Постанова

від 16.05.2023 по справі 761/12491/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2023 року місто Київ

справа № 761/12491/20

апеляційне провадження № 22-ц/824/1545/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Головачова Я.В.,

суддів: Нежури В.А., Соколової В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Осінчук Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Шевченківського районного суду міста Києва у складі судді Юзькової О.Л. від 10 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю "АША ФОРМУЛЕЙШНС" про стягнення боргу за договором позики; зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: товариство з обмеженою відповідальністю "АША ФОРМУЛЕЙШНС", про визнання договору позики та розписки удаваними,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2020 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ТОВ "АША ФОРМУЛЕЙШНС" про стягнення боргу за договором позики.

Позов мотивовано тим, що 1 грудня 2018 року, 10 січня 2019 року та 16 березня 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 були укладені договори позики, відповідно до умов яких останній отримав у борг в сукупності 489 585 грн. 55 коп., 766 527 доларів США та зобов`язався повернути їх у строки, встановлені кожним договором.

Крім того, у забезпечення виконання умов договору позики від 16 березня 2019 року між ОСОБА_3 та ТОВ "АША ФОРМУЛЕЙШНС" укладено договір застави майна від 16 березня 2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Макухою О.О. Предметом застави є товар, вартість якого становить

36 641 534 грн. 59 коп. і який має знаходитися за адресою: АДРЕСА_1 . У порушення умов договору ТОВ "АША ФОРМУЛЕЙШНС" змінило місце зберігання, а тому на підставі пункту 5.1 договору застави має сплатити штраф в розмірі 18 320 767 грн. 29 коп.

Посилаючись на те, що відповідачі відмовляються добровільно виконати зобов`язання, ОСОБА_3 просив стягнути з ОСОБА_1 борг за договором позики від 1 грудня 2018 року в розмірі 506 599 грн. 17 коп., з яких основна сума боргу - 489 585 грн. 55 коп., три проценти річних - 13 145 грн. 90 коп., інфляційні збитки - 3 867 грн. 72 коп.; борг за договором позики від 10 січня 2019 року в розмірі 73 044,03 доларів США, з яких основна сума боргу - 66 527 доларів США, проценти за користування позикою - 4 752, 58 доларів США; три проценти річних - 1 764,45 доларів США; борг за договором позики від 16 березня 2019 року в розмірі 700 000 доларів США; стягнути з ТОВ "АША ФОРМУЛЕЙШНС" штраф за договором застави майна в сумі 18 320 767 грн. 29 коп.

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою про визнання договорів удаваними, посилаючись на те, що договори позики між сторонами фактично ніколи не укладалися, грошові кошти не передавались.

Позивач вказував, що 22 січня 2018 року між ТОВ "Markeb Eurasian Group LTD", директором якої є ОСОБА_3 , та ТОВ "Алтер Его Фарм", засновником якої є ОСОБА_1 , було укладено контракт № MRB-SUN-ALF-01/18 на поставку оптової партії лікарських засобів, відповідно до якого ТОВ "Алтер Его Фарм" придбало товар на загальну суму 692 039,50 доларів США.

20 березня 2018 року між ТОВ "Markeb Eurasian Group LTD" та ТОВ "Алтер Его Фарм" укладено контракт № MRB- ALF-BLR-01/18 на поставку оптової партії лікарських засобів на суму 600 000 доларів США. Товар фактично було поставлено компанією "Vivimed Labs Ltd" на суму 147 606 доларів США.

Покупець ТОВ "Алтер Его Фарм" за вказаними контрактами своєчасно не виконав взяті на себе зобов`язання з оплати товару, в результаті чого утворився борг в сумі 839 645,50 доларі США.

ОСОБА_3 запропонував засновнику компанії ТОВ "Алтер Его Фарм" - ОСОБА_1 виступити поручителем за укладеними контрактами і з цією метою були укладені договори позики від 1 грудня 2018 року, 16 березня 2019 року та розписка від 10 січня 2019 року.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати спірні договори позики та розписку удаваними правочинами, а саме договорами поруки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

РішеннямШевченківського районного суду міста Києва від 10 червня 2021 року, з урахуванням ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 14 листопада 2022 року про виправлення описки, позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 за договором позики грошей від 1 грудня 2018 року борг у сумі 506 599 грн. 17 коп., з яких: основна сума боргу у розмірі 489 585 грн. 55 коп., три проценти річних у розмірі 13 145 грн. 90 коп., інфляційні збитки в розмірі

