Ухвала

від 01.06.2023 по справі 695/1951/23

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 695/1951/23

номер провадження 2/695/905/23

УХВАЛА

01.06.2023 м.Золотоноша

Суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Ватажок-Сташинська А.В., розглянувши позовну заяву керівника Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: виконавчого комітету Піщанської сільської ради, Піщанської сільської ради до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої незаконним звільненням працівника,

ВСТАНОВИВ:

До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області звернувся керівник Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: виконавчого комітету Піщанської сільської ради (далі позивач 1), Піщанської сільської ради (далі позивач 2) до ОСОБА_1 (далі відповідач), в якому просить:

-визнати поважними причини пропуску строку для звернення до суду та поновити прокурору строк для пред`явлення позовної заяви в інтересах держави в особі: виконавчого комітету Піщанської сільської ради, Піщанської сільської ради до ОСОБА_1 про стягнення шкоди в порядку регресу;

-витребувати у Піщанської сільської ради та виконавчого комітету Піщанської сільської ради оригінали розпорядження Софіївського сільського голови про поновлення ОСОБА_2 на посаді, посадової інструкції або розпорядчого документа про затвердження функціональних (посадових) обов`язків Софіївського сільського голови, який станом на 10.09.2018 обіймав дану посаду, рішення Софіївської сільської ради від 01.06.2020 № 47-13;

-стягнути з ОСОБА_1 на користь виконавчого комітету Піщанської сільської ради 133809 грн 50 коп;

-стягнути з ОСОБА_1 на користь Черкаської обласної прокуратури судовий збір у сумі 2684 грн 00 коп.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам ст. 175, 177 ЦПК України.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Відповідно до частини другої статті 4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Пунктом 4 частини четвертої статті 185 ЦПК України визначено, що заява повертається у випадках, коли відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Згідно із частиною першою статті 56 ЦПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах.

Якщо держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах.

У судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

У пункті 2 частини першої статті 2 Закону України «Про прокуратуру» вказано, що у випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення ЄСПЛ від 15 січня 2009 року в справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia, заява № 42454/02, § 35)).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Зазначеним приписам кореспондують відповідні приписи ЦПК України: прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача (частини четверта та п`ята статті 56 ЦПК України).

З системного аналізу положень частин четвертої та п`ятої статті 56 ЦПК України й абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Як зазначено вище, держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити на момент відкриття провадження у справі доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади, здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18 (провадження № 14-350цс19) з посиланням на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі № 910/4345/18, від 05.12.2018 у справі № 923/129/17).

Верховний Суд відзначає, що така практика не є намаганням обмежити функції прокуратури сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, а є лише наслідком системного тлумачення положень законодавства, якими встановлена необхідність підтвердження судом підстав для представництва прокуратурою інтересів держави, оскільки право прокуратури на звернення до суду в інтересах уповноваженого суб`єкта, не може презюмуватися, як безспірне.

Згідно з частиною п`ятою статті 175 ЦПК України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. Близька за змістом вимога застосовується згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»: прокурор має обґрунтувати наявність підстав для представництва.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Аналіз частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

Отже, прокурор представляє інтереси держави тільки у виключних випадках і ці випадки визначені Законом України «Про прокуратуру», не переймаючи на себе виключні функції відповідних суб`єктів владних повноважень, уповноважених на захист державних інтересів.

Саме ці обставини і має довести прокурор при пред`явленні заяви: прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень, тобто прокурор повинен довести, по-перше, що він звертався до органу, який представляє інтереси держави та, по-друге, що цей орган погодився на таке представництво.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах Держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Звертаючись з даним позовом, керівник Золотоніської окружної прокуратури вказав, що недоотримання протягом тривалого часу виплачених на підставі винних дій службової особи коштів у сумі 133809 грн 50 коп суттєво ослаблює дохідну частину місцевого бюджету та може призвести до неможливості покриття щомісячних (постійних видатків місцевого бюджету і як наслідок до необхідності державного забезпечення збалансування місцевого бюджету.

Однак в обґрунтування позовних вимог не зазначено, що при складанні та затвердженні місцевого бюджету Софіївської сільської ради та Піщанської сільської ради, як її правонаступника, до дохідної частини місцевого бюджету було включено надходження вказаних коштів та період такого надходження.

Крім того, у позовній заяві зазначено, що на запит Золотоніської окружної прокуратури від 16.03.2023 № 51/2-321 вих-23 щодо витребування документів, які підтверджують обставини зазначені у позові та надання інформації про намір вжиття заходів спрямованих на стягнення із винної особи шкоди завданої місцевому бюджету, Піщанською сільською радою листом від 21.03.2023 за вих. № 761/02-34 витребуваних документів окружній прокуратурі не надано, та повідомлено про самостійне вжиття заходів реагування, у тому числі, заначивши про те, що ОСОБА_1 здійснюється відшкодування шкоди в добровільному порядку.

