Постанова

від 25.10.2007 по справі 13/1439

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський,

3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "25" жовтня 2007 р.                                                          

Справа № 13/1439

Житомирський

апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Вечірка І.О

суддів:                                                                       

Зарудяної Л.О.

Ляхевич А.А.

при

секретарі                                                            Артемчук

О.Я. ,

за

участю представників сторін:

від

позивача:     Бойчук І.Д., довіреність

№517/1 від 20.12.2006р.

від

відповідачів:

-

СПД ОСОБА_2: не з'явився,

-

КП "Пересувна механізована колона №32": не з'явився,

розглянувши

апеляційну скаргу Колективного підприємства "Пересувна механізована колона

№32" в особі ліквідатора арбітражного керуючого ОСОБА_1 (м.Хмельницький)

на

рішення Господарського суду Хмельницької 

області

від

"04" липня 2007 р.  у справі №

13/1439 (суддя Матущак О.І.)

за  позовом Закритого акціонерного товариства

"Хмельницьклегпром" (м.Хмельницький) 

до

Колективного підприємства "Пересувна механізована колона №32" в особі

ліквідатора - арбітражного керуючого ОСОБА_1 (м.Хмельницький), 

Суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_2 (м.Волочиськ)

про

визнання договору купівлі-продажу недійсним, зобов'язання відповідачів

повернути майно та стягнення 25000 грн.00 коп. моральної шкоди   

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 04.07.2007р.

у справі №13/1439 позов Закритого акціонерного товариства

"Хмельницьклегпром" (м.Хмельницький) до Колективного підприємства

"Пересувна механізована колона №32" 

в особі ліквідатора - арбітражного керуючого ОСОБА_1 (м.Хмельницький) та

Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (м.Волочиськ) про визнання

недійсним договору купівлі-продажі залізобетонних плит від 30.01.2007р.,

зобов'язання відповідачів повернути залізобетонні плити та встановлення їх за

власний рахунок на попереднє місце, позбавлення відповідача ліцензії на право

зайняття діяльністю арбітражного керуючого, відсторонення його від обов'язків

ліквідатора боржника - КП "Пересувна механізована колона №32" та

стягнення моральної шкоди у сумі 25000 грн. 00 коп. задоволено частково:

- визнано недійсним договір купівлі-продажу від 30.01.2007р.,

укладений між колективним підприємством "Пересувна механізована колона

№32" (м. Волочиськ) та підприємцем - фізичною особою ОСОБА_2 (м.

Волочиськ);

- зобов'язано Колективне підприємство "Пересувна механізована

колона №32" (м. Волочиськ) в особі ліквідатора - арбітражного керуючого

ОСОБА_1 відновити порушене право позивача у спосіб повернення демонтованих

залізобетонних плит суміжного паркану між позивачем та першим відповідачем та відновлення

попереднього стану, який існував до їх демонтажу;

- стягнуто з Колективного підприємства "Пересувна

механізована колона №32" (м. Волочиськ) на користь позивача 85 грн. 00

коп. витрат по оплаті державного мита пропорційно суми обґрунтовано заявлених

позовних вимог та 118 грн. 00 коп. витрат по оплаті послуг на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині позовних вимог щодо позбавлення першого відповідача

ліцензії на зайняття господарською діяльністю арбітражного керуючого (розпорядника

майна, ліквідатора, керуючого санацією) та звільнення його від обов'язків

ліквідатора у іншій справі господарського суду Хмельницької області, про

банкрутство боржника - колективного підприємства "Пересувна механізована

колона №32" (м. Волочиськ), провадження у справі припинено.

