Ухвала

від 10.01.2024 по справі 756/1807/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 січня 2024 року

м. Київ

справа № 756/1807/23

провадження № 61-18380ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального закладу «Навчально-виховний комплекс «Спеціалізована школа № 157 Оболонського району м. Києва» про поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у лютому 2023 року звернулася до суду з позовом до Комунального закладу «Навчально-виховний комплекс «Спеціалізована школа І-ІІ ступенів - ліцей № 157 Оболонського району м. Києва» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування заявлених вимог вказувала, що працювала в ліцеї № 157 з 1994 року учителем-методистом, викладачем української мови та літератури.

З 22 серпня 2022 року по 20 листопада 2022 року перебувала у відпустці, після завершення якої не була допущена до роботи.

Позивач отримала лист-повідомлення від 23 листопада 2022 року № 01-20/308, з якого дізналася про звільнення згідно наказу від 08 серпня 2022 року № 80, у зв`язку з закінченням строкового трудового договору 29 серпня 2022 року.

Вважає звільнення незаконним, наказ про звільнення таким, що виданий із суттєвим порушенням законодавства та порушує її трудові права. З наказом про звільнення її не ознайомлено, його копія не видавалася, письмового повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні не видані, розрахунку не проведено. Також їй не видано трудової книжки. Відповідачем допущено порушення законодавчих норм при звільненні, тому вона підлягає поновленню на роботі. Вказані незаконні дії відповідача призвели до моральних переживань, вона втратила душевний спокій, постійно перебуває у роздратованому стані, не має засобів для забезпечення належного рівня життя, відчуває погіршення настрою, порушення сну, емоційну напругу, почуття образи, обурення, приниження гідності.

Враховуючи викладене просила суд: поновити її на роботі на посаді учителя української мови та літератури, учителя методиста, спеціаліста вищої категорії в Комунальному закладі «Навчально-виховний комплекс «Спеціалізована школа І-ІІ ступенів - ліцей № 157 Оболонського району м. Києва»; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 листопада 2022 року до дня поновлення на роботі; стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 30 000 грн.

Оболонський районний суд м. Києва рішенням від 18 травня 2023 року, яке залишив без змін Київський апеляційний суд постановою від 25 жовтня 2023 року, відмовив у задоволенні позову.

21 грудня 2023 року адвокат Мишинчук В. В., який діє в інтересах ОСОБА_2 , звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року, в якій просить скасувати оскаржувані рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та додані до неї матеріали, зробив висновок про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки скаргу подано на судові рішення, ухвалені у справі незначної складності, тобто рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у цій справі є майнові та немайнові вимоги про поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Зазначена справа є незначної складності та не належить до винятків з цієї категорії спорів, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

ОСОБА_2 вказує, що справа для неї має виняткове значення, оскільки стосується її конституційних прав, гарантування прав і свобод людини і громадянина є пріорітетом правової держави.

Також справа становить значний суспільний інтерес, оскільки відсутняєдина правозастосовча практика щодо питання прийняття на роботу педагогічних працівників державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком.

Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктом «в» пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі потребує належних, фундаментальних обґрунтувань.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено передбачених законом підстав для перегляду оскаржуваного судового рішення в касаційному порядку.

З врахуванням наведених доводів, Верховний Суд визнає, що винятки, зазначені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не обґрунтовані.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Конституційним принципом судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених законом.

Цьому конституційному принципові відповідає загальне правило пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України щодо того, що усі судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не підлягають касаційному оскарженню. Це означає, що рішення суду апеляційної інстанції у таких справах є остаточним і подальшому оскарженню не підлягає.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своєму рішенні від 05 квітня 2018 року (справа «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. Croatia), № 40160/12) наголосив на обмеженості доступу ratione valoris до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (справа «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria) [ВП], № 36760/06, § 230, ЄСПЛ 2012). Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і варто враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення у справі «Леваж Престасьон Сервіс» проти Франції» (Levages Prestations Services v. France), § 45; рішення у справі «Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії» (Brualla Gomez de la Torre v. Spain), § 37; та «Козліца проти Хорватії» (Kozlica v. Croatia), § 32, № 29182/03, від 02 листопада 2006 року; «Шамоян проти Вірменії» (Shamoyan v. Armenia) § 29, від 07 липня 2015 року, № 18499/08).

Застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії», § 36; рішення у справі «Козліца проти Хорватії», § 33; рішення у справі ««Булфрахт Лтд» проти Хорватії», § 34, «Добріч проти Сербії» (Dobric v. Serbia), «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. CROATIA), № 2611/07 та § 54, від 21 червня 2011 року, № 15276/07; та «Йовановіч проти Сербії» (Jovanovic v. Serbia), § 48, від 02 жовтня 2012 року, № 32299/08).

Саме національний верховний суд, якщо цього вимагає національне законодавство, повинен оцінювати те, чи досягнуто передбачений законодавством поріг ratione valoris для подання скарги саме до цього суду. Відповідно, в ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять до нього, верховний суд не може бути зв`язаний або обмежений помилками в оцінюванні зазначеного порогу, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього (згадане вище рішення у справі «Добріч проти Сербії», § 54).

Також ЄСПЛ постановив ухвалу щодо неприйнятності заяви від 09 жовтня 2018 року, № 26293/18 у справі «Азюковська проти України» (Azyukovska v. Ukraine), у якій зазначив, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

ЄСПЛ у цьому рішенні зазначив, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій він також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій.

За змістом практики ЄСПЛ обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством порогу ratione valoris для скарг, що подаються на розгляд Верховного Суду, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості.

Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у справі незначної складності, а отже, не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі потрібно відмовити.

За таких обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального закладу «Навчально-виховний комплекс «Спеціалізована школа № 157 Оболонського району м. Києва» про поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров