Рішення

від 12.04.2024 по справі 695/1951/23

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/1951/23

номер провадження 2/695/228/24

12 квітня 2024 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Ватажок-Сташинської А.В.,

за участі: секретаря судового засідання - Біліченко С.В.,

прокурора - Походенка В.В.,

представника виконавчого комітету Піщанської сільської ради та Піщанської сільської ради - Зубенка С.А.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноші у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом керівника Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: виконавчого комітету Піщанської сільської ради, Піщанської сільської ради до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої незаконним звільненням працівника,

ВСТАНОВИВ:

До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області звернувся керівник Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: виконавчого комітету Піщанської сільської ради (далі - позивач 1), Піщанської сільської ради (далі - позивач 2) до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому з урахуванням уточнень просить:

- визнати поважними причини пропуску строку для звернення до суду та поновити прокурору строк для пред`явлення позовної заяви в інтересах держави в особі: виконавчого комітету Піщанської сільської ради, Піщанської сільської ради до ОСОБА_1 про стягнення шкоди в порядку регресу;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь виконавчого комітету Піщанської сільської ради 130 409 грн 50 коп;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь Черкаської обласної прокуратури судовий збір у сумі 2 684 грн 00 коп.

В обґрунтування позову вказано, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 13.08.2019 у справі № 2340/4259/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2019 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Софіївської сільської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано розпорядження Софіївського сільського голови ОСОБА_1 від 10.09.2018 №89 «Про дострокове припинення повноважень секретаря Софіївської сільської ради ОСОБА_2»; поновлено ОСОБА_2 на посаді секретаря Софіївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області; стягнуто з Софіївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 138 609 грн 50 коп. з утриманням податків та інших обов`язкових платежів. На виконання рішення суду Софіївською сільською радою, правонаступником всіх прав та обов`язків якої є Піщанська сільська рада, 27.04.2020 на користь ОСОБА_2 виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 138 609 грн 50 коп. 04 червня 2020 року Золотоніська місцева прокуратура звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом в інтересах держави в особі Софіївської сільської ради, правонаступником всіх прав та обов`язків якої є Піщанська сільська рада, до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника в сумі 138 609 грн 50 коп. Листом від 04.06.2020 № 220 Софіївська сільська рада повідомила Золотоніську місцеву прокуратуру, що Софіївською сільською радою, з метою повернення бюджетних коштів, прийнято рішення №47-13 від 01.06.2020, яким вирішено запропонувати ОСОБА_1 повернути вищевказані кошти в добровільному порядку, надавши на це місячний термін, по завершенню вказаного терміну, у разі ігнорування ОСОБА_1 законних вимог органу місцевого самоврядування, вказані кошти будуть стягнуті в судовому порядку. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 10.11.2020 у справі № 580/1952/20, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2021 та постановою Верховного Суду від 02.03.2023, заяву Софіївської сільської ради про залишення позовної заяви без розгляду задоволено. Ухвала Черкаського окружного адміністративного суду від 10.11.2020 у справі № 580/1952/20 мотивована тим, що Софіївська сільська рада, яка має адміністративну процесуальну дієздатність і за захистом прав, свобод та інтересів якої з позовом до суду звернулася Золотоніська місцева прокуратура, заперечує проти позову та вважає, що позов має бути залишений без розгляду, на підтвердження чого від Софіївської сільської ради надійшла відповідна заява. Згідно з листом Золотоніського управління Державної казначейської служби України у Черкаській області від 10.04.2023 № 05-16/454 ОСОБА_1 на рахунок виконавчого комітету Піщанської сільської ради протягом 2021 - 2023 років надійшли кошти в сумі 4 800 грн 00 коп., що становить лише 3.46 % від суми завданої шкоди, протягом 2020 року до Софіївської сільської ради відповідні кошти не надходили. Посилаючись на те, що завдана відповідачем шкода внаслідок незаконного звільнення ОСОБА_2 протягом більш як трьох років залишається невідшкодованою, рішення Софіївської сільської ради від 01.06.2020 № 47-13 в місячний термін не виконано, Піщанською сільською радою та її виконавчим комітетом, як правонаступником Софіївської сільської ради та її виконавчого комітету, позовні вимоги до суду не скеровувалися, що призводить до втрати бюджетом територіальної громади значної суми коштів, які могли би бути спрямовані на її розвиток, а подальша сплата коштів частинами призведе до їх знецінення внаслідок інфляційних процесів, прокурор звернувся з даним позовом до суду в інтересах держави в особі: виконавчого комітету Піщанської сільської ради та Піщанської сільської ради.

В обґрунтування наявності правових підстав для представництва прокурором інтересів держави у даному спорі прокурор вказує, що зі змісту листів Піщанської сільської ради неможливо зрозуміти, які саме заходи реагування вживаються сільською радою щодо відшкодування ОСОБА_1 збитків, завданих внаслідок його незаконних рішень щодо звільнення ОСОБА_2 та недопущення відповідних втрат бюджетних коштів, яка саме сума коштів відшкодована до бюджету та не надано доказів, що підтверджують вказаний факт. Як зазначено у письмових поясненнях від 05.06.2023 № 51/2-825вих.23 на неодноразові звернення прокурора, з відповідей Піщанської сільської ради, які заходи вживаються та яким чином відбувається відшкодування шкоди з`ясувати неможливо.

06 червня 2023 року до відкриття провадження у справі на підставі вказаного позову прокурора на адресу суду надійшов лист від 06.06.2023 № 1513/02-34 за підписом секретаря Піщанської сільської ради Романенко А., в якому зазначено, що процес добровільного відшкодування відповідною особою, зазначеною у листах Золотоніської окружної прокуратури, шкоди відбувається з урахуванням норм чинного законодавства шляхом систематичного щомісячного внесення грошових коштів на відповідний рахунок ради. У вказаному листі зазначено, що оскільки ОСОБА_1 самостійно здійснює відшкодування шкоди, Піщанська сільська рада не потребує представництва прокурора в суді із зазначених вище питань, а тому у керівника Золотоніської окружної прокуратури, як і в інших підрозділів та / або посадових осіб Прокуратури України в цілому, відсутні правові підстави для представництва в суді інтересів держави в особі виконавчого комітету Піщанської сільської ради чи Піщанської сільської ради, завданої незаконним звільненням працівника. Також у листі від 05.06.2023 № 51/2-825вих.23 зазначено, що у червні 2020 року Золотоніська місцева прокуратура в інтересах держави в особі Софіївської сільської ради вже зверталась до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з нього на користь держави в особі Софіївської сільської ради, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника шкоди (справа № 580/1952/20). Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 10.11.2020, залишеною без змін постановами Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2021 та Верховного Суду від 02.03.2023, позов залишено без розгляду, у зв`язку з відсутністю бездіяльності відповідної сільської ради. З огляду на наведене у листі від 05.06.2023 № 51/2-825вих.23 секретар Піщанської сільської ради Романенко А. просить суд залишити без розгляду дану позовну заяву.

Ухвалою суду від 21.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням викликом сторін.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, 12.07.2023 відповідач надав до суду відзив, в якому вказав про безпідставність позовних вимог, оскільки у даній справі відсутні причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Як зазначено у відзиві Піщанська сільська рада Золотоніського району Черкаської області неодноразово повідомляла прокурора, надаючи відповіді на його численні запити щодо питань відшкодування шкоди, завданої незаконним звільненням працівника, про відсутність будь-якої необхідності захисту її прав у згадуваних питаннях. Відповідач стверджує, що такі висновки обумовлені тим, що відповідач особисто в добровільний спосіб та систематично (щомісячно) вносить відповідні суми грошових коштів на належний рахунок ради. Таку сплату відповідач здійснює без порушень прав Піщанської сільської ради та без втрат місцевого бюджету. Також у відзиві вказано про безпідставність доводів прокурора в частині того, що недоотримання протягом тривалого часу виплачених коштів суттєво ослаблює дохідну частину місцевого бюджету та може призвести до неможливості покриття щомісячних (постійних) видатків місцевого бюджету і як наслідок до необхідності державного забезпечення збалансування місцевого бюджету Піщанської сільської територіальної громади, оскільки при складанні та затвердженні (прийнятті) бюджету Софіївської сільської ради та бюджету Піщанської територіальної громади до їх дохідної частини не було включено надходження вказаних коштів за період такого надходження. З огляду на наведене відповідач стверджує, що прокурор звернувся з даним позовом безпідставно в інтересах Піщанської сільської ради та її виконавчого комітету, порушивши вимоги ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Крім того, у відзиві відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову з огляду на сплив строку позовної давності, оскільки у червні 2020 року прокурор звертався з даним позовом до Черкаського окружного адміністративного суду, ухвалою якого, залишеною без змін постановами Шостого апеляційного адміністративного суду та Верховного Суду, позов було залишено без розгляду, у зв`язку з відсутністю бездіяльності відповідної сільської ради.

