Рішення
від 15.05.2023 по справі 910/10501/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.05.2023Справа № 910/10501/19

За позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

до 1) Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,

2) Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєв Олександр В`ячеславович

про стягнення 1 777 866, 85 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Ратківська А.Р.

Представники:

від позивача - Чепелюк І.В.,

від відповідача -1 - Кушнір Л.В.,

від відповідача -2 - Бойко М.А.,

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - не з`явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (далі - ПАТ "Укрнафта") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач-1) та Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі - відповідач-2) про стягнення 1 777 866,85 грн.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 910/10501/19 постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 у справі № 910/10501/19 скасовано, а справу передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2022 справу № 910/10501/19 передано на розгляд судді Гумезі О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2022 прийнято справу № 910/10501/19 до провадження та призначено підготовче засідання у справі на 23.01.2023 о 10:20 год.

28.12.2022 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв`язку) від позивача надійшли пояснення №01/01/07-992 (по суті позовних вимог станом на час нового розгляду справи).

29.12.2022 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв`язку) від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-1 №01/01/07-997 та заява №01/01/07-998, відповідно до якої позивач просив суд відмовити у задоволенні клопотання відповідача-1 про закриття провадження у справі.

30.12.2022 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв`язку) від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-2 №01/01/07-1004.

03.01.2023 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшло клопотання про закриття провадження у справі.

03.01.2023 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшов відзив з додатками.

06.01.2023 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшли заперечення на заяву позивача №01/01/07-998 та заперечення на відповідь на відзив.

09.01.2023 через відділ діловодства суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву.

12.01.2023 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв`язку) від позивача надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 задоволено заяву позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, постановлено проведення всіх судових засідань у справі здійснювати за участі представника позивача в режимі відеоконференції.

У підготовчому засіданні, призначеному на 23.01.2023, судом оголошено перерву до 20.02.2023 о 12:00 год.

Підготовче засідання, призначене на 20.02.2023, не відбулося у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги в м. Києві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2023 призначено підготовче засідання у справі № 910/10501/19 на 13.03.2023 о 10:20 год.

У підготовче засідання, призначене на 13.03.2023, з`явилися представники позивача, відповідачів - 1 та 2. Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - не з`явився.

Суд долучив до матеріалів справи, подані учасниками справи через відділ діловодства суду заяви по суті спору та заяви з процесуальних питань.

Клопотання відповідача-1, подане 03.01.2023 через відділ діловодства суду, про закриття провадження у справі буде розглянуте судом на стадії розгляду справи по суті.

У підготовчому засіданні 13.03.2023 представники позивача та відповідачів - 1 та 2 зазначили, що повідомили всі обставини справи, які їм відомі, та надали всі докази, на які вони посилаються у заявах по суті справи.

У підготовчому засіданні, призначеному на 13.03.2023 суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.04.2023 о 10:40 год.

У судове засідання, призначене на 10.04.2023, з`явилися представники позивача, відповідачів - 1 та 2. Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - не з`явився.

У судовому засіданні 10.04.2023 здійснювався розгляд справи по суті.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

При розгляді справи по суті в судовому засіданні 10.04.2023 судом було заслухано вступне слово учасників справи.

У судовому засіданні 10.04.2023 судом оголошено перерву до 15.05.2023 о 10:40 год.

У судове засідання, призначене на 15.05.2023, з`явилися представники позивача, відповідачів - 1 та 2. Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - не з`явився.

У судовому засіданні 15.05.2023 здійснювалось з`ясування обставини справи та дослідження доказів, після чого суд перейшов до судових дебатів, у яких представники позивача та відповідачів - 1, 2 виступили з промовою (заключним словом).

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 15.05.2023 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

З`ясувавши обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими учасники справи обґрунтовували свої вимоги та заперечення, суд

УСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 у справі №910/13862/15 відмовлено в задоволенні позову ТОВ "Інтербізнесконсалт" до ПАТ "Укрнафта" та ТОВ "Транспортні автоматизовані системи" про стягнення 1 033 270,08 дол. США, що еквівалентно 21 956 989,20 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 у справі №910/13862/15 рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ПАТ "Укрнафта" 998 634,84 дол. США, що еквівалентно 21 008 490,35 грн заборгованості, і стягнення із відповідачів солідарно 10 000 дол. США, що еквівалентно 212 500 грн заборгованості, та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задоволено, а в решті рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін. Стягнуто з ПАТ "Укрнафта" на користь ТОВ "Інтербізнесконсалт" судовий збір за подання позову в розмірі 73 080 грн, 80 390 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 400 000 грн понесених адвокатських витрат.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.02.2016 у справі №910/13862/15 постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 змінено, а саме вирішено стягнути з ПАТ "Укрнафта" на користь ТОВ "Інтербізнесконсалт" 14 183 629,97 грн, що еквівалентно сумі заборгованості у розмірі 32 820 321,10 рублів РФ; у решті вимог про стягнення основного боргу відмовлено; у позові до ТОВ "Транспортні автоматизовані системи" відмовлено. Стягнуто з ПАТ "Укрнафта" на користь ТОВ "Інтербізнесконсалт" 48 720 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви, 53 593,34 грн за подання апеляційної скарги; у решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 залишено без змін.

25.02.2016 Господарським судом міста Києва на виконання постанови Вищого господарського суду України від 18.02.2016 у справі № 910/13862/15 видано наказ про стягнення з ПАТ "Укрнафта" на користь ТОВ "Інтербізнесконсалт 14 183 629,97 грн, що станом на 20.05.2015 еквівалентно сумі заборгованості у розмірі 32 820 321,10 рублів РФ.

Постановою відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 02.03.2016 відкрито виконавче провадження № 50366945 з виконання вищевказаного наказу.

09.03.2016 ПАТ "Укрнафта" направило ТОВ "Інтербізнесконсалт" заяву №10/582 про зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме: зобов`язання ТОВ "Інтербізнесконсалт" перед ПАТ "Укрнафта" зі сплати грошових коштів на загальну суму 480 388,66 грн, оскільки постановою Вищого господарського суду України від 18.02.2016 у справі № 910/13862/15 скасовано постанову апеляційного суду в частині стягнення з ПАТ "Укрнафта" адвокатських витрат та частини витрат зі сплати судового збору. Враховуючи, що ПАТ "Укрнафта" вже виконало постанову апеляційного суду в цій частині, кошти в сумі 451 156,66 грн підлягають поверненню ПАТ "Укрнафта".

Крім того, згідно з вказаною постановою суду касаційної інстанції ТОВ "Інтербізнесконсалт" повинно сплатити на користь ПАТ "Укрнафта" 29 232 грн витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги, а ПАТ "Укрнафта" - 14 183 629,97 грн на користь ТОВ "Інтербізнесконсалт".

У зв`язку з наведеним ПАТ "Укрнафта" заявило про зарахування його зобов`язань з виплати ТОВ "Інтербізнесконсалт" заборгованості за постановою Вищого господарського суду України від 18.02.2016 у загальній сумі 480 388,66 грн у рахунок погашення відповідних зобов`язань ТОВ "Інтербізнесконсалт".

Про зарахування зустрічних однорідних вимог ПАТ "Укрнафта" заявою від 10.03.2016 № 10/591 також повідомило відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, вказавши про припинення зобов`язання ПАТ "Укрнафта" перед ТОВ "Інтербізнесконсалт" на суму 480 388,66 грн за наказом Господарського суду міста Києва від 25.02.2016 № 910/13862/15 про стягнення з ПАТ "Укрнафта" на користь ТОВ "Інтербізнесконсалт" 14 183 629,97 грн (що еквівалентно 32 820 321,10 рублів РФ).

