Рішення

від 31.05.2023 по справі 581/400/23

ЛИПОВОДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 581/400/23

Провадження № 2/581/141/23

Р І Ш Е Н Н Я

і ме не м Ук ра їн и

31 травня 2023 року сел. Липова Долина

Липоводолинський районний суд Сумської області в складі судді Кузьмінського О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом шкоди ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Липоводолинська лікарня» Липоводолинської селищної ради Сумської області про визнання дій неправомірними, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :

1 травня 2023 року позивач звернулася до суду з позовом, який надалі уточнила, та просила:

визнати неправомірним та скасувати наказ виконуючої обов`язки директора Комунального некомерційного підприємства «Липоводолинська лікарня» Липоводолинської селищної ради Сумської області від 31 березня 2023 року № 35к/тр «Про звільнення»; поновити її на посаді молодшої медичної сестри санітарки-прибиральниці поліклінічного відділення Комунального некомерційного підприємства «Липоводолинська лікарня» Липоводолинської селищної ради Сумської області, допустивши негайне виконання рішення;

стягнути з відповідача на її користь 15078,60 грн. середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та 10000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Мотивувала вимоги тим, що 16 лютого 1993 року вона була прийнята на роботу до Липоводолинської районної лікарні на посаду санітарки-буфетчиці неврологічного відділення і надалі працювала на різних посадах. Липоводолинська центральна районна лікарня була реорганізована у Комунальне некомерційне підприємство «Липоводолинська центральна районна лікарня» Липоводолинської районної ради, а пізніше перейменована на Комунальне некомерційне підприємство «Липоводолинська лікарня» Липоводолинської селищної ради Сумської області.

1 грудня 2020 року її було переведено на посаду молодшої медичної сестри санітарки-прибиральниці поліклінічного відділення лікарні.

30 березня 2023 року на роботі їй було надано для ознайомлення наказ виконуючої обов`язки директора КНП «Липоводолинська лікарня» про кадрові питання, згідно з яким було вирішено перевести її з посади молодшої медичної сестри санітарки-прибиральниці поліклінічного відділення на посаду молодшої медичної сестри санітарки-прибиральниці терапевтич¬ного відділення у зв`язку з виробничою необхідністю. Від запропонованого переведення вона відмовилася.

31 березня 2023 року їй було вручено копію наказу про звільнення та видано трудову книжку. У наказі про звільнення підставою звільнення було зазначено «у зв`язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці, згідно пункту 6 статті 36 КЗпП України».

Вважає наказ та звільнення з роботи незаконним та неправомірним, оскільки ним були порушені її трудові права, погіршене її становище як найманого працівника, її незаконно звільнено із займаної посади з ініціативи власника установи (роботодавця).

Зазначає, що при звільненні з роботи вона не подавала ніяких відповідних заяв про звільнення, не надавала згоди на переведення на іншу роботу, її взагалі не було попереджено про наступні зміни істотних умов праці, їй не надавали пояснень щодо причин та мотивів «тимчасового» переведення на іншу роботу, яке могло бути проведено тільки за її згодою.

У поданих відзиві та відзиві на уточнений позов відповідачем позовні вимоги не визнаються та вказано, що 30 березня 2023 року на ім`я в.о. директора лікарні надійшла доповідна записка від завідуючого терапевтичним відділенням про необхідність доукомплектування однієї посади молодшої сестри-прибиральниці цього відділення з 1 квітня 2023 року, про що і був виданий відповідний наказ (№33-к/тр від 30.03.2023р.).

Саме через зміну в режимі роботи, організації робочого часу у позивача відбувались зміни істотних умов праці. Саме тому КНП «Липоводолинська лікарня» до запровадження таких умов в організації праці позивача спочатку усно, а потім і шляхом ознайомлення з наказом про переведення під підпис пропонувала ОСОБА_1 переведення на посаду молодшої медичної сестри санітарки-прибиральниці терапевтичного відділення.

З наказом №33-к/тр, графіком роботи терапевтичного відділення на квітень 2023 року, умовами праці та обов`язками молодшої сестри прибиральниці терапевтичного відділення ОСОБА_1 була ознайомлена 30 березня 2023 року.

31 березня 2023 року, з метою врегулювання ситуації, ОСОБА_1 було повторно запропоновано ознайомитись з наказом на переведення (№33-к/тр від 30.03.2023р.), та надати остаточну відповідь (погодження чи відмова), але позивачка в усній формі відмовилась від надання такої відповіді, залишивши попередню відмову в силі.

Зазначає, що позивач на посаді молодшої медичної сестри санітарки-прибиральниці терапевтичного відділення КНП «Липоводолинська лікарня» працювала з 21 вересня 2020 року по 1 грудня 2020 року. Тобто позивачці як працівнику, що вже досить тривалий час працювала у терапевтичному відділенні, окрім усних попереджень, письмових ознайомлень з наказом про переведення, було достовірно відомо про зміну в режимі організації робочого часу, пов`язаного з переведенням. Через вищезазначені обставини в.о. директора і було прийнято рішення про звільнення працівника на підставі статті 36 пункту 6 Кодексу законів про працю України.

На даний момент у зв`язку з суттєвим навантаженням на лікувальний заклад через дислокацію військовослужбовців на території обслуговування дійсно виникла необхідність термінового тимчасового доукомплектування терапевтичного відділення молодшим медичним персоналом для повноцінного обслуговування пацієнтів.

Вважає, що розрахунки середнього заробітку позивачем є невірними, оскільки у заробітну плату за березень 2023 рік враховано компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 212,89 грн., вихідну допомогу в розмірі 7185,36 грн. Середня заробітна плата ОСОБА_1 за березень 2023 рік становить 6534,55 грн.

Окремо відповідач наголошує на безпідставності вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки хоч на законодавчому рівні і не визначено критеріїв оцінки вартості правничої допомоги, але відповідно до нормативних актів Міністерства юстиції за надання безоплатної вторинної допомоги вартість послуг не може перевищувати 780 грн.

Ухвалою суду від 3 травня 2023 року відкрито провадження у справі, постановлено проводити її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 18 травня 2023 року прийнято до розгляду уточнену позовну заяву у справі.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі фактичні обставини.

Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем у наступні періоди: 16 лютого 1993 по 8 серпня 1995 року на посаді санітарки-буфетчиці неврологічного відділення; 15 серпня 1995 року прийнята на посаду санітарки-буфетчиці неврологічного відділення; 4 червня 1996 року переведено на посаду палатної санітарки неврологічного відділення Липоводолинської районної лікарні, 10 вересня 1998 року звільнена з займаної посади; 17 лютого 2000 року прийнято тимчасово на посаду санітарки-буфетчиці дитячого відділення; 11 червня 2001 року переведено на посаду палатної санітарки дитячого відділення; 1 липня 2012 року переведено на посаду молодшої медичної сестри прибиральни¬ці (палатної) педіатричного відділення; 21 вересня 2020 року її було переведено на посаду молодшої медичної сестри санітарки-прибиральниці терапевтичної відділення; 1 грудня 2020 року її було переведено на посаду молодшої медичної сестри санітарки-прибиральниці поліклінічного відділення (а.с. 6-8).

З доповідної записки завідуючого терапевтичного відділення ОСОБА_2 від 30 березня 2023 року вбачається, що з 1 до 30 квітня 2023 року очолюване ним відділення потребує 1 посаду молодшої сестри санітарки-прибиральниці, висловлене прохання про переведеного відповідного працівника (а.с. 35).

Наказом КНП «Липоводолинська лікарня» № 33-к/тр від 30 березня 2023 року, ОСОБА_1 , молодшу медичну сестру санітарку-прибиральницю поліклінічного відділення, переведено на 1,0 посади молодшої медичної сестри санітарки-прибиральниці терапевтичного відділення у зв`язку з виробничою необхідністю з 1 по 30 квітня 2023 року. Наказ містить відмітку про відмову ОСОБА_1 від переведення та підписання наказу (а.с. 9, 36).

Наказом КНП «Липоводолинська лікарня» № 35-к/тр від 31 березня 2023 року звільнено ОСОБА_1 , молодшу медичну сестру санітарку-прибиральницю поліклінічного відділення з 31 березня 2023 року у зв`язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці, п. 6 ст. 36 КЗпП України.

Наказ містить напис про незгоду з ним ОСОБА_1 (а.с. 38).

При вирішенні справи суд застосовує такі норми права.

Згідно з частиною першою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Частиною 3 статті 32 Кодексу законів паро працю України (далі - КЗпП України) встановлено, що у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших працівник повинен бути повідомлений не пізніше, ніж за два місяці. У період дії воєнного стану норми частини 3 статті 32 щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються згідно із Законом №2136-IX від 15 березня 2022.

Відповідно до частини 4 цієї статті якщо колишні (попередні) істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи на нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

У відповідності до частин 1, 2 статті 33 КЗпП України тимчасове переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, допускається лише за його згодою.

Роботодавець має право перевести працівника строком до одного місяця на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди, якщо вона не протипоказана працівникові за станом здоров`я, лише для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, з оплатою праці за виконану роботу, але не нижчою, ніж середній заробіток за попередньою роботою.

Стаття 36 КЗпП України визначає підстави припинення трудового договору, кожна з яких є самостійною. Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

Відповідно до частин 1, 2 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Висновки суду по суті спору.

Аналіз положень наказу відповідача №33-к/тр від 30 березня 2023 року дає підстави дійти висновку про його тимчасову дію, оскільки вирішено тимчасово перевести ОСОБА_1 з 1 до 30 квітня 2023 року на посаду молодшої медичної сестри санітарки-прибиральниці терапевтичного відділення.

Відносини роботодавця та працівника щодо його тимчасового переведення на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, регулюються статтею 33 КЗпП України, відповідно до положень якої тимчасове переведення працівника на іншу роботу допускається лише за його згодою. Без згоди працівника його може бути переведено на іншу роботу виключно у випадках, коли робота не протипоказана працівникові за станом здоров`я та лише для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей.

Відповідач необґрунтовано посилається на положення статті 32 КЗпП України як на підставу своїх заперечень, оскільки положеннями цієї статті регулюються інші відносини між роботодавцем та працівником, зокрема, пов`язані з переведенням працівника, зміною істотних умов праці, тощо, що відбувається на постійній основі, тобто назавжди, в даному випадку, як було зазначено вище, було ініційоване тимчасове переведення працівника.

У зв`язку з тим, що наказ відповідача №33-к/тр від 30 березня 2023 року прийнятий без урахування вищевказаних положень статті 33 КЗпП України, тобто за відсутності доказів того, що тимчасове переведення позивача було зумовлено необхідністю відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, цей наказ не може вважатися законним.

На підставі викладеного є цілком законною відмова позивача від ініційованого тимчасового її переведення, яке було проведене відповідачем із порушенням вимог статті 33 КЗпП України.

Як наслідок незаконності наказу №33-к/тр суд приходить до висновку про необхідність визнання неправомірним та скасування наказу відповідача, яким було звільнено позивача, оскільки, як було зазначено судом вище, не відбулося у позивача зміни істотних умов праці, були відсутні підстави для звільнення позивача на підставі пункту 6 частини 1 статті 36 КЗпП України.

Отже, позовні вимоги про визнання наказу про звільнення та поновлення позивача на роботі підлягають задоволенню.

Рішення суду в частині поновлення позивача на роботі підлягає негайному виконанню на підставі пункту 4 частини 1 статті 430 ЦПК України

Середній заробіток розраховується відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 8 лютого 1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати»(далі Постанова №100).

Відповідно до пунктів 2, 8 Постанови №100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Оскільки ОСОБА_1 звільнено з роботи з 31 березня 2023 року, то для розрахунку середнього заробітку відповідно до вимог Постанови №100 слід брати доходи позивача за останні два місяці, що передували звільненню, тобто за січень та лютий 2023 року.

Згідно довідки Липоводолинської лікарні №01-23/58 від 27 квітня 2023 року розмір заробітної плати ОСОБА_1 у січня 2023 року становив 6167,07 грн. (22 робочих дні), у лютому 2023 року - 7041,40 гривень (20 робочих днів)

Таким чином, розмір середньоденної заробітної плати становить: (6167,07 грн. = 7041,40 грн.) / 42 робочих дні (22 робочих днів у січня та 20 робочих днів у лютому) = 314,49 грн.

Період вимушеного прогулу ОСОБА_1 становить 43 робочих днів (з 1 квітня 2023 року по 31 травня 2023), а розмір середнього заробітку за цей період становить 13523,07 грн. (43 робочих днів * 314,49 грн.).

Отже, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 13523,07 грн. середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Розподіл судових витрат.

Згідно з частиною 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 та 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог (частина 6 статті 141 ЦПК України).

ОСОБА_1 була звільнена від сплати судового збору на підставі Закону за пред`явлення вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, розмір якого складає 2147,20 грн. (1073,60 + 1073,60).

Майнову вимогу про стягнення сум коштів задоволено частково на 90 % (15078,60 грн. - позовна вимога, 13523,07 грн. задоволено), а позовну вимогу немайнового характеру задоволено повністю, значить витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, які становлять 2039,74 грн. (1073,60 + 966,14), повинні бути стягнуті з відповідача на користь держави.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 2 статті 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до частин 1 5 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано:

копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Воронець Н.Б. серії ПТ №2128 від 28 січня 2020 року, ордера серії ВІ №1057103 від 11 квітня 2023 року про надання правничої допомоги Деуленко Л.В. у Липоводолинському районному суді (а.с. 12, 13),

копію договору про надання правової допомоги №450 від 11 квітня 2023 року, укладеного між керуючим партнером Адвокатського об`єднання «Семеген і партнери» адвокатом Воронець Н.Б. та Деуленко Л.В.,

розрахунок суми гонорару за договором про надання правничої допомоги № 450 від 11 квітня 2023 року (а.с. 44-45),

акт наданих послуг № 450 від 15 травня 2023 року (а.с.46),

копії квитанцій про сплату ОСОБА_1 на користь Адвокатського об`єднання «Семеген і партнери» витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10000 грн. (а.с. 48 зворот).

У поданому відзиві відповідач вважав, що подані докази на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для їх відшкодування у повному обсязі, для надання подібних послуг у рамках державної безоплатної допомоги встановлені значно нижчі тарифи.

Беручи до уваги складність справи, частковість задоволення однієї з позовних вимог, обсяг виконаних адвокатом робіт по підготовці позову та процесуальних документів, ціну позову та значення справи для сторін, враховуючи при визначенні суми відшкодування реальність адвокатських витрат (дійсність та необхідність), розумність їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за необхідне зменшити заявлений позивачем розмір цих витрат та стягнути з відповідача на користь позивача 7000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірним та скасувати наказ виконуючої обов`язки директора Комунального підприємства «Липоводолинська лікарня» Липоводолинської селищної ради Сумської області від 31 березня 2023 року №35-к/тр «Про звільнення».

Поновити ОСОБА_1 на посаді молодшої медичної сестри санітарки-прибиральниці поліклінічного відділення Комунального некомерційного підприємства «Липоводолинська лікарня» Липоводолинської селищної ради Сумської області.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Липоводолинська лікарня» Липоводолинської селищної ради Сумської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в сумі 13523,07 грн. із проведенням відрахування всіх обов`язкових податків і зборів.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Липоводолинська лікарня» Липоводолинської селищної ради Сумської області на користь держави 2039,74 грн. в рахунок оплати судового збору.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Липоводолинська лікарня» Липоводолинської селищної ради Сумської області на користь ОСОБА_1 7000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді молодшої медичної сестри санітарки-прибиральниці поліклінічного відділення Комунального некомерційного підприємства «Липоводолинська лікарня» Липоводолинської селищної ради Сумської області.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідач: КНП «Липоводолинська лікарня» (сел. Липова Долина Роменського району Сумської області по вул. Лікарняна, 3, код ЄДРПОУ 02007561).

Суддя О. В. Кузьмінський