Рішення

від 26.05.2023 по справі 757/61507/21-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/61507/21-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2023 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Новака Р.В. ,

при секретарі судового засідання - Бурячок А.І,,

справа № 757/61507/21-ц

сторони:

позивач: ОСОБА_1

відповідачі: комунальний мистецький навчальний заклад Печерського району м. Києва Дитяча музична школа № 9, відділ культури Печерської районної в м. Києві державної адміністрації

предмет і підстави позову - скасування наказу, стягнення невиплаченої заробітної плати

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку провадження в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального мистецького навчального закладу Печерського району м. Києва Дитяча музична школа № 9, відділу культури Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення невиплаченої заробітної плати, -

ВСТАНОВИВ:

позивач звернулась до суду з позовом до комунального мистецького навчального закладу Печерського району м. Києва Дитяча музична школа № 9, відділу культури Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення невиплаченої заробітної плати. В обґрунтування позову зазначено, що позивачу 09.11.2021 відповідачем був вручений наказ №100 про відсторонення позивача від роботи з підстав відсутності щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Наказ мотивований тим, що оскільки у позивача відсутнє відповідне щеплення, то відповідно до наказу МОЗ України відповідач відсторонює позивача від його роботи. Позивач просить звернути увагу суду на те, що ні в трудовому контракті, ні в посадовій інструкції, ні в будь-якому іншому документі, що були підписані між позивачем та відповідачем такого зобов`язання з боку позивача немає, так само як і не передбачено повноваження відповідача на відсторонення позивача з роботи з підстав відсутності вищезгаданого щеплення. Отже, на підставі вищенаведеного позивач просить визнати незаконним та скасувати наказ №100 від 08.11.2021 про відсторонення від роботи та поновити його на роботі, а також зобов`язати відповідача виплатити позивачу невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення позивача від роботи.

Ухвалою суду від 19.11.2021 у справі за вказаним позовом відкрито провадження та призначено до розгляду за правилами (спрощеного) позовного провадження, з викликом сторін.

28.01.2022 через канцелярію суду від відповідача - Дитячої музичної школи №9 м. Києва був поданий відзив до справи. У поданому відзиві відповідач позов не визнав і просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що наказ від 08.11.2021 №100 відповідає вимогам чинного законодавства, а саме статті 46 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», п. 41-6 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів із метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2» у редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 1096 від 20.10.2021, тобто є обґрунтованим та правомірним. Зазначив, що в останнє повідомленням від 04.11.2021 №96 позивач була попереджена про обов`язкове профілактичне щеплення проти гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом. Крім того, відповідач зазначив, що тимчасове увільнення працівника від виконання ним його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи (на умовах та підставах встановлених законодавством) за своєю суттю є особливим запобіжним заходом. Застосовується такий захід у виняткових випадках, і має за мету відвернення та/або попередження негативних наслідків. Призупинення трудових відносин в такому випадку не тягне за собою обов`язкове припинення самих трудових відносин. На період усунення від роботи за працівником зберігається його робоче місце. Оскільки позивач є викладачем у комунальному мистецькому навчальному закладі «Дитяча музична школа № 9» та підлягає обов`язковому профілактичному щепленню проти COVID-19, або зобов`язана надати довідку щодо протипоказань до вакцинації, а тому дії керівника навчального закладу щодо відсторонення від роботи є законними та такими що відповідають діючому законодавству.

02.02.2022 позивач подала до суду заяву про зміну підстав позову, в якій просила: змінити підстави позовних вимог позову «Про визнання незаконним та скасування наказу №100 від 08.11.2021 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » з причини незаконності відтворення відповідачем наказу №100 від 08.11.2021 та виконання керівником Відповідача злочинного наказу. Визнати протиправними та скасувати Наказ №100 від 08.11.2021 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » без збереження заробітної плати, зобов`язавши відповідача поновити порушені права позивача шляхом допуску до роботи та виплати позивачу невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи з 08.11.2021 до часу фактичного виконання судового рішення.

