Постанова

від 10.05.2023 по справі 405/5965/21

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 травня 2023 року м. Кропивницький

справа № 405/5965/21

провадження № 22-ц/4809/523/23

Кропивницький апеляційний суд у складі:

головуючого судді - Письменного О.А.,

суддів - Голованя А.М., Дуковського О.Л.,

при секретарі Федоренко Т.О.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу заапеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда у складі судді Іванової Л.А. від 02 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа - Черкаська обласна прокуратура про стягнення боргу та визнання недійсними договори дарування,-

встановив:

У серпні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа - Черкаська обласна прокуратура, в якому просить стягнути солідарно з відповідачів на його користь 85 439, 45 доларів США, визнати недійсними договори дарування, укладені між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 22.02.2014 року щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 та від 24.02.2014 року щодо будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

Одначасно з позовною заявою ОСОБА_2 було подано заяву про забезпечення позову, просив накласти арешт на квартиру АДРЕСА_3 , та на будинок за адресою АДРЕСА_2 .

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 22 листопада 2022 року задоволенозаяву ОСОБА_2 про забезпечення позову, вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкти нерухомого майна:

квартиру АДРЕСА_3 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4 на підставі договору дарування № 568 від 22 лютого 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Тєрєховою С.В.;

житловий будинок АДРЕСА_2 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_4 на підставі договору дарування № 585 від 24 лютого 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Тєрєховою С.В., - в межах заявленої ціни позову, яка становить 85 439,45 доларів США.

06 січня 2023 року представником відповідача ОСОБА_5 адвокатом Шаповаловим Д.В. подано до суду клопотання, в якому просив скасувати ухвалу Ленінського районного суду м.Кіровограда від 22 листопада 2022 року щодо накладення арешту на об`єкти нерухомого майна, які належні ОСОБА_1 на праві власності.

Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 була обізнана у тому, що її колишній чоловік відповідач ОСОБА_3 взяв в борг таку суму коштів, і що на це була її згода, не зважаючи на це, суд наклав арешт на належні їй об`єкти нерухомого майна, не маючи при цьому жодних боргових зобов`язань перед позивачем. Також представник відповідача вказав, що за ОСОБА_6 рахуються земельні ділянки під кадастровими номерами 3510100000:41:342:0015 та 3510100000:41:342:0014, площами 0,9998 га та 1,5 га відповідно та на вказані земельні ділянки зареєстровано право оренди. Окрім того, на сьогоднішній день право оренди земельних ділянок є предметом купівлі - продажу.Більштого, відповідач ОСОБА_6 згідно з тієї ж інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, як фізична особа - підприємець здає вказані земельні ділянки в суборенду ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а відповідно отримує дохід, у з зв`язку з чим, не зрозуміло, чому позивач в заяві про забезпечення позову не просить накласти арешт ні на грошові кошти ОСОБА_3 , як особи, що взяла кошти у борг, ні на земельні ділянки щодо яких у нього зареєстровано право оренди, при цьому, фактично у справі спір виник через дії ОСОБА_3 , в той час як арешт накладається лише на майно ОСОБА_1 . Зазначив, що, при цьому, єдиним наслідком недійсності договорів дарування об`єктів нерухомого майна, що належать ОСОБА_1 , у випадку задоволення судом позовних вимог, буде її обов`язок повернути їх колишньому чоловікові ОСОБА_3 , на підставі чого визнання недійсними договорів дарування ніяк не вплине на відновлення порушених чи оспорюваних прав позивача ОСОБА_2 щодо стягнення боргу, оскільки за недійсним правочином сторони можуть і не виконувати свого обов`язку щодо повернення майна по відношенню один до одного, та, при цьому ОСОБА_2 цього вимагати не може від сторін правочину. З огляду на зазначене, вважає, що накладення арешту на нерухоме майно з мотивів заявлення позовних вимог щодо недійсності правочинів не підтверджено доказами, які відповідно не могли бути враховані судом на час винесення ухвали про забезпечення позову.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 02 лютого 2023 року у задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, скаржник подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на обставини викладені у заяві про скасування заходів забезпечення позову, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою скасувати заходи забезпечення позову вжиті щодо об`єктів нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_3 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4 на підставі договору дарування № 568 від 22 лютого 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Тєрєховою С.В.; житлового будиноку АДРЕСА_2 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_4 на підставі договору дарування № 585 від 24 лютого 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Тєрєховою С.В., - в межах заявленої ціни позову, яка становить 85 439,45 доларів США.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Забезпечення позову в цивільному процесі є одним з інститутів цивільного процесу, що сприяє реалізації конституційних прав завдання цивільного судочинства, яким, згідно зі статтею 3 ЦПК України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Регламентації інституту забезпечення позову в цивільному процесуальному праві присвячені статті 149159 ЦПК України.

Забезпечення позову по суті це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України).

Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору.

Порядок та підстави скасування заходів забезпечення позову встановлено статтею 158 ЦПК України, частинами першою, четвертою, дев`ятою якої передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Отже, забезпечувальні заходи застосовуються та скасовуються судом шляхом ухвалення процесуального рішення ухвали.

Наслідком скасування заходів забезпечення позову є зняття всіх обмежень, встановлених забезпеченням позову.

Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Отже, ухвала суду про вжиття заходів забезпечення позову зумовлює конкретні обмеження щодо вчинення певних дій чи, навпаки, обов`язок вчинити дії учасниками справи або третіми особами, що мають строковий характер та діють до моменту скасування таких заходів судом, який їх вжив, чи судом вищої інстанції у разі скасування ухвали про вжиття спірних заходів забезпечення за їх безпідставністю.

У заяві про скасування заходів забезпечення позову, а також і в апеляційній скарзі скаржник не навів причин або обставин, внаслідок яких відпала необхідність у застосуванні заходів забезпечення позову. Доводи заяви зводяться до незгоди з ухвалою суду про забезпечення позову, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Отже, доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують та на законність ухваленого судового рішення не впливають.

Відповідно дост. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 02 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 24.05.2023.

Судді:

О.А.Письменний А.М. Головань О.Л. Дуковський