Крім вказаного, заявник просив винести постанову про відкладення провадження виконавчих дій у виконавчому провадженні № 50366945 на десять робочих днів.

ТОВ "Інтербізнесконсалт" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Укрнафта" про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви від 09.03.2016 № 10/582 про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.06.2016 у справі № 910/6542/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 13.12.2016, у позові відмовлено повністю.

ПАТ "Укрнафта" направило ТОВ "Інтербізнесконсалт" заяву від 23.03.2016 №10/719 про зарахування зобов`язань ПАТ "Укрнафта" з виплати ТОВ "Інтербізнесконсалт" грошових коштів за постановою Вищого господарського суду України від 18.02.2016 у справі № 910/13862/15 у загальній сумі 1 297 478,19 грн в рахунок зобов`язань ТОВ "Інтербізнесконсалт" перед ПАТ "Укрнафта" зі сплати грошових коштів відповідно до вказаної постанови Вищого господарського суду України.

Заявою від 25.03.2016 №10/745 ПАТ "Укрнафта" повідомило відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про зарахування зустрічних вимог заявою від 23.03.2016 №10/719 та вказало, що зобов`язання ПАТ "Укрнафта" перед ТОВ "Інтербізнесконсалт" за наказом Господарського суду міста Києва від 25.02.2016 № 910/13862/15 про стягнення з ПАТ "Укрнафта" на користь ТОВ "Інтербізнесконсалт" 14 183 629,97 грн (що еквівалентно 32 820 321,10 рублів РФ) припинились частково на суму 1 297 478,19 грн, а всього на суму 1 777 866,85 грн. Також заявник просив не виставляти і не направляти платіжні вимоги на суму 14 183 629,97 грн з огляду на зарахування зустрічних однорідних вимог у виконавчому провадженні № 50366945 та виклав прохання, в разі примусового списання з банківських рахунків ПАТ "Укрнафта" 1 4183 629,97 грн, не перераховувати на рахунки ТОВ "Інтербізнесконсалт" 1 777 866,85 грн від зазначеної суми з огляду на зарахування зустрічних однорідних вимог у ВП № 50366945.

ТОВ "Інтербізнесконсалт" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Укрнафта" про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви ПАТ "Укрнафта" про зарахування від 23.03.2016 №10/719. Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.05.2016 у справі №910/6544/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 28.12.2016, у позові відмовлено повністю.

Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 50366945 здійснено примусове списання з рахунків ПАТ "Укрнафта" грошових коштів на суму 14 183 629,97 грн за меморіальними ордерами та розпорядженням від 04.04.2016 № 50366945/16.

Платіжним дорученням від 04.04.2016 № 2301 на суму 14 183 629,97 грн вказані грошові кошти перераховані на рахунок ТОВ "Інтербізнесконсалт" з призначенням платежу: "перерах.коштів, як погашення боргу згідно наказу № 910/13862/15 виданого 25.02.2016 господарським судом м. Києва про стягнен. з ПАТ "Укрнафта".

Наведена ухвала мотивована тим, що зобов`язання ПАТ "Укрнафта" за наказом Господарського суду міста Києва від 25.02.2016 № 910/13852/16 припинилося в частині 1 777 866,85 грн шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії виконавчого провадження, про що боржником повідомлено виконавчу службу. Незважаючи на наведене, стягнення за наказом відбулося у повному обсязі, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про незаконність дій головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медвєдєва О.В. щодо стягнення з ПАТ "Укрнафта" грошових коштів в сумі 1 777 866,85 грн.

14.04.2017 Господарським судом міста Києва на виконання ухвали від 13.04.2017 за результатами розгляду заяви ПАТ "Укрнафта" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, видано наказ щодо стягнення з ТОВ "Інтербізнесконсалт" на користь ПАТ "Укрнафта" 1 777 866,85 грн, безпідставно одержаних за наказом Господарського суду міста Києва №910/13862/15 від 25.02.2016.

18.05.2017 головним державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Кузьмишиним Е.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу від 14.04.2017 № 910/13862/15 щодо стягнення з ТОВ "Інтербізнесконсалт" на користь ПАТ "Укрнафта" 1 777 866,85 грн коштів, безпідставно одержаних за наказом Господарського суду міста Києва від 25.02.2016 № 910/13862/15 (виконавче провадження № 53966628).

25.06.2019 головним державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Кузьмишиним Е.М. у виконавчому провадженні № 53966628 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу - ПАТ "Укрнафта" на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".

У вказаній постанові зазначено, що земельні ділянки, транспортні засоби за боржником не зареєстровані; відомості щодо боржника у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні; боржник серед власників, які володіють значними пакетами акцій, відсутній; у боржника є рахунки у фінансових установах, на які накладено арешти, та кошти на які можливо звернути стягнення відсутні; філії та структурні підрозділи боржника відсутні; відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення; здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

05.08.2019 ПАТ "Укрнафта" звернулося до Господарського суду міста Києва з даним позовом до Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (відповідач-1), Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (відповідач-2) з вимогами про стягнення з Державного бюджету України на користь ПАТ "Укрнафта" 1 777 866,85 грн шкоди, завданої незаконними діями Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва Олександра В`ячеславовича у виконавчому провадженні № 50366945.

За наведеним позовом відкрито провадження у справі № 910/10501/19.

Справа № 910/10501/19 неодноразово розглядалась господарськими судами.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2019 у справі №910/10501/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2020, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Ухвалюючи зазначені рішення суди виходили з того, що позивачем не доведено усіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення, а саме виникнення у нього шкоди, оскільки у постанові про повернення виконавчого документу стягувачу № 53966628 від 25.06.2019, на яку позивач посилається як на підставу позову, зазначено про неможливість стягнення спірної суми в розмірі 1 777 866, 85 грн на користь ПАТ "Укрнафта" з ТОВ "Інтербізнесконсалт" з огляду на відсутність в останнього коштів та/або майна, на яке могло би бути звернуто стягнення.

Суди першої й апеляційної інстанції відмовили у задоволенні позову з посиланням на те, що можливість виконання судового рішення за виконавчим документом не втрачена, оскільки згідно з частиною 5 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" ПАТ "Укрнафта" може повторно подати на примусове виконання наказ про стягнення коштів з ТОВ "Інтербізнесконсалт".

Одночасно суди зазначили, що ТОВ "Інтербізнесконсалт" не перебуває в стані припинення, а позивачем не доведено неплатоспроможності вказаного товариства у встановленому порядку, що перешкодило би в подальшому виконанню ним грошового зобов`язання перед позивачем.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.06.2020 постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2019 у справі №910/10501/19 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

За результатом нового розгляду, рішенням Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 у справі № 910/10501/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2022, позовні вимоги ПАТ "Укрнафта" задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ "Укрнафта" матеріальну шкоду в розмірі 1 777 866, 85 грн; стягнуто з Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 921 грн.

Суди встановили, що незаконність дій державного виконавця під час примусового виконання судового рішення у справі № 910/13862/15 встановлена ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2017 у справі № 910/13862/15, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 17.08.2017, які в силу вимог частини 4 статті 75 ГПК України є преюдиціальними та не потребують повторного доведення.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 30.11.2022 у справі № 910/10501/19 дійшов таких висновків:

"…оскаржувані рішення та постанова попередніх судів не містять достатнього нормативно-правового обґрунтування того, що позивач довів наявність всіх елементів цивільного правопорушення, зокрема шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між діями органів держави і заподіяною шкодою, зважаючи на не дослідження питання щодо можливості позивача (втрачена чи ні) стягнення на підставі статті 117 ГПК України (у редакції до 15.12.2017) грошових коштів в порядку примусового виконання судового рішення, ухваленого на його користь, з огляду на те, що саме ці грошові кошти позивачем визначено як збитки, які він просить стягнути з Державного бюджету України.

