Постанова

від 24.05.2023 по справі 420/1551/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/1551/21Головуючий в 1 інстанції: Корой С.М.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді Шевчук О.А.,

суддів: Бойка А.В., Єщенка О.В.,

при секретарі Вовненко А.В., Жигайлової О.Е.,

за участю апелянта ОСОБА_1

представника апелянта ОСОБА_1 Шевчука В.М.,

представника апелянта Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Попкової Ю.П.,

представників позивача Ганган В.Г., Хачатурова Д.К.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року у справі за позовною заявою ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про скасування постанови, визнання протиправним та скасування припису, визнання незаконними та протиправними дій, -

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2021 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 06.01.2021 року №652- ДК/0001/По/0 8/01/-21 та закрити справу про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.53 КУпАП стосовно ОСОБА_2 ;

- визнати протиправним та скасувати припис Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 11.01.2021 року №625-ДК/000Пр/01 /-21;

- визнати незаконними та протиправними дії Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства, використання земельної ділянки площею 0,0857 га, кадастровий номер 5110137500:28:005:0003, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач дотримується вимог земельного законодавства під час використання земельної ділянки площею 0,0857 га, з кадастровим номером 5110137500:28:005:0003, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, як стверджує позивач, в його діях відсутня об`єктивна сторона правопорушення, а саме не має місця використання позивачем земельної ділянки не за цільовим призначенням, а отже відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ст. 53 КУпАП.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 06.01.2021 року №652-ДК/0001/По/0 8/01/-21. Визнано протиправним та скасовано припис Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 11.01.2021 року №625-ДК/000Пр/01 /-21. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1816 грн. співмірно до задоволених позовних вимог.

Не погоджуючись з таким рішенням, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, ОСОБА_1 надали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову в цій частині; ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення адміністративного позову, ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити, в решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Доводами апеляційної скарги Головного управління Держгеокадастру в Одеській області зазначено, що з матеріалів справи та оскаржуваного рішення, зокрема з листа Департамента культури та туризму Одеської міської ради від 30.10.2020 року № 8-15-0.501 вбачається, що позивач фактично використовує належну йому земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , не для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а для розміщення громадських будівель і споруд (готелю - «Одеський дворик»). Як на момент проведення відповідачем перевірки так і на час судового розгляду даної справи клас (цільове призначення) будівлі не змінено. Апелянт вказує, що в цілому висновки суду першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні гуртуються на положеннях однієї статті Земельного кодексу України, а саме ч.5 ст. 20 відповідного Кодексу, а також практики Верховного Суду щодо застосування даної норми закону у справах з аналогічним предметом спору. Втім, під час прийняття судом рішення останнім не враховані зміни, внесені до Земельного кодексу України, зокрема до ч.5 ст. 20 Кодексу та було допущено застосування статті в старій редакції.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції не надав правової оцінки тому факту, що відбулась саме зміна цільового призначення земельної ділянки, оскільки вид використання земельної ділянки, передбачений правовстановлюючими документами на земельну ділянку позивача (код 02.01 - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), не є тотожнім фактичному виду використання (код 03.15 - для розміщення громадських будівель і споруд (готелів, офісних будівель, торговельних будівель, для публічних виступів, для музеїв та бібліотек, для навчальних та дослідних закладів, для лікарень та оздоровчих закладів), інших об`єктів загального користування), які за своїм функціональним використанням та порядком їх здійснення в частинні дотримання будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил у тому числі по відношенню до суміжних землекористувачів не є тотожними та передбачені різними нормативними документами, зокрема державними будівельними нормами України (ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення» та ДБН В.2.2-20:2008 «Готелі»). При цьому позивачем не надано копію технічної документації, якою б було обґрунтовано таку зміну.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції неправильно тлумачив закон, не застосував всі вимоги законодавства у сфері містобудування та не надав правової оцінки тій обставині, що матеріали справи не містять жодного документу, який би вказував на можливість експлуатації належних позивачу житлових будинків як готелю, зокрема документів, які б вказували на їх відповідність нормам та вимогам у сфері містобудування щодо будівництва та експлуатації готелів, а також не містять жодного документу дозвільного характеру у сфері містобудування (містобудівні умови та обмеження, декларації про введення об`єкту в експлуатацію, його сертифікацію, тощо ) та відповідній документації із землеустрою, щоб могло стати підставою для самостійної зміни позивачем виду використання земельної ділянки.