Згідно з доданого до позовної заяви листа Піщанської сільської ради від 03.05.2023 № 1197/02-34 Піщанська сільська рада повідомила керівника Золотоніської окружної прокуратури про те, що Піщанська сільська рада самостійно здійснює захист своїх прав та законних інтересів у питанні стягнення відповідної шкоди, спричиненої винесенням розпорядження від 10.09.2018 № 89 «Про дострокове припинення повноважень секретаря Софіївської сільської ради ОСОБА_2 ». Процес добровільного відшкодування відповідною особою шкоди відбувається з урахуванням норм чинного законодавства шляхом систематичного щомісячного внесення грошових коштів на відповідний рахунок ради. Враховуючи викладене та фактичні обставини здійснення самостійного відшкодування шкоди відповідною особою у листі від 03.05.2023 № 1197/02-34 зазначено, що Піщанська сільська рада не потребує представництва керівника Золотоніської окружної прокуратури в суді із зазначених вище питань.

Разом з тим, до даного позову надано лист керівника Золотоніської окружної прокуратури від 23.05.2023 № 51/2-678вих.23 адресованого виконавчому комітету Піщанської сільської ради та Піщанській сільській раді, в якому зазначено, що станом на день надання даного листа вирішується питання щодо скерування вказаної позовної заяви до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області для розгляду по суті.

Також до позову додано надано докази направлення листа від 23.05.2023 № 51/2-678вих.23 до виконавчого комітету Піщанської сільської ради та Піщанської сільської ради.

Однак до позовної заяви не надано доказів одержання зазначеного листа та наданої у відповідь на нього згоди виконавчого комітету Піщанської сільської ради та Піщанської сільської ради на представництво керівником Золотоніської окружної прокуратури інтересів виконавчого комітету Піщанської сільської ради та Піщанської сільської ради у даному спорі.

Також у прохальній частині позовної заяви керівник Золотоніської окружної прокуратури, зокрема просить суд витребувати у Піщанській сільській раді та виконавчого комітету Піщанської сільської ради оригінали розпорядження Софіївського сільського голови про поновлення ОСОБА_2 на посаді, посадової інструкції або розпорядчого документа про затвердження функціональних (посадових) обов`язків Софіївського сільського голови, який станом на 10.09.2018 обіймав дану посаду, рішення Софіївської сільської ради від 01.06.2020 № 47-13.

Частиною першою статті 84 ЦПК України визначено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

З системного аналізу наведених норм вбачається, що клопотання про витребування доказів має бути викладено окремим процесуальним документом.

Крім того у прохальній частині позовної заяви керівник Золотоніської окружної прокуратури, також просить суд визнати поважними причини пропуску строку для звернення до суду та поновити прокурору строк для пред`явлення позовної заяви в інтересах держави в особі: виконавчого комітету Піщанської сільської ради, Піщанської сільської ради до ОСОБА_1 про стягнення шкоди в порядку регресу.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Основи застосування позовної давності передбачені главою 19 ЦК України. Позовна давність нормами ЦК України поділена на загальну та спеціальну.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18) зазначено, що можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Аналіз статті 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов. Велика Палата Верховного Суду зазначала, що позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц зроблено висновок, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові. Для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 наголошував на тому, що перебіг позовної давності починається з моменту, коли у особи виникло право на подання позову у матеріально-правовому аспекті. Мається на увазі таке подання позову, з яким пов`язується судовий захист права або здійснення примусу до дотримання норм права. Перебіг позовної давності пов`язується з моментом, коли право позивача порушено і таке порушення не усувається.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (частини п`ята-шоста статті 267 ЦК України).

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29 червня 2021 року справа № 904/3405/19 провадження № 12-50гс20 зазначено, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятоїстатті 267 ЦК Українипозивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладений обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду був пропущений ним з поважних причин. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункти 61, 62), від 19 листопада 2019 року у справі №911/3680/17 (провадження № 12-104гс19, пункти 5.43, 5.44) та у справі №911/3677/17 (провадження №12-119гс19, пункти 6.43, 6.44).

Разом з тим, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Подібний правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (провадження № 14-396цс-19, пункт 51), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17-ц (провадження № 14-448цс19, пункт 28).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи викладене, суддя встановив, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України, що має наслідком на підставі ч.1 ст.185 ЦПК України залишення позовної заяви без руху з наданням керівнику Золотоніської окружної прокуратури строку для усунення недоліків.

Керуючись ст. 175, 177, 185, 353 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву керівника Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: виконавчого комітету Піщанської сільської ради, Піщанської сільської ради до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої незаконним звільненням працівника залишити без руху.

Надати керівнику Золотоніської окружної прокуратури десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду.

У разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде повернута керівнику Золотоніської окружної прокуратури.

Копію ухвали надіслати керівнику Золотоніської окружної прокуратури.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

Суддя А.В. Ватажок-Сташинська