07.02.2022 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, де позивач вказувала, що у заяві про зміну підстав позову від 02.02.2022 вже акцентувала на тому факті, що дані, викладені у відзиві відповідача та у Довідці про доходи третьої особи на стороні відповідача дають підстави сумнівів щодо легітимності діяльності відповідача та прийнятих ним рішень відносно позивача, що і обумовило звернення до суду з приводу порушених прав позивача, гарантованих Конституцією України та зміну підстав позовних вимог. На думку позивача, самим відповідачем достеменно доведено, що останній свідомо, цілеспрямовано і наполегливо здійснював злочинні дії, порушуючи ст. 60 Конституції України і свідомо намагаючись примусити позивача здійснити дії, заборонені чинним законодавством. Крім того, позивач вказує, що відповідач здійснював дії, що виходили за межі його службових посадових обов`язків.

04.07.2022 через канцелярію суду від позивача було подано клопотання про залучення у справі у якості співвідповідача - відділ культури Печерської районної в м. Києві державної адміністрації.

29.08.2022 позивачем було заявлено відвід судді Новаку Р.В.

Ухвалою судді Хайнацького Є.С. від 01.09.2022 у заяві про відвід судді Новака Р.В. було відмовлено.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримала, просила їх задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача комунальний навчальний заклад Печерського району м. Києва «Дитяча музична школа №9» заперечував проти позову, просив відмовити у зв`язку з його необґрунтованістю.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судовим розглядом встановлено, що Наказом директора комунального мистецького начального закладу Дитячої музичної школи №9 від 08.11.2021 №100 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » викладача мистецької школи з класу фортопіано та концертмейстера, було відсторонено від роботи з 08.11.2021, з підстав відсутності щеплення від распіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої короновірусом SARS - CoV-2, посилаючись на ст. 46 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 №1645-III, наказ МОЗ «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 № 2153, п. 41 Постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236.

Повідомленням від 04.11.2021 №96 позивач була попереджена про обов`язкове профілактичне щеплення проти гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Згідно з ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ст. 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Ч. 1 ст. 46 КЗпП України установлено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі:

появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння;

відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;

в інших випадках, передбачених законодавством.

Отже, цей перелік не є вичерпним та за змістом вищеназваної статті КЗпП України допускається відсторонення працівника або у випадках, перелічених у статті, або в інших випадках, які повинні бути також передбачені законодавством, тобто певним нормативним документом (Постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 755/6458/15-ц).

Тлумачення поняття «законодавство» було здійснено Конституційним Судом України у рішенні від 09.07.1998 № 12-рп/09 (справа про тлумачення терміну «законодавство»), відповідно до якого термін «законодавство», що вживається у ч. 3 ст. 21 КЗпП України, треба розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.

Законодавством, яке підлягає застосуванню до правовідносин, які є предметом розгляду у цій справі, відноситься Закон України «Про захист населення від інфекційний хвороб», Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», Постанова Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (в редакції від 26.10.2021, що діяла на час спірних правовідносин), Постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2021 № 1096 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236», накази Міністерства охорони здоров`я від 05.02.2020 за № 521 та від 04.10.2021 № 2153.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційний хвороб», профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, є Міністерство охорони здоров`я України (Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 № 90).

COVID-19 було віднесено до особливо небезпечних інфекційних хвороб наказом МОЗ від 05.02.2020 за № 521, яким розділ «Особливо небезпечні інфекційні хвороби» Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб, затвердженого наказом МОЗ від 19.07.1995 № 133, було доповнено пунктом 39 такого змісту: «39. COVID-19».

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (в редакції від 26.10.2021, що діяла на час спірних правовідносин) з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 19.12.2020 до 31.12.2021 установлено на території України карантин, який був встановлений постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211, від 20.05.2020 № 392 та від 22.07.2020 № 641.

Наказом МОЗ від 04.10.2021 № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, відповідно до якого обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники, в тому числі закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2021 № 1096 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236» та доповнено її пунктом 41-6, відповідно до якого «керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 04.10.2021 № 2153;

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та ч. 3 ст. 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я».

Відповідно до статті 10 Закону України «Основи законодавства про охорону здоров`я» громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Вказані нормативні акти неконституційними, нечинними чи незаконними на час вирішення спору в передбаченому законом порядку не визнавалися, а в даному спорі загальний місцевий суд не може вирішувати питання неконституційності законів України та протиправності рішень Кабінету Міністрів України і наказу Міністерства охорони здоров`я України, що стали підставою для відсторонення позивача від роботи.

Оспорюваний наказ виданий відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 № 1236 зі змінами і доповненнями, який зобов`язує керівників установ, організацій, підприємств забезпечити контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти СOVID-19 та відсторонювати від роботи (виконання робіт) працівників, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком, та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19.

Відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 за № 2153, яким затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, обов`язковим профілактичним щепленням підлягають працівники закладів вищої, післядипломної, фахової перед вищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої установ незалежно від типу та форми власності.

Судом встановлено, що позивач є викладачем у комунальному мистецькому навчальному закладі «Дитяча музична школа №9» та підлягає обов`язковому профілактичному щепленню, або зобов`язана надати довідку щодо протипоказань до вакцинації. Вищевказаної довідки позивачем надано не було.

Повідомленням від 04.11.2021 №96 позивач була попереджена про обов`язкове профілактичне щеплення проти гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Наказом директора комунального мистецького начального закладу Дитячої музичної школи №9 від 08.11.2021 №100 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » викладача мистецької школи з класу фортопіано та концертмейстера, було відсторонено від роботи з 08.11.2021, з підстав відсутності щеплення від респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої короновірусом SARS - CoV-2, посилаючись на ст. 46 КЗпП України, частину 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 №1645-III, наказ МОЗ «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 № 2153, п. 41 Постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236.

Як вбачається із змісту позовної заяви та наданих суду доказів, у ОСОБА_1 щеплення відсутнє, від його проведення вона відмовилась та не надала суду доказів про наявність у неї абсолютних протипоказань до проведення щеплення проти гострої респіраторної хвороби.

Таким чином, дії керівника навчального закладу щодо відсторонення від роботи є законними та такими що відповідають вимогам діючого законодавства.

Суд вважає доведеним факт, що позивач була завчасно та належним чином проінформована про обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19.

Також суд звертає увагу, що норми чинного законодавства України не містять норм щодо примусової вакцинації, тому діюче законодавство у разі відмови чи ухилення від обов`язкової вакцинації дозволяє відсторонювати таких працівників без виплати заробітної плати.

Відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати. Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01.04.2020 у справі № 761/12073/18 (провадження № 61-13444св19).

Суд зазначає, що обов`язковість щеплення є втручанням у право на повагу до приватного життя, яке гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Разом з тим, такі втручання цілком припустимі.

Європейський суд з прав людини дотримується послідовної практики, за якою будь-які втручання та обмеження прав особи мають бути виправданими, здійснюватися виключно відповідно до закону і мати на меті законні цілі, виправдані у демократичному суспільстві.

Досліджуючи питання наявності закону ЄСПЛ в ухваленому 08.04.2021 рішенні у справі «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки» (заява № 47621/13) у рішенні, яке суд вважає необхідним застосувати і при даних правовідносинах, наголошує наступне (п. 266): «Суд повторює, що оспорюване втручання мало би опиратися на певну законодавчу базу внутрішнього законодавства, причому ці закони повинні бути як адекватно доступними, так і сформульованими з достатньою точністю, аби дозволити тим, до кого вони застосовуються, регулювати свою поведінку і, при необхідності, з відповідними порадами передбачити до ступеня, який є розумним за даних обставин, наслідки, які можуть спричинити за собою дані дії ( «Дубська і Крейзова проти Чеської Республіки» [GC], № № 28859/11 і 28473/12, § 167, 15.11.2016, з додатковим посиланням).»

ЄСПЛ встановив, що втручання у приватне життя у вигляді обов`язку зробити щеплення ґрунтується на законі, а тому у цьому немає порушень.

В Україні таким законом є Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб», а прийняті на його виконання Постанови Кабінету міністрів України, Накази МОЗ є лише способом реалізації законодавчого припису.

Розглядаючи питання, чи є мета, задля якої був встановлений обов`язок робити щеплення, законною, ЄСПЛ навів наступні аргументи (п. 272): «Що стосується мети, яку переслідує обов`язкове вакцинування, як стверджує Уряд і визнано національними судами, ціллю відповідного законодавства є захист від хвороб, які можуть становити серйозну загрозу для здоров`я населення. Це стосується як тих, хто отримує відповідні щеплення, так і тих, хто не може бути вакцинованим, і, таким чином, знаходиться в групі осіб високого ризику інфікування, покладаючись на досягнення високого рівня вакцинації в суспільстві в цілому для захисту від розглянутих заразних хвороб. Ця мета відповідає цілям захисту здоров`я і захисту прав інших осіб, визнаним статтею 8».

Таким чином, якщо вважати, що політика добровільної вакцинації недостатня для досягнення і підтримки колективного імунітету або колективний імунітет незалежний від природи захворювання (наприклад, правця), національні влади можуть розумно ввести політику обов`язкової вакцинації для досягнення відповідного рівня захисту від серйозних захворювань».

З огляду на викладене суд визнав, що рішення застосувати обов`язкову вакцинацію має вагомі причини.

Стосовно наслідків, які чітко передбачені в основному законодавстві, недотримання загальних правових обов`язків, спрямованих на охорону, зокрема здоров`я людей, то суд звертає увагу, що вони по суті захисні, а не каральні за своїм характером.

Держава, встановивши відсторонення працівників закладів дошкільної освіти від виконання обов`язків, які ухиляються чи відмовляються від профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі й дітей. Втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має виправдану мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та цілком необхідним у демократичному суспільстві.

З огляду на викладене, суд вважає, що обов`язкова вакцинація певної категорії громадян від COVID-19 (захворювання, яке згідно наказу МОЗ від 19.07.1995 № 133 зі змінами належить до особливо небезпечної інфекційної хвороби) задля попередження його поширення серед населення є виправданим та таким, що не порушує статтю 8 Конвенції.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відсторонення від роботи має наслідком втрату заробітної плати, однак це було прямим наслідком свідомого рішення позивача відмовитися від виконання юридичного обов`язку, метою якого є захист здоров`я.

У спірних правовідносинах суд не вбачає порушення права позивачки на працю, визначеного ст. 43 Конституції України, оскільки за нею зберігається робоче місце, трудовий договір не припинений. Обмеження позивачки було правомірним та відповідало пріоритету забезпечення безпеки життя і здоров`я людей.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 10.03.2021 в справі № 331/5291/19 зазначив: «згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Зважаючи на це, не освіта, а саме життя, здоров`я і безпека людини, визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Отже, вирішуючи питання про співвідношення норм ст.ст. 3, 53 Конституції України, не можна не визнати пріоритетність забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки людини над правом на освіту.

Інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні забезпечення безпеки життя і здоров`я його громадян.

Індивідуальне право (інтерес) відмовитися від щеплення батьками дитини при збереженні обсягу права дитини на здобуття освіти протиставляється загальному праву (інтересу) інших батьків та їх дітей, які провели щеплення, перед направленням дитини для здобуття освіти до освітніх закладів з метою досягнення загального блага у формі права на охорону здоров`я.

Отже, держава, встановивши правило про те, що без щеплень дитина не може бути допущеною до занять, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я не тільки всіх учнів і працівників школи або дитячого садка, а й захищає таким чином саму дитину, яка не отримала профілактичні щеплення. З огляду на суспільні інтереси, тимчасове відсторонення (до проведення щеплення, отримання позитивного висновку лікарсько-консультативної комісії) дитини від занять не призвело до порушення конституційного права дитини на освіту, яку вона може отримати в інших формах».

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач, з урахуванням вимог статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та статті 46 КЗпП України правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення від роботи позивачки.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов необґрунтований і задоволенню не підлягає.

Оскільки у задоволенні позову суд відмовляє, тому судовий збір, сплачений при поданні позовної заяви, покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 3, 8, 21, 41, 43, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України, ст.ст. 3, 4, 46 КЗпП України, ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до комунального мистецького навчального закладу Печерського району м. Києва Дитяча музична школа № 9, відділу культури Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення невиплаченої заробітної плати - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1

відповідач: комунальний мистецький навчальний заклад Печерського району м. Києва Дитяча музична школа № 9, 01024, м. Київ, вул. Дарвіна, буд. 10, код ЄДРПОУ 05459677

відповідач: відділ культури Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, 01010, м. Київ, вул. Омельяновича-Павленка, буд. 15, оф. 416, код ЄДРПОУ 37451566

Суддя Р.В. Новак