Рішення

від 19.05.2023 по справі 213/1492/22

ІНГУЛЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/1492/22

Номер провадження 2/213/74/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2023 року Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Мазуренко В.В., за участю секретаря судового засідання Гусарової О.С., Ємельянцевої Т.С., за участю позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , за відсутності представника третьої особи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», третя особа Міська організація Незалежної профспілки гірників України м. Кривого Рогу, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі на посаді бухгалтера відділу з обліку собівартості головної бухгалтерії управління, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом доАкціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі на посаді бухгалтера відділу з обліку собівартості головної бухгалтерії управління, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В обґрунтування позовних вимог вказала, що працювала на підприємстві відповідача на посаді бухгалтера відділу з обліку собівартості головної бухгалтерії управління, та 17.06.2022 наказом № 246-зв була звільнена з посади у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників, задіяних у адміністративно-управлінському обслуговуванні Фізкультурно-оздоровчого комплексу (далі по тексту ФОК). Вважає своє звільнення незаконним, оскільки відповідачем пропонувались їй не всі вакантні посади. Вказує, що проходила співбесіди на вакантні посади, та її влаштовували посади дозиметриста та бухгалтера першої категорії, однак 16.06.2022р. їй було вручено лист, що 17.06.2022р. її буде звільнено. Відповідачем було відмовлено у прийнятті від неї заяви про згоду на працевлаштування дозиметристом або бухгалтером першої категорії після надання додаткової інформації, і тому вона відповідну заяву направила поштою. Вважає звільнення передчасним та незаконним. Вважає, що відповідачем не враховано її переважне право на залишення на роботі. Вважає, що відповідач не врахував, що вона є членом профспілки, та не узгодив звільнення профспілкою. Просить визнати незаконним та скасувати наказ про її звільнення, поновити її на роботі, та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Представником відповідача надано відзив напозов (а.с.43-55т1). У відзивіна позоввідповідач зазначає,що у зв`язку з необхідністю зменшення витрат на адміністративно-управлінське обслуговування ФОК 12.04.2022 АТ «ПІВДГЗК» видано наказ «Про внесення змін до штатного розпису Управління АТ «ПІВДГЗК» за №137п, відповідно до якого з 18.04.2022 скорочено та виключено зі штатного розпису управління АТ «ПІВДГЗК» 4 штатні одиниці персоналу, в тому числі посаду позивача - бухгалтер відділу обліку собівартості головної бухгалтерії. 14.04.2022 позивачу буловручено попередженняпро скороченняштатної чисельностіпрацівників відділуобліку собівартостіголовної бухгалтеріїуправління АТ«ПІВДГЗК».19.05.2022,27.05.2022,30.05.2022,03.06.2022,07.06.2022,16.06.2022 позивачу булотакож повідомленопро наявнівакансії тазапропоновано переведенняна іншуроботу,але відповідачем згоди на переведення, як і заяви про переведення від позивача до дня звільнення отримано не було.

16 червня 2022 року позивачу було вручено лист про необхідність з`явитись в касу АТ «ПІВДГЗК» 17.06.2022 та отримати належні до виплати грошові кошти при звільненні. 17.06.2022 Позивачу було вручено лист про необхідність 17.06.2022 з`явитись до відділу кадрів для ознайомлення та отримання копії наказу про звільнення і трудової книжки. 17.06.2022 наказом №246-зв про припинення трудового договору ОСОБА_1 було звільнено на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку із скороченням чисельності штату працівників відповідно до наказу від 12.04.2022 за №137п «Про внесення змін до штатного розпису підрозділів Управління АТ «ПІВДГЗК».

Також у відзиві вказують, що право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу.

До організаційної структури і штатного розпису АТ «ПІВДГЗК» було включено ФОК, який є непрофільними для гірничо-збагачувального виробництва та потребує передачі для виконання спеціалізованими організаціями. У зв`язку з чим у АТ «ПІВДГЗК» розроблені та виконуються заходи з оптимізації витрат на утримання ФОК та передачі його до власності громади м. Кривий Ріг та було видано наказ, відповідно до якого з 18.04.2022 скорочено та виключено зі штатного розпису управління АТ «ПІВДГЗК» 4 штатні одиниці персоналу задіяному в адміністративно-управлінському обслуговуванні ФОК, до переліку яких увійшла і посада позивача.

АТ «ПІВДГЗК» повністю дотримано вимоги КЗпП України, що регулюють вивільнення працівника. Позивача попереджено про наступне вивільнення, іншу роботу позивачу було запропоновано всі наявні вакансії, згоди від ОСОБА_1 на переведення на іншу роботу в АТ «ПІВДГЗК» отримано не було, відповідачем не отримувалась згода профспілкової організації на звільнення, оскільки позивач не є членом профспілки, яка діє в АТ «ПІВДГЗК». Позивача звільнено після спливу 2-х місячного строку після попередження про наступне вивільнення.

ОСОБА_1 була єдиним працівником на посаді бухгалтера відділу обліку собівартості головної бухгалтерії. При цьому, застосування передбаченого статтею 42 КЗпП України переважного права на залишення на роботі можливе серед працівників, які займають однакові посади чи виконують однакову роботу. Відповідач не мав можливості порівняти кваліфікацію та продуктивність праці за аналогічними посадами оскільки аналогічних посад в АТ «ПІВДГЗК» не було.

Відповідачем додатково, з метою визначення можливості запобігти звільненню позивача для розгляду питання потенційного переведення на іншу роботу, здійснено порівняння продуктивності та кваліфікації серед співробітників відділу, в якому працювала Позивач та які виконують схожу роботу. За результатами відповідного аналізу, оформленого протоколом комісії, позивач є менш продуктивним та кваліфікованим працівником у порівнянні з іншими працівниками: вона єдина займала посаду «бухгалтер». Всі інші працівники бухгалтерії мають присвоєні категорії та займають більш високі посади: «бухгалтер 1 категорії», «провідний бухгалтер», «начальник відділу». Позивач мала дисциплінарне стягнення у вигляді догани у відповідності до наказу №16н від 12.04.2021; у позивача був встановлений неповний робочий день та неповний робочий тиждень, тобто найменший показник робочого часу серед працівників головної бухгалтерії. Вважають, що позивач не мала переважного права на залишення на роботі.

В АТ«ПІВДГЗК» дієлише однапервинна профспілковаорганізація,а саме«ПЕРВИННА ПРОФСПІЛКОВАОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІВНИКІВАКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА«ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙКОМБІНАТ»,позивач неє їїчленом,на адресуАТ «ПІВДГЗК»не надходиложодного належногодокументу,який свідчивби проте,що напідприємстві булоутворено щеодну первиннупрофспілку.Міська організаціяНезалежної профспілкигірників Україниміста КривийРіг,членом якоїє ОСОБА_1 , якпрофспілка підприємства,установи,організації,яка дієна підставівласного статуту,у порядку,визначеному статтею16Закону України«Про професійніспілки,їх правата гарантіїдіяльності» легалізованаАТ «ПІВДГЗК»не була. Тому вважають,що відповідач правомірно звільнив ОСОБА_1 без повідомлення виборного органу первинної профспілкової організації.

Позовні вимоги про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу є похідними від позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення. Просять відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивачем надано відповідь навідзив (а.с.82-90 т.2), в якому вказує, що станом на дату звільнення ФОК в громаду м. Кривого Рогу передано не було. Вказує, що відповідач добровільно вільні вакансії позивачу не надавав, а надавав лише на її звернення. Вважає, що їй було запропоновано не всі наявні вакантні посади, що їй стало відомо з інформації отриманої на робочому комп`ютері з папки «відділ кадрів» з файлу з штатним розписом. Позивач вживала засобів для переведення, вона проходила співбесіди на запропоновані відповідачем посади. 30.05.2022р. позивач отримала направлення на співбесіди на посади Дозиметрист та Бухгалтер першої категорії, позивач пройшла співбесіди та її влаштували обидві посади і вона визначалась яку вибрати, та враховувала яке навчання, яка тривалість навчання, та в якому закладі необхідні для переведення. 16.06.2022р. позивач отримала лист згідно якому її повідомляли про звільнення 17.06.2022р., та вона зрозуміла, що її не бажають переводити, та відповідач прийняв передчасне рішення про її звільнення. Позивач обрала посади Дозиметрист та Бухгалтер першої категорії та бажала подати заяву на прийняття на роботу після отримання повної інформації, однак відповідач усно відмовив їй в наданні такої інформації та відмовив у прийнятті заяви про працевлаштування, оскільки вже пізно та готуються документи на звільнення. В канцелярії також відмовились приймати її заяву, тому вона направила заяву поштою 17.06.2022р., також в цей день вона направила відскановану заяву з додатками на поштову скриньку тво начальника відділу кадрів АТ ПГЗК Холодовій О. та головному бухгалтеру. Через годину після направлення листів, до неї в кабінет прийшов представник відповідача з т.в.о. начальника відділу кадрів та почали процедуру звільнення, їй надали наказ про звільнення, видали трудову книжку. Вказує, що 09.03.2023р. позивач виявила відкритий поштовий конверт з прикріпленим поштовим повідомленням про отримання рекомендованого листа від позивача відповідачем, - вказує, що це саме той конверт яким направляла відповідачу заяву про згоду на працевлаштування від 17.06.2022р., вважає що відповідач навмисно відмовився від отримання її листа, та конверт містить замазаний підпис та дату діловода про отримання.

Вказує, що відповідач не розглядав питання однорідних до посади позивача посад які зайняті менш кваліфікованими працівниками. Відповідач не вживав заходів для встановлення наявності або відсутності у позивача переважного права на залишення на роботі. Порівняльний аналіз продуктивності праці працівників відділу обліку собівартості головної бухгалтерії АТ ПГЗК за вересень 2021р.- лютий 2022р., проведений відповідачем вважає необґрунтованим, таким що не об`єктивно оцінює продуктивність. Щодо дисциплінарних стягнень, то вважає підстави для цих стягнень у вигляді доган у 2021р. та 2022р. надумані, та звертає увагу, що після таких стягнень позивача перевели на більш відповідальну роботу, де позивач проводила звітності в системі 1С, складала звіти кожного місяця та самостійно вела цех.

Вказує, що додатково повідомляла відповідача, що вона з 01.01.2018р. є профспілковим представником Міської організації Незалежної профспілки гірників України м. Кривого Рогу на підприємстві відповідача. Вказує, що відповідач звертався до суду з приводу визнання дій Криворізького міського управління юстиції незаконними щодо здійснення легалізації, внесення відомостей про Первинну профспілкову організацію Незалежної профспілки гірників України ПАТ ПГЗК, та відповідачу було відмовлено. Вказує, що вона представник профспілкової організації Міської організації Незалежної профспілки гірників України м. Кривого Рогу, а керівником є Галамага К.Є., тому її звільнення повинне було узгоджувати з профспілкою.

Представником відповідача надано заперечення навідповідь навідзив (а.с.109-117 т2). Вказували, на порушення норм ЦПК України, що докази повинні надаватись разом з позовом. Щодо інформації на дисках, доданих позивачем до відповіді на відзив, вказував, що із файлів на дисках неможливо встановити їх статус та приналежність, оскільки вони не містять підписів посадових осіб, неможливо встановити їх достовірність, та вказані файли не відповідають необхідним ознакам доказів, а тому не є такими на підставі яких можливо встановити обставини справи. Подані на електронних носіях файли не є належними та допустимими доказами, не засвідчені у встановленому порядку, відповідно Позивачем не підтверджено їх відповідність оригіналу, що викликає сумніви у їх достовірності, відповідно вказані файли на електронних носіях не повинні братись судом до уваги.

Вказує, що листами-пропозиціями від 19.05.2022, 27.05.2022, 30.05.2022, 03.06.2022, 07.06.2022, 16.06.2022 позивачу були зазначені всі наявні в АТ«ПІВДГЗК» вакансії на момент направлення пропозиції всього від 37-ми до 46-ти вакансій в кожному листі. АТ«ПІВДГЗК» одночасно з попередженням та до дня звільнення з АТ«ПІВДГЗК» пропонував позивачу іншу роботу на тому ж підприємстві яка існувала на підприємстві на момент попередження про вивільнення, яка з`являлась протягом всього періоду з моменту попередження і яка існувала на день звільнення в самому Попередженні від 14.04.2022, а також листами від 19.05.2022, 27.05.2022, 30.05.2022, 03.06.2022, 07.06.2022, 16.06.2022. На жодну із вказаних пропозицій Відповідачем не було отримано згоду Позивача на переведення на іншу роботу, заяву про переведення на іншу роботу Позивачем на адресу АТ«ПІВДГЗК» не надано.

