Ухвала

від 23.05.2023 по справі 755/6575/23

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/6575/23

Провадження №: 1-кс/755/1446/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" травня 2023 р. слідча суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , розглянувши клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12022100040003537 від 04.11.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України,

в с т а н о в и л а :

прокурор Дніпровськоїокружної прокуратуриміста Києва ОСОБА_4 звернувся дослідчої суддіз клопотаннямпро накладенняарешту на об`єкт нерухомого майна - нежитлове торгове приміщення будівлі літ. «А», що розташоване за адресою: площа Новоросійська, 1 у м. Києві загальною площею 33,1 кв.м., право власності на який на даний час зареєстровано за ТОВ «ПродТорг Київ» код ЄДРПОУ 44927068.

Мотивуючи клопотання, прокурор посилається на те, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.12.2013 у справі № 908/3936/13 за позовом Приватного підприємства «А.С.К.-Груп» до ТОВ «Ітекосейл», треті особи: ТОВ «Торговий Дім «Укр-Продукт», ТОВ «Віатрейд Груп», ФО-П ОСОБА_5 , ФО-П ОСОБА_6 , ФО-П ОСОБА_7 , ТОВ «Феномен-Ю», ФО-П ОСОБА_8 , ФО-П ОСОБА_9 , ПП «Олімпія Ко», ФО-П ОСОБА_10 , ТОВ «Трейд», ТОВ «Акватік-Трейд», ФО-П ОСОБА_11 та Реєстраційна служба Головного управління юстиції у місті Києві про визнання права власності та зобов`язання вчинити певні дії, визнано право власності, в тому числі, за Приватним підприємством «А.С.К.-Груп» на нежитлове торгове приміщення будівлі літ. «А», що розташоване за адресою: площа Новоросійська, 1 у м. Києві загальною площею 33,1 кв.м.

Цим же рішенням визначено, що право власності на об`єкти нерухомого майна підлягають державній реєстрації у Реєстраційній службі Головного управління юстиції у м. Києві.

На виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 09.12.2013 у справі № 908/3936/13, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12 , 30.12.2013 прийнято рішення № 9689195 (з відкриттям розділу), яким за ПП «А.С.К.-Груп» зареєстровано право власності на нежитлове торгове приміщення будівлі літ. «А», що розташоване за адресою: площа Новоросійська, 1 у м. Києві загальною площею 33,1 кв.м. (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 260239880000).

У подальшому, цього ж дня, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12 посвідчено договір купівлі-продажу нерухомого майна, серія та номер 1217 від 30.12.2013, за яким ПП «А.С.К.-Груп» продало, а ТОВ «Вайт-2013» придбало нежитлове торгове приміщення будівлі літ. «А», що розташоване за адресою: площа Новоросійська, 1 у м. Києві.

У подальшому, 16.01.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_13 посвідчено договір купівлі-продажу, серія та номер: 4, виданий 16.01.2014 відповідно до якого ТОВ «Вайт-2013» продало ОСОБА_14 о спірне нежитлове приміщення.

25.04.2023 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_15 посвідчено Акт № 1 приймання-передачі та оцінки негрошового вкладу Учасника до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «ПродТорг Київ» (ідентифікаційний код юридичної особи: 44927068).

Згідно цього Акту, учасник ТОВ «ПродТорг Київ» ОСОБА_14 передав до статутного капіталу нежитлове торгове приміщення будівлі літ. «А», що розташоване за адресою: площа Новоросійська, 1 у м. Києві.

Вищевказаний ряд реєстраційних дій здійснено з метою створення уявної законності набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, що розміщений на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:66:106:0036 на площі Новоросійська, 1 в м. Києві, з метою створення позаконкурентних засад для прийняття Київською міською радою рішення про надання вказаної земельної ділянки в користування, що підтверджується наступним.

Так, відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що незаборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованості активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно роз`яснень, викладених у п. 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справвід 07 лютого 2014 року №5«Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів.

При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Крім того, згідно зі ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, право власності чи право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:66:106:0036 не зареєстровано.

Крім того, відповідно до Інформації про земельну ділянку на якій розміщено спірний об`єкт нерухомого майна, земельна ділянка має площу 0,1171 га, кадастровий номер 8000000000:66:106:0036 та призначена для збереження та використання земель природно-заповідного фонду, категорія - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно відкритих даних, Київська міська рада рішень про її передачу під розміщення торгівельного приміщення не приймала.

При цьому, згідно зі ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Разом з тим, Київською міською радою вказана земельна ділянка у встановленому законом порядку жодним фізичним чи юридичним особам у власність чи користування не передавалась, правовстановлюючі документи на земельну ділянку не отримувались, речові права на земельну ділянку не реєструвались.

При цьому, згідно зі ст. 375 Цивільного кодексу України, власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

За положеннями ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України, самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що слугують умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме: якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; об`єкт нерухомості збудовано без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, наявність хоча б однієї з трьох, зазначених у ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Верховний Суд у постанові від 10.05.2018 у справі №910/15993/16 дотримується позиції, що право на самочинно збудоване майно є неіснуючим, не породжує прав щодо розпорядження таким майном.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно здійснюється в порядку визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 вказаного Закону, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

При цьому, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності із фактом його державної реєстрації.

При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, першочерговим є встановлення підстави, на якій особа набула це право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Таким чином, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, у силу наведених вище положень законодавства та приписів ч. 2 ст. 376 Цивільного кодексу України не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного.

При цьому, укладення правочинів щодо самочинно збудованого нерухомого майна, а також здійснення відносно нього державної реєстрації прав, не змінюють правовий статус нерухомості як самочинно збудованого.

Отже, приватне підприємство «А.С.К.-Груп» не набувало права власності на самочинно збудовану будівлю нежитлове торгове приміщення будівлі літ. «А», що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 33,1 кв.м. (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 260239880000).

Водночас, знаходження на земельній ділянці, власником якої є Київська міська рада, самочинно збудованого майна істотно обмежує права власника землі, оскільки Київська міська рада не може використовувати земельну ділянку з максимально вигідним для себе економічним ефектом, а тому державна реєстрація нерухомого майна на вказаній ділянці права власності за третіми особами фактично є реєстрацією обмеження права власника землі.

Постановою прокурора від 10.05.2023, об`єкт нерухомого майна нежитлове торгове приміщення будівлі літ. «А», що розташоване за адресою: площа Новоросійська, 1 у м. Києві загальною площею 33,1 кв.м. (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 260239880000), що на даний час зареєстровано за ТОВ «ПродТорг Київ», визнано речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні.

При цьому, пунктом 1 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466 передбачено, що будівельні роботи - роботи з нового будівництва, реконструкції, технічного переоснащення діючих підприємств, реставрації, капітального ремонту.

Так, п. 2.2.3 ДБН А.3.1-5-2009 "Організація будівельного виробництва", передбачено, що до внутрішньомайданчикових підготовчих робіт відносяться, в тому числі, звільнення будівельного майданчика в межах відведеної земельної ділянки під забудову для будівельно-монтажних робіт (розчистка території, знесення будівель, порушення елементів благоустрою тощо), роботи із знесення об`єкта архітектури, в тому числі і демонтажу мереж, можуть бути віднесені до підготовчих робіт.

Враховуючи викладене вище, є необхідність у накладенні арешту на об`єкт нерухомого майна нежитлове торгове приміщення будівлі літ. «А», що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 33,1 кв.м. (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 260239880000), що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:66:106:0036, шляхом заборони розпорядження, в тому числі, заборони укладання будь-яких договорів купівлі-продажу, міни, дарування, іпотеки, застави, тощо, а також заборони проведення із вказаним об`єктом будь-яких будівельних робіт -будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт), а також знесення об`єкта архітектури (знесення будівель), в тому числі демонтажу.

За вказаним фактом розпочато кримінальне провадження № 12022100040003537 від 04.11.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.

Прокурор Дніпровської оружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримала вимоги, викладені у клопотанні, у повному обсязі та просила задовольнити.

Враховуючи те, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, не було тимчасово вилучене, крім того, прокурором зазначаються ризики того, що з майном, яке є предметом вчинення кримінального правопорушення можуть вчинятися дії з його подальшого відчуження, з метою забезпечення арешту майна, тому розгляд клопотання в силу ч. 2 ст. 172 КПК України можливо здійснити без повідомлення власника майна.

Слідча суддя,вивчивши клопотання,дослідивши матеріали додані до клопотання, заслухавши прокурора, дійшла такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно частини другої вказаної статті КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Речовими доказами, згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням дізнавача, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови і з наведенням мотивів такого рішення.

Постановою прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_4 від 03.01.2023 р. об`єкт нерухомого майна нежитлове торгове приміщення будівлі літ. «А», що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 33,1 кв.м. (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 260239880000) визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12022100040003537 від 04.11.2022р.

У судовому засіданні слідчою суддею не встановлено, що клопотання суперечить вищезазначеним вимогам КПК України, тобто не містить правових підстав для арешту майна, достатності доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, вказівки на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження або не є пропорційним, тобто не відповідає тяжкості правопорушення і становитиме особистий і надмірний тягар для володільця майна, тому підлягає задоволеннюшляхом накладення арешту на вищевказануземельну ділянку та житлові будинки.

Згідно ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Найменш обтяжливимспособом арештумайна заданих обставинє заборонакористування,розпорядження тавідчуження об`єктанерухомого майна.Водночас положеннямиКПК Українине передбаченопри накладенніарешту намайно заборониукладання будь-якихдоговорів купівлі-продажу,міни,дарування,іпотеки,застави,тощо,а такожзаборони проведенняна вказаномуоб`єкті будівельнихробіт (нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту) та знесення об`єкта архітектури (знесення будівель), в тому числі проведення демонтажу, а тому у цій частині клопотання слід відмовити.

Стаття 41Конституції Українигарантує,що ніхтоне можебути протиправнопозбавлений прававласності іправо приватноївласності є непорушним.

Аналогічні гарантії захисту права власності містяться у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод 1950 року, згідно якого ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Так, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy), заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії», заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

У своєму рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited»проти України» заява № 19336/04 п. 168, Європейський суд з прав людини також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. The United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Взявши до уваги вищевикладене, кваліфікацію кримінального правопорушення за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, слідча суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню частково.

На підставі викладеного, керуючись ст. 170-173, 175, 309, 372, ст. 392, ст. 532 КПК України, слідча суддя

п о с т а н о в и л а :

клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_4 задовольнити частково.

Накласти арешт на об`єкт нерухомого майна - нежитлове торгове приміщення будівлі літ. «А», що розташоване за адресою: площа Новоросійська, 1 у м. Києві загальною площею 33,1 кв.м., право власності на який на даний час зареєстровано за ТОВ «ПродТорг Київ» код ЄДРПОУ 44927068, шляхом заборони користування (проведення будівельних робіт), розпорядження та відчуження.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_16 .

Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її оголошення.

Роз`яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідча суддя: ОСОБА_1