У зв`язку з виконанням позивачем оскаржуваної постанови на момент ухвалення судом першої інстанції рішення, на думку апелянта, було відсутнє порушене право позивача, що підлягало судовому захисту, що не було враховано судом першої інстанції.

Доводами апеляційної скарги ОСОБА_3 зазначено, що висновок про сервітути та обмеження щодо земельної ділянки від 31.12.2004 року № 6179, складений Управлінням архітектури та містобудування виконавчого комітету Одеської міської ради щодо об`єкту: жилий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , замовник: гр. ОСОБА_2 , згідно якому встановлено обмеження по праву власності земельної ділянки - заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки і будівництво об`єктів без погодженої у встановленому порядку проектної документації і розроблення проекту відводу. Не дивлячись на відсутність дозволу Одеської міської ради на розробку проекту землеустрою, рішенням Одеської міської ради «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у приватну власність гр. ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0857 га за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель» від 09 листопада 2005 року № 5032-ІV було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розроблений ПП «Балекс».

Апелянт вказує, що була і є чинною станом на сьогоднішній день заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки кадастровий номер 5110137500:28:005:0003, загальною площею 0,0857 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , - встановлена пунктом 3.3. рішення Одеської міської ради від 09 листопада 2005 року № 5032-IV згідно вимогам п. в) ч. 2 ст. 111 Земельного кодексу України. Із урахуванням викладених обставин щодо умов відведення земельної ділянки кадастровий номер 511013750:28:005:0003, загальною площею 0,0857 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 та документів, що містяться в матеріалах адміністративної справи № 420/1551/21 вбачається беззаперечна наявність складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 53 КУпАП, в діяннях громадянина ОСОБА_2 . В порушення висновку Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради № 1515/03 від 30 грудня 2003 року, та розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 95 від 10.01.2004 року, ОСОБА_2 самовільно без будь-якої дозвільної документації облаштував у квартирному жилому будинку - готель « ІНФОРМАЦІЯ_1 », чим самовільно та без достатніх правових підстав змінив цільове та функціональне призначення реконструйованих приміщень за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 не скористався і не здійснив державну реєстрацію зміни виду використання земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції скасував припис, який не видавався відповідачем Головним управління Держгеокадастру в Одеській області. В цій частині оскаржуване рішення суду від 05.08.2021 року підлягає скасуванню з підстав відсутності припису Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 11.01.2021 року № 625-ДК/0001Пр/01/-21, оскільки такий документ відповідачем Головним управління Держгеокадастру в Одеській області не видавався, а отже вказаний документ відсутній у правовій природі, і натомість наявності чинного та невиконаного й досі ОСОБА_2 припису Управління з контролю за використанням га охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 11.01.2021 року № 652-ДК/0001/Пр/03/01/-21.

Апелянт зазначає, що безпідставні є посилання суду першої інстанції на ті обставини, що позивач ОСОБА_2 нібито мав право самостійно, тобто без урахування вимог документації із землеустрою, змінити вид використання відведеної йому земельної ділянки, змінивши відповідно вид використання згідно Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 року № 548, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за № 1011/18306, з під-категорії В.02.01. на під-категорію В.03.15. в межах категорії В - землі житлової та громадської забудови.

Відзивів на апеляційні скарги сторонами у справі не надано.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_2 на підставі рішення Одеської міської ради від 09.11.2005 року №5032-IV та державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №297201 від 31.05.2006 року є власником земельної ділянки площею 0,0857 га, розташованої у АДРЕСА_1 (а.с.30-31).

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №297201, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010650500788, цільовим призначенням вищевказаної земельної ділянки є: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Кадастровим номером земельної ділянки за вказаною адресою є: 5110137500:28:005:0003.

Так, згідно інформації, яка розміщена в публічній кадастровій карті, цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 5110137500:28:005:0003 є: B.02.01 Для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Як вказує позивач та підтверджує відповідач згідно з планом зонування (зонінгом) м. Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016 року №1316-VII, зазначена земельна ділянка розташована в межах зони Г-1, яка призначена для адміністративних будівель органів управління, ділових установ, багатоквартирних житлових будинків та інших багатофункціональних об`єктів, що забезпечують громадські функції загальноміського та регіонального значення. Згідно переважних видів використання земельних ділянок в межах зони Г-1, в тому числі, значяться готелі.

Судом встановлено, що позивачу на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 26.01.2005 року, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради на праві приватної власності належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.32-33).

29.10.2020 року Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області прийнято наказ №652-ДК Про здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності, яким відповідно до вимог Земельного кодексу України, Законів України Про державний контроль за використанням та охороною земель, Положення про Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, затвердженим наказом Держгеокадастру від 17.11.2016року №308 (в новій редакції згідно з наказом Держгеокадастру від 20.02.2020 №53), на виконання п.1.5 плану роботи Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на IVквартал 2020 року, затвердженого наказом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області 06.10.2020 року №597-ДК, зокрема, наказано:

1) Здійснити державний контроль за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів шляхом проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства під час використання земельної ділянки площею 0,0857 з кадастровим номером 5110137500:28:005:0003, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно вказаного наказу вищевказаний контролю доручено посадовим особам Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Одеській області у період з 30.10.2020 року по 09.11.2020 року.

06.11.2020 року Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управлінням Держгеокадастру в Одеській області складно акт обстеження земельної ділянки за з кадастровим номером 5110137500:28:005:0003, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 №652-ДК/664/АО/10/01/-20 (а.с.73-75).

Актом обстеження земельної ділянки вiд 06.11.2020 № 652-ДК/664/А0/10/01/-20 встановлено, що земельна ділянка має конфігурацію чотирикутника. На земельній ділянці розташована будівля. На першому поверсі вищевказаної будівлі знаходиться ресторан та готель ІНФОРМАЦІЯ_2 (ресепшн та готельні номери). Частина другого поверху та третій поверх використовується під розміщення та функціонування готелю ОДЕССКІЙ Дворикъ.

З урахуванням вказаної інформації, документів отриманих в ході перевірки, актом встановлено нецільове використання ОСОБА_2 , земельної ділянки, площею 0,0857 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:28:005:0003, що є порушенням ст. 20 Земельного кодексу України та згідно п. т ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України вказане порушення земельного законодавства, тягне настання юридичної відповідальності.

24.12.2020 року посадовою особою Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управлінням Держгеокадастру в Одеській області складено відносно позивача протокол про адміністративне правопорушення №652-ДК/03-18П/07/01/-20.

06.01.2021 року заступником головного державного інспектора у сфері державного контролю за виконання та охороною земель і дотриманням вимог земельного законодавства України про охорону земель Одеської області Романча Сергієм Олеговичем, розглянувши протокол від 24.12.2020 року №652-ДК/0318П/07/01/-20, керуючись п. ґ ч.1 ст.211 Земельного кодексу України, ст.ст.53, 244,276-278,283, п.1 ч.1 ст.284 КУпАП, складено постанову №652-ДК/0001/По/08/01/-21, якою визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 , винним у вчинення адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачена статтею 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. (а.с.18-24).