Таким чином, АТ «ПІВДГЗК» пропонував Позивачу іншу роботу протягом всього періоду з моменту попередження про вивільнення працівників до дня звільнення, тобто виконав вимоги ст.49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника та внаслідок саме дій (бездіяльності) Позивача за відсутності його згоди не мав можливості його перевести на іншу роботу в АТ «ПІВДГЗК».

Щодо твердження позивача, що вона поштою направила відповідачу заяву від 17.06.2022р. про переведення, зазначають, що зазначену копію заяви від 17.06.2022 Відповідачем ні на час звільнення, ні на час подання заперечень у справі - не отримано, засобами поштового зв`язку зазначена заява на адресу АТ «ПІВДГЗК» не надходила. Звертають увагу, що вказаний доказ, долучено Позивачем із порушенням ст.83 ЦПК України, відповідно він не повинен прийматись судом до уваги. Твердження про отримання відповідачем поштового відправлення з заявою позивача від 17.06.2022р. заперечують. Звертають увагу, що вказана позивачем заява від 17.06.2022 взагалі не є згодою на переведення на іншу роботу. Із змісту вказаної заяви вбачається, що в ній позивач не просить роботодавця перевести її на конкретну посаду, а лише вказує про бажання працевлаштуватись на дві посади дозиметриста у центральну лабораторію контрольно-вимірювальних приладів та метрології та бухгалтером 1 категорії, при чому не зрозуміло на яку саме посаду роботодавець повинен перевести Позивача. Проти виклику та допиту в якості свідка працівника канцелярії заперечують, оскільки пропущено процесуальний строк.

Вказують, що переважне право на залишення на роботі можливе лише серед працівників, які займають однакові посади чи виконують однакову роботу, а таких працівників, в АТ «ПІВДГЗК» не було, Відповідачем додатково, як соціально орієнтованим підприємством, з метою всебічної оцінки та визначення можливості запобігти звільненню Позивача для розгляду питання потенційного переведення на іншу роботу, здійснено порівняння продуктивності та кваліфікації серед співробітників відділу, в якому працювала Позивач та які виконують схожу (найбільш наближену до роботи Позивача) роботу. Тобто, визначальним критерієм для залишення на роботі при скороченні чисельності штату працівників, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці є саме рівень кваліфікації працівника та продуктивність його праці. Результати відповідного аналізу оформлені протоколом комісії з проведення порівняльного аналізу продуктивності та кваліфікації працівників відділу обліку собівартості (облік структурних підрозділів) Головної бухгалтерії АТ «ПІВДГЗК» від 10.04.2022, за висновками якого Позивач є менш продуктивним та кваліфікованим працівником у порівнянні з іншими працівниками. Вказують , що Позивач є менш кваліфікованим працівником, відповідно підстав для проведення перестановки (перегрупування) при скороченні ОСОБА_1 у АТ «ПІВДГЗК» не було.

Щодо зауважень позивача до порівняльного аналізу продуктивності та кваліфікації працівників відділу обліку собівартості (облік структурних підрозділів) Головної бухгалтерії АТ «ПІВДГЗК» від 10.04.2022., вказали, що визначення працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці є компетенцією роботодавця, про що вказувалось у постанові від 11 грудня 2019 року у справі №569/9913/18 Верховним Судом, та узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі №367/3870/16-ц (провадження 61-38248св18).

Вказали, що під час розгляду справи №804/3052/15 судом не досліджувались та не встановлювались обставини щодо діяльності в АТ «ПІВДГЗК» Первинної профспілкової організації Незалежної профспілки гірників України ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» (ППО НПГУ ПАТ «ПІВДГЗК»), а досліджувалась процедура її легалізації. Натомість Інгулецьким районним судом м. Кривого Рогу у справі №213/775/20 встановлено, що на АТ «ПІВДГЗК» діє лише одна первинна профспілкова організація - «ПЕРВИННА ПРОФСПІЛКОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІВНИКІВ ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» (код ЄДРПОУ 42726165).

На адресу АТ «ПІВДГЗК» не надходили документи, які б підтверджували, що Позивач є членом виборного органу Міської організації НПГУ або ППО НПГУ ПАТ «ПІВДГЗК», а в статуті НПГУ відсутні буд-які посилання на профспілкового представника та надання йому повноважень на представництво інтересів членів профспілки. Враховуючи те, що в АТ «ПІВДГЗК» діє лише одна первинна профспілкова організація, а саме «ПЕРВИННА ПРОФСПІЛКОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІВНИКІВ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» (код ЄДРПОУ 42726165), також те, що на адресу АТ «ПІВДГЗК» не надходило жодного документу чи повідомлення від Міської організації Незалежної профспілки гірників України міста Кривого Рогу про легалізацію профспілки, таким чином АТ «ПІВДГЗК» відповідно до ст.431 КЗпП України правомірно звільнило позивача без повідомлення виборного органу первинної профспілкової організації.

Заяви, клопотання, процесуальні рішення.

19.07.2022р. відкрито провадження у справі, в порядку спрощеного провадження без виклику сторін. Витребувано у відповідача документи за клопотанням позивача.

05.08.2022 року на адресу суду надійшли від відповідача витребуванні за ухвалою суду від 19.07.2022 року документи.

25.08.2022р. за клопотанням відповідача ухвалено про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, задоволено клопотання про виклик свідків.

26.09.2022р. відмовлено у задоволенні відводу головуючому, заявленому позивачем.

07.10.2022р. заяву про відвід головуючому визнано необґрунтованою, справу передано до канцелярії суду для визначення судді який буде вирішувати питання про відвід судді. В рамках даної заяви про відвід заслуховувались свідки, покази до предмету спору не відносяться.

07.10.2022р. суддею Поповим В.В. відмовлено у задоволенні відводу судді Мазуренко В.В., заявленому позивачем.

15.11.2022р. відмовлено у допиті в якості свідка ОСОБА_3 в рамках слухання заяви позивача про відвід.

15.11.2022р. відвід позивача залишено без розгляду.

15.11.2022рю усною ухвалою за клопотанням позивача вирішено проводити онлайн трансляцію судового засідання.

19.01.2023р. позивачем заявлено заяву про завірення копій документів, судом задоволено при звіряння оригіналів та копій. Оригінали документів були оглянуті, відповідність копій не заперечувалась сторонами.

08.02.2023р. відмовлено у задоволенні клопотання позивача про повернення всіх наданих представником відповідача документів, та визнання наданої представником відповідача довіреності та інші документи поданими з порушенням законодавства. За клопотанням позивача підстав для винесення окремої ухвали не встановлено. Три клопотання позивача про витребування доказів залишено без задоволення. Клопотання представника відповідача про долучення документів задоволено.

20.02.2023р. позивачем заявлено про онлайн трансляції зі збереженням записів засідань. При розгляді заяви було встановлено, що питання вирішене.

24.02.2023р. відмовлено в роз`ясненні ухвали від 08.02.2023р.

24.02.2023р. відвід позивача залишено без розгляду

24.02.2023р. внесено до журналу судового засідання заперечення позивача щодо дій головуючого заявлені позивачем. Заперечення позивача щодо залишення відзиву без розгляду та відсторонення представника відповідача та вимоги заяви про встановлення порушення ч.4 ст. 178 ЦПК України відхилені. Зобов`язано представника відповідача надати суду поштове повідомлення про вручення позивачу відзиву з додатками, або надати позивачу копію відзиву з додатками,задля недопущення порушення прав позивача.

03.03.2023р. відвід позивача залишено без розгляду. Сторонам роз`яснено ст.ст. 143,144 ЦПК України.

03.03.2023р. позивачу було вручено представником відповідача відзив з додатками. Позивачу поновлено строк для подачі заперечення на відзив.

10.04.2023р. заяву (повідомлення) позивача про винесення окремої ухвали про ухиляння від сплати податків залишено без задоволення.

21.04.2023р. відвід секретарю залишено без задоволення.

24.04.2023р. заяву(повідомлення) залишено без розгляду. Визнано дії позивача зловживанням процесуальними правами, та попереджено позивача про недопустимість зловживання процесуальними правами.

05.05.2023р. усна ухвала про залишення клопотання позивача про виклик свідків без розгляду. Оглядався конверт, копія якого долучена позивачем до справи.

19.05.2023р. у заяві позивача про привід свідка відмовлено, вирішено продовжити судовий розгляд за відсутності свідка.

19.05.2023р. клопотання позивача про допит її в якості свідка залишено без розгляду. За клопотанням представника відповідача ухвалено про дослідження інформації з наданого позивачем диску в закритому судовому засіданні.

Пояснення сторін

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та відповіді на відзив, пояснила, що відповідно до позовної заяви вона вважає, що її було звільнено незаконно. Просить позовні вимоги задовольнити відповідно до обставин зазначених у позові. Вказала, що на момент звільнення були наявні вакантні посади, однак її не перевели, а звільнили.

Представник відповідача ОСОБА_2 , посилаючись на обставини, викладені у відзиві, та запереченнях на відповідь на відзив, просив суд відмовити в задоволенні позову.

Представник третьоїособи ОСОБА_4 в судовому засіданні на пропозицію суду пояснення не надала, після перерви надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, вказала, що позовні вимоги підтримує.

В судовому засіданні були допитані свідки:

Свідок ОСОБА_5 пояснила,що вонапрацює начальником відділу найму начальник розвитку персоналу. АТ ПІВДГЗК було прийнято рішення про скорочення працівників, що обслуговували ФОК, позивачу було вручено попередження про скорочення її посади, було повідомлено вільні вакансії. Позивач була закріплена за ФОК. 14.04.2022р. ОСОБА_1 було вручено попередження про звільнення, там вже був перелік вільних вакансій. В попередженні ОСОБА_1 зобов`язувалась надати згоду або повідомити незгоду на переведення до 12.06.2022р. Після цього неодноразово надавались ОСОБА_1 перелік вільних вакансій на підприємстві, ОСОБА_1 на деякі вакансії погоджувалась та брала направлення, ходила на співбесіди, оригінали направлень до відділу кадрів не повертала. Позивачу були запропоновані вільні вакантні посади за її професією, посадою та кваліфікацією, та всі інші вільні посади, що були на момент попередження про звільнення та які з`являлись протягом часу до моменту звільнення. Вакантні посади пропонувались позивачу у письмовому вигляді, надавались як особисто, так і направлялись поштою на адресу реєстрації позивача. Було багато вакансій де позивач відповідала вимогам після перенавчання на робочому місці, тобто підприємство брало на себе зобов`язання з навчання в разі згоди на переведення на відповідну вільну вакансію. Начальники цехів після співбесід з позивачем робили відмітки у направленнях, і таким чином надавали згоду на переведення позивача до них у цех, оскільки вказували про відповідність позивача. ОСОБА_1 згоду на переведення не надавала, тому не була переведена, оскільки згода начальника цеха не є згодою позивача. До термінованої дати позивач заяву про згоду на переведення не надала та відбулась процедура звільнення. Свідок пояснила процедуру, як отримується згода на переведення: пишеться заява на переведення, видається наказ, отримується обхідний лист, та особа йде проходить медичне обстеження та інші відмітки збирає за новою посадою/професією. Жодної згоди від позивача на переведення не надходило. Одночасно на всі професії підприємство трудовий договір не може укласти з позивачем, лише на одну на яку надається згода. Вакансії кладовщика у ФОК не була вільна, весь перелік вільних вакансій позивачу надавався. Хто був у відпустці без збереження заробітної плати не вакантна посада. В заявах позивач писала про те, що не збирається розривати трудові відносини з АТ ПІВДГЗК, але це не є згодою на переведення.

Свідок була у складі комісії якою проводився порівняльний аналіз та продуктивності праці позивача та інших працівників, аналізувала та надавала на розгляд комісії документи що відносяться до відділу кадрів, підтверджувала наявну кваліфікацію, освіту, період роботи, досвід, пільги для першочергового залишення на роботі - соціальні. Було комплексне врахування, першочергове при всіх оцінках трудові якості та функції, компетенції, додатково освіта, стаж, стягнення, тобто комплексно. Рішення приймалось колегіально. До відділу кадрів пільгових документів на позивача не надавались.

Про папку «відділ кадрів» у позивача в комп`ютері не знає.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що в 2022 році по АТ ПІВДГЗК було скорочення, одна з посад на якій була ОСОБА_1 . Позивача було ознайомлено з наказом про скорочення посад, було вручено попередження про скорочення, було повідомлено вільні вакансії. Позивач зобов`язувалась до 12.06.2022р. надати згоду або відмовитись від переведення на вільну вакансію. 16.06.2022р. свідок ознайомлювала позивача з переліком вакансій, оскільки в той день виконувала обов`язки начальника відділу кадрів. Протягом двох місяців позивач заяву про переведення не надала. Свідок попереджала позивача, що 17.06.2022р. у день звільнення, ОСОБА_1 необхідно буде з`явитись до відділу кадрів за трудовою книжкою та наказом про звільнення, свідок вказувала, що позивач повинна була прийти до 11 години. 17.06.2022р. позивач добровільно до відділу кадрів не прийшла, та свідок з представником юридичного відділу пішли до позивача де було проведено процедуру звільнення. Наказ про звільнення, трудову книжку, було надано позивачу при звільненні. Вакансії позивачу пропонувались шляхом надання письмових пропозицій, листів, пропонувались всі наявні на підприємстві вакансії. Листи на електронну адресу свідок від позивача не отримувала. Позивача повідомляли, що їй необхідно з`явитись до каси для отриманні коштів при звільненні. Оскільки позивач згоду на переведення на не надала, - тому не призначалось навчання, не визначались дати навчання.

Суд, вислухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, що передбаченост.16 ЦК України.

Відповідно достатті 3 КЗпП Українизаконодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП Українивизначено, що законодавство про працю складається зКЗпП Українита інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

У відповідності до ч. 2ст. 233 КЗпП Україниу разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно зіст. 238 КЗпП Українипри розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи (стаття 235), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.

Законодавством України встановлено, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Відповідно до Виписки з ЄДР юридичних осіб, ФОП та громадських організацій, Витягу з Статуту АТ ПІВДГЗК, АТ ПІВДГЗК має Ідентифікаційний код 00191000, місцезнаходження: 50026, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, керівник Федін К.А. (а.с.254,255-262 т1 т1).

21.09.2010р. ОСОБА_1 прийнята бухгалтером бюро обліку соціальних підрозділів головної бухгалтерії управління, на підприємстві відповідача, 02.01.2019р. переведена бухгалтером бюро з обліку допоміжних підрозділів головної бухгалтерії управління; 21.04.2021р. переведена бухгалтером відділу з обліку собівартості головної бухгалтерії управління (а.с.9-10 т1, а.с.136-137т1).

Суду надано Копія Посадової інструкції від 20.04.2021р. №40-26-04 Бухгалтеру відділу з обліку собівартості головної бухгалтерії (а.с.80-81 т1), з посадовою інструкцією позивач ознайомлена 21.04.2021р.

19.04.2021р. за бухгалтером відділу з обліку собівартості ОСОБА_1 таб.№40839 обсяги робіт по структурному підрозділу ФОК згідно робочої інструкції з 21.04.2021р. (а.с.82 т1 розпорядження №7 від 19.04.2021р., а.с.83-94 т1), додаток до даного розпорядження - Робоча інструкція бухгалтера, закріпленого за структурним підрозділом ФОК. З Розпорядженням з додатком позивач ознайомлена 21.04.2021р.

Таким чином встановлено, що позивача було закріплено обсяги робіт по структурному підрозділу ФОК.

12.04.2021р. наказом №16н позивачу було оголошено догану (а.с.95-96 т1).

26.04.2021р. позивачу було встановлено неповний робочий день та неповний робочий тиждень (а.с.128,129,130 т1).

Відповідно до Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.08.2020р. по справі №213/775/20, звільнення позивача 17.01.2020р. з АТ ПІВДГЗК визнано незаконним та поновлено на роботі (а.с.110-115 т1).

Відповідно до Наказу АТ «ПІВДГЗК» від 12.04.2022р. №137п «Про внесення змін до штатного розпису підрозділів Управління АТ «ПІВДГЗК», у зв`язку з необхідністю зменшення витрат на адміністративно-управлінське обслуговування ФОК з 18.04.2022 скорочено та виключено зі штатного розпису управління АТ «ПІВДГЗК» 4 (чотири) штатні одиниці персоналу задіяному в адміністративно-управлінському обслуговуванні Фізкультурно-оздоровчого комплексу, а саме: Фахівець з управління персоналом відділу організації праці та заробітної плати; Провідний інженер з охорони праці та промислової безпеки відділу охорони праці; Бухгалтер відділу обліку собівартості головної бухгалтерії; Провідний економіст планово-економічного відділу (а.с.12 т1, 57т.1). 27.05.2022р. Рішенням Криворізької міської ради №1318, із змінами внесеними рішенням від 28.10.2022р. №1484, надано попередню згоду на безоплатне прийняття об`єкта соціальної інфраструктури з майном від АТ ПІВДГЗК до комунальної власності Криворізької міської територіальної громади (а.с.251,251а т1). Відповідно до листів від 31.08.2022р. Фонду державного майна України Регіональне відділення ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській області направленого до АТ ПІВДГЗК лист, згідно якому, відповідно відповіді АТ ПІВДГЗК до Регіонального відділення ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській області від 05.09.2022р., проводяться дії пов`язані із оформленням передачі об`єкта соціальної інфраструктури з майном від АТ ПІВДГЗК до комунальної власності Криворізької міської територіальної громади (а.с.252,253 т1)

Відповідно до п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 №9 розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник, або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до частини 1 статті 62 Господарського кодексу України підприємство самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим кодексом та іншими законами.

Згідно ч. 3 ст. 64 ГК України, підприємство самостійно визначає організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Питання зміни організаційної структури підприємства є правом відповідного суб`єкта господарювання при здійсненні ним господарської діяльності.

У Відповідача мали місце зміни в організації виробництва та праці, а саме скорочено та виключено зі штатного розпису управління АТ «ПІВДГЗК» 4 (чотири) штатні одиниці персоналу задіяному в адміністративно-управлінському обслуговуванні Фізкультурно-оздоровчого комплексу, в тому числи посаду, яку обіймала Позивач.

Відповідно до ч. 1,2 та 3ст. 49-2 КЗпП Українипро наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці; При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством; одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

14.04.2022р. позивача було попереджено про скорочення штатної чисельності працівників відділу обліку собівартості головної бухгалтерії управління АТ «ПІВДГЗК» (а.с.13т1, а.с. 58 т1). Позивач зобов`язувалась до 12.06.2022р. або надати згоду на переведення на вільну вакансію, або відмовитись від переведення. Таким чином відповідачем було дотримано встановлений ст. 49-2 КЗпП України строк попередження про наступне вивільнення.

Вказане також підтверджено показами допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Позивач зверталась до відповідача з заявами про надання всього переліку вакансій на підприємстві та забезпечення продовження трудових відносин з АТ ПІВДГЗК. Заяви датовані 16.05.2022р.,30.05.2022р., відмітки про отримання відповідачем заяв відсутні, в той же час стороною відповідача визнано та не заперечувалось отримання даних заяв (а.с.16 т1,17-18т1, 19-20 т1, 21-22 т1, 23-24 т1,25-27т1, 28-29,33 т1).

14.04.2022р. позивача було попереджено про скорочення штатної чисельності працівників відділу обліку собівартості головної бухгалтерії управління АТ «ПІВДГЗК» (а.с.13т1, а.с. 58 т1).

Позивачу було надано пропозиції переведення на іншу роботу: пропозицією переведення на іншу роботу від 19.05.2022 (а.с.63-64 т1), з переліком 37 посад, навпроти кожної позивач зазначила, що просить видати направлення.

Позивачу було надано пропозиції переведення на іншу роботу листом від 27.05.2022 №52-08/3100 (а.с.14т1, 65-67т1), вказують, що станом на 27.05.2022р. позивач не надала згоду на переведення на жодну з запропонованих вакансій, повторно пропонують у випадку згоди на переведення звернутись до відділу кадрів, та надають перелік актуальних вакансій. Наявна відмітка про отримання позивачем 30.05.2022р. В переліку вакансій позивачем навпроти вакансій зроблені відмітки про відмову від вакансії, деякі посади без відміток позивача, навпроти деяких вказано, що планує відвідати.

Позивачу було надано пропозиції переведення на іншу роботу пропозицією переведення на іншу роботу від 30.05.2022. В переліку вакансій позивачем навпроти вакансій зроблені відмітки про відмову від вакансії, деякі посади без відміток позивача, навпроти деяких вказано, що планує відвідати (а.с.68-69 т1).

Позивачу було надано пропозиції переведення на іншу роботу від 03.06.2022р., вказано, що власник або уповноважений орган пропонує працівнику відповідно до ст49-2 КЗпП України іншу роботу на тому самому підприємстві при відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю. Вказують, що за результатами співбесід позивача з деякими структурними підрозділами, встановлено, що позивач має можливість бути переведеною на вказані вакансії за умови відсутності медичних протипоказань та отримання відповідної кваліфікації, яку можна отримати безпосередньо на робочому місці за рахунок підприємства. Вказують, що станом на 03.06.2022р. позивач не надала згоду на переведення на жодну з запропонованих вакансій, повторно надали позивачу пропозиції вакансій станом на 03.06.2022р.. Позивач отримала перелік вакансій 07.06.2022р., та навпроти всіх вакансій проставила прочерки (а.с.70,71-72т1)

Позивачу було надано пропозиції переведення на іншу роботу від 07.06.2022, яку позивач отримала 07.06.2022р., та навпроти всіх вакансій позивач проставила прочерки (а.с.73-74т1)

Позивачу було надано пропозиції переведення на іншу роботу від 16.06.2022, отримано позивачем 16.06.2022р., та навпроти вакансій бухгалтера 1 категорії позивач вказала «співбесіда пройдена, відповідаю, потрібне навчання строк не вказано», навпроти посади Дозиметриста позивач вказала «направлення на медичну комісію не видавалося, відповідаю, співбесіда пройдена», навпроти інших вакансій проставлені прочерки (а.с.75-76т1)

Позивач отримувала Направлення на співбесіди з питань працевлаштування, та відвідувала співбесіди, що не заперечувалось стороною відповідача (а.с.15 т1).

Відповідачем до суду надано Виписку з Штатного розкладу АТ «ПІВДГЗК» станом на 12.04.2022р. та 17.06.2022р., вказано кількість штатних одиниць та посади (а.с.59-60, 61-62,133,134 т1). Відповідно до Довідки АТ ПІВДГЗК (а.с.135т1), у штатному розписі відділу обліку собівартості головної бухгалтерії управління АТ ПІВДГЗК, посада бухгалтер відсутня, оскільки вона з 18.04.2022р. скорочена та виключена зі штатного розпису Наказом від 12.04.2022р. №137п.

Відповідно до Довідки від 23.01.2023р. №9, - АТ ПІВДГЗК з 12.04.2022р. по 17.06.2022р. не приймалися працівники в штат підприємства в структурний підрозділ «Головна бухгалтерія» (а.с.250 т1).

При проведенні звільнення працівників в зв`язку зі скороченням штату на підставі п. 1 ч. 1ст. 40 КЗпП Україникерівниками підприємства повинні бути дотримані вимоги ст.42та ст.49-2 КЗпП України.

У постанові Верховного Суду України від 23 березня 2016 року по справі № 6-2748цс15 викладено правовий висновок про те, що під час звільнення працівника на підставі п. 1 ч. 1ст. 40 КЗпП Україниу зв`язку зі змінами в організації праці, у тому числі скорочення штату працівників, необхідно дотримуватись гарантій, передбаченихст. 49-2 КЗпП України.

В силу ч. 3ст. 49-2 КЗпП Україниодночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 25 травня 2016 року № 6-3048цс15, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належним чином виконав вимоги ч. 2 ст.40, ч. 3 ст.49-2 КЗпП Українищодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну посаду, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Таким чином суду доведено, що позивачу було запропоновано всі наявні вакансії, що підтверджується дослідженими письмовими доказами та показами допитаних свідків.

Щодо оглянутої інформації, що міститься на наданих позивачем дисках №1 та №2 (а.с.99 т2), які місять відеозаписи та електронні таблиці.

Відповідно до ст.ст.77, 78, 79 ЦПК України докази повинні бути належними, допустимими та достовірними.

Відповідно до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Файли на дисках не містять підписів посадових осіб, тобто неможливо встановити їх достовірність, відповідно вказані файли не відповідають необхідним ознакам доказів, а тому не є такими на підставі яких можливо встановити обставини справи.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.

Відповідно до ст.95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Згідно зі ст.100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що їй не відомо що за документи були у позивача на комп`ютері.

Суд не може вважати переглянуті в судовому засіданні файли, а саме електронні таблиці, на наданих позивачем дисках, належними та допустимими доказами з вказаних вище обставин. Переглянуті відеозаписи на яких позивач начебто знаходиться в робочому кабінеті та оглядає дані файли саме на робочому комп`ютері з мережевої папки - не доводять того, що це є копії дійсних документів.

Позивач вказує, що зверталась до відповідача з заявою про надання інформації про умови забезпечення продовження трудових правовідносин з підприємством АТ «ПІВДГЗК», в якій просила повідомити яке навчання їй потрібно пройти та чи забезпечить відповідач проведення такого навчання, строк навчання, за посадою Дозиметрист, Бухгалтер першої категорії, також просила надати інші вакансії на підприємстві. Заява датована 17.06.2022р. Відмітки про отримання відповідачем заяви відсутні, відповідач заперечував отримання АТ «ПІВДГЗК» даного листа. До заяви позивачем додано опис вкладення та поштове повідомлення про направлення поштою №5002605797033, в описі вказано «заява від 17.06.2022р. Направлення №268 від 30.05.2022р. оригінал Направлення №255 від 19.05.2022р. оригінал» (а.с.30-31,32 т1, а.с.95,96 т2). При перегляді судом копії накладної №5002605797033, та копії опису - неможливо встановити чи дійсно опис відноситься до даної накладної, на описі номеру накладної не зазначено, в той же час на а.с. 95 т.2 відправник та адресат вказана одна особа « ОСОБА_7 ». Відмітки про отримання відповідачем листа з заявою відсутні. При огляді в судовому засіданні оригіналу конверту №5002605797033, не встановлено відмітки відповідача про отримання/відмову в отриманні листа. На рекомендованому повідомленні про вручення наявний напис 2022 та відмітка біля графи закінчення терміну зберігання, відсутні будь-які написи що б містили прізвище заявленого позивачем свідка ОСОБА_8 . Незрозуміло про який підпис працівника канцелярії вказувала позивач, та яке відношення до даної події має свідок заявлена позивачем.

Позивач зазначала, що знайшла відкритий конверт з прикріпленим поштовим повідомленням про отримання відповідачем її заяви, але дане твердження також спростовано при огляді конверта та прикріпленого рекомендованого поштового повідомлення, на яких відмітки про отримання відповідачем її заяви відсутні.

При дослідженні заяви позивача від 17.06.2022р. встановлено, що текст заяви не містить вимоги позивача перевести її на конкретну посаду, а містить вказівку що вона бажає отримати інформацію про посади ОСОБА_9 та ОСОБА_10 1 категорії, про навчання, про медичну комісію, також просить надати всі вакантні посади (а.с.30-31 т.2). Суд звертає увагу, що позивач проходила співбесіди на ці вакансії 30.05.2022р., та їй було про все поінформовано, роз`яснювалось необхідність подання до відділу кадрів заяви про переведення на бажану вільну вакансію, вона мала час визначитись із бажаною вакансією. Фактично, заява від 17.06.2022р., про яку вказує позивач, не є згодою на переведення на конкретну посаду.

З показань допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 встановлено, що позивач згоду на переведення на вільну вакансію до АТ ПІВДГЗК не надавала.

В судовому засіданні не знайшло підтвердження твердження позивача, що відповідач відмовився прийняти її заяву про згоду на переведення. Свідок ОСОБА_6 пояснила суду, що не отримувала заяв від позивача про працевлаштування, переведення, ні на електронну пошту, ні особисто, - тобто дане твердження позивача також спростовується.

Таким чином, встановлено, що позивач, у встановлені законом строки не надала відповідачу згоду на переведення на вакантну посаду в АТ ПІВДГЗК.

Відповідно до ч. 1ст. 42 КЗпП Українипри скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

У постанові від 11 грудня 2019 року у справі №569/9913/18 Верховний Суд вказав, що процедура визначення кваліфікації та продуктивність праці працівників, а також процедура визначення осіб, які мають переважне право на залишення на роботі, законодавчо не визначена. Проте, враховуючи, що потреба у визначені (оцінці) наявності такого права виникає при вивільненні працівників, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, скороченні чисельності штату працівників, яке ініціюється роботодавцем, тому створити умови та провести таку оцінку повинен роботодавець.

Більш того, суд не наділений правами та не володіє достатньою інформацією для визначення продуктивності праці будь-якого працівника, оскільки це є прерогативою виключно роботодавця, який володіє повною інформацією про результативність праці, що характеризує ефективність її витрат у виробництві та сфері послуг.

Тобто, визначення працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці є компетенцією роботодавця.

Вищевказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі №367/3870/16-ц (провадження 61-38248св18).

АТ «ПІВДГЗК» здійснено порівняння продуктивності та кваліфікації не тільки серед співробітників, які займають однакові посади чи виконують однакову роботу з позивачем, а й серед співробітників, функціонал яких не є подібним до функціоналу позивача. Результати відповідного аналізу оформлені Протоколом комісії з проведення порівняльного аналізу продуктивності та кваліфікації працівниківвідділу собівартості(облікструктурних підрозділів)головної бухгалтеріїАТ «ПІВДГЗК» від10.04.2022(а.с.98-99 т1).

Згідно даного протоколу, за результатами порівняльного аналізу продуктивності праці і кваліфікації працівників АТ «ПІВДГЗК», що оцінювалися та займають різні посади: за сукупністю показників інші працівники мають перевагу перед позивачем, яка обіймала посаду бухгалтер відділу з обліку собівартості головної бухгалтерії управління.

Свідок ОСОБА_5 вказала, що була у складі комісії, що складала вказаний порівняльний аналіз, вказала що аналіз проводився комплексно, рішення приймалось колегіально.

Реалізація переважного права на залишення на роботі з урахуванням стажу та досвіду роботи працівника може мати місце у ситуації, коли скорочення штату стосується кількох аналогічних посад, а скороченню підлягає лише посада позивача. Відповідач не мав можливості порівняти кваліфікацію та продуктивність праці за аналогічними посадами оскільки аналогічних посад в АТ «ПІВДГЗК» не було. Позивач займала посаду «бухгалтер», інші працівники бухгалтерії мають присвоєні категорії та займають більш високі посади: «бухгалтер 1 категорії», «провідний бухгалтер», «начальник відділу», також позивач мала дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Згідно вказаного порівняльного аналізу Позивач була менш кваліфікованим працівником. Підстав для проведення перестановки (перегрупування) при скороченні позивача у АТ «ПІВДГЗК» не було.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем дотримано вимог закону щодо переважного права на залишення на роботі, та такого права у позивача встановлено не було.

Частиною 2 статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

У відповідності до п. 1 ч. 1ст. 40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (ч. 2ст. 40 КЗпП України).

15.06.2022р. відповідач листом повідомляв позивача про необхідність прийти 17.06.2022р. та отримати в центральній касі АТ «ПІВДГЗК» належні до виплати кошти при звільненні, позивач ознайомлена 16.06.2022р. (а.с.77 т1)

Відповідно до листа відповідача позивачу від 16.06.2022р. №52-08/3292, позивачу повідомлялось, що 17.06.2022р. буде припинено трудовий договір укладений між нею та відповідачем за ст. 40 п.1 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників. Повідомлено, що 17.06.2022р. позивачу необхідно протягом робочого дня з`явитись для ознайомлення та отримання копії наказу про звільнення і трудової книжки до відділу кадрів АТ «ПІВДГЗК». Наявна відмітка про ознайомлення позивача 17.06.2022р. (а.с.34 т1, а.с. 78 т.1).

Наказом №246-зв від 17.06.2022р. ОСОБА_1 , звільнено 17.06.2022р. з посади бухгалтера Відділу з обліку собівартості головної бухгалтерії управління у АТ Південний гірничо-збагачувальний комбінат» за п.1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників. Підставою звільнення вказано Наказ від 12.04.2022р. №137п «Про внесення змін до штатного розпису підрозділів Управління АТ «ПІВДГЗК». Попередження про скорочення штатної чисельності працівників відділу обліку собівартості головної бухгалтерії управління АТ «ПІВДГЗК» від 14.04.2022р.; пропозиція переведення на іншу роботу від 19.05.2022; лист та пропозиція переведення на іншу роботу від 27.05.2022 №52-08/3100; пропозиція переведення на іншу роботу від 30.05.2022р.; лист та пропозиція переведення на іншу роботу від 03.06.2022р №52-08/3144; пропозиція переведення на іншу роботу від 07.06.2022р., 16.06.2022р. (а.с.11 копія надана позивачем, без підпису про ознайомлення, а.с. 79 т.1 копія надана стороною відповідача з відміткою про отримання та ознайомлення позивачем 17.06.2022р.).

Щодо неповідомлення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Підстави для повідомлення виборного органу профспілкової організації про розірвання трудового договору передбачені статтею 43 КЗпП України, відповідно до пункту 1 статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2- 5,7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

В свою чергу статтею 43 і КЗпП України передбачено, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадку звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації.

На АТ «ПІВДГЗК» діє лише одна первинна профспілкова організація - «ПЕРВИННА ПРОФСПІЛКОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІВНИКІВ ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» (код ЄДРПОУ 42726165).

Позивач на профспілковому обліку в даній організації не перебуває, а знаходиться на профспілковому обліку в Міській організації Незалежної профспілки гірників України м. Кривого Рогу (а.с.34 т.1 копія довідки від 02.09.2019р.). Довідка не містить строку протягом якого вона дійсна. В довідці вказано про ПАТ Південний гірничозбагачувальний комбінат», в той час як відповідачем є Акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат».

Суду наданокопію СтатутуНезалежної профспілкигірників України(а.с.100-109т1),згідно якогоповноваження іобов`язки юридичноїособи профспілказдійснює черезвиборний орган Радуголів,яку очолюєголова НПГУ,а організаціяНПГУ черезсвої виборніоргани Ради голів(профспілковікомітети.Керівним виборниморганом ППОв періодміж конференціями(зборами)є профспілковийкомітет (Радаголів). Відсутні буд-які посилання на профспілкового представника та надання йому повноважень на представництво інтересів членів профспілки.

Протоколів зборів вказаних органів щодо обрання позивача профспілковим представником, членом виборного органу, та документи, щодо легалізації на підприємстві відповідача суду не надано.

Щодо наданої позивачем копії Ухвали Дніпровського апеляційного адміністративного суду (а.с.91-94 т1) даний документ не завірений належним чином, не містить відомостей про джерело звідки роздрукована копія. Суд не може визнати даний доказ допустимим.

Міська організація Незалежної профспілки гірників України м. Кривого Рогу, як профспілка підприємства, установи, організації, яка діє на підставі власного статуту, у порядку, визначеному статтею 16 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» легалізована АТ «ПІВДГЗК» не була, про що також вказано відповідачем у запереченні на відповідь на відзив, із посиланням на справу №213/775/20; https://reyestr.court.gov.ua/Review/90856573, де дані обставини вже досліджувались судом.

Крім того зобов`язання роботодавця отримати згоду профспілкової організації на звільнення працівника виключене відповідно до ч. 2 ст. 5 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Таким чином АТ «ПІВДГЗК» правомірно звільнило позивача без повідомлення виборного органу первинної профспілкової організації.

Таким чином, процедура звільнення позивача на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України відповідає вимогам законодавства.

З огляду на викладене вище та оцінивши зібрані у справі докази на предмет їх належності та допустимості, суд приходить до висновку, що звільнення позивачки з посади бухгалтера відділуз облікусобівартості головноїбухгалтерії управління на підставі п. 1ст. 40 КЗпП Україниу зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників, на підставі наказу від 12.04.2022 № 137п «Про внесення змін до штатного розпису підрозділів Управління АТ «ПІВДГЗК», відбулося відповідно до вимог чинного трудового законодавства, у зв`язку з чим відсутні законні підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу АТ «ПІВДГЗК» № 246-зв, поновлення позивача на посаді бухгалтером відділу з обліку собівартості головної бухгалтерії управління.

Враховуючи, що звільнення позивача відбулося без порушенням вимог трудового законодавства, відсутні підстави і для задоволення позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка є похідною від позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Судові витрати у справі слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 40,116, 139, 140, 234 КЗпП України, ст.ст. 10,12, 13, 19, 76, 80, 81, 83, 89, 141, 263-265, 268, 273, 274, 277, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», третя особа Міська організація Незалежної профспілки гірників України м. Кривого Рогу, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі на посаді бухгалтера відділу з обліку собівартості головної бухгалтерії управління, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - відмовити повністю.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_1 , прож.: АДРЕСА_1 ; паспорт НОМЕР_1 .

Відповідач Акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», місцезнаходження 50026, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг; код ЄДРПОУ 00191000. Представник відповідача Лосєв Дмитро Володимирович, адреса місця роботи 50026, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг; паспорт НОМЕР_2 .

Третя особа Міська організація Незалежної профспілки гірників України м. Кривого Рогу, адреса: 50014, Дніпропетровська область м. Кривий Ріг, вул. Фадєєва, буд.5; код ЄДРПОУ 36877271. Представник третьої особи Гливук Марина Іванівна, адреса здійснення діяльності: м. Кривий Ріг, пр. Миру, 28.

Дата складання повного тексту рішення 25.05.2023р.

Суддя В.В.Мазуренко