27 липня 2023 року прокурором надано відповідь на відзив, в якому прокурор вказує, що зі змісту листів сільської ради, якими повідомлено про відсутність підстав для її представництва в суді неможливо зрозуміти, які саме заходи реагування вживаються сільською радою, яка саме сума коштів відшкодована до бюджету та не надано доказів, на підтвердження даних обставин. Лише за інформацією Золотоніського управління Державної казначейської служби України Черкаської області від 10.04.2023 № 05-16/454 вдалося встановити, що відповідачем відшкодовано на рахунок виконавчого комітету Піщанської сільської ради протягом 2021-2023 років кошти в сумі лише 4800 грн 00 коп., тобто місячний платіж відповідача становив близько 200 грн на місяць, що свідчить про те, що останній, можливо, відшкодує вказану суму завданих збитків протягом 55 років, що є недопустимим. Як зазначає прокурор, з наведеного вбачається, що Піщанська сільська рада жодних заходів реагування щодо стягнення з відповідача вказаних збитків не вживає, а займає лише спостерігальну позицію. Також у відповіді на відзив прокурором вказано на поважність пропуску строку звернення з даним позовом до суду, з огляду на подання Золотоніською окружною прокуратурою Черкаської області в межах строків, тобто 04.06.2020 позову до Черкаського окружного адміністративного суду в інтересах держави в особі Софіївської сільської ради до відповідача, та тривалий судовий розгляд вказаної справи. Тому, враховуючи те, що прокурор звернувся з даним позовом до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області у максимально стислі строки після отримання кінцевого рішення у справі №580/1952/20, наявні підстави для визнання поважними причини пропуску строку для звернення до суду та поновлення прокурору строку для пред?явлення позовної заяви.

01 листопада 2023 року прокурором подано до суду письмові пояснення, в яких прокурор вказує, що відповідно до положень ч.4 ст.57 ЦПК України позиція позивачів - виконавчого комітету Піщанської сільської ради, Піщанської сільської ради щодо відсутності предмету спору та його досудового врегулювання не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати розгляду справи по суті, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 27.11.2019 у справі № 683/188/17.

Ухвалою суду від 21.11.2023 відмовлено у задоволенні заяви представника позивачів - виконавчого комітету Піщанської сільської ради та Піщанської сільської ради про залишення позову без розгляду.

У судовому засіданні прокурор на задоволенні позову наполягав з підстав, зазначених у позові, відповіді на відзив та додаткових письмових поясненнях, уточнивши, що станом на день вирішення даного спору по суті сума невідшкодованої відповідачем шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника становить 130 409 грн 50 коп.

Представник виконавчого комітету Піщанської сільської ради, Піщанської сільської ради заперечував проти задоволення позову, вказавши про відсутність у прокурора підстав для звернення з даним позовом до суду.

Відповідач у судовому засіданні також заперечував проти задоволення позову, посилаючись на обставини викладені у відзиві, вказавши, що він добровільно кожного місяця сплачує кошти на рахунок сільської ради, а тому у прокурора були відсутні підстави для звернення з даним позовом до суду. Також відповідач просив суд застосувати правові наслідки пропуску прокурором строку звернення з позовом до суду.

Заслухавши пояснення прокурора, представника позивачів та відповідача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, суд зазначає про таке.

З матеріалів справи судом встановлено, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 13.08.2019 у справі № 2340/4259/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2019 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Софіївської сільської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано розпорядження Софіївського сільського голови ОСОБА_1 від 10.09.2018 №89 «Про дострокове припинення повноважень секретаря Софіївської сільської ради ОСОБА_2»; поновлено ОСОБА_2 на посаді секретаря Софіївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області; стягнуто з Софіївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 138 609 грн 50 коп. з утриманням податків та інших обов`язкових платежів.

На виконання рішення суду Софіївською сільською радою, правонаступником всіх прав та обов`язків якої є Піщанська сільська рада, 27.04.2020 на користь ОСОБА_2 виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 138 609 грн 50 коп.

Відповідно до рішення Софіївської сільської ради від 01.06.2020 № 47-13/VII «Про повернення бюджетних коштів», Софіївська сільська рада, правонаступником усіх прав та обов`язків якої є Піщанська сільська рада вирішила звернутись до Софіївського сільського голови ОСОБА_1 з пропозицією в місячний строк надати пояснення щодо дострокового припинення повноважень секретаря Софіївської сільської ради ОСОБА_2 та за наявності підстав повернути до місцевого бюджету с. Софіївка грошові кошти в сумі 138 609 грн 50 коп. Контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну комісію Софіївської сільської ради з питань бюджету, фінансів, цін та комунальної власності.

04 червня 2020 року Золотоніська місцева прокуратура звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом в інтересах держави в особі Софіївської сільської ради, правонаступником всіх прав та обов`язків якої є Піщанська сільська рада, до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника в сумі 138 609 грн 50 коп. Листом від 04.06.2020 № 220 Софіївська сільська рада повідомила Золотоніську місцеву прокуратуру, що Софіївською сільською радою, з метою повернення бюджетних коштів, прийнято рішення №47-13 від 01.06.2020, яким вирішено запропонувати ОСОБА_1 повернути вищевказані кошти в добровільному порядку, надавши на це місячний термін, по завершенню вказаного терміну, у разі ігнорування ОСОБА_1 законних вимог органу місцевого самоврядування, вказані кошти будуть стягнуті в судовому порядку.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 10.11.2020 у справі № 580/1952/20, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2021 та постановою Верховного Суду від 02.03.2023, заяву Софіївської сільської ради про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п.6 ч.1 ст.240 КАС України задоволено.

Ухвала Черкаського окружного адміністративного суду від 10.11.2020 у справі № 580/1952/20 мотивована тим, що Софіївська сільська рада, яка має адміністративну процесуальну дієздатність і за захистом прав, свобод та інтересів якої з позовом до суду звернулася Золотоніська місцева прокуратура, заперечує проти позову та вважає, що позов має бути залишений без розгляду, на підтвердження чого від Софіївської сільської ради надійшла відповідна заява.

Доказів вчинення Софіївською сільською радою та її правонаступником - Піщанською сільською радою відповідних заходів на виконання вказаного рішення Софіївської сільської ради від 01.06.2020 № 47-13/VII «Про повернення бюджетних коштів» сторони суду не назвали та не надали.

Згідно з листом Золотоніського управління Державної казначейської служби України у Черкаській області від 10.04.2023 № 05-16/454 ОСОБА_1 на рахунок виконавчого комітету Піщанської сільської ради протягом 2021 - 2023 років надійшли кошти в сумі 4 800 грн 00 коп., протягом 2020 року до Софіївської сільської ради відповідні кошти не надходили.

Відповідно до листа Золотоніського управління Державної казначейської служби України у Черкаській області від 01.04.2024 № 02-31-06/413, у період з 19.01.2023 по 31.03.2024 на рахунок Піщанської сільської ради надійшли по відшкодуванню шкоди, завданої незаконним звільненням від ОСОБА_1 в сумі 4000 грн 00 коп.

Посилаючись на те, що завдана відповідачем шкода внаслідок незаконного звільнення ОСОБА_2 протягом більш як трьох років залишається невідшкодованою, рішення Софіївської сільської ради від 01.06.2020 № 47-13 в місячний термін не виконано, Піщанською сільською радою та її виконавчим комітетом, як правонаступником Софіївської сільської ради та її виконавчого комітету, позовні вимоги до суду не скеровувалися, що призводить до втрати бюджетом територіальної громади значної суми коштів, які могли би бути спрямовані на її розвиток, а подальша сплата коштів частинами призведе до їх знецінення внаслідок інфляційних процесів, прокурор 30.05.2023 звернувся з даним позовом до суду в інтересах держави в особі: виконавчого комітету Піщанської сільської ради та Піщанської сільської ради.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно з ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли, зокрема службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.

У статті 237 КЗпП України визначено, що суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов`язок покладається, якщо звільнення чи переведення відбулося з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих судам у пункті 33 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, невиконанні рішення про поновлення працівника на роботі, що мало місце після введення в дію пункту 8 частини першої статті 134 та нової редакції статті 237 КЗпП України (з 11 квітня 1992 року), настає повна матеріальна відповідальність винних у цьому службових осіб і обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного, як передбачалось раніше.

Відповідно до пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 02 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі пункту 8 частини першої статті 134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов`язок з відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якими затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі; відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.

Таким чином, службова особа, яка видала наказ (розпорядження) про звільнення працівника, який у подальшому визнано незаконними та скасовано в судовому порядку, несе повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі або організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При цьому обов`язок з відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі або організації, у зв`язку з оплатою незаконно звільненому працівникові часу вимушеного прогулу покладається на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення здійснено з порушенням закону. Відповідальність у цих випадках настає незалежно від форми вини.

На виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13.08.2019 у справі № 2340/4259/18, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2019 Софіївською сільською радою, правонаступником всіх прав та обов`язків якої є Піщанська сільська рада, 27.04.2020 на користь ОСОБА_2 виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 138 609 грн 50 коп.

Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини.

Суб`єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/14 (провадження № 12-144гс18) зазначила, що преюдиційне значення у справі надається обставинам, установленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Отже, преюдиційні факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені в порядку, передбаченому процесуальним законодавством, у процесуальній формі, а тому немає необхідності встановлювати їх знову.

Відтак, суд відхиляє як безпідставні твердження доводи відповідача щодо правомірності звільнення ОСОБА_2 з посади секретаря Софіївської сільської ради, правонаступником всіх прав та обов`язків якої є Піщанська сільська рада.

Зважаючи на те, що ОСОБА_2 було звільнено з роботи, з порушенням закону, розпорядженням Софіївського сільського голови ОСОБА_1 від 10.09.2018 №89 «Про дострокове припинення повноважень секретаря Софіївської сільської ради ОСОБА_2» суд приходить до висновку, що відповідач як посадова особа, яка видала наказ про звільнення, несе повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну органу місцевого самоврядування, у зв`язку з оплатою незаконно звільненому працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Таким чином, на підставі викладеного вище, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів прокурора в цій частині.

Щодо звернення прокурора з даним позовом до суду в інтересах Піщанської сільської ради та її виконавчого комітету, суд зазначає про таке.

Відповідно до частини другої статті 4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Згідно із частиною першою статті 56 ЦПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах.

Якщо держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах.

У судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення ЄСПЛ від 15 січня 2009 року в справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia, заява № 42454/02, § 35)).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Зазначеним приписам кореспондують відповідні приписи ЦПК України: прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача (частини четверта та п`ята статті 56 ЦПК України).

З системного аналізу положень частин четвертої та п`ятої статті 56 ЦПК України й абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Як зазначено вище, держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити на момент відкриття провадження у справі доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади, здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18 (провадження № 14-350цс19) з посиланням на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі № 910/4345/18, від 05.12.2018 у справі № 923/129/17).

Верховний Суд відзначає, що така практика не є намаганням обмежити функції прокуратури сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, а є лише наслідком системного тлумачення положень законодавства, якими встановлена необхідність підтвердження судом підстав для представництва прокуратурою інтересів держави, оскільки право прокуратури на звернення до суду в інтересах уповноваженого суб`єкта, не може презюмуватися, як безспірне.

Згідно з частиною п`ятою статті 175 ЦПК України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. Близька за змістом вимога застосовується згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»: прокурор має обґрунтувати наявність підстав для представництва.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Аналіз частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

Отже, прокурор представляє інтереси держави тільки у виключних випадках і ці випадки визначені Законом України «Про прокуратуру», не переймаючи на себе виключні функції відповідних суб`єктів владних повноважень, уповноважених на захист державних інтересів.

Саме ці обставини і має довести прокурор при пред`явленні заяви: прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень, тобто прокурор повинен довести, по-перше, що він звертався до органу, який представляє інтереси держави та, по-друге, що цей орган погодився на таке представництво.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах Держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Звертаючись з даним позовом до суду, в обґрунтування наявності правових підстав для представництва прокурором інтересів держави у даному спорі, прокурор вказав, що зі змісту листів Піщанської сільської ради неможливо зрозуміти, які саме заходи реагування вживаються сільською радою щодо відшкодування ОСОБА_1 збитків, завданих внаслідок його незаконних рішень щодо звільнення ОСОБА_2 та недопущення відповідних втрат бюджетних коштів, яка саме сума коштів відшкодована до бюджету та не надано доказів, що підтверджують вказаний факт. Як зазначено у письмових поясненнях від 05.06.2023 № 51/2-825вих.23 на неодноразові звернення прокурора, з відповідей Піщанської сільської ради, які заходи вживаються та яким чином відбувається відшкодування шкоди з`ясувати неможливо.

Згідно з листом Золотоніського управління Державної казначейської служби України у Черкаській області від 10.04.2023 № 05-16/454 ОСОБА_1 на рахунок виконавчого комітету Піщанської сільської ради протягом 2021 - 2023 років надійшли кошти в сумі 4 800 грн 00 коп., що становить лише 3.46 % від суми завданої шкоди, протягом 2020 року до Софіївської сільської ради відповідні кошти не надходили.

Відповідно до листа Золотоніського управління Державної казначейської служби України у Черкаській області від 01.04.2024 № 02-31/413, у період з 19.01.2023 по 31.03.2024 на рахунок Піщанської сільської ради надійшли по відшкодуванню шкоди, завданої незаконним звільненням від ОСОБА_1 в сумі 4000 грн 00 коп.

Посилаючись на те, що завдана відповідачем шкода внаслідок незаконного звільнення ОСОБА_2 протягом більш як трьох років залишається невідшкодованою, рішення Софіївської сільської ради від 01.06.2020 № 47-13 в місячний термін не виконано, Піщанською сільською радою та її виконавчим комітетом, як правонаступником Софіївської сільської ради та її виконавчого комітету, позовні вимоги до суду не скеровувалися, що призводить до втрