Ухвала

від 14.08.2023 по справі 757/61507/21-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

14 серпня 2023 року

м. Київ

провадження №22-ц/824/11580/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Мазурик О. Ф., Желепи О. В., Немировської О. В.,

розглянув апеляційну скаргу та заяву про доповнення до апеляційної скарги ОСОБА_1

на рішення Печерського районного суду м. Києва

від 23 травня 2023 року

у цивільній справі №757/61507/21-ц Печерського районного суду м. Києва

за позовом ОСОБА_1

до Комунального мистецького навчального закладу Печерського району м. Києва "Дитяча музична школа №9",

третя особа - Відділ культури Печерської районної в місті Києві державної адміністрації,

про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення, поновлення на роботі та стягнення невиплаченої заробітної плати,

У С Т А Н О В И В:

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 26 травня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивачка 19 червня 2023 року безпосередньо до суду апеляційної інстанції подала апеляційну скаргу.

Дослідивши матеріали справи, вважаю, що апеляційну скаргу слід повернути особі, яка її подала, з наступних підстав.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 червня 2023 року залишено без руху апеляційну скаргу ОСОБА_1 та надано строк для усунення недоліків протягом п'яти днів з дня отримання ухвали надати докази сплати судового збору в сумі 1 362,00 грн за подання апеляційної скарги на рішення суду в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення.

На запит Київського апеляційного суду від 22 червня 2023 року про витребування справи №757/61507/21-ц Печерський районний суд м. Києва надіслав справу, яка надійшла до апеляційного суду в серпні 2023 року.

03 липня 2023 року ОСОБА_1 під розписку отримала в суді копію ухвали без руху.

05 липня 2023 року від ОСОБА_1 надійшла заява про виконання ухвали суду, в якій остання зазначила, що даний позов є трудовим, а визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи фактично вимагає поновлення її на роботі. Також посилалася на те, що згідно оспорюваного наказу її відсторонено від роботи та припинено виплату заробітної плати, що унеможливлює сплату судового збору.

06 липня 2023 року від ОСОБА_1 надійшла заява про доповнення до апеляційної скарги.

Однак, зазначені ОСОБА_1 в заяві про виконання ухвали суду обставини не вказують на те, що остання звільнена від сплати судового збору за вимогою про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення, з огляду на таке.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Тобто, за вимогами, які випливають із трудових відносин, позивачі не звільняються від сплати судового збору, за винятком двох категорій справ: за вимогами про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві ОСОБА_1 фактично заявляє такі вимоги: 1) визнати незаконним та скасувати наказ про відсторонення від роботи та поновити позивача на роботі; 2) зобов`язати відповідача виплатити позивачу невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи.

Разом з тим, суд зауважує, що за змістом норм КЗпП України поновлення на роботі має місце у випадку припинення трудового договору з працівником з передбачених трудовим законодавством підстав, тобто фактичним звільненням працівника з роботи.

З описової частини позову, а також доданих до позовної заяви доказів не вбачається факту припинення трудового договору і звільнення працівника. Більше того, в заяві від 05.07.2023 про виконання ухвали суду ОСОБА_1 зазначила, що трудові відносини з відповідачем в неї не припинялися.

Наказ про відсторонення від роботи не є тотожним наказу про звільнення з роботи, а тому не дає підстав для звільнення від сплати судового збору за цю позовну вимогу.

Належить звернути увагу позивача і на те, що за змістом норм КЗпП України поновлення на роботі має місце у випадку припинення трудового договору з працівником з передбачених трудовим законодавством підстав, тобто фактичним звільненням працівника з роботи, оскільки згідно ч. 1 ст. 3 та ст. 4 КЗпП України, трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

В свою чергу, відсторонення ж від роботи по своїй суті є лише призупиненням виконання працівником своїх трудових обов`язків з відповідними наслідками по оплаті праці та інших трудових гарантій, а не звільнення з роботи, що мало б наслідком вирішення питання про поновлення на роботі такого працівника.

