушення інтересів держави жодних заходів в межах наданих йому повноважень, не вжиття заходів щодо поновлення інтересів держави після повідомлення прокуратурою про виявлені порушення (тобто, навів підставу для представництва інтересів держави), а також обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів - порушення інтересів держави щодо володіння, користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення (тобто, навів підстави позову).

З наявних матеріалів справи вбачається, що листом Закарпатської обласної прокуратури від 15 вересня 2021 року за №15-1212вих21, що отриманий Закарпатською обласною державною адміністрацією цього ж дня, таку було повідомлено, що в ході вивчення прокуратурою наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, виявлено факти порушення вимог земельного та лісового законодавства під час надання у приватну власність земельних ділянок лісогосподарського призначення, зокрема, розпорядженням головиВеликоберезнянської РДА№393від 10.12.2010затверджено проектиземлеустрою щодовідведення земельнихділянок тапередано уприватну власність ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 земельніділянки площамипо 2га кожномудля веденняособистого селянськогогосподарства вурочищі «Діл»за межаминаселеного пунктусела СмерековоВеликоберезнянського районуЗакарпатської області.20.12.2010Великоберезнянською РДАвидано вказанимособам державніакти направо власностіна земельніділянки,проте згідноз висновкуексперта №СЕ-19/107-21/3500-ЗТвід 22.04.2021,складеного зарезультатами проведенняземельно -технічної експертизив рамкахкримінального провадженняземельні ділянкина моментвидачі розпорядженняпро передачуу приватнувласність відносилисьдо земельлісового фондута перебувалиу постійномукористуванні Головногодержавного спеціалізованоголісогосподарського агропромисловогопідприємства «Закарпатагроліс».Актами перевірокдотримання земельногозаконодавства щодоземельних ділянок№416-ДК/368/АП/09/01/-21від 29.04.2021,№417-ДК/371/АП/09/01/-21від 29.04.2021,№418-ДК/372/АП/09/01/-21від 29.04.2021,№ 415-ДК/367/АП/09/01/-21від 29.04.2021,складених Управліннямз контролюза використаннямта охороноюземель ГУДержгеокадастру уЗакарпатській областіза результатамипозапланових перевірокпідтверджено,що земельніділянки переданіу власністьз порушеннямст.ст.20,116,122Земельного кодексу.У зв`язку з викладеним, прокуратура просила розглянути питання щодо вжиття Закарпатською обласною державною адміністрацією, як розпорядника/власника земельних ділянок лісогосподарського призначення державної власності, заходів щодо захисту вказаних у повідомленні порушених інтересів держави, і у строк до 15 жовтня 2021 року повідомити прокуратуру про вжиття Закарпатською ОДА заходів щодо захисту вказаних у повідомленні порушених інтересів держави (т.1 арк.спр.166-168). Закарпатською обласною прокуратурою наведено у вказаному листі детальне обґрунтування допущених порушень земельного та лісового законодавства, а також запитано інформацію щодо вжиття Закарпатською ОДА заходів реагування, у тому числі представницького характеру з огляду на виявлені порушення.

Відповідно до листа голови Закарпатської обласної державної адміністрації від 19 жовтня 2021 року №7396/06-16, зазначається, що обласною державною адміністрацією розглянуто лист Закарпатської обласної прокуратури щодо вжиття заходів захисту інтересів держави у питанні розпорядження землями лісогосподарського призначення державної власності та повідомляється, що у зв`язку з відсутністю коштів для сплати судового збору облдержадміністрація не має можливості здійснювати заходи з пред"явлення позову про визнання недійсним розпорядження голови Великоберезнянської райдержадміністрації від 10 грудня 2010 року №393, відповідно до якого з порушенням вимог ст.ст.20, 116, 122, 149 Земельного кодексу України передано землі лісогосподарського призначення у приватну власність громадян для ведення особистого селянського господарства, а саме: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (т.1 арк.спр.170).

25 жовтня 2021 року листом №15-1343вих-21 Закарпатська обласна прокуратура, в порядку ч. 4 ст. 23 Закону, повідомила позивача - Закарпатську обласну державну адміністрацію про те, що позовна заява в інтересах держави в особіЗакарпатської обласноїдержавної адміністраціїдо Ужгородськоїрайонної державноїадміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета споруна стороніпозивача:Державне підприємство«Великоберезнянське лісовегосподарство»,про визнаннянезаконним таскасування розпорядження,визнання недійснимидержавних актівна правовласності наземельні ділянкита поверненняземельних ділянок,підготовлена та буде пред`явлена до Великоберезнянського районного суду. Водночас роз`яснено, що наявність підстав для представництва інтересів держави може бути оскаржена до суду (т.1 арк.спр. 180-182).

Суд наголошує, що Закарпатська обласна державна адміністрація, надаючи відповідь прокурору на його звернення, наявність порушення вимог земельного та лісового законодавства під час надання у приватну власність земельних ділянок лісогосподарського призначення не заперечила, а навпаки зазначила про те, що відповідно до розпорядження голови Великоберезнянської райдержадміністрації від 10 грудня 2010 року №393 з порушенням вимог ст.ст.20, 116, 122, 149 Земельного кодексу України передано землі лісогосподарського призначення у приватну власність громадян для ведення особистого селянського господарства, а саме: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , однак свою позицію щодо порушення інтересів держави жодним чином не висловила, про наміри самостійно звернутися з позовом до суду не заявила, не навела жодних відомостей щодо здійснення активних дій в напрямку перевірки, підготовки матеріалів за наведеними прокурором фактами, фактично надавши формальну відповідь з посиланням на причину незвернення до суду з позовом - відсутність коштів для сплати судового збору. Такі дії були оцінені прокурором як бездіяльність.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Натомість,прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18.

Судом враховується, що ст.23 Закону передбачено право суб`єкта владних повноважень на оскарження наявності підстав для представництва. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Однак, доказів непогодження позивача - Закарпатської обласної державної адміністрації з наведеними прокуратурою підставами представництва матеріали справи не містять.

На думку суду, прокурор, встановивши, що відчуження спірних земельних ділянок відбулося в порушення вимог законодавства і вказані дії призвели до порушення прав держави, а орган, який мав би контролювати вказані порушення, фактично самоусунувся щодо цього, має право звертатися з позовом, який спрямований на захист інтересів держави і свідчить про наявність у прокурора повноважень для представництва інтересів держави у цій справі.

Кожна особа має право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ч. ч. 1 та 2 ст. 4 ЦПК України).

Як вбачається з вказаних вище обставин, незважаючи на очевидну необхідність захисту державних інтересів, Закарпатська обласна державна адміністрація, як власник спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення, з часу виникнення спірних правовідносин не вжила заходів щодо самостійного звернення до суду з відповідним позовом, що свідчить про нездійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави.

Вказане, на переконання суду, є безумовною підставою вважати бездіяльність Закарпатської обласної державної адміністрації, як уповноваженого органу очевидною, а наявність підстав для вжиття в суді заходів представницького характеру органами прокуратури - належно обґрунтованими.

Сам факт неподання Закарпатською обласною державною адміністрацією позову, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці ЄСПЛ.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 02.04.2022 (справа №645/7199/18).

При цьому, незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи органу - Закарпатської обласної державної адміністрації про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом про повернення земельних ділянок через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт такого не звернення з позовом свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельних ділянок, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян та звернення до суду з таким позовом.

Вказана правова позиція неодноразово знаходила своє вираження у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 (справа №903/129/18), від 26.05.2020 (справа №912/2385/18).

Суд констатує, що у даній справі прокурор обґрунтував наявність підстав для звернення до суду з вказаним позовом в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації. Також суд звертає увагу на те, що звернення прокурора з вимогою про повернення земельних ділянок із незаконного володіння переслідує легітимну мету, спрямоване на захист інтересів держави, задоволення суспільної потреби у відновленні законності під час вирішення суспільно важливого та соціально значущого питання - використання земель лісового фонду для суспільних потреб та розпорядження цими землями.

За обставинами спору суд визнає, що участь прокурора у цій справі є виправданою, відповідає інтересам держави, спрямована на захист інтересів держави та не порушує принцип рівності сторін.

Враховуючи викладене, суд відхиляє доводи представника відповідачів: Романовської М.Ю., ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - адвоката Радь І.І. про відсутність підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави у справі, яка розглядається, та приходить до висновку про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави та необхідність відмови у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду.

Враховуючи зазначене, суд вбачає відсутність правових підстав в даній справі для залишення позову без розгляду.

Керуючись ст.ст.198, 257,259,260 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

клопотання представника відповідачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - адвоката Радь Івана Івановича про залишення без розгляду позовної заяви заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури Оксани Ломакіна-Невідома, яка діє в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації, до Ужгородської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державне підприємство «Великоберезнянське лісове господарство», про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та повернення земельних ділянок - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 6 березня 2023 року.

Суддя: Зизич В.В.