Постанова

від 22.05.2023 по справі 756/161/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 756/161/23 № апеляційного провадження: 22-ц/824/7107/2023 Головуючий у суді першої інстанції: Луценко О.М. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Семенюк Т.А.

22 травня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Семенюк Т.А.

Суддів: Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,

розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України, цивільну справуза апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 15 лютого 2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КУА «Імідж Фінанс», третя особа: Приватне акціонерне товариство «Енергополь-Україна», про стягнення пені,-

В С ТА Н О В И В :

У січні 2022 року позивач звернувся до Оболонського районного суду м. Києва із даним позовом до відповідача, в якому просив відшкодувати позивачу пеню за прострочення введення будинку в експлуатацію в розмірі 24 780 900 грн.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 11.01.2023року відкрито провадження у вказаній справі.

30.01.2023 року до суду першої інстанції від представника відповідача надійшло клопотання про передання справи за підсудністю, оскільки позивачем неправильно вказано зареєстровану адресу відповідача, юридична адреса відповідача ТОВ «КУА «Імідж Фінанс» знаходиться в Подільському районі міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Костянтинівська, 2А.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 15 лютого 2023 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «КУА «Імідж Фінанс», третя особа: ПрАТ «Енергополь-Україна» про стягнення пені передано за територіальною підсудністю до Подільського районного суду міста Києва.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до Оболонського районного суду м. Києва, вважаючи, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом порушено норми процесуального права та не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції не враховано норми ст. 28 ЦПК України, зокрема, що місцем виконання договору є м. Київ, вул. Юрія Кондратюка, що відноситься до територіальної юрисдикції Оболонського районного суду міста Києва, а тому вказана справа має розглядатись за альтернативними правилами підсудності,

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду про передачу справи на розгляд іншого суду розглядаються судом апеляційною інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив, що за положеннями ч. 3ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалюючи рішення про передачу цивільної справи №756/161/23 за територіальною підсудністю до Подільського районного суду м. Києва, суд першої інстанції виходив з зареєстрованого місцезнаходження відповідача.

Проте колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 04 вересня 2018 року між ОСОБА_2 (далі - інвестор) та ТОВ «КУА «Імідж Фінанс», що діє від свого імені в інтересах та за рахунок Венчурного закритого не диверсифікованого пайового інвестиційного фонду «Міністерський»(далі - фонд) укладено Інвестиційний договір, щодо будівництва об`єкта нерухомості, за умовами якого фонд зобов`язався забезпечити введення будинку в експлуатацію, а після оформлення та реєстрації права власності на квартиру - передати її у власність ОСОБА_2 за договором.

У свою чергу, ОСОБА_2 зобов`язався сплатити фонду загальну суму інвестиційних внесків у розмірі 1 530 615,68 грн.

Відповідно до пункту 3 підпункту 3.1 Договору запланований термін введення об`єкта нерухомості в експлуатацію IV квартал 2018 року.

Відповідно до умов Договору пункт 5 підпункт 5.5 та пункт 6 підпункт 6.3.3 право власності може бути оформлене лише у випадку повної сплати відповідно до Договору (Додаток № 1).

Згідно свідоцтва від 12 березня 2020 року про право на спадщину за заповітом, посвідченого 01.02.2000 року Іванівською державною нотаріальною конторою, ОСОБА_1 став спадкоємцем суми інвестиційних внесків 1 530 615, 68 грн., що належала померлому - ОСОБА_2 .

Відповідно до письмової відповіді відповідача, на запит державного нотаріуса від 06.04.2020 року, згідно з умов інвестиційного Договору Інвестором сплачено загальну суму інвестиційних внесків в повному обсязі 1 530 615, 68 грн.

Право власності на відчужене майно було оформлене 27.04.2021 року. Будинок в експлуатацію було введено в І кварталі 2021 року. (а.с. 16)

Згідно акту звірки взаєморозрахунків (а.с. 17), в якому відображена заборгованість позивача в розмірі 211 915,68 грн.

Позивач вважає, що з 01 січня 2019 року відповідачем не було виконано своїх забов`язань визначених в п. 3 Договору щодо завершення будівництва в запланований термін, що на думку позивача є збитками понесеними внаслідок дій відповідача, у зв`язку із чим просить відшкодувати йому пеню в розмірі 24 780 900 грн.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Leo Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

За загальним правилом, якщо інше не встановлено процесуальним законом, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування (ч. 1 ст. 27 ЦПК України).

Статтею 28 ЦПК України встановлено правила альтернативної територіальної юрисдикції (підсудності), зокрема в силу частини п`ятої цієї статті позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Із положень ч. 16 ст. 28 ЦПК України позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

За змістом ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Як роз`яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пунктах 41, 42 постанови від 01 березня 2013 року №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність (стаття 114 ЦПК) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об`єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.

Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Пленум Верховного Суду України у пункті 27 постанови від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснив, що позови про визнання недійсними правочинів щодо нерухомого майна та застосування наслідків недійсності пред`являються відповідно до частини першої статті 114 ЦПК за місцезнаходженням майна або основної його частини. Кваліфікація об`єктів як нерухомого майна здійснюється відповідно до статей 181, 190 та 191 ЦК. При цьому за місцезнаходженням нерухомого майна повинні пред`являтися також позови про визнання недійсними правочинів щодо нерухомого майна, яке буде створено в майбутньому (щодо інвестиційних договорів про будівництво нерухомого майна, договорів про участь у фонді фінансування будівництва тощо).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Аналіз указаних норм процесуального закону дає підставу для висновку, що правила виключної підсудності застосовуються до будь-яких спорів з приводу нерухомого майна, тобто спорів, що виникають у зв`язку зі створенням та зміною об`єктів нерухомості, їх цивільним обігом, виникненням, зміною, припиненням та виконанням зобов`язань, які пов`язані з таким майном.

Із матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник з приводу відшкодування ТОВ «КУА «Імідж Фінанс» на користь ОСОБА_1 за просторочення введення будинку по АДРЕСА_1 шляхом сплати пені.

Отже, даний спір стосується виконання зобов`язання, пов`язаного з нерухомістю, та на нього поширюються правила виключної підсудності, передбачені ст. 30 ЦПК України.

Згідно адміністративно-територіального поділу вулиця Юрія Кондратюка в м. Києвізнаходиться в Оболонському районі м. Києва, тому спір, який виник між сторонами, має бути розглянутий Оболонським районним судом міста Києва.

За вищенаведених обставин, колегія суддів вважає, що висновок суду Оболонського районного суду м. Києва про передачу даної справи за підсудністю до Подільського районного суду м. Києва є передчасним, а відтак ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження її розгляду до Оболонського районного суду м. Києва.

Згідно із статтею 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

У зв`язку із викладеним, колегія суддів вважає, що ухвала суду підлягає скасуванню, а матеріали справи поверненню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 15 лютого 2023 року - скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.

Головуючий

Судді