Ухвала

від 24.05.2023 по справі 913/47/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

24 травня 2023 року м.Харків Справа № 913/47/23

Суддя Злепко Н.І., розглянувши заяву Фермерського господарства "Гарбуз Ю.Г." від 23.05.2023 про відвід судді у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кортева Агрісаєнс Україна", м. Київ до Фермерського господарства "Гарбуз Ю.Г.", с. Микільське, Старобільський район Луганської області про стягнення 591 715 грн 76 коп.,

В С Т А Н О В И В:

01.03.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Кортева Агрісаєнс Україна" звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Фермерського господарства "Гарбуз Ю.Г.", в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором купівлі-продажу насіння №21400 від 08.11.2021 у розмірі 591715 грн 76 коп., з яких 447 879 грн 78 коп. - основний борг, 16 638 грн 12 коп. - 3% річних та 127 197 грн 86 коп. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу насіння №21400 від 08.11.2021 (далі Договір), за умовами якого продавець (позивач) зобов`язався передати у власність покупця (відповідача) у строки та на умовах, передбачених Договором, перелік Насіння гібридів кукурудзи та/або соняшнику торгової марки Pioneer першого покоління в асортименті, кількості та за цінами згідно з відповідними Додатками до цього Договору, а покупець зобов`язується прийняти насіння, сплатити за нього грошову суму в розмірі та в порядку, визначеному у цьому Договорі та Додатках до нього та використання Насіння для власних потреб без права перепродажу.

12.11.2021 сторонами на виконання договору укладено додаток №3802067450 до Договору, за яким сторони погодили поставку насіння соняшнику 31.03.2022 на суму 497644 грн 20 коп. (в тому числі ПДВ 61 144 грн 20 коп.) та умови оплати згідно з якими покупець (відповідач) мав оплатити 49 764 грн 42 коп. не пізніше 15.11.2021 (10%), 447 879 грн 78 коп. не пізніше 02.12.2021 (90%).

12.11.2021 на виконання умов Договору відповідач здійснив оплату 49 764 грн 42 коп. (10%).

Позивач на виконання умов договору 09.02.2022 здійснив поставку насіння соняшника на суму 497 644 грн 20 коп.

У зв`язку з тим, що відповідач здійснив оплату не в повному обсязі позивач звернувся до суду за захистом свої прав з вимогою про стягнення у розмірі 591 715 грн 76 коп., з яких 447 879 грн 78 коп. - основний борг, 16 638 грн 12 коп. - 3% річних та 127 197 грн 86 коп. - інфляційних втрат.

Ухвалою від 12.05.2023 розгляд справи у межах підготовчого провадження відкладено на 13.06.2023.

Від відповідача 23.05.2023 надійшла заява про відвід головуючому судді по справі.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.05.2023 заява передана на розгляд судді Злепко Н.І.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.39 ГПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Розглянувши вказану заяву про відвід судді, суд зазначає наступне.

Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра судді господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Стаття 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод вимагає суд у межах своїх повноважень бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії").

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (рішення у справах "Морель проти Франції", пункти 45-50; "Пескадор Валеро проти Іспанії", пункт 23) або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (рішення у справі "Лука проти Румунії", пункт 40), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (рішення у справах "Ветштайн проти Швейцарії", пункт 44; "Пабла Кю проти Фінляндії", пункт 30; "Мікалефф проти Мальти", пункт 96).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" (Заява №21722/11) від 09.01.2013 було зазначено, що, як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей п.1 ст.6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (І) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (ІІ) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

У рішенні по справі "Білуха проти України" від 09.11.2006 (Заява №33949/02) Європейський суд з прав людини зауважив, що стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного; стосовно об`єктивного критерію слід визначити чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність - це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

За змістом ч.2 ст.38 ГПК України учасники справи можуть заявити відвід судді, секретарю судового засідання, експерту, перекладачу із підстав, визначених ст.ст.35-37 ГПК України.

Відповідно до ст.35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу.

В обґрунтування заяви про відвід Фермерське господарство "Гарбуз Ю.Г.", а саме представник - адвокат Дуванова Л.Л. зазначає, що на виконання заяви відповідача від 02.05.2023, про надсилання судом ухвали суду про відкриття провадження з копією позовної заяви з додатками, лише 19.05.2023 отримала копію ухвали про відкриття провадження у справі без копії позовної заяви та додатків до неї.

Відповідно до статті 164 ГПК України до позовної заяви до даються документи, що підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Відповідно до інформації, що міститься на сайті Акціонерного товариства «Укрпошта», відділення №92510, за яким зареєстрований відповідач (92510, Луганська область, Старобільський район, село Микільське) тимчасово не функціонує.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (зі змінами), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій №309 від 22.12.2022 Міловська селищна територіальна громада належить до територій України тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Частиною 1 статті 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» унормовано, що якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та громадських формувань у Фермерського господарства "Гарбуз Ю.Г." відсутня офіційна електронна адреса.

На підставі зазначеного, 13.03.2023, керуючись чинним законодавством, та задля дотримання прав відповідача судом було здійснено розміщення оголошення на офіційному веб-сайті суду.

Суд також звертає увагу, що заява про надсилання ухвали суду про відкриття провадження з копією позовної заяви з додатками від представника відповідача надійшла до суду 08.05.2023, а 10.05.2023 здійснено надсилання ухвал на адресу адвоката відповідача. Також 10.05.2023 телефонограмою представнику повідомлено про відсутність законодавчо закріпленого обов`язку та відповідної можливості здійснювати судом надсилання відповідачу копії позовної заяви з додатками. Крім того представнику повідомлено, про можливість ознайомлення з матеріалами справи безпосередньо або через «Електронний суд». 12.05.2023 представнику відповідача Дувановій Л.Л., на підставі її заявки, надано доступ до матеріалів справи.

Водночас представник відповідача у заяві про відвід зазначає, про низьку якість, нечитабельність документів у «Електронному суді» та незасвідчення позивачем належним чином копій документів, що надані ним в якості доказів у справі. Адвокат зазначає, що ухвалою суду, яка отримана відповідачем 19.05.2023, встановлений строк для подання відзиву, який спливає, в той час як ним не отримано паперового варіанту копій позовної заяви та додатків до неї.

З приводу наведеного суд зазначає, що позовна заява з додатками подана позивачем 01.03.2023 через «Електронний суд», а отже підписана, сформована належним чином, текст додатків дозволяє встановити зміст документів. Водночас суд, зазначає, що читабельність чи нечитабельність документів є суб`єктивним критерієм для визначення можливості опрацювання відповідних документів та оціночним поняттям, тобто детально не роз`яснене законодавцем, конкретизація якого здійснюється шляхом оцінки в рамках конкретної ситуації на основі розсуду представника відповідача.

Представник відповідача в заяві про відвід вказує на зв`язок нечитабельності та низької якості документів (матеріалів справи до яких у представника є доступ через «Електронний суд») з можливістю надати оцінку таким доказам у відзиві та звертає увагу суду на перебіг процесуального строку на подання відзиву.

У зв`язку з описаним, суд зазначає, що у відповідача є право на звернення з заявою про поновлення або продовження процесуального строку на подання відзиву у справі із зазначенням поважних причин та конкретних обставин, що перешкоджають виконанню вимог ухвали суду. Крім того відповідач в силу положень п.1 ч.1 ст. 42 ГПК України має право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії.

Також 12.05.2023 судом в судовому засіданні представнику позивача було повідомлено про надходження заяви представника відповідача від 02.05.2023. Представник позивача зазначив, що надішле на адресу представника відповідача копію позовної заяви з додатками. Відповідно до клопотання позивача від 17.05.2023 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, позивач вказує, що разом з клопотанням надіслав на адресу для листування відповідача позовну заяву з додатками, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, поштовою накладною та квитанцією.

Щодо належного засвідчення документів суд зазначає наступне.

Електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа (ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»). Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, в тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги» (ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»). Отже, обов`язковим реквізитом електронного документа є електронний підпис автора або прирівняний до нього підпис.

Електронна копія електронного доказу, засвідчується електронним підписом, а також паперова копія електронного доказу, засвідчується у встановленому законом порядку засвідчувальним написом «Згідно з оригіналом», найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії, що скріплюється печаткою.

Відповідно до п.5.2 та 5.4 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням ВИЩОЇ РАДИ ПРАВОСУДДЯ №1845/0/15-21 - електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію; електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, який містить обов`язкові реквізити документа, правовий статус якого засвідчено кваліфікованим електронним підписом автора.

Пунктами 16, 26 зазначеного Положення передбачено, що процесуальні документи та докази можуть подаватися до суду в електронній формі, а процесуальні дії - вчинятися в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС з використанням власного кваліфікованого електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису, за винятком випадків, передбачених процесуальним законом. Електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС.

Є необхідним відрізняти примірник електронного документа, який є оригіналом, від електронної копії. У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або у разі його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожен електронний примірник вважається оригіналом електронного документа (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»). Тому якщо створюється електронний документ на комп`ютері чи ноутбуці, а потім зберігається на інший носій (флеш-накопичувач, картка, диск), то відповідно до Закону «Про електронні документи та електронний документообіг», збережений примірник буде оригіналом електронного документа.

Постановою Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29.03.2021 р. у справі №554/5090/16-к (провадження №51-1878кмо21) розтлумачено порядок оцінки електронного доказу та його допустимості. Один і той же електронний документ може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом екземпляри електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом і датою створення. Відповідно до приписів ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», у випадку його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожен електронний примірник вважається оригіналом електронного документа, де матеріальний носій є способом збереження інформації, який має значення тільки тоді, коли електронний документ виступає речовим доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія.

Відповідно до ч.1 статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Оскільки документи, що подаються через «Електронний суд» підписуються кваліфікованим електронним підписом, то подані позивачем додатки до позовної заяви у копіях та оригіналах вважаються належним чином засвідченими документами.

Також представник відповідача в заяві про відвід зазначає, що вирішуючи питання про прийняття позову до розгляду та відкриття провадження у справі, головуючий суддя прийняв позовну заяву подану без додержання вимог, викладених у ст.ст. 162, 164, 172 ГПК України, чим було порушено принципи господарського судочинства та поставлено відповідача у нерівні умови перед судом та можливістю скористатися процесуальними правами, гарантованими Законом при розгляді справи.

У зв`язку з описаним суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Право на судовий захист передбачає конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. За змістом частини другої статті 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежено навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану. Конституційне право на судовий захист належить до невідчужуваних та непорушних. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. У правовій державі звернення до суду є універсальним механізмом захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Право на судовий захист охоплює не лише право на звернення до суду, а й можливість реалізації цього права.

Верховний Суд у Постанові від 5 серпня 2020 року в справі № 177/1163/16-ц (провадження № 61-2250св20) зазначив, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції.

Відкриваючи провадження у даній справі суд враховував ту обставину, що зареєстроване місцезнаходження відповідача знаходиться на території на якій ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окуповані Російською Федерацією, у зв`язку з чим АТ «Укрпошта» не здійснює доставку поштової кореспонденції. Також відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та громадських формувань у Фермерського господарства "Гарбуз Ю.Г." відсутня офіційна електронна адреса. За даних умов позивач з незалежних від нього причин був позбавлений можливості додати до позовної заяви документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Одночасно суд зазначає, що в силу ч.4 ст. 35 ГПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.

Також представником відповідача зазначено, що судом порушено принципи господарського судочинства, які гарантують відповідачу дотримання його прав як сторони у справі, суд демонструє перевагу позивача перед судом при розгляді справи, а саме у зв`язку з тим, що судом винесено ухвалу за результатами розгляду заяви представника позивача Якімлюк Наталії Олексіївни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції від 22.05.2023, якою її задоволено. Зазначено, що позивач при зверненні з заявою про участь у судовому засідання в режимі відеоконференції має надсилати копію заяви іншим учасникам справи.

Суд вказує наступне. Указом Президента України №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затверджений Законом "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022р. №2102-IX) в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 запроваджено воєнний стан строком на 30 діб на всій території України, який неодноразово продовжувався.

Статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (зі змінами), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій №309 від 22.12.2022 Харківська міська територіальна громада відноситься до територій можливих бойових дій.

На час розгляду заяви представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції велися бойові дії, а саме періодично проводилися обстріли міста Харкова та Харківської області, що являло загрозу життю, здоров`ю та безпеці як учасників справи так і працівників суду.

Відповідно до положень статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Ключовим у визнанні права людини на життя за Конституцією України є положення, згідно з яким це право є невід`ємним (частина перша статті 27), невідчужуваним та непорушним (стаття 21). Право на життя належить людині від народження і захищається державою. Існування загрози життю учасників справи та працівників суду ставить під загрозу існуванню невід`ємного права людини на життя, що не відповідає Конституції України.

Положеннями ст. 197 ГПК України надано право учасникам справи брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості.

Враховуючи реєстрацію представника відповідача 12.05.2023 у «Електронному суді» та наявному доступу до всіх процесуальних документів, з урахуванням необхідності уникнення надмірного формалізму, дотримання принципу доступу до правосуддя та необхідністю зменшення небезпеки для учасників провадження пов`язаної з особистою участю у судовому засіданні, суд вважає безпідставними аргументи відповідача про надання переваги судом позивачу, у зв`язку з задоволенням заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

З огляду на викладене суд доходить висновку про необґрунтованість заяви Фермерського господарства "Гарбуз Ю.Г." від 23.05.2023 про відвід судді Злепко Н.І. від розгляду справи №913/47/23.

Одночасно суд звертає увагу на положення ст.48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до яких суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.

Керуючись ст.ст.35, 36, 38, 39, 232 - 234 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

1. Визнати заяву представика Фермерського господарства "Гарбуз Ю.Г." від 23.05.2023 про відвід судді Злепко Н.І. від розгляду справи №913/47/23 необґрунтованою.

2. Передати матеріали справи №913/47/23 на автоматизований розподіл, для визначення судді, який вирішуватиме питання про відвід, у порядку, встановленому ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набрала законної сили після її підписання 24.05.2023 у відповідності до ст.235 ГПК України та оскарженню не підлягає.

Суд доводить до відома учасників судового процесу, що вони можуть отримувати інформацію у справі, що розглядається за офіційною вебадресою сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України - https://court.gov.ua/fair/

Суддя Назар ЗЛЕПКО