Ухвала

від 26.12.2023 по справі 757/61507/21-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 757/61507/21-ц Головуючий у І інстанції Новак Р.В.

Провадження №22-ц/824/14592/2023 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

УХВАЛА

26 грудня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Таргоній Д.О. (судді-доповідача), Голуб С.А., Слюсар Т.А., розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального мистецького навчального закладу Печерського району м. Дитяча музична школа №9, відділу культури Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення невиплаченої заробітної плати,

УСТАНОВИВ:

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 26 травня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу з пропуском строків, встановлених процесуальних законом.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 травня 2023 року - залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. У вищевказаній ухвалі роз`яснено, що скаржнику необхідно надати суду апеляційної інстанції належні докази та вказати інші підстави, навівши конкретні обставини, які підтверджують поважність причин пропуску установленого законом строку на апеляційне оскарження.

Ухвала Київського апеляційного суду від 04 грудня 2023 року була направлена на поштову адресу ОСОБА_1

18 грудня 2023 року ОСОБА_1 отримала ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, про що остання зазначає особисто в заяві про усунення недоліків та додає копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

22 грудня 2023 року та 25 грудня 2023 року ОСОБА_1 особисто ознайомилась з матеріалами справи в Київському апеляційному суді, що підтверджується відповідним заявами про ознайомлення з матеріалами справи.

25 грудня 2023 року ОСОБА_1 подала до Київського апеляційного заяву про усунення недоліків, визначених в ухвалі Київського апеляційного суду від 04 грудня 2023 року.

Як на поважні причини пропуску строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, заявник посилається на те, що вперше вона подалаапеляційну скаргу 19 червня 2023 року із дотриманням процесуальних строків. Проте, вказана апеляційна скарга була залишена без руху ухвалою Київського апеляційного суду від 22 червня 2023 року. Зазначену ухвалу ОСОБА_1 отримала під розписку 03 липня 2023 року в канцелярії Київського апеляційного суду. 05 липня 2023 року скаржник через канцелярію Київського апеляційного суду подала заяву про виконання вимог ухвали від 22 червня 2023 року, в якій змістовно пояснила підстави відсутності оплати нею судового збору за подання апеляційної скарги.

Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що нею були своєчасно здійснені всі регламентовані чинним процесуальним законодавством дії щодо відповіді на ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху після її фактичного отримання 03 липня 2023 рокута надання на неї відповіді вже 05 липня2023 року через канцелярію Київського апеляційного суду.

Однак, ухвалою Київського апеляційного суду від 14 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 травня 2023 року визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала.

ОСОБА_1 вказує, що ухвалу про повернення апеляційної скарги отримала 16 серпня 2023 року.

28 серпня 2023 року ОСОБА_1 повторно звернулась до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 травня 2023 року, долучивши до апеляційної скарги квитанцію від 25 серпня 2023 року про сплату судового збору, який сплачено в розмірі 1362,00 грн.

Надаючи оцінку наведеним у заяві доводам, апеляційний суд вважає їх такими, що не свідчать про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які їх зумовили, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій і підтверджені належними доказами.

Так, із зазначених ОСОБА_1 підставдля поновлення строку не вбачається конкретних обставин, які перешкоджали останній у визначений судом строк виконати вимоги ухвали Київського апеляційного суду від 22 червня 2023 року щодо сплати судового збору.

Отримавши 03 липня 2023 року копію ухвали Київського апеляційного суду від 22 червня 2023 року про залишення без руху, ОСОБА_1 вимоги ухвали не виконала, доказів сплати судового збору в строк до 08 липня 2023 року до суду не подала, що стало підставою для визнання неподаною та повернення апеляційної скарги ухвалою Київського апеляційного суду від 14 серпня 2023 року.

Таким чином, доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію заявником своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов`язків, зокрема вчинення усіх можливих та залежних від неї дій, спрямованих на своєчасне виконання вимог ухвали Київського апеляційного суду від 22 червня 2023 року в цій справі не надано.

Подаючи апеляційну скаргу 28 серпня 2023 року та заявляючи про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, ОСОБА_1 не навела об`єктивних обставин, які унеможливили виконання нею свого процесуального обов`язку щодо використання у повному обсязі наявних засобів та передбачених законодавством можливостей для вчинення відповідних процесуальних дій у межах встановленого законом строку. Доказів поважності причин пропуску передбаченого законом процесуального строку на вчинення процесуальної дії останньою не надано.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції").

Зокрема, ЄСПЛ вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу "res judicata", тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення ЄСПЛ від 03 грудня 2003 року у справі "Рябих проти росії").

Питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (mutatis mutandis, пункт 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі "Олександр Шевченко проти України", рішення ЄСПЛ від 14 жовтня 2003 року у справі "Трух проти України").

У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип "res judicata" (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України").

Крім того, згідно з рішеннями ЄСПЛ від 25 липня 2002 року у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" та від 28 жовтня 1999 року у справі "Брумареску проти Румунії" Судом встановлено, що існує установча судова практика щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Разом з тим вони розпоряджаються процесуальними правами на свій розсуд.

Відповідно до статті 121 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

У статті 122 ЦПК України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з частиною першою статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 127 ЦПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (частина друга статті 354 ЦПК України).

Отже, передбачені частиною другою статті 354 ЦПК України обставини є безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (частина третя статті 354 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України).

Апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18) зазначено, що "апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження. Суд апеляційної інстанції не навів мотивів, за яких уважав причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції поважними. Сама по собі вказівка про наявність поважних причин для поновлення строку та/або погодження з доводами особи, яка подала апеляційну скаргу та відповідне клопотання, з урахуванням отримання представником ОСОБА_2 копії рішення 20 липня 2020 року, не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції".

Наведені ОСОБА_1 в заяві про усунення недоліків, визначених в ухвалі суду, доводи зводяться до хронологічного викладення процесуальних дій заявника по справі та відповідних судових рішень, незгоди заявника із процесуальними рішеннями апеляційного суду та не свідчать про наявність обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, підтверджених належними доказами.

Отже, в даному конкретному випадку колегія суддів не знаходить підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та приходить до висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 травня 2023 року, у зв`язку з не виконанням вимог ухвали Київського апеляційного суду від 04 грудня 2023 року.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 358 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 травня 2023 року - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач Д.О. Таргоній

Судді С.А. Голуб

Т.А. Слюсар