Отже, поняття відсторонення від роботи не є тотожним поняттю звільнення з роботи, тому вимога про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення позивача від роботи повинна бути оплачена судовим збором на загальних підставах, якщо позивач не має інших, передбачених ст.5 Закону України "Про судовий збір", пільг.

Таким чином, оскільки позивачка, окрім іншого, заявила позовну вимогу про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, яке по своїй суті є призупиненням виконання трудових обов`язків, а не звільненням із займаної посади, що мало б наслідком вирішення питання про поновлення на роботі працівника, то ОСОБА_1 не звільнена від сплати судового збору за вказану позовну вимогу, в тому числі і при поданні апеляційної скарги на рішення суду.

Крім того, Верховний Суд в постанові від 05.04.2023 у справі №174/16/22 в аналогічних правовідносинах вказав на те, що позивач звільнений від сплати судового збору лише в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Щодо посилань скаржника на те, що згідно оспорюваного наказу її відсторонено від роботи та припинено виплату заробітної плати, що унеможливлює сплату судового збору, слід зазначити, що дана обставина теж не є підставою для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, а лише може бути підставою для звільнення від сплати судового збору або зменшення його розміру чи розстрочення (відстрочення) сплати судового збору у відповідності до вимог ст. 136 ЦПК України. Однак, ОСОБА_1 не зверталася до апеляційного суду з таким клопотанням а ні під час подання апеляційної скарги, а ні під час подання заяви про виконання ухвали суду.

З наведеного слідує, що вказані в ухвалі суду про залишення апеляційної скарги без руху вимоги скаржник не виконав та не надав доказів сплати судового збору у розмірі 1 362,00 грн за подання апеляційної скарги на рішення суду в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення.

Оскільки скаржником не усунуто недоліки, то апеляційна скарга є такою, що оформлена з порушенням вимог ст. 356 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 357 ЦПК України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, яка передбачає повернення позовної заяви (апеляційної скарги).

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід вважати неподаною та повернути особі, яка її подала.

Щодо заяви про доповнення до апеляційної скарги, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 364 ЦПК України, особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.

З матеріалів справи вбачається, що 23 травня 2023 року ухвалено оскаржуване рішення.

За приписами ч. 1 ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Отже, останній день строку на апеляційне оскарження рішення суду у даній справі припадає на 22 червня 2023 року.

Як вже вказувалося вище, заяву про доповнення апеляційної скарги ОСОБА_1 подала 06 липня 2023 року, тобто з пропуском строку, встановленого законом, для подання доповнень до апеляційної скарги.

При цьому, в заяві про доповнення до апеляційної скарги не просила поновити їй строк на подання доповнень до апеляційної скарги, а лише вказала на те, що строк на апеляційне оскарження продовжений з причин відсутності ухвали про призначення справи до розгляду, згідно вимог ч. 2 ст. 359 ЦПК України. Проте, такі посилання скаржника є власним тлумаченням положень цивільного процесуального закону, адже ч. 2 ст. 359 ЦПК України визначає строк подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень на заяви чи клопотання подані разом з апеляційною скаргою.

Також слід враховувати, що з окремим клопотанням про поновлення строку на подання доповнень до апеляційної скарги ОСОБА_1 не зверталася.

Таким чином, доповнення до апеляційної скарги ОСОБА_1 подала з пропуском строку, встановленого ч. 1 ст. 364 ЦПК України, та без клопотання про поновлення такого строку.

Положеннями статті 364 ЦПК України не визначено наслідків подання доповнень до апеляційної скарги з пропуском строку.

Разом з тим, статтею 126 ЦПК України визначено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про доповнення до апеляційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст. 126, 357, 364 ЦПК України

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 травня 2023 року - визнати неподаною та повернути особі, яка її подала.

Заяву ОСОБА_1 про доповнення до апеляційної скарги - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з часу її постановлення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Судді О. Ф. Мазурик

О. В. Желепа

О. В. Немировська