… без дослідження вищезазначених обставин справи та належної правової оцінки поданих учасниками справи доказів, твердження судів про доведеність позивачем всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення (неправомірних дій цього органу, шкоди та причинного зв`язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою) не можуть вважатися обґрунтованими, що, у свою чергу, свідчить про передчасність висновків про задоволення позовних вимог про відшкодування з Державного бюджету України шкоди за правилами деліктних зобов`язань на підставі статей 1173, 1174 ЦК України".

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Новий розгляд справи № 910/10501/19 здійснювався судом з урахуванням вказівок, що містяться у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 910/10501/19.

Позиція учасників справи під час нового розгляду справи.

Позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Позивач зазначив про наявність всіх елементів цивільного правопорушення для відшкодування шкоди в розмірі 1 777 866,85 грн в порядку ст. 1174 ЦК України, а саме: наявність неправомірних дій головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва Олександра В`ячеславовича щодо стягнення з ПАТ "Укрнафта" грошових коштів у сумі 1 777 866,85 грн; наявність шкоди у розмірі 1 777 866,85 грн, заподіяної ПАТ "Укрнафта", внаслідок незаконного списання коштів у наведеній сумі з рахунку ПАТ "Укрнафта" на користь ТОВ "Інтербізнесконсалт"; причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями посадової особи і заподіяною шкодою.

Позивач також зазначив про неможливість виконання в порядку статті 117 ГПК України (у редакції до 15.12.2017) наказу Господарського суду міста Києва від 14.04.2017 № 910/13862/15 щодо стягнення з ТОВ "Інтербізнесконсалт" на користь ПАТ "Укрнафта" 1 777 866,85 грн, що підтверджується постановою ВП № 53966628 від 25.06.2019 про повернення виконавчого документа стягувачу.

Можливість стягнення за наказом Господарського суду міста Києва від 14.04.2017 № 910/13862/15 на підставі статті 117 ГПК України у ПАТ "Укрнафта" була відсутня на момент подання позову, під час розгляду даної справи і на даний момент.

Враховуючи, що з моменту повернення наказу Господарського суду міста Києва від 14.04.2017 № 910/13862/15 без виконання (25.06.2019) минуло понад три роки, строк його пред`явлення до виконання сплив.

При виконанні наказу Господарського суду міста Києва від 14.04.2017 № 910/13862/15 про стягнення 1 777 866,85 грн державний виконавець Кузьмишин Е.М. здійснив ряд дій, спрямованих на розшук майна боржника.

З постанови ВП № 53966628 від 25.06.2019 про повернення виконавчого документа стягувачеві вбачається, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними.

Відповідач-1 заперечив позовні вимоги у повному обсязі з огляду на таке.

Відповідач -1 зазначив, що державний виконавець при здійсненні виконавчих дій з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 25.02.2016 у справі №910/13862/15 діяв у межах і відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Разом з тим, існує наказ Господарського суду міста Києва від 14.04.2017 у справі №910/13862/15 про стягнення з ТОВ "Інтербізнесконсалт" на користь ПАТ "Укрнафта" 1 777 866,85 грн, безпідставно одержаних за наказом Господарського суду міста Києва від 25.02.2016 у справі №910/13862/15. Тобто, є судове рішення, яким встановлено особу, з якої має бути стягнута сума 1 777 866,85 грн, яка є предметом розгляду у даній справі.

Відповідач-1 звертає увагу, що норми Закону України "Про виконавче провадження" не позбавляють стягувача права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом встановлених Законом строків.

Відповідач-1 стверджує, що у разі фактичного виконання наказу Господарського суду міста Києва від 14.09.2017 та у разі задоволення позову у справі № 910/10501/19 позивач двічі отримає грошові кошти у заявленому розмірі, що в свою чергу завдасть збитків Державному бюджету України.

Відповідач-1 вважає, що позивачем не доведено наявність всіх елементів цивільного правопорушення, зокрема шкоди та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Матеріали справи не містять доказів того, що ТОВ "Інтербізнесконсалт" є самостійною юридичною особою, яку визнано банкрутом, чи ліквідовано, припинено чи перебуває в стані припинення, а тому саме з даної юридичної особи і має бути стягнена сума за наказом Господарського суду міста Києва від 14.04.2017 у справі №910/13862/15.

З моменту повернення виконавчого документа стягувачеві пройшов тривалий час, тому можлива наявність майна у ТОВ "Інтербізнесконсалт", на яке можливо звернути стягнення згідно з наказом Господарського суду міста Києва від 14.04.2017 у справі №910/13862/15, відтак висновок позивача про неможливість стягнення та повернення на користь боржника грошових коштів, стягнутих з нього на виконання судового наказу, відповідач-1 вважає передчасним.

Відповідач-1 також зазначив, що при вирішенні спору суд може самостійно оцінити дії державного виконавця в контексті п. 2 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", якою врегульовано питання повернення виконавчого документа стягувачу.

Оскільки позивач не скористався своїм правом на повторне пред`явлення виконавчого документу, то державний виконавець був позбавлений можливості повторно перевірити майновий стан ТОВ "Інтербізнесконсалт" у спосіб та у порядку, визначених Законом.

Наразі наказ Господарського суду міста Києва від 14.04.2017 № 910/13862/15 про стягнення з ТОВ "Інтербізнесконсалт" на користь ПАТ "Укрнафта" 1 777 866,85 грн є чинним, не скасованим.

Таким чином, на думку відповідача-1, можливість позивача щодо стягнення на підставі ст. 117 ГПК України (у редакції до 15.12.2017) грошових коштів в порядку примусового виконання судового рішення, ухваленого на його користь, - не втрачена.

Відповідач звертає увагу, що судовим рішенням не було встановлено факт неправомірності дій державного виконавця у виконавчому провадженні № 53966628 щодо неповернення коштів, стягнутих з позивача в сумі 1 777 866,85 грн. Тому рішення суду про визнання неправомірними дій щодо стягнення з позивача коштів у виконавчому провадженні № 50366945 не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв`язку між виконанням рішення суду у виконавчому провадженні № 53966628 (наказу від 14.04.2017 № 910/13862/15) та завданою шкодою.

Отже, оскільки розмір збитків, які позивач просить стягнути з Державного бюджету України, є сумою, що підлягає стягненню в порядку примусового виконання судового рішення, ухваленого на його користь, то ці кошти не є майновою шкодою, яка підлягає відшкодуванню на підставі статей 1173, 1174 ЦК України.

На думку відповідача-1, при поданні позову позивачем підмінено поняття матеріальної шкоди та здійснення дій щодо повернення коштів виходячи з того, що сума стягнутих коштів не може вважатись збитками у розумінні ст. 22 ЦК України.

Відповідач-2 заперечив позовні вимоги повністю з огляду на таке.

Відповідач-2 зазначив, що існує виконавчий документ, яким встановлено боржника, з якого повинна бути стягнута сума коштів у розмірі 1 777 866,85 грн, стягнення якої є предметом розгляду у даній справі. Наказ Господарського суду міста Києва від 14.04.2017 № 910/13862/15 є чинним та не визнавався в судовому порядку таким, що не підлягає виконанню.

Судовим рішенням не було встановлено факт неправомірності дій державного виконавця у виконавчому провадженні № 53966628 щодо неповернення коштів, стягнутих з позивача в сумі 1 777 866,85 грн.

Позивачем не доведено того, що у ТОВ "Інтербізнесконсалт" не буде достатніх коштів або майна при повторному пред`явленні до виконання наказу від 14.04.2017 № 910/13862/15.

Невиконання рішення суду про стягнення з ТОВ "Інтербізнесконсалт" на користь позивача коштів в сумі 1 777 866,85 грн не може ототожнюватись із завданою позивачеві шкодою, оскільки стягнуті з позивача головним державним виконавцем кошти, не є збитками в розумінні статей 22 ЦК України та 225 ГК України.

Можливість стягнення грошових коштів з боржника не втрачена. Нестягнуті на користь позивача кошти на виконання судового рішення, ухваленого на його користь, не є майновою шкодою, яка підлягає відшкодуванню на підставі статей 1173, 1174 ЦК України. Наслідком такого відшкодування буде подвійне стягнення коштів.

Позивач заперечив проти доводів відповідачів-1, 2.

З огляду на наявність остаточного судового рішення, що вступило у законну силу, про визнання дій державного виконавця Медведєва О.В. незаконними, позивач вважає безпідставними твердження відповідача-1, що державний виконавець при здійсненні виконавчих дій з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 25.02.2016 у справі №910/13862/15 діяв у межах і відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Твердження відповідача-1, що на момент перерахування коштів відповідно до платіжного доручення № 2301 від 04.04.2016 рішення по справах № 910/6544/16 та № 910/6542/16 судами не було прийнято, на думку позивача, не заслуговує на увагу з огляду на презумпцію правомірності правочину, встановлену ст. 204 ЦК України.

Позивач зазначив, що у межах виконавчого провадження № 53966628 встановлену сталу відсутність у ТОВ "Інтербізнесконсалт" будь-яких коштів та/або майна. У зв`язку з безнадійністю стягнення з ТОВ "Інтербізнесконсалт" коштів, а також враховуючи, що шкода ПАТ "Укрнафта" була завдана саме через незаконні дії державного виконавця Медведєва О.В., позивач був вимушений звернутись до суду з позовом у цій справі.

Щодо доводів відповідача-1 про те, що дії державного виконавця у виконавчому провадженні № 53966628 не були визнані неправомірними, то позивач звернув увагу суду, що предметом позову у даній справі є стягнення з Державного бюджету України на користь ПАТ "Укрнафта" 1 777 866,85 грн шкоди, завданої незаконними діями державного виконавця Медведєва О.В. у виконавчому провадженні № 50366945, і саме ці дії були визнані незаконними остаточним судовим рішенням.

Позивач звернув увагу, що відповідач-1 не надав суду жодних доказів наявності будь-якого майна у ТОВ "Інтербізнесконсалт", за рахунок якого ПАТ "Укрнафта" могло б відшкодувати завдану державним виконавцем шкоду, натомість позивач надав доказ неможливості виконання наказу від 14.04.2017 № 910/13862/15 про стягнення коштів з ТОВ "Інтербізнесконсалт" - постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 25.06.2019 ВП № 53966628.

Позивач вважає безпідставним твердження відповідача-1 про те, що позивачем не доведено того, що у ТОВ "Інтербізнесконсалт" не буде достатніх коштів або майна при повторному пред`явленні до виконання наказу від 14.04.20217 № 910/13862/15, а також, що державний виконавець був позбавлений можливості повторно перевірити майновий стан ТОВ "Інтербізнесконсалт".

З урахуванням того, що повторне пред`явлення виконавчого документа є саме правом, а не обов`язком стягувача, позивач вважає безпідставними звинувачення відповідача-1 щодо наявності у ПАТ "Укрнафта" зацікавленості у невиконанні судового рішення у примусовому порядку та що позивач двічі отримає кошти.

Позивач заперечив доводи відповідача-2 про те, що наказ Господарського суду міста Києва від 14.04.2017 № 910/13862/15 є чинним та не визнавався таким, що не підлягає виконанню, та що у позивача наявна можливість пред`явити цей наказ до виконання. Позивач зазначив, що строк пред`явлення цього наказу до виконання сплив, позивачем надано докази, що і під час розгляду даної справи № 910/10501/19 у ТОВ "Інтербізнесконсалт" були відсутнє майно та кошти, на які може бути звернено стягнення, а відтак вважає безпідставним твердження відповідача-2 про те, що можливість стягнення грошових коштів з боржника не втрачена.

Щодо клопотання відповідача-1 про закриття провадження у даній справі №910/10501/19.

Відповідач-1 вважає, що наявні підстави, визначені пунктом 3 частини 1 статті 231 ГПК України та пунктом 2 частини 1 статті 175 ГПК України, для закриття провадження у даній справі № 910/10501/19, оскільки існує рішення суду, що набрало законної сили, у справі у справі № 910/22297/19 між тими самими сторонами (ПАТ "Укрнафта", Міністерство юстиції України, Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України), про той самий предмет (стягнення грошових коштів в сумі 1 777 866,85 грн) і з тих самих підстав (відшкодування шкоди, завданої незаконними діями головного державного виконавця у виконавчому провадженні №50366945), за яким позивачу вже відмовлено у задоволенні позовних вимог (постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2018, залишеною без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.11.2018 у справі №910/22297/17 рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2018 у справі №910/22297/17 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог).

Позивач заперечив проти задоволення клопотання відповідача-1 про закриття провадження у справі, оскільки підстави позову у справі №910/22297/17 та у справі № 910/10501/19 є різними, відповідно відсутні підстави для закриття провадження у справі № 910/10501/19 в порядку п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Так, позивач зазначив, що на момент подання позову у справі № 910/22297/17 наказ Господарського суду міста Києва від 14.04.2017 у справі № 910/13862/15 про стягнення коштів в сумі 1 777 866,85 грн перебував на примусовому виконанні. Однак, на момент подання позову у даній справі № 910/10501/19 зазначений наказ було повернуто стягувачеві постановою від 25.06.2019 у зв`язку з неможливість виконання (ВП № 53966628). Відповідно, позов у даній справі № 910/10501/19 обґрунтований неможливою виконання наказу Господарського суду міста Києва від 14.04.2017 у справі № 910/13862/15 щодо стягнення з ТОВ "Інтербізнесконсалт" на користь ПАТ "Укрнафта" 1 777 866,85 грн.

Відповідач-1 вважає, що перебування на виконанні наказу Господарського суду міста Києва від 14.04.2017 у справі № 910/13862/15 про стягнення коштів в сумі 1 777 866,85 грн чи повернення зазначеного наказу стягувачеві постановою від 25.06.2019, на що посилається позивач, не підлягає врахуванню при закритті провадження у справі. Правовими підставами позову, на думку відповідача-1, як у справі № 910/10501/19, так і у справі № 910/22297/17, є відшкодування шкоди, завданої незаконними діями головного державного виконавця у виконавчому провадженні №50366945.

Пунктом 3 частини 1 статті 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

При цьому під предметом позову слід розуміти матеріально-правову вимогу позивача про захист порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Підставою позову є обставини, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. Такими обставинами є юридичні факти, тобто такі, які зумовлюють правові наслідки і з якими закон пов`язує виникнення, зміну або припинення прав чи обов`язків.

Судом встановлено, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/22297/17 за позовом ПАТ "Укpнaфта" до Міністерства юстиції України, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, про стягнення 1 777 866, 85 грн.

Предметом розгляду справи № 910/22297/17 була вимога ПАТ "Укрнафта" про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь позивача грошових коштів в розмірі 1 777 866,85 грн в рахунок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 50366945 на підставі статей 1166, 1174 Цивільного кодексу України, тобто питання щодо відшкодування шкоди, завданої незаконним стягненням у виконавчому провадженні № 50366945 з позивача коштів, безпідставно одержаних за наказом Господарського суду міста Києва №910/13862/15 від 25.02.2016.

Відтак, підставою позову у справі № 910/22297/17 є завдання позивачу шкоди в розмірі 1 777 866,85 грн незаконними діями головного державного виконавця у виконавчому провадженні № 50366945.

За наслідками розгляду даного спору Господарським судом міста Києва прийнято рішення від 10.05.2018 у справі № 910/22297/17 про задоволення позовних вимог ПАТ "Укpнaфта" в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2018 у справі №910/22297/17 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 14.11.2018 постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2018 у справі № 910/22297/17 залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову по справі № 910/22297/17, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що "… сума, яку позивач визначає як шкоду, завдану діями державного виконавця в сумі 1 777 866,85 грн, є предметом стягнення з ТОВ "Інтербізнесконсалт" на користь ПАТ "Укрнафта" в рамках виконавчого провадження № 53966628, а тому позов у цій справі є передчасним, оскільки право на відшкодування шкоди з Державного бюджету України у даному випадку виникає лише у разі, якщо буде встановлено неможливість стягнення (повернення) на користь ПАТ "Укрнафта" стягнутої з нього суми за наказом Господарського суду міста Києва від 25.02.2016 № 910/13862/15, який визнано судом таким, що не підлягає виконанню частково у зазначеній сумі.

… вину державного виконавця, яка полягає у стягненні з позивача у виконавчому провадженні №50366945 коштів в сумі 1 777 866,85 грн. встановлено ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2017 у справі №910/13862/15. Однак, оскільки позивачем не зазначено і не надано доказів неможливості повернення стягнутої з нього спірної суми і судами не встановлено таку неможливість повернути дані кошти в рамках виконавчого провадження №5366628, позов про стягнення з Державного бюджету України через відповідача-2 на користь позивача шкоди, завданої незаконними діями головного державного виконавця третьої особи-1 у виконавчому провадженні №50366945 заявлено передчасно і в його задоволенні обґрунтовано відмовлено апеляційним господарським судом…".

На новому розгляді Господарського суду міста Києва перебуває дана справа № 910/10501/19 за позовом ПАТ "Укрнафта" до Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєв Олександр В`ячеславович, про стягнення 1 777 866,85 грн.

Предметом розгляду даної справи № 910/10501/19 є вимога ПАТ "Укрнафта" про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 1 777 866,85 грн шкоди, завданої незаконними діями головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 50366945.

Позовні вимоги у даній справі № 910/10501/19 обґрунтовано тим, що внаслідок незаконних дій державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України під час примусового виконання судового рішення у справі № 910/13862/15 у виконавчому провадженні № 50366945 щодо списання з рахунку ПАТ "Укpнaфта" на рахунок ТОВ "Інтербізнесконсалт" суми заборгованості в повному обсязі в розмірі 14 183 629,97 грн, незважаючи на часткове припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1 777 866,85 грн, ПАТ "Укpнaфта" було завдано шкоду в розмірі 1 777 866,85 грн, яка на підставі ст. 56 Конституції України, ст. 1174 Цивільного кодексу України підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України. При цьому, позивач посилається на неможливість задоволення своїх вимог шляхом стягнення вказаної суми коштів з ТОВ "Інтербізнесконсалт", що підтверджується постановою державного виконавця від 25.06.2019 у виконавчому провадженні № 53966628 про повернення виконавчого документу (наказу Господарського суду міста Києва від 14.04.2017 № 910/13862/15) внаслідок відсутності коштів та майна у ТОВ "Інтербізнесконсалт".

Відтак, підставою позову у справі № 910/10501/19 є завдання позивачу шкоди в розмірі 1 777 866,85 грн, завданої незаконними діями головного державного виконавця у виконавчому провадженні № 50366945, та неможливість стягнення на користь позивача вказаної суми коштів на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 14.04.2017 № 910/13862/15 в рамках виконавчого провадження № 53966628.

Отже, дослідивши та надавши оцінку складу сторін, предмету позовів, підстав позовів у справах № 910/22297/17 та № 910/10501/19, суд установив, що підстави позову у справах №910/22297/17 та № 910/10501/19 є різними, а відтак відсутні підстави для закриття провадження у справі № 910/10501/19 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Відповідно до частин 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Докази отримані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши подані сторонами докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті, є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Положення частини першої статті 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України) регулюють склад збитків, що підлягають відшкодуванню особами, які допустили господарське правопорушення, порушили господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності.

За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статей 1173, 1174 ЦК України.

Зокрема, згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.04.2020 у справі №925/1196/18 дійшла висновку про те, що статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними й передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Утім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України (пункти 6.11-6.13). При цьому природа такого зв`язку має бути пряма, тобто дії відповідача мають завдавати шкоду позивачеві як conditio sine qua non ("умова, без якої не може бути").

Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшені майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшення немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Такий елемент як наявність шкоди полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом.

Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкода. Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

Відповідно до ч. 2 ст. 2, ч. 1 ст. 170 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Згідно з ч. 4 ст. 56 ГПК України держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 14.12.2022 у справі № 2-3887/2009, від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц, від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16 зробила наступні висновки щодо визначення кола відповідачів у спорах про спричинення шкоди діями або бездіяльністю представників виконавчої служби та суб`єкта відшкодування такої шкоди, а саме:

у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 2-3887/2009:

"55. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (підпункти 6.21, 6.22), від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 (підпункти 4.19, 4.20), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18 (пункт 21), від 18 березня 2020 року у справі № 553/2759/18 (пункт 35), від 6 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (підпункт 8.5), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80), від 15 лютого 2022 року у справі № 910/6175/19 (пункт 7.45), від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19 (пункт 75), від 5 жовтня 2022 року у справах № 923/199/21 (пункт 8.16) і № 922/1830/19 (пункт 7.1)).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18 (пункт 35), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19 (пункт 76), від 5 жовтня 2022 року у справах № 923/199/21 (пункт 8.17) і № 922/1830/19 (пункт 7.2)). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 27), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 5 жовтня 2022 року у справі № 923/199/21 (пункт 8.18) і № 922/1830/19 (пункт 7.3))";

у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц:

"44. Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.

46. ДКСУ та її територіальний орган можуть бути залучені до участі у справі з метою забезпечення завдань цивільного судочинства, однак їх незалучення не може бути підставою для відмови у позові";

у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16:

"6.16. Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України)".

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з державного органу визначений Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", яким встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 року №215 (далі - Положення), Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку: здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (підпункт 3 пункту 4 Положення).

Казначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 9 Положення).

Механізм виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 № 4).

Відповідно до п. 3 наведеного Порядку, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Пунктами 35, 36, 38 Порядку встановлений порядок безспірного списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Частинами першою, другою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

За висновком Верховного Суду у постанові від 30.11.2022, якою дану справу № 910/10501/19 направлено на новий розгляд, при розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної виконавчої служби, державного виконавця під час здійснення виконавчого провадження, суди повинні виходити з положень статті 56 Конституції України, частини другої статті 87 Закону "Про виконавче провадження", а також статей 1173, 1174 ЦК України і враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України.

Отже, з урахуванням вищенаведених висновків Верховного Суду, відповідачем у цій справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади. Такими органами у цій справі є Міністерство юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, оскільки до складу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України входить державний виконавець, незаконними діями якого, на твердження позивача, ПАТ "Укpнaфта" було завдано шкоду (відповідач-1), та Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві (відповідач-2), яке здійснює списання коштів з державного бюджету на підставі рішення суду.

Предметом позову у цій справі є стягнення майнової шкоди, завданої незаконними діями головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва Олександра В`ячеславовича у виконавчому провадженні № 50366945.

Позивач, який звернувся з даним позовом про стягнення шкоди на підставі статей 1173, 1174 ЦК України, для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди має довести наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Стосовно неправомірних дій органу державної влади (посадової особи органу державної влади).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2017 у справі №910/13862/15, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 17.08.2017, визнано незаконними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медвєдєва О.В. щодо стягнення з ПАТ "Укрнафта" грошових коштів у сумі 1 777 866,85 грн у виконавчому провадженні № 50366945, з тих підстав, що зобов`язання ПАТ "Укрнафта" за наказом Господарського суду міста Києва від 25.02.2016 № 910/13852/16 припинилося в частині зазначеної суми шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії виконавчого провадження, про що боржником (ПАТ "Укрнафта") повідомлено виконавчу службу. Однак, незважаючи на наведене, стягнення за наказом відбулося у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на приписи ст. 75 ГПК України, висновки господарського суду, викладені в ухвалі від 13.04.2017 у справі №910/13862/15, є преюдиційними у даній справі, з урахуванням яких судом встановлено доведеність неправомірних дій головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медвєдєва О.В., внаслідок яких з ПАТ "Укрнафта" у виконавчому провадженні № 50366945 було стягнуто грошові кошти у сумі 1777 866,85 грн.

Отже, неправомірність дій державного виконавця, внаслідок яких з ПАТ "Укрнафта" у виконавчому провадженні № 50366945 було стягнуто грошові кошти у сумі 1 777 866,85 грн, підтверджується остаточним судовим рішенням у справі № 910/13862/15.

Стосовно наявності шкоди та причинного зв`язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Наявність шкоди підтверджується позивачем наявними в матеріалах справи доказами списання коштів з рахунку ПАТ "Укрнафта" і їх переказу на користь ТОВ "Інтербізнесконсалт" у ВП № 50366945, а саме, копіями меморіальних ордерів: № G0316FB9SG від 16.03.2016, № 312/16-245 від 16.03.2016, № G0316FGNFH від 16.03.2016, № 312/16-38 від 28.03.2016, № 312/16-52 від 28.03.2016, № 312/16-100 від 31.03.2016, а також копією розпорядження № 50366945/16 від 04.04.2016 та копією платіжного доручення № 2301 від 04.04.2016.

Позивач стверджує, що спірні кошти у сумі 1 777 866,85 грн вибули з власності ПАТ "Укрнафта" саме через назаконні дії державного виконавця (у виконавчому провадженні № 50366945), а отже, наявний причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Водночас, підставою позову у даній справі є неможливість виконання судового наказу від 14.04.2017 № 910/13862/15 щодо стягнення з ТОВ "Інтербізнесконсалт" на користь ПАТ "Укрнафта" 1 777 866,85 грн у зв`язку з винесенням державним виконавцем у виконавчому провадженні № 53966628 постанови від 25.06.2019 про повернення вказаного наказу стягувачу - ПАТ "Укрнафта" на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".

При вирішенні даного спору, судом враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норм статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України, статті 117 Господарського процесуального кодексу України (у редакції до 15.12.2017), викладені у постанові від 10.07.2018 у справі № 910/3007/16, які, відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України повинні враховуватися господарськими судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Так, у вказаній постанові Верховний Суд висловив правову позицію про те, що право на пред`явлення позову про відшкодування матеріальної шкоди, завданої неправомірними діями державного виконавця, виникає лише у разі невиконання судового рішення про стягнення надмірно сплачених коштів, якщо буде встановлено неможливість повернути на користь боржника грошові кошти, стягнуті з нього на виконання судового наказу.

При цьому вину державного виконавця у справі № 910/3007/16 було встановлено ухвалою суду, однак, Верховний Суд дійшов до висновку про те, що позов про відшкодування матеріальної шкоди з державного бюджету заявлено передчасно і в його задоволенні слід відмовити, оскільки позивач не зазначив як підставу позову неможливість повернення надмірно стягнутих з нього коштів, а судами не встановлено таку неможливість повернути зазначені кошти на підставі статті 117 Господарського процесуального кодексу України.

Верховний Суд у вищезазначеній постанові також зазначив, що стаття 117 Господарського процесуального кодексу України (у редакції до 15.12.2017) є спеціальною нормою, яка незалежно від причин надмірної сплати коштів боржником за наказом, в тому числі за наявності вини державного виконавця, встановлює механізм повернення безпідставно стягнутих коштів за наказом і лише, якщо буде встановлено неможливість стягнення (повернення) таких коштів, за наявності належним чином встановленої вини державного виконавця, можуть бути застосовані загальні правила відшкодування шкоди та стягнуто збитки, завдані незаконними діями державного виконавця передбачені, статтями 1173, 1174 Цивільного кодексу України.

Верховний Суд у постанові від 30.11.2022, якою дану справу № 910/10501/19 направлено на новий розгляд, зауважив таке:

"Питання обґрунтованості позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди відповідно до статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України, завданої неправомірними діями державного виконавця, повинно вирішуватися в залежності від підстав позову щодо неможливості повернення надмірно стягнутих з позивача коштів за судовим наказом.

Тобто, за відсутності доказів неможливості стягнення на підставі статті 117 ГПК України на користь боржника безпідставно одержаного стягувачем за наказом, задоволення позовних вимог про відшкодування з Державного бюджету України шкоди за правилами деліктних зобов`язань є передчасним, оскільки норми статті 117 ГПК України є спеціальними і їх застосування не ставиться в залежність від поведінки учасників виконавчого провадження. Невиконання рішення суду не може напряму ототожнюватися із завданою позивачеві майновою шкодою, оскільки остаточно не втрачена можливість стягнення грошових коштів з боржників.

Вказане підтверджується правовою позицією Верховного Суду в цивільних та господарських справах № 642/3839/17, № 757/74887/17-ц, № 757/7971/19-ц, №359/2528/20, № 910/11459/19.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 06.10.2022 у цій справі № 910/10501/19 зауважила, що висновки у наведених вище справах, незважаючи на те, що правовідносини в них не є подібними, не є суперечливими, оскільки зводяться до того, що норми статей 1173, 1174 ЦК України не застосовуються поки не втрачена можливість виконання судового рішення за виконавчим документом".

Верховний Суд у постанові від 30.11.2022 у справі № 910/10501/19 звернув увагу, що позивач не зазначив як підставу позову неможливість повернення надмірно стягнутих з нього коштів, а судами не було встановлено таку неможливість повернути ці кошти на підставі статті 117 ГПК України (у редакції до 15.12.2017).