У постанові вказано, що під час обстеження земельної ділянки (акт обстеження земельної ділянки від 06.11.2020 № 652-ДК/664/А/10/01/-20) площею 0,0857 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:28:005:0003 встановлено, що земельна ділянка має конфігурацію чотирикутника. Вхід (проїзд) до земельної ділянки здійснюється з АДРЕСА_1 . Земельна ділянка огороджена парканом, облаштована металевими воротами та хвірткою, над воротами наявна вивіска ІНФОРМАЦІЯ_2 . На земельній ділянці розташована триповерхова будівля iнша частина земельної ділянки вкрита твердим покриттям (бруківкою). На першому поверсі вищевказаної будівлі знаходиться ресторан та готель ІНФОРМАЦІЯ_2 (ресепшн та готельні номери). Частина другого поверху та третій поверх використовується під розміщення та функціонування готелю ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також на сайті www.booking.com наявна iнформацiя, щодо здачі в оренду номерiв в готелі ІНФОРМАЦІЯ_2 , який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до листа Департамента культури та туризму Одеської міської ради від 30.10.2020 № 8-15-0.501 за адресою АДРЕСА_1 знаходиться готель ІНФОРМАЦІЯ_1 , агентами платниками туристичного збору якого є чотири фізичних особи-підприємці, а саме: ФОП ОСОБА_4 ФОП ОСОБА_5 : ФОП ОСОБА_6 ; ФОП ОСОБА_7 . З урахуванням вказаної інформації, документів отриманих в ході перевірки встановлено нецільове використання ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0,0857 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:28:005:0003, що порушенням ст. 20 Земельного кодексу України та згідно п. г ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України вказане порушення земельного законодавства тягне настання юридичної відповідальності.

За результатами виявлених порушень вимог земельного законодавства та керуючись Методикою визнання розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грантового покриву (родючого шару гранту) без спеціального дозволу, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963 здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок нецільового використання земельної ділянки площею 0,0857 га ОСОБА_2 відповідно до якої розмір заподіяної шкоди складає 46792,62 грн. (а.с.29).

06.01.2021 року Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управлінням Держгеокадастру в Одеській області на адресу позивача складено повідомлення про сплату шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (а.с.27-28).

11.01.2021 року Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управлінням Держгеокадастру в Одеській області у зв`язку із встановленням, що позивач здійснює нецільове використання земельної ділянки, площею 0,0857 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:28:005:0003, складено припис №652-ДК/0001Пр/01 /-21, яким ОСОБА_2 зобов`язано усунути порушення земельного законодавства у 30 строку з дня отримання припису (а.с.25-26).

Відповідно до Генерального плану м. Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 25.03.2015 року № 6489-VII, земельна ділянка з кадастровим номером 5110137500:28:005:0003, позначена як територія житлово-громадської забудови історичного центру міста.

Згідно з планом зонування території (зонінгом) м. Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016 № 1316-VII, зазначена земельна ділянка розташована в межах зони загальноміського центру Г-1, яка призначена для адміністративних будівель органів управління, ділових установ, багатоквартирних житлових будинків та інших багатофункціональних об`єктів, що забезпечують громадські функції загальноміського та регіонального значення.

Приймаючи рішення про скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та припису суд першої інстанції виходив з того, що зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже, не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо). Суд першої інстанції зазначив, що обраний власником вид використання земельної ділянки не має виходити за межі певної категорії та має бути обраний з урахуванням містобудівної документації а позбавлення особи можливості використовувати належну йому земельну ділянку на власний розсуд з урахуванням переважних видів використання земельних ділянок в межах зони Г-1, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, в межах поданих апеляційних скарг, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про землеустрій» цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Цільове призначення земельних ділянок, які надані громадянам, юридичним особам у власність чи постійне користування, зазначається в державних актах на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення (частина перша статті 20 ЗК України).

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього кодексу (частина друга статті 20 ЗК України).

Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок. Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться: щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту - сільською, селищною, міською радою; щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, - районною державною адміністрацією, а щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, що не входять до території району, або в разі якщо районна державна адміністрація не утворена, - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією (абзаци перший-четвертий частини третьої статті 20 ЗК України).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, розробляється на замовлення власника земельної ділянки без надання дозволу Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування на його розроблення. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього кодексу (абзаци п`ятий-сьомий частини третьої статті 20 ЗК України).

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого в порядку, встановленому статтею 186-1 цього кодексу, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення (абзац восьмий частини третьої статті 20 ЗК України).

Отже, зміна основного цільового призначення земельних ділянок, зумовлена переведенням земельної ділянки з однієї категорії, визначеної частиною першою статті 19 ЗК України, в іншу, здійснюється на підставі проектів землеустрою та з дотриманням відповідної процедури.

При цьому, статтею 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено перелік відомостей про земельну ділянку, які включаються до Державного земельного кадастру, зокрема, цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель).

Пунктом «а» та «б» частини другої статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного:

а) щодо категорії земель:

- на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються;

- на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення; на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель;

б) щодо виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель:

- на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються;

- на підставі письмової заяви власника (користувача) земельної ділянки державної чи комунальної власності, - у разі зміни виду використання земельної ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони);

- на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення.

Отже, колегія суддів зазначає, що підставами для зміни виду використання земельної ділянки можуть бути: або відповідна документація із землеустрою (у випадку формування нової земельної ділянки), або проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення, або письмова заява власника (користувача) щодо зміни виду використання земельної ділянки у межах певної категорії. Остання підстава не стосується лише земель сільськогосподарського призначення та земель оборони, щодо яких парламент обмежив власника (землекористувача) у праві змінювати вид їхнього використання на власний розсуд.

Стаття 19 ЗК України встановлює, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Статтею 38 Земельного кодексу України визначено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Отже, з положень Земельного кодексу України слідує, що наміри щодо використання земельної ділянки в межах певної категорії земель мають відповідати містобудівній документації та документації із землеустрою.

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель.

Згідно з пунктами 1.1 та 1.2 Класифікації видів цільового призначення земель, встановлено, що класифікація видів цільового призначення земель (далі - КВЦПЗ) розроблена відповідно до Земельного кодексу України, Закону України «Про землеустрій» та Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 2008 року № 224.

Код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі.

Пунктом 1.3 КВЦПЗ застосовується для використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, організаціями, підприємствами, установами для ведення обліку земель та формування звітності із земельних ресурсів.

Пунктом 1.4 КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

Розділом II Класифікації видів цільового призначення земель визначено класифікацію видів цільового призначення земель, серед яких у секції В (категорія) землі житлової та громадської забудови які поділяються на види код 02 - це землі, які використовуються для розміщення житлової забудови (житлові будинки, гуртожитки, господарські будівлі та інше); землі, які використовуються для розміщення гаражного будівництва)), код 03 - землі громадської забудови - це землі, які використовуються для розміщення громадських будівель і споруд (готелів, офісних будівель, торговельних будівель, для публічних виступів, для музеїв та бібліотек, для навчальних та дослідних закладів, для лікарень та оздоровчих закладів), інших об`єктів загального користування).

Як слідує із Розділу II Класифікації видів цільового призначення земель у секції В за кодом 02.01 вказано землі житлової забудови «Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», натомість у цій же секції (категорії) за кодом 03 (вид використання) зазначено «землі, які використовуються для розміщення громадських будівель і споруд (готелів, офісних будівель, торговельних будівель, для публічних виступів, для музеїв та бібліотек, для навчальних та дослідних закладів, для лікарень та оздоровчих закладів), інших об`єктів загального користування)», 03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови.

Судами встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області на виконання п. 1.5. Плану роботи управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на IV квартал 2020 року та наказу Головного управління від 29.10.2020 № 652-ДК «Про здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності», державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель на території Одеської області, головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у м. Одеса Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління інспектором проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства під час використання земельної ділянки площею 0,0857 га, з кадастровим номером 5110137500:28:005:0003, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та встановлено (акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту земельної ділянки вiд 09.11.2020 № 652-ДК/50/АП/09/01/-20) нецільове використання ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0857 га, що на думку відповідача є порушенням ст. 20 Земельного кодексу України.

На підставі прийнятого акту Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення від 06.01.2021 року №652- ДК/0001/По/0 8/01/-21 відповідно до якої ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення відповідно до ст. 53 Кодексу України про адміністративне правопорушення та накладено на нього штраф у розмірі 425, 00 гривень.(т.с. 1 а.с. 18)

Крім цього, відповідно до повідомлення Головного Управління Держгеокадастру в Одеській області від 06.01.2021 року внаслідок нецільового використання земельної ділянки ОСОБА_2 зобов`язано сплатити штраф у розмірі 46792, 62 гривні. (т.с. 1 а.с. 27)

11 січня 2021 року Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області прийнято припис від 11.01.2021 року №652-ДК/0001Пр/01 /-21 яким приписано усунути порушення земельного законодавства у 30 денний строк з дня отримання припису (т.с.1 а.с.18-26).

При цьому, судами встановлено, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110137500:28:005:0003) площею 0,0857 га має цільове призначення В 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) - державний акт на право власності на земельну ділянку від 31.05.2006 року серія ЯБ №297201, реєстраційний № 01065050500788, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, вид використання землі, які використовуються для розміщення житлової забудови (житлові будинки, гуртожитки, господарські будівлі та інше); землі, які використовуються для розміщення гаражного будівництва) та належить на правах приватної власності позивачу на підставі свідоцтва про право власності вiд 26.01.2005 року серія НОМЕР_1 , виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради.

Таким чином, за обставинами справи спірна земельна ділянка не є новосформованою та не належить до земель сільськогосподарського призначення. У зв`язку з чим, підставами для зміни виду її використання не може бути ні та документація із землеустрою, що розробляється при формуванні земельних ділянок, ні проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення. Єдиною підставою із трьох передбачених у пункті «б» частини другої статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр», на підставі якої можливо змінити вид використання спірної земельної ділянки, є письмова заява власника (користувача) земельної ділянки державної чи комунальної власності, - у разі зміни виду використання земельної ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони). Тобто зміна виду використання спірної земельної ділянки можливе згідно з частиною п`ятою статті 20 ЗК України, з урахуванням містобудівної документації.

Відповідно до ч. 5 ст. 20 Земельного Кодексу України (станом на момент виникнення спірних правовідносин) види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Надаючи оцінку нормам чинного законодавства, колегія суддів зазначає, що земельним законодавством чітко встановлено, що за проектами землеустрою та з дотриманням відповідної процедури здійснюється зміна цільового призначення земельних ділянок.

За цільовим призначенням землі України поділяються на категорії. Однією з таких категорій є землі житлової та громадської забудови. У межах кожної категорії земель виділяються види використання земельної ділянки, які визначаються її власником або користувачем самостійно, крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони.

При цьому, зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель (за виключенням земель сільськогосподарського призначення та земель оборони), здійснюється її власником самостійно з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Розрізняють категорії земель за їх цільовим призначенням та види використання земельної ділянки в межах кожної категорії земель. Зміна цільового призначення земельних ділянок на іншу категорію цільового призначення здійснюється за погодженими проектами землеустрою щодо їх відведення. При цьому, такої процедури для зміни виду використання земельної ділянки без зміни її категорії цільового призначення чинним законодавством не передбачено.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що зміна використання земельної ділянки з виду «землі, які використовуються для розміщення житлової забудови (житлові будинки, гуртожитки, господарські будівлі та інше); землі, які використовуються для розміщення гаражного будівництва)», на вид використання «землі, які використовуються для розміщення громадських будівель і споруд (готелів, офісних будівель, торговельних будівель, для публічних виступів, для музеїв та бібліотек, для навчальних та дослідних закладів, для лікарень та оздоровчих закладів), інших об`єктів загального користування)» в межах однієї категорії «Землі житлової та громадської забудови» не призводить до зміни цільового призначення земельної ділянки.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2021 року у справі № 826/3302/18.

Крім того, відповідно до норм чинного законодавства, нецільовим використанням земельної ділянки з категорії земель житлової та громадської забудови є її використання за іншим призначенням, всупереч генеральному плану населеного пункту, іншій містобудівній документації, плану земельно-господарського устрою тощо, тобто всупереч земельному законодавству України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до рішення Одеської міської ради від 09.11.2005 року №5032-IV про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки про передачу у приватну власність, вирішено передати безоплатно у приватну власність гр. ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0, 0857 га, за адресою АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель із земель житлової та громадської забудови міста.(т.с. 2 а.с. 146)

31.05.2006 року позивачем отримано Державний акт на право власності на вищезазначену земельну ділянку серії ЯБ № 297201 № 010650500788.

Відповідно до Генерального плану м. Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 25.03.2015 року № 6289-VII, земельна ділянка з кадастровим номером 5110137500:28:005:0003 позначена як територія житлово-громадської забудови історичного центру міста. Згідно з планом зонування (зонінгом) м. Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016 року №1316-VII, зазначена земельна ділянка розташована в межах зони Г-1, яка призначена для адміністративних будівель органів управління, ділових установ, багатоквартирних житлових будинків та інших багатофункціональних об`єктів, що забезпечують громадські функції загальноміського та регіонального значення.

Згідно переважних видів використання земельних ділянок в межах зони Г-1, в тому числі, значяться готелі (а.с. 36-40 т.с. 1)

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно скасовано постанову, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за використання землі не за цільовим призначенням.

При цьому, колегія суддів приходить до висновку, що не заслуговують уваги доводи апелянта ОСОБА_8 про те, що судом першої інстанції не виконано вимоги положення ч. 5 ст. 20 ЗК України в частині перевірки та встановлення факту наявності у позивача ОСОБА_2 правових умов для зміни виду використання земельної ділянки, оскільки судом першої інстанції надано цим обставинам належну правову оцінку, з якою погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Крім цього, колегія суддів вважає безпідставним посилання апелянта ОСОБА_8 на правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19 оскільки у вищезазначеній справі Велика Палата надавала оцінку, щодо використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, а тому у п. 39 зроблено висновок, що користувачі земельних ділянок саме сільськогосподарського призначення повинні використовувати такі земельні ділянки відповідно до того виду використання, за яким ці земельні ділянки були передані їм власником.

У справі, що розглядається, земельна ділянка віднесена до категорії «Землі житлової та громадської забудови», у зв`язку з чим вищезазначена правова позиція Великої Палати Верховного Суду не може бути застосована до правовідносин у цій справі.

Крім цього, в апеляційній скарзі Головне управління Держгеокадастру в Одеській області посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального права у зв`язку з тим, що судом першої інстанції не враховано зміни внесені до ст. 20 ч. 5 Земельного Кодексу України та допущено застосування цієї статті в старій редакції.

Колегія суддів не погоджується з такою позицією апелянта та вважає її помилковою, оскільки судом першої інстанції застосовано вищезазначену норму в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, а саме станом на січень 2021 року (прийняття спірних постанови та припису).

Також колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта Головного управління Держгеокадастру в Одеській області та вважає їх безпідставними про те, що ОСОБА_2 визнав свою провину у вчинені адміністративного правопорушення, у зв`язку з тим, що він сплатив покладений на нього штраф за спірною постановою, у зв`язку з чим, на думку апелянта, на момент ухвалення рішення судом першої інстанції було відсутнє порушене право позивача, оскільки підпис на постанові у справі про адміністративне правопорушення та сплата штрафу не означає згоду позивача з тим, що він вчинив адміністративне правопорушення.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 липня 2019 року N 757/2757/16-а.

Крім цього, надаючи оцінку припису Головного управління Держгеокадастру в Одеській від 11 січня 2021 року реєстраційний номер 652-ДК/0001Пр/01/-21 колегія суддів зазначає, що зі змісту оскаржуваного припису вбачається, що контролюючий орган вимагає у 30 денний термін усунути порушення земельного законодавства. Водночас, оскаржуваний припис не містить жодних вказівок, яким чином мають бути усунуті порушення. Так само припис не містить посилань на конкретні порушення позивачем.

Проте, колегія суддів зазначає, що оформлення припису у вигляді загальних формулювань встановлених порушень норм законодавства без конкретного опису такого порушення та вимога про усунення порушень норм законодавства без зазначення конкретних дій, які повинна вчинити особа, є недопустимими, з врахуванням обов`язку його виконання особою, якій спрямована вказана вимога та можливості притягнення її до відповідальності за невиконання вимог цього припису.

У даному випадку, оскаржуваний припис не містить переліку заходів, які необхідно здійснити для припинення порушення земельного законодавства, усунення його наслідків, строк їх виконання по кожному із заходів.(т.с. 1 а.с. 25)

Обов`язковість наявності у приписі виданому суб`єктом владних повноважень переліку заходів, які необхідно здійснити для припинення порушення законодавства, усунення його наслідків, строк їх виконання по кожному із заходів висвітлена у постанові ВС/КАС у справі №804/7878/14 від 18.12.2018.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 також звертає увагу на те, що судом першої інстанції скасовано припис №625-ДК/0001Пр/01/-21 від 11.01.2021 року, в той час коли такий припис відповідачем не приймався, в зв`язку з чим апелянт вважає що в цій частині рішення суду підлягає скасуванню.

Колегія суддів частково погоджується з такими доводами апелянта, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач крім іншого в позовній заяві просить скасувати припис №625-ДК/0001Пр/01/-21 від 11.01.2021 року, при цьому до позовної заяви надає копію припису від 11 січня 2021 року №652-ДК/0001Пр/01/-21 (Т.С. 1 а.с. 25).

Апеляційним судом було зобов`язано відповідача надати інформацію про те, який припис було прийнято 11 січня 2021 року у відношенні ОСОБА_2 з зазначенням номеру припису та надати в судове засідання оригінал вищезазначеного документу.

З наданих відповідачем документів та пояснень сторін у судовому засіданні апеляційної інстанції, колегією встановлено, що 11 січня 2021 року у відношенні ОСОБА_2 був прийнятий один припис за номером 652-ДК/0001Пр/01/-21, правомірність якого розглядав суд першої інстанції та надавав правову оцінку саме цьому припису, який позивачем долучено до позовної заяви.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача пояснив, що у позовній заяві допущено помилку у номері документу (припису) і що насправді предметом позову у суді першої інстанції було питання правомірності прийняття припису від 01 січня 2021 року за номером 652-ДК/0001Пр/01/-21. При цьому, в суді першої інстанції ані відповідач ані третя особа ОСОБА_1 не зазначали що припису за №625-ДК/000Пр/01/-21 від 11.01.2021 року не існує, заперечували проти його скасування.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що в суді першої інстанції сторони надавали пояснення, заперечення та обґрунтування а суд правову оцінку саме припису, який знаходиться в матеріалах справи за номером 652-ДК/0001Пр/01/-21 від 11.01.2021 року, тому помилковою є позиція представника апелянта Гробова Г.Д. про те, що предметом позову був інший документ (припис) ніж той, що розглядався судом.

Таким чином, враховуючи, що деякі доводи апелянта ОСОБА_1 знайшли часткове підтвердження під час апеляційного розгляду справи, на підставі ст. 317 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Керуючись ст.ст. 271, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року змінити в частині номеру припису, зазначивши його номер 652-ДК/0001Пр/01/-21 замість неправильного 625-ДК/000Пр/01/-21.

Абзац третій резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції: «Визнати протиправним та скасувати припис Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 11.01.2021 року № 652-ДК/0001Пр/01/-21».

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та в частині оскарження припису може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

В частині оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення оскарженню не підлягає.

Повний текст судового рішення складено 29.05.2023 року.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Єщенко