В частині стягнення моральної шкоди у сумі 25000 грн. 00 коп. в

задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, перший відповідач Колективне

підприємство "Пересувна механізована колона №32"  в особі ліквідатора - арбітражного керуючого

ОСОБА_1 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в

якій просить скасувати рішення господарського суду від 04.07.2007р. та прийняти

нове рішення, яким в позові відмовити. При цьому, відповідач посилається на

неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення

норм матеріального і процесуального права, а саме:

- судом не з'ясовано, на підставі яких документів плити КП

"ПМК №32" були оприбутковані ВАТ "Волочиська швейна фабрика",

а згодом нібито продані ЗАТ "Хмельницьклегпром". В рішенні від

04.07.2007р. судом зазначено, що придбані позивачем у 2001р. плити не

ідентифіковані, тобто позивачем не були виконані вимоги ухвали суду від

02.03.2007р., в якій суд зобов'язував позивача подати в судове засідання докази

їх належності позивачу та їх ідентифікацію (розмір, тип, вид, маркування і

т.д.), а також кількість;

- судом не взяті до уваги письмові свідчення колишніх працівників

КП "ПМК №32", про те, що КП було засновано значно раніше ВАТ

"Волочиська швейна фабрика" і КП, на той час, вже було огороджено

плитами та лист КП Волочиське РБТІ від 06.03.2007р. №64 з додатками (ескізом

території КП "ПМК №32" з огорожею з чотирьох сторін та абрис

території Волочиської швейної фабрики). Даним листом БТІ повідомило, що при

проведенні основної інвентаризації комплексу Волочиської швейної фабрики по

вул. Незалежності, 2 в м. Волочиську в 2001р. працівниками БТІ, в присутності

власника, було заміряно комплекс будівель і споруд, в тому числі огорожу із

залізобетонних плит з трьох сторін - сходу, півдня і півночі, що складає 226

погонних метрів. Отже, західна сторона (оспорювані плити) до інвентаризації

комплексу не увійшла, а огорожа, що розмежовує території КП "ПМК №32"

та Волочиської швейної фабрики, за словами власника, належить КП "ПМК

№32";

- господарським судом залишено без уваги лист №14-1079/07 від

24.04.2007р. Волочиського районного відділу земельних ресурсів, в якому

вказано, що земля, на якій знаходиться спірний паркан, належить відповідачу.

Представник позивача в судовому засіданні не зміг пояснити, яким чином плити,

які позивач вважає своїми, за відсутності акту прийому-передачі їх на

відповідальне зберігання відповідачу, могли потрапити на землю, яка належить КП

"ПМК №32";

- безпідставно незадоволено судом клопотання відповідача від

20.06.2007р. про проведення судової експертизи спірних плит, через що суд

прийняв помилкове рішення, яким визнав недійсним увесь договір купівлі-продажу

від 30.01.2007р., хоча спір стосувався лише частини плит залізобетонних,

придбаних підприємцем ОСОБА_2, що знаходяться між підприємствами. Визнання

недійсним усього договору порушило право власності відповідачів на їх майно;

- господарський суд розглянув спір за відсутності ліквідатора,

хоча арбітражним керуючим було направлено на адресу суду клопотання від

02.07.2007р. з проханням відкласти розгляд даної справи у зв'язку з його участю

у розгляді кримінальної справи в іншому судовому засіданні. Судом винесено

рішення по даній справі за відсутності ліквідатора КП "ПМК №32", не

повідомленого належним чином про місце і дату засідання суду;

Арбітражний керуючий - ліквідатор КП "ПМК №32" ОСОБА_1 в

засідання апеляційного  господарського

суду не прибув. Від ліквідатора, 18.10.2007р. та 23.10.2007р. надійшли

клопотання про відкладення розгляду 

апеляційної скарги з посиланням на те, що він перебуває на стаціонарному

лікуванні у Хмельницькій обласній лікарні.

Заявлене арбітражним керуючим - ліквідатором КП "ПМК

№32" клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги відхиляється

колегією суддів апеляційного господарського суду, оскільки ліквідатором не

подано доказів в обґрунтування обставин, викладених в даному клопотанні.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в

судовому засіданні просили рішення господарського суду від 04.07.2007р.

залишити без змін, а апеляційну скаргу КП "ПМК №32"  - без задоволення. У відзиві позивач вказує

на те, що при купівлі на аукціоні, відповідно до акту прийому-передачі будівель,

приміщень, споруд, обладнання та транспортних засобів (п.13 акту

прийому-передачі основних засобів), було придбано огорожу із з/б плит - тобто

всю огорожу, а не її частину. Безпідставним, на думку скаржника, є пояснення

колишніх працівників КП "ПМК №32" про належність плит саме даному підприємству.

В матеріалах справи наявні письмові пояснення - про загородження саме фабрики

спірними плитами - працівника Волочиської швейної фабрики, який відповідно до

записів в трудовій книжці, працював там з 1967 року. Крім того, безпідставним,

на думку позивача, є посилання скаржника на лист КП Волочиське БТІ щодо

включення  плит до складу КП "ПМК

№32", при проведенні інвентаризації. 

Ухвалою суду від 27.04.2007р. зобов'язано  БТІ надіслати суду належним чином завірені

витяги із інвентаризаційних справ - у яких будь-яким чином зазначається про

наявність та можливу належність спірної залізобетонної загорожі. На виконання

зазначеної ухвали, надіслано докази належності загорожі території саме фабриці,

а у майні скаржника - відсутнє таке майно, як загорожа території. Таким чином,

з надісланих витягів із інвентаризаційних справ судом вірно зроблено висновок

про власника плит. Відносно клопотання відповідача про призначення експертизи,

то позивач вказує, що воно правомірно відхилено судом, оскільки питання, які

ставив відповідач - по ідентифікацію та визначення кількості плит - не входили

до предмета доказування. На думку позивача, судом вірно визнано недійсним увесь

договір купівлі-продажу плит від 30.01.2007р., оскільки відповідно до вказаного

договору було продано 101 плиту (огорожа фабрики має 113 плит) без чіткої

характеристики предмета договору. Необґрунтованим, також, позивач вважає

твердження відповідача про його неналежне повідомлення про час та місце

розгляду справи.

Вислухавши представника позивача, дослідивши доводи апеляційної

скарги та матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не

підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

27.02.2007р. до Господарського суду Хмельницької області надійшла

позовна заява Закритого акціонерного товариства "Хмельницьклегпром"

до відповідачів - ліквідатора КП "ПМК №32" ОСОБА_1 та Суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_2 (а.с. 2-4). В позовній заяві позивач просив

визнати недійсним договір купівлі-продажу залізобетонних плит від 30.01.2007

р., укладений між відповідачами, зобов'язати 

відповідачів  повернути

залізобетонні плити та встановити їх за власний рахунок на попереднє місце,

позбавити відповідача ліцензії на право зайняття діяльністю арбітражного

керуючого, відсторонити його від обов'язків ліквідатора боржника - КП

“Пересувна механізована колона № 32” та стягнути моральну шкоду у сумі 25000

грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 

постановою Господарського суду Хмельницької області від

07.02.2006р.  у справі № 13/223-Б визнано

боржника -Колективне підприємство “Пересувна механізована колона №32”,

м.Волочиськ банкрутом, відкрито його ліквідаційну процедуру та призначено

ліквідатором  банкрута -арбітражного

керуючого ОСОБА_1 (а.с. 67).

30.01.2007р. між Колективним підприємством "Пересувна

механізована колона №32 в особі ліквідатора ОСОБА_1 (продавець) та Суб'єктом

підприємницької діяльності ОСОБА_2 (покупець) був укладений договір купівлі

-  продажу (а.с. 66). Укладаючи

зазначений договір, ліквідатор КП №ПМК №32" ОСОБА_1 діяв на підставі

постанови  Господарського суду

Хмельницької області від 

07.02.2006р.  у справі № 13/223-Б.

У відповідності з п.1.1. договору купівлі-продажу від 30.01.2007р.

продавець зобов'язався передати належне йому майно, а саме плити загорожі, що

знаходяться за адресою: м.Волочиськ, вул. Незалежності, 4 “А”, у кількості 101

шт. у власність покупця, а покупець зобов'язався,  згідно п. 3.1 цього ж договору, сплатити

93,00грн. за одну плиту. Загальна вартість плит складає  9393,00 грн. (п. 3.3. договору).

Підприємець ОСОБА_2 перерахувала на розрахунковий рахунок КП

"ПМК №32" грошові кошти в розмірі 9393,00грн. за плити загорожі, про

що свідчить платіжне дорученняНОМЕР_1 від 31.10.2007р. (а.с. 65).

Позивач в позовній заяві посилається на те, що ліквідатор КП

"ПМК №32" без перевірки правовстановлюючих документів, включив в

ліквідаційну масу КП "ПМК №32" залізобетонні плити огорожі, які є

власністю позивача, відповідно до договору купівлі-продажу будівель, споруд,

приміщень, обладнання та транспортних засобів ВАТ "Волочиська швейна

фабрика", яке підлягає продажу на аукціоні, укладеного між позивачем та

ліквідатором ВАТ "Волочиська швейна фабрика" 03.07.2001р., акту

прийому-передачі, інвентаризаційних описів та незаконно продав їх

співвідповідачу. Позивач вказує, що 21.02.2007р. відповідач та співвідповідач

викрали п'ять залізобетонних плит із загорожі Волочиської швейної фабрики, що є

структурним підрозділом ЗАТ "Хмельницьклегпром" та знаходиться за

адресою: Хмельницька область, м.Волочиськ, вул. Незалежності 2“а”.

03.07.2001р. між ліквідатором ВАТ "Волочиська швейна

фабрика" ОСОБА_3 (продавець) та ЗАТ "Хмельницьклегпром"

(покупець) був укладений договір купівлі-продажу будівель, споруд, приміщень,

обладнання та транспортних засобів ВАТ “Волочиська швейна фабрика” (а.с. 17). Даний

договір було посвідчено приватним нотаріусом Волочиського нотаріального округу

ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за НОМЕР_2. Згідно п.1.1 договору

купівлі-продажу від 03.07.2001р., продавець зобов'язався передати у власність

покупцю будівлі, споруди, обладнання та транспортні засоби ВАТ "Волочиська

швейна фабрика", які знаходяться за адресою: Хмельницька область,

м.Волочиськ, вул.Незалежності, 2"А", загальною площею 7333кв.м., а

покупець зобов'язався прийняти у власність зазначене майно і сплатити за нього

кошти. До переліку активів, які підлягали передачі у власність покупця,

віднесено, також, і загорожу із залізобетонних плит.

Згідно з актом прийому-передачі будівель, приміщень, споруд,

обладнання та транспортних засобів, що знаходяться на балансі ВАТ

"Волочиська швейна фабрика", за адресою: Хмельницька область,

м.Волочиськ, вул. Незалежності, 2"А" від 03.07.2001р., ліквідатор ВАТ

"Волочиська швейна фабрика" передав, а ЗАТ

"Хмельницьклегпром" прийняв куплене шляхом продажу на аукціоні -

будівлі, споруди, приміщення, обладнання та транспортні засоби, у тому числі

навіси та огорожу із залізобетонних плит (а.с. 18).

Факт знаходження на балансі ВАТ "Хмельницьклегпром", у

тому числі, огорожі із  залізобетонних

плит в кількості 113 штук підтверджується актом інвентаризації активів від

10.12.2006р. (а.с. 27-28).

В договорі купівлі-продажу від 03.07.2001р., акті прийому-передачі

від 03.07.2001р. та акті інвентаризації від 10.12.2006р.  залізобетонну огорожу ніяким чином не

ідентифіковано (не вказано найменування, розмір залізобетонних плит).

Із наданого позивачем витягу із генерального плану огорожі

колишнього ВАТ "Волочиська швейна фабрика", складеного Львівським

проектно-конструкторським інститутом легкої промисловості та затвердженого

технічним наглядом замовника 14.12.1967р., вбачається, що така загорожа після

завершення будівництва по усьому периметру за виключенням фасадної  сторони головного корпусу,  повинна була складатися із 47 ланок РЗ-1 та 4

ланок УЗ-1, тобто із загалом 51 рядових ланок, кожна із яких складається із

2-ох  залізобетонних плит ПСЖ-1 (а.с.

75).

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 27.04.2007р.

розгляд справи відкладено та зобов'язано КП "Волочиське районне бюро

технічної інвентаризації" подати суду належним чином завірені витяги із

інвентаризаційних справ ВАТ "Волочиська швейна фабрика" (яке існувало

до 28.01.2003р.) та КП "ПМК №32" в яких будь-яким чином значиться про

наявність та можливу належність залізобетонної загорожі, яка слугувала межею

між вказаними підприємствами (а.с. 82-83).

Комунальне підприємство Волочиське районне бюро технічної

інвентаризації 31.05.2007р., на виконання вимог ухвали господарського суду від

27.04.2007р., надіслало суду копії абрисів земельних ділянок, копії

правовстановлювальних документів з актом передачі майна та переліком майна на

комплекси будівель, що знаходяться по вул. Незалежності, 4"А" в

м.Волочиську (КП "ПМК №32") та по вул. Незалежності, 2"А" в

м.Волочиську (ЗАТ "Хмельницьклегпром").

З наказу Регіонального відділення Фонду державного майна  України по Хмельницькій області № 445  від 28.07.1998 р. “Про перетворення

Волочиської швейної фабрики у відкрите акціонерне товариство” вбачається, що на

виконання вимог Закону України "Про приватизацію державного майна"

від 10.02.1997р. №89-97 ВР та відповідно до порядку перетворення у процесі

приватизації державних, орендних підприємств і підприємств із змішаною формою

власності у відкриті акціонерні товариства, затвердженого постановою Кабінету

Міністрів України від 11.09.1996р. №1099, Волочиську швейну фабрику перетворено

у Відкрите акціонерне товариство "Волочиська швейна фабрика" (а.с.

92). Пунктом 2 наказу №445 передбачено формування статутного фонду ВАТ за

рахунок майна, визначеного планом приватизації Волочиської швейної фабрики, в

тому числі об'єктів нерухомості, зазначених у додатку, який є невід'ємною

частиною даного наказу.

Додатком до наказу №445 від 28.07.1998р. є Перелік нерухомого

майна, що передається у власність відкритому акціонерному товариству, яким

визначено перелік об'єктів, які Регіональне відділення ФДМУ по Хмельницькій

області передало ВАТ "Волочиська швейна фабрика". Серед таких

об'єктів передачі підлягала, також, 

огорожа території, яка знаходиться за адресою: м.Волочиськ, вул.

Незалежності, 2"А". Вартість, з якою даний об'єкт включено до статутного

фонду товариства становила 882,00грн. (а.с. 54).

КП Волочиське РБТІ представлено договір купівлі-продажі державного

майна  від 15.07.1994р., згідно якого

комітетом економіки Хмельницької обласної адміністрації, як розпорядником  державного майна продано, а організацією

орендарів Волочиського ПМК №32 придбано цілісний майновий комплекс Волочиського

ПМК №32 (а.с. 96-99). При цьому, акт передачі майна державного

підприємства  від 30.09.1994 р., яке

придбане по договору купівлі-продажу від 15.07.1994р., не містить такого

об'єкта, як огорожа (а.с. 100-103).

Частиною 1 ст. 319 Цивільного кодексу України передбачено, що

власник  володіє,  користується,   розпоряджається   своїм майном на власний розсуд.

Нормою ч. 1 ст. 656 ЦК України визначено, що предметом договору

купівлі-продажу може бути товар, який є у 

продавця  на  момент 

укладення  договору  або 

буде  створений (придбаний,

набутий) продавцем у майбутньому.

Правочином, у відповідності з ч. 1 ст. 202 ЦК України є дія особи,

спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст

правочину  не може суперечити цьому

Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам

суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

Як вбачається з пункту 1.1 договору купівлі-продажу від 30.01.2007р.

КП "ПМК №32" зобов'язалось передати покупцю майно, а саме плити

загорожі, що знаходяться за адресою: м.Волочиськ, вул. Незалежності 4

"А". Проте, плити загорожі за зазначеною адресою є власністю іншого

підприємства, а саме ВАТ "Хмельницьклегпром". Доказів реалізації

покупцю інших плит загорожі, ніж ті, що належать позивачу, відповідач до суду

не надав. Крім цього, частина, належних позивачу,  плит огорожі була демонтована відповідачем.

З огляду на викладене, договір купівлі-продажу майна від 30.01.2007р.,

укладений між КП "ПМК №32" в особі ліквідатора ОСОБА_1 та підприємцем

ОСОБА_2, вчинений сторонами щодо майна, яке не є власністю КП "Пересувна

механізована колона №32".

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його

недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом

недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є

недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які

встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього

Кодексу.

За таких обставин, договір купівлі-продажу майна від 30.01.2007р.,

укладений між КП "ПМК №32" в особі ліквідатора ОСОБА_1 та підприємцем

ОСОБА_2 має бути визнано недійсним з урахуванням того, факту, що його зміст суперечить

вимогам чинного законодавства.

Нормою ч.1 ст. 216 ЦК України передбачено, що  недійсний 

правочин  не створює юридичних

наслідків,  крім тих, що пов'язані з його

недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути

другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в

разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у

користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість

того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд правомірно

визнав недійсним договір купівлі-продажу від 30.01.2007р., укладений між КП

"Пересувна механізована колона №32" та підприємцем ОСОБА_2 та

обґрунтовано зобов'язав Колективне підприємство "Пересувна механізована

колона №32" (м. Волочиськ) в особі ліквідатора - арбітражного керуючого

ОСОБА_1 відновити порушене право позивача у спосіб повернення демонтованих

залізобетонних плит суміжного паркану між позивачем та першим відповідачем та

відновлення попереднього стану, який існував до їх демонтажу.

Позивач в позовній заяві просив, також, позбавити ОСОБА_1 ліцензії

на право зайняття  діяльністю

арбітражного керуючого та відсторонити його від виконання обов'язків ліквідатора

КП "ПМК №32".

Частиною 2 ст. 2 Закону України "Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що

державний орган з питань банкрутства, у тому числі, здійснює ліцензування  діяльності 

фізичних  осіб - суб'єктів

підприємницької   діяльності,   які  

здійснюють   діяльність   як арбітражні   керуючі  

(розпорядники   майна,   керуючі 

санацією, ліквідатори).

Закон України "Про ліцензування певних видів господарської

діяльності" визначає види господарської діяльності, що підлягають   ліцензуванню,  порядок 

їх  ліцензування, встановлює

державний  контроль у сфері

ліцензування,  відповідальність

суб'єктів  господарювання  та 

органів  ліцензування  за порушення законодавства у сфері

ліцензування.

Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики

та підприємництва Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції

України №22/35 від 13.02.2002р. затверджено Порядок контролю за додержанням

ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих

(розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів).  У відповідності з п. 1.1 зазначеного Порядку,

контроль за додержанням арбітражними керуючими (розпорядниками майна,  керуючими санацією, ліквідаторами)

ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих

(розпорядників  майна,  керуючих санацією,  ліквідаторів) здійснюють Державний

департамент  з  питань 

банкрутства  (його

територіальні  органи  з питань банкрутства), як орган ліцензування

та  Державний  комітет 

України  з питань регуляторної

політики та підприємництва (і його представництва), як спеціально уповноважений

орган  з питань  ліцензування 

(органи  контролю)  у 

межах своїх повноважень 

шляхом  проведення планових і

позапланових перевірок.

У відповідності до ст. 6 Закону України “Про ліцензування певних

видів господарської діяльності” орган ліцензування, у тому числі,  анулює ліцензії на певний вид господарської

діяльності.

З аналізу наведених норм вбачається, що питання, пов'язані з

анулюванням ліцензії на певний вид господарської діяльності віднесено до

компетенції іншого органу державної виконавчої влади, а не господарського суду.

Крім того, частиною 4 ст. 24 Закону України "Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що у

ліквідаційній процедурі господарський суд, у тому числі, розглядає скарги на

дії учасників ліквідаційної процедури.

Таким чином, скарги на дії чи бездіяльність арбітражного керуючого

- ліквідатора та клопотання щодо припинення його повноважень мають розглядатися

виключно в межах справи про банкрутство.

З урахуванням викладених обставин, місцевий господарський суд

правомірно припинив провадження у даній справі в цій частині позовних вимог,

оскільки такий спір не підлягає розгляду господарськими судами України в межах

позовного провадження.  

В позовній заяві позивач, крім іншого, просив стягнути з

відповідача моральну шкоду в розмірі 25000,00грн.

Порушуючи провадження у даній справі, господарський суд своєю

ухвалою від 02.03.2007р., крім іншого, зобов'язав позивача конкретизувати

вимоги про стягнення моральної шкоди, а також подати належні докази, що

підтверджують факти розповсюдження неправдивої чи іншої  інформації, на які позивач робить посилання у

позовній заяві і які стали підставою подання вимоги про стягнення моральної

шкоди.

23.03.2007р. позивачем подано заяву №97 від 23.03.2007р. в якій

позивач фактично уточнив свої вимоги та просив стягнути моральну шкоду у сумі

25000 грн. саме з ліквідатора-арбітражного керуючого ОСОБА_1 (а.с. 13-15).

Рішенням господарського суду від 04.07.2007р. в позові в частині

стягнення моральної шкоди у сумі 25000 грн. 00 коп. відмовлено.

Розглядаючи питання про обґрунтованість рішення господарського

суду в частині відмови у стягненні моральної шкоди, колегія суддів апеляційного

господарського суду враховує таке.

Частиною 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України передбачено, що

моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями,

діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності

вини.

В заяві №97 від 23.03.2007р. позивач посилається на те, що  моральну шкоду йому було нанесено незаконними

діями ліквідатора КП "ПМК №32" ОСОБА_1 шляхом розповсюдження невірної

інформації, яка знизила престиж позивача.

Ухвалою господарського суду від 23.03.2007р. зобов'язано позивача

подати належні докази конкретизації позовних вимог в частині стягнення

моральної шкоди. 

Статтею 23 (ч.1) ЦК України передбачено, що особа має право на

відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Проте, позивач не довів існування самого факту спричинення

(настання) моральної шкоди

За таких обставин, місцевий господарський суд правомірно відмовив

у задоволенні вимог ЗАТ "Хмельницьклегпром" в частині стягнення

моральної шкоди в сумі 25000,00грн.

Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на

те, що суд першої інстанції правомірно відхилив клопотання позивача про

призначення судової експертизи, з огляду на те, що згідно з інформаційним

листом ВГСУ від 27.11.2006р. "Про деякі питання призначення судових

експертиз", судова експертиза повинна призначатись лише у разі дійсної

потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета

доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші

засоби доказування.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга Колективного підприємства

"Пересувна механізована колона №32" не підлягає задоволенню, а ухвала

Господарського суду Хмельницької області від 04.07.2007р. має бути залишена без

змін.

 Керуючись ст.ст.  101,103,105 Господарського процесуального

кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 04 липня

2007 року у справі №13/1439 залишити без змін, а апеляційну скаргу Колективного

підприємства "Пересувна механізована колона №32"  в особі ліквідатора - арбітражного керуючого

ОСОБА_1 - без задоволення.

2. Справу №13/1439 повернути до Господарського суду

Хмельницької  області. 

Головуючий

суддя                                                                 Вечірко

І.О

судді:

Зарудяна Л.О. 

Ляхевич А.А. 

 Віддрук. 5 прим.

1

- до справи,

2

- позивачу,

3,4

- відповідачам, 5 - в наряд