На виконання вказівок Верховного Суду у постанові від 30.11.2022 у справі № 910/10501/19, судом досліджувалось питання щодо можливості позивача (втрачена чи ні) стягнення (повернення) на підставі статті 117 ГПК України (у редакції до 15.12.2017) грошових коштів в порядку примусового виконання судового рішення, ухваленого на його користь, з огляду на те, що саме ці грошові кошти позивачем визначено як збитки, які він просить стягнути з Державного бюджету України.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Наведена постанова від 25.06.2019 обґрунтована тим, що за боржником (ТОВ "Інтербізнесконсалт") не зареєстровані земельні ділянки, транспортні засоби; відомості щодо боржника у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні; боржник серед власників, які володіють значними пакетами акцій відсутній; у боржника є рахунки у фінансових установах, на які накладено арешти; кошти на які можливо звернути стягнення відсутні; філії та структурні підрозділи боржника також відсутні; відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення; здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Згідно з ч. 4 наведеної статті Закону України "Про виконавче провадження" строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі, зокрема, пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Частиною 5 наведеної статті Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Наказ Господарського суду міста Києва від 14.04.2017 № 910/13862/15 про стягнення 1 777 866,85 грн було повернуто стягувачеві, у зв`язку з неможливістю виконання, постановою від 25.06.2019 у ВП № 53966628. Отже, строк пред`явлення Господарського суду міста Києва наказу від 14.04.2017 № 910/13862/15 до виконання сплив 25.06.2022.

Водночас, наказ Господарського суду міста Києва від 14.04.2017 № 910/13862/15 є чинним та не визнавався в судовому порядку таким, що не підлягає виконанню.

Згідно з частиною 6 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Статтею 329 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи (частини 1, 2).

Суд звертає увагу, що наказ Господарського суду міста Києва від 14.04.2017 № 910/13862/15 було повернуто ще 25.06.2019.

Позивач не скористався своїм правом пред`явити наказ Господарського суду міста Києва від 14.04.2017 № 910/13862/15 на примусове виконання повторно, наразі звернувся з даним позовом до Господарського суду міста Києва 05.08.2019 з вимогою про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 1 777 866,85 грн шкоди, завданої незаконними діями головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва О.В. у виконавчому провадженні № 50366945.

Водночас, не пред`явлення позивачем наказу Господарського суду міста Києва від 14.04.2017 № 910/13862/15 на примусове виконання повторно, унеможливило (унеможливлює) здійснення виконавчих дій з примусового виконання вказаного виконавчого документу, в т.ч. перевірки майнового стану ТОВ "Інтербізнесконсалт".

З моменту повернення наказу Господарського суду міста Києва від 14.04.2017 № 910/13862/15 стягувачу (25.06.2019) пройшов тривалий час, а тому можлива наявність майна та коштів у ТОВ "Інтербізнесконсалт", на яке можливо звернути стягнення для погашення коштів згідно вказаного наказу, відтак відсутні підстави стверджувати про неможливість стягнення та повернення на користь ПАТ "Укрнафта" грошових коштів, стягнутих з нього на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 25.06.2016 № 910/13852/16.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (тут і далі - в чинній редакції) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" 1. Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

2. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

3. Платіжні інструкції на примусове списання коштів або пред`явлення емітенту електронних грошей до погашення в обмін на грошові кошти надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках/електронних гаманцях.

4. Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.

Відповідно до статті 48 Закону України "Про виконавче провадження":

1. Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).

2. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

4. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, або на електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках та електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

5. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

8. Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не менше одного разу на два тижні - щодо виявлення рахунків, електронних гаманців боржника, не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Періодичність проведення перевірок майнового стану боржника чітко визначено Законом України "Про виконавче провадження", тобто такі перевірки мають вчинятися державним виконавцем систематично, а не одноразово. При цьому сам факт здійснення окремих дій щодо виявлення майна та коштів боржника, без встановлення та дослідження обставин того, що державним виконавцем проводилася перевірка майнового стану боржника з відповідною періодичністю, встановленою частиною 8 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження", не свідчить про належне виконання державним виконавцем своїх обов`язків щодо розшуку майна боржника та здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення. У свою чергу, відсутність обґрунтованого висновку стосовно належного та повного вчинення державним виконавцем визначених законом дій щодо розшуку майна боржника дає підстави вважати передчасним висновок про відсутність такого майна у боржника (подібний за змістом, правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 915/1294/13, від 23.08.2018 у справі № 911/167/17, від 19.08.2019 у справі № 913/438/16).

Так, по матеріалам даної справи судом встановлено, що при виконанні наказу Господарського суду міста Києва від 14.04.2017 № 910/13862/15 про стягнення 1 777 866,85 грн (ВП № 53966628) державний виконавець Кузьмишин Е.М. у 2018 році здійснив наступні дії, спрямовані на розшук майна та коштів боржника:

- надіслано запити від 17.04.2018 № 6365/10 та від 09.08.2018 № 6365/10 до Регіонального сервісного центру МВС України в місті Києві, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Головного управління Держгеокадастру у м.Києві з проханням терімново надати вичерпну інформацію про наявність будь-якого майна, що зареєстроване за боржником;

- надіслано запит від 12.04.2018 р. №6365/10 до Печерської районної державної адміністрації в місті Києві щодо надання адреси місця проживання або перебування директора ТОВ "Інтербізнесконсалт" Мамедова З.В.;

- надіслано вимоги від 12.04.2018 № 6365/10 та від 13.04.2018 № 6365/10 до директора ТОВ "Інтербізнесконсалт" надати відомості про належне ТОВ "Інтербізнесконсалт" майно чи кошти, що перебуває у нього, а також з`явитись до ВДВС для надання інформації і пояснень;

- винесено постанову про арешт коштів боржника від 01.03.2018 № 6365/10 та направлено на виконання банкам: АТ "Райффайзенбанк Аваль", AT "Укрбудінвестбанк", ПАТ "Вернумбанк", ПАТ КБ "Приватбанк";

- надіслано запит від 16.05.2018 № 6365/10 до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС м.Києва з проханням надати копію баланса ТОВ "Інтербізнесконсалт".

Матеріали даної справи не містять, а позивачем не надано суду доказів вчинення державним виконавцем інших, ніж вище зазначено, дій у ВП № 53966628 щодо виявлення мийна та коштів боржника, а також не надано доказів вжиття таких дій з відповідною періодичністю, встановленою частиною 8 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження", протягом всього часу, коли тривало ВП № 53966628 (більше 2 років).

Оскільки позивач не скористався своїм правом на повторне пред`явлення виконавчого документа (у тому числі, попередньо звернувшись до суду в порядку 329 Господарського процесуального кодексу України про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання), то державний виконавець був позбавлений можливості повторно перевірити майновий стан ТОВ "Інтербізнесконсалт" у порядку та спосіб, визначені Законом України "Про виконавче провадження", а тому твердження позивача про відсутність будь-яких коштів та/або майна у ТОВ "Інтербізнесконсалт" є передчасним.

Твердження позивача про те, що відповідач-1 не надав суду жодних доказів наявності у ТОВ "Інтербізнесконсалт" будь-якого майна, за рахунок якого ПАТ "Укрнафта" могло б відшкодувати завдану державним виконавцем шкоду, суд оцінює критично, оскільки наявність відповідного майна встановлюється при примусовому виконанні рішення на підставі виконавчого документа, яке розпочинається за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Отже, як встановлено судом станом на час нового розгляду даної справи № 910/10501/19, наявний виконавчий документ (наказ Господарського суду міста Києва від 14.04.2017 № 910/13862/15), яким встановлено боржника, з якого повинна бути стягнута сума коштів у розмірі 1 777 866,85 грн, стягнення якої з державного бюджету на користь позивача є предметом розгляду у даній справі № 910/10501/19.

Наказ Господарського суду міста Києва від 14.04.2017 № 910/13862/15 є чинним та не визнавався в судовому порядку таким, що не підлягає виконанню, а відтак можливість виконання цього наказу про стягнення з ТОВ "Інтербізнесконсалт" грошових коштів у розмірі 1 777 866,85 грн не втрачена.

Як зазначалось, за висновком Верховного Суду, стаття 117 ГПК України (у редакції до 15.12.2017) є спеціальною нормою, яка незалежно від причин надмірної сплати коштів боржником за наказом, в тому числі за наявності вини державного виконавця, встановлює механізм повернення безпідставно стягнутих коштів за наказом і лише, якщо буде встановлено неможливість стягнення (повернення) таких коштів, за наявності належним чином встановленої вини державного виконавця, можуть бути застосовані загальні правила відшкодування шкоди та стягнуто збитки, завдані незаконними діями державного виконавця передбачені, статтями 1173, 1174 Цивільного кодексу України.

Суд звертає увагу, що у даній справі позивач не зазначив як підставу позову неможливість повернення надмірно стягнутих з нього коштів.

Судом, при новому розгляді даної справи, на виконання вказівок Верховного Суду у постанові від 30.11.2022 у справі № 910/10501/19, не було встановлено, а позивачем не було доведено, неможливість повернути надмірно стягнуті з нього кошти на підставі статті 117 ГПК України (у редакції до 15.12.2017).

Суд відзначає, що процесуальна дія державного виконавця щодо винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу у ВП № 53966628 на підставі п. 2 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" не є фактом неможливості стягнення (повернення) на користь позивача надмірно стягнутих з позивача коштів, а як встановлено судом, можливість виконання наказу Господарського суду міста Києва від 14.04.2017 № 910/13862/15 не втрачена.

При цьому суд звертає увагу, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно боржника - ТОВ "Інтербізнесконсалт" (ідентифікаційний код 36185164) відсутні дані про перебування цієї юридичної особи в процесі провадження у справі про банкрутство, санації, відсутні дані про перебування цієї юридичної особи в процесі припинення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 8 Кодексу України з процедур банкрутства, справи про банкрутство (неплатоспроможність) розглядаються господарськими судами за місцезнаходженням боржника - юридичної особи, місцем проживання фізичної особи або фізичної особи - підприємця. Право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор.

Матеріали справи не містять доказів звернення позивача до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Інтербізнесконсалт", що додатково свідчить про не доведення позивачем неможливості повернути надмірно стягнуті з нього кошти.

Таким чином, невиконання рішення суду про стягнення з ТОВ "Інтербізнесконсалт" на користь ПАТ "Укрнафта" 1 777 866,85 грн не може ототожнюватись із завданою позивачеві майновою шкодою, оскільки остаточно не втрачена можливість стягнення грошових коштів з боржників.

Отже, на виконання вказівок Верховного Суду у постанові від 30.11.2022 у справі № 910/10501/19, судом досліджено та встановлено, що позивачем не втрачена можливість стягнення (повернення) на підставі статті 117 ГПК України (у редакції до 15.12.2017) грошових коштів в порядку примусового виконання судового рішення, ухваленого на його користь, які (грошові кошти) позивачем визначено як збитки, які він просить стягнути з Державного бюджету України.

На виконання вказівок Верховного Суду у постанові від 30.11.2022 у справі № 910/10501/19, судом досліджено та встановлено, що позивачем не доведено наявність всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення, що, у свою чергу, свідчить про передчасність звернення позивача з даним позовом до суду про відшкодування з Державного бюджету України шкоди за правилами деліктних зобов`язань на підставі статей 1173, 1174 ЦК України.

Таким чином, у спірному випадку не підтверджується наявність всіх складових цивільного правопорушення, необхідних для настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, завданої незаконними діями державного виконавця, що свідчить про необґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 1 777 866,85 грн шкоди, завданої незаконними діями головного державного виконавця відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 50366945.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позову повністю.

Стосовно розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

З урахуванням наведеної норми, у цій справі за позовом про відшкодування шкоди, заподіяної юридичній особі приватного права незаконними діями державного виконавця, справляння судового збору не передбачено.

Позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви у справі № 910/10501/19 на підставі п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір".

З матеріалів справи вбачається, що за результатом нового розгляду, рішенням Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 у справі № 910/10501/19 позовні вимоги ПАТ "Укрнафта" задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ "Укрнафта" матеріальну шкоду в розмірі 1 777 866, 85 грн. Стягнуто з Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 921 грн.

Відповідачем-1 (Міністерством юстиції України) було подано апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 у справі № 910/10501/19.

За подання апеляційної скарги відповідачем-1 було сплачено судовий збір у сумі 40 002,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 473 (внутрішній номер 167892365) від 13.09.2021 (а.с. 53 т. 4).

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 апеляційну скаргу відповідача-1 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 у справі № 910/10501/19 - без змін.

Відповідачем-1 було подано касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 у справі № 910/10501/19.

За подання касаційної скарги відповідачем-1 було сплачено судовий збір у сумі 53 336,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 216 (внутрішній номер 213775042) від 09.06.2022 (а.с. 150 т. 5).

Постановою Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 910/10501/19 касаційну скаргу відповідача-1 задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 у справі № 910/10501/19 скасовано, а справу передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

У наведеній постанові Верховний Суд вказав, що оскільки за результатами касаційного перегляду оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи для нового розгляду до суду першої інстанції, то розподіл судових витрат відповідно до статті 129 ГПК України Верховний Суд не здійснює.

При даному новому розгляді справи № 910/10501/19 суд відмовив у задоволенні позову повністю.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 129 ГПК України встановлено, що якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи наведене та у зв`язку з тим, що постановою Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 910/10501/19 касаційну скаргу відповідача-1 задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 у справі № 910/10501/19 скасовано, справу передано на розгляд до Господарського суду міста Києва, під час нового розгляду справі № 910/10501/19 постановлено рішення про відмову повністю у задоволенні позову позивача, звільненого від сплати судового збору, відтак судовий збір, сплачений відповідачем-1 за подання апеляційної та касаційної скарг, підлягає компенсації за рахунок держави у повному обсязі. Відповідний висновок суду узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17, у якій Велика Палата Верховного Суду, здійснюючи розподіл судових витрат, вказала, що оскільки позивач є особою, звільненою від сплати судового збору, то судовий збір сплачений третьою особою за подання апеляційних та касаційних скарг, підлягає компенсації за рахунок держави. Згідно резолютивної частини наведеної постанови Великої Палати Верховного Суду, кошти судового збору за подання апеляційних і касаційних скарг було стягнуто з Державного бюджету України на користь третьої особи.

Керуючись ст. 4, 13, 56, 58, 73-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Міністерства юстиції України (Україна, 01001, КИЇВ, ВУЛ.АРХІТЕКТОРА ГОРОДЕЦЬКОГО, БУДИНОК 13; ідентифікаційний код: 00015622) 40 002,00 грн (сорок тисяч дві гривні 00 коп.) судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги та 53 336,00 грн (п`ятдесят три тисячі триста тридцять шість гривень 00 коп.) судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 25.05.2023.

Суддя Оксана ГУМЕГА


Суд	Господарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення	15.05.2023
Оприлюднено	30.05.2023
Номер документу	111093710
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань про відшкодування шкоди

Тищенко А.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 15.05.2023 по справі 910/10501/19ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Судовий реєстр по справі —910/10501/19

Рішення
від 15.05.2023 по справі 910/10501/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА