Рішення

від 25.05.2023 по справі 756/1807/23

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

25.05.2023 Справа № 756/1807/23

Унікальний номер 756/1807/23

Номер провадження 2/756/2278/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2023 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Шролик І.С.,

секретар судового засідання - Гаврилко Д.О.

за участю представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Кушніра Б.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Комунального закладу «Навчально-виховний комплекс «Спеціалізована школа № 157 Оболонського району м. Києва» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовним вимог

У лютому 2023 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача Комунального закладу «Навчально-виховний комплекс «Спеціалізована школа І-ІІ ступенів - ліцей № 157 Оболонського району м. Києва» (надалі - НВК № 157) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування заявлених вимог вказує, що працювала в ліцеї № 157 з 1994 року учителем-методистом, викладачем української мови та літератури. З 22.08.2022 року по 20.11.2022 року перебувала у відпустці. Після її завершення не допущена до роботи. В подальшому отримала лист-повідомлення від 23.11.2022 року № 01-20/308, з якого дізналася про звільнення згідно наказу від 08.08.2022 року № 80, у зв`язку з закінченням строкового трудового договору 29.08.2022 року. Вважає звільнення та наказ про звільнення такими, що видані із суттєвим порушенням законодавства та порушують її трудові права. З наказом про звільнення її не ознайомлено, його копія не видавалася, письмового повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні не видані, розрахунку не проведено. Також не видано трудової книжки. Відповідачем допущено порушення законодавчих норм при звільненні, тому вона підлягає поновленню на роботі. Вказані незаконні дії відповідача призвели до моральних переживань, вона втратила душевний спокій, постійно перебуває у роздратованому стані, не має засобів для забезпечення належного рівня життя, відчуває зниження настрою, порушення сну, емоційну напругу, почуття образи, обурення, приниження гідності. Всі моральні страждання нанесені їй незаконними діями відповідача негативно відображаються на її здоров`ї. Внаслідок чого має право на відшкодування моральної шкоди. З цих підстав просить суд: поновити її на роботі на посаді «Учитель української мови та літератури, учитель методист, спеціаліст вищої категорії» в Комунальному закладі «Навчально-виховний комплекс «Спеціалізована школа І-ІІ ступенів - ліцей № 157 Оболонського району м. Києва»; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.11.2022 до дня поновлення на роботі; моральну шкоду в розмірі 30000,00 грн та судові витрати.

Рух справи

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2023 року справу передано на розгляд судді Шролик І.С.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 13.02.2023 року позовну заяву залишено без руху, оскільки позивачем при зверненні до суду не сплачено судовий збір за вимогу про відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 27.02.2023 року справу прийнято до розгляду, вирішено що спір підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та призначено до судового розгляду.

Не погоджуючись з пред`явленими вимогами в порядку ст. 178 ЦПК України представник відповідача - адвокат Кушнір Б.С. подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування поданого відзиву зазначає, що 26.05.2020 року позивач подала заяву про згоду працювати за строковим договором. 09.06.2020 року відповідачем видано наказ № 31-к про укладання строкового договору з 01.07.2020 року на один рік з позивачем. 06.07.2021 року ОСОБА_2 подає заяву про призначення її на посаду учителя української мови та літератури з 16.08.2021 року по 29.08.2022 року. Наказом від 02.08.2021 року № 77 - к її призначено на посаду учителя української мови та літератури за строковим трудовим договором з 16.08.2021 року по 29.08.2022 року. У зв`язку з закінченням трудового договору звільнена 29.08.2022 року на підставі п. 2 ст. 36 КзпП України, про що виданий наказ від 08.08.2022 року. Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Роботодавець також незобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Видача наказу від 08.08.2022 року № 80-к про звільнення позивача з 29.08.2022 року є заявленою відповідачем вимогою про звільнення, у зв`язку із закінченням строкового трудового договору, а отже трудові відносини між сторонами припинені. Відповідачем не видавався наказ про надання позивачу відпустки без збереження заробітної плати, а тому посилання позивача на те, що вона перебувала у відпустці є безпідставними. 22.11.2022 року ОСОБА_2 зустрічалася з керівництвом навчального закладу, однак відмовилася отримувати трудову книжку, про що було складено акт. Припинення трудових відносин, у зв`язку з закінченням строкового договору не порушує прав позивача, тому відшкодування моральної шкоди не передбачає.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних, з підстав викладених у відзиві.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Суд, вислухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та правовідносини між сторонами.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що 26.05.2020 року позивач ОСОБА_2 звернулася до директора НВК № 157 зі заявою про згоду працювати за строковим договором строком на один рік з 01.07.2020 року (а.с. 45).

Згідно наказу директора НВК № 157 Єрмак Т.М. № 31-к від 09.06.2020 року, укладено строковий трудовий договір із 01.07.2020 з працівниками, серед яких вчитель української мови та літератури ОСОБА_2 (а.с. 46-47).

06.07.2021 року ОСОБА_2 звернулася до директора НВК № 157 зі заявою про призначення на посаду учителя української мови та літератури за строковим трудовим договором з 16.08.2021 року по 29.08.2022 року (а.с. 48).

Наказом директора НВК № 157 Єрмак Т.М. № 77-к від 02.08.2021 року ОСОБА_2 , призначено вчителем української мови та літератури з 16.08.2021 року по 29.08.2022 року (а.с. 49).

Відповідно до наказу директора НВК № 157 Єрмак Т.М. № 80-к від 08.08.2022 року звільнено ОСОБА_2 , вчителя української мови та літератури, у зв`язку із закінченням терміну строкового договору з 29.08.2022 року, згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України (а.с. 50).

Згідно акту № 2 від 22.11.2022 року, складеного постійно діючою комісією у складі: заступників директора Мельниченко С., Срібної А. , Дорошенко Т. , секретаря Кравченко Л., 22.11.2022 року ОСОБА_2 , яка була звільнена 29.08.2022 року, приходила на прийом до директора НВК № 157 та відмовилася від отримання трудової книжки (а.с. 51).

Листом - повідомленням від 23.11.2022 року № 01-20/308 повідомлено позивача про необхідність одержати трудову книжку у приміщенні НВК № 157. Сповіщено про необхідність надання письмової згоди на направлення трудової книжки поштою (а.с. 52).

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення

Згідно із частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено частиною 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідність до статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно із частиною 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ч. ч. 1, 3 ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

У рішенні Конституційного Суду України від 7 липня 2004 року у справі № 14-рп/2004 зазначив, що свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

За приписами ст. 22 КЗпП України, відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при припиненні трудового договору залежно від роду і характеру занять не допускається.

Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноваженим ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події.

Строк, на який працівник приймається на роботу, обов`язково має бути вказаний у наказі про прийняття на роботу, інакше буде вважатися, що працівник прийнятий на роботу за безстроковим трудовим договором. У трудовій книжці робиться запис без посилання на строковий характер трудових відносин.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення його строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

Закінчення строкового трудового договору (контракту) припиняє трудові відносини тоді, коли вимогу про звільнення заявила одна із сторін трудового договору - працівник чи власник або уповноважений ним орган. При такому волевиявленні однієї зі сторін друга сторона не може перешкодити припиненню трудових відносин.

Судом встановлено, що позивач займала посаду учителя української мови та літератури за строковим трудовим договором. Волевиявлення ОСОБА_2 на укладення строкового трудового договору підтверджується її заявою, протягом дії договору позивач його умови не оскаржувала та не ініціювала внесення змін і доповнень до нього.

На підставі досліджених доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що звільнення ОСОБА_2 , у зв`язку із закінченням строку трудового договору проведене з дотримання вимог чинного законодавства, оскільки строк дії трудового договору закінчився.

Разом з тим, слід зазначити, що відповідачем не видавався наказ про надання позивачу відпустки без збереження заробітної плати, тому посилання позивача що вона перебувала у відпустці з 22.08.2022 року по 20.11.2022 року є безпідставними.

Відповідно до ч. 5 ст. 235 КЗпП України, у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Суд критично ставиться до посилання позивача про те, що їй не видано трудової книжки, оскільки як вбачається з акту № 2 від 22.11.2022 року при зустрічі з керівництвом навчального закладу вона відмовилася отримувати трудову книжку. Також на адресу їй було надіслано лист-повідомлення про необхідність отримання трудової книжки. А також стороною позивача не заперечувався факт перебування позивача до листопада 2022 року за межами України.

Позовних вимог про стягнення середнього заробітку через несвоєчасне отримання трудової книжки позивачем не заявлялось.

В силу вимог ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та те, що в даному випадку судом не встановлено порушення роботодавцем законних прав працівника, підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди позивачу відсутні.

Суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що її було звільнено в період перебування у відпустці з 22.08.2022 року по 20.11.2022 року, оскільки не видавався наказ про надання позивачу відпустки без збереження заробітної плати.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із частиною 1 статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 80 ЦПК України).

Враховуючи вищевикладене та встановленні обставини справи, суд вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди слід відмовити за безпідставністю та недоведеністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує ст.141 ЦПК України та відмову в задоволенні позову в повному обсязі, у зв`язку з чим понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 12, 81, 259, 262, 263, 265, 268, 354, 355 ЦПК України ст.ст. 21, 23, 36 КЗпП України, суд

ВИРІШИВ :

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Комунального закладу «Навчально-виховний комплекс «Спеціалізована школа № 157 Оболонського району м. Києва» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 25 травня 2023 року.

Суддя І.С. Шролик