3 867 грн. 72 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 борг за договором позики грошей від 10 січня 2019 року у сумі 68 291,45 доларів США, з яких: основна сума боргу у розмірі 66 527 доларів США та три проценти річних у сумі 1 764,45 доларів США. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 борг за договором позики грошей від 16 березня 2019 року у розмірі 700 000 доларів США. Стягнуто з ТОВ "АША ФОРМУЛЕЙШНС" на користь ОСОБА_3 штраф за договором застави майна від 16 березня 2019 року у розмірі 18 320 767 грн. 29 коп. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ТОВ "АША ФОРМУЛЕЙШНС" на користь ОСОБА_3 по 5 255 грн. судового збору.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ТОВ "АША ФОРМУЛЕЙШНС", про визнання договору позики та розписки удаваними, залишено без задоволення.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення первісного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено існування між сторонами договірних правовідносин, що виникли на підставі договорів позики від 1 грудня 2018 року, 16 березня 2019 року та розписки від 10 січня 2019 року і наявність у відповідача ОСОБА_1 обов`язку повернути отримані у борг кошти. Разом з тим, вимога про стягнення процентів на підставі статті 1048 ЦК України задоволенню не підлягає, оскільки проценти на рівні облікової ставки НБУ застосовуються лише до позики, яка отримана у гривні, а уданому випадку позика за договором позики від 10 січня 2019 року виражена у доларах США. ТОВ "АША ФОРМУЛЕЙШНС" також не виконало своїх зобов`язань за договором застави, а тому на підставі пункту 5.1. договору з нього підлягає стягненню штраф в розмірі 18 320 767 грн. 20 коп.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд зазначив, що ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності між сторонами договірних відносини позики, не отримання грошових коштів за договорами, а також щодо існування між сторонами інших правовідносин, що є підставою для відмови у задоволенні зустрічного позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про задоволення зустрічного позову і відмову у задоволенні первісного позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Скаржник зазначає, що суд безпідставно відмовив у допиті ОСОБА_3 в якості свідка, чим порушив положення статей 2, 11, 13, 263 ЦПК України. При ухваленні рішення суд взагалі не звернув увагу на те, що між сторонами були відсутні боргові правовідносини, оскільки спірні договори позики від 1 грудня 2018 року, 16 березня 2019 року та розписка від 10 січня 2019 року за своєю природою є удаваними правочинами, а насправді сторони мали намір укласти договори поруки з метою покладення відповідальності за невиконання умов контрактів боржником ТОВ "Алтер Его Фарм" на його засновника - ОСОБА_1 . Спірні правочини укладені виключно для приховування поручительства, що склалися між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Учасники справи не подали відзиви на апеляційну скаргу.

У письмових поясненнях ОСОБА_3 заперечує щодо доводів апеляційної скарги з підстав їх необґрунтованості.

Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. З урахуванням положень частини 2 статті 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що 1 грудня 2018 року між ОСОБА_3 (позикодавець) та громадянином Індії ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір позики грошей, за умовами якого позичальник отримав від позикодавця, а позикодавець передав у власність позичальника гроші кошти в сумі 489 585 грн. 55 коп., що по курсу Національного банку України, станом на день укладення договору становить 17 245 доларів США (том І а.с. 6).

Сторони також домовились про те, що договір позики є безпроцентним та остаточний розрахунок щодо повернення суми позики має бути здійснено не пізніше 1 червня 2019 року.

Згідно з розпискою від 10 січня 2019 року ОСОБА_1 позичив у ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 66 527 доларів США строком до 5 червня 2019 року (том І а.с. 7).

16 березня 2019 року між сторонами укладено договір позики грошей, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Макухою О.О., за умовами якого ОСОБА_1 отримав від позикодавця ОСОБА_3 гроші в сумі 18 900 000 грн., що по курсу комерційного банку України станом на день укладення цього договору становить 700 000 доларів США (том І а.с. 13).

Сторони також обумовили, що договір позики є безпроцентним та розрахунок за цим договором повинен проходити наступним чином: до 20 вересня 2019 року - 3 240 000 грн., що по курсу комерційного банку України станом на день укладення договору становить 120 000 доларів США та до 16 березня 2020 року - залишок суми у розмірі 15 660 000 грн., що по курсу комерційного банку України станом на день укладення цього договору становить 580 000 доларів США.

ОСОБА_1 зобов`язання за вищенаведеними договорами позики не виконав, борг не повернув.

16 березня 2019 року між ОСОБА_3 та ТОВ "АША ФОРМУЛЕЙШНС" укладено договір застави майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського

нотаріального округу Макухою О.О., зареєстрований в реєстрі за № 212, за умовами якого ТОВ "АША ФОРМУЛЕЙШНС" взяло на себе зобов`язання забезпечити виконання боржником ОСОБА_1 договору позики від 16 березня 2019 року - повернути грошові кошти у розмірі 18 900 000 грн., що по курсу Національного банку України становить 700 000 доларів США, сплачувати можливі пеню та штрафні санкції в розмірах та у випадках, передбачених, договором позики і договором застави, а також інші витрати на здійснення забезпеченою заставою вимоги. Предметом застави визначено товари в обороті, перелік яких визначений у пункті 1.2. договору застави, вартість яких становить

36 641 534,59 грн. і які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (том І а.с.16-18).

Пунктом 5.1 договору застави встановлено, що у випадку зміни заставодавцем без попередньої згоди з заставодержателем місця зберігання предмета застави, заставодержатель має право вимагати від заставодавця сплатити штраф у сумі 50 % від вартості предмета застави.

21 квітня 2020 року ОСОБА_3 направив ТОВ "АША ФОРМУЛЕЙШНС" заяву із вимогою про надання інформації по предмету застави (том І а.с. 19). Відповідь на заяву не надійшла.

Згідно копій контрактів № MRB-SUN-ALF-01/18 від 22 січня 2018 року та № MRB- ALF-BLR-01/18 від 20 березня 2018 року фірма "Markeb Eurasian Group LTD" зобов`язалося продати ТОВ "Алтер Его Фарма" лікарські засоби, на підтвердження чого надано копії специфікацій, копій митних декларації.

Позиція суду апеляційної інстанції

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із статтею 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 ЦК України).

За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

Таким чином, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця.

Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи копії договорів позики від 1 грудня 2018 року, 16 березня 2019 року та розписки від 10 січня 2019 року, колегія суддів доходить висновку, що між сторонами склалися правовідносини, пов`язані з невиконанням позичальником умов договорів позики (боргове зобов`язання).

Надаючи оцінку дослідженим у справі доказам, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що між сторонами існують правовідносини, які виникли з договорів позики, оскільки зміст документів підтверджує факт передачі коштів у борг, доказів на спростування якого відповідачем не надано. Оскільки відповідач свої зобов`язання за договором позики від 1 грудня 2018 року, 10 січня 2019 року та 16 березня 2019 року не виконав, борг не повернув, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для його стягнення в судовому порядку. При цьому суд також правильно врахував, що позика за розпискою від 10 січня 2019 року надана в іноземній валюті без визначення процентів за її користування, а тому положення частини 1 статті 1048 ЦК України не застосовуються, з огляду на відсутність передбаченого ЦК України, іншими законодавчими актами або конкретним договором механізму (формули) їх

застосування та нарахування. Проценти за частиною 1 статті 1048 ЦК України можуть бути нараховані лише на позику, надану в гривнях.

Встановивши, що ТОВ "АША ФОРМУЛЕЙШНС" порушило умови договору застави, суд дійшов вірного висновку про стягнення з нього на підставі пункту 5.1. договору штраф в розмірі 18 320 767 грн. 29 коп.

Заперечуючи щодо дійсності договорів позики, представник ОСОБА_1 зазначав, що насправді між сторонами укладено договори поруки на забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Алтер Его Фарма" перед фірмою "Markeb Eurasian Group LTD" за укладеними контрактами № MRB-SUN-ALF-01/18 від 22 січня 2018 року та № MRB- ALF-BLR-01/18 від 20 березня 2018 року.

Відповідно до статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Суд першої інстанції вірно врахував, що підстави для визнання спірних договорів позики удаваними правочинами відсутні, внаслідок чого зустрічний позов задоволенню не підлягає.

Поряд з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визначити правочин, який насправді вчинили сторони, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення, в якому встановлює нікчемність цього правочину або визнає його недійсним. Таким чином, вимоги про визнання удаваним договору спрямовані на встановлення обставин, які є підставою для вирішення спору та підлягають з`ясуванню судом під час вирішення спору (пункти 43, 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 522/14890/16-ц, провадження № 14-498цс18).

Звертаючись з позовом про визнання договорів позики удаваними, позивач не заявляв вимоги визнати договори поруки недійсними, при цьому позивач у позовній вимозі не визначив та не обґрунтував, які наслідки удаваного правочину необхідно застосувати до спірних правовідносин.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги щодо удаваності спірних правочинів є необґрунтованими та відхиляються колегією суддів.

Посилання у апеляційної скарзі на те, що судом безпідставно було відмовлено у допиті ОСОБА_3 в якості свідка також є безпідставними та не приймаються судом апеляційної інстанції.

Згідно протоколу судового засідання від 10 червня 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просив викликати в судове засідання позивача і відповідача для надання особистих пояснень, що не є тотожним клопотанню про допит особи в якості свідка.

В матеріалах справи також відсутнє відповідне клопотання, що спростовує доводи скаржника в цій частині.

У відповідності до частин 2, 4 статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Оскаржуване рішення суду відповідає критерію обґрунтованості судового рішення, оскільки надана оцінка всім важливим аргументам сторін.

Ураховуючи встановлені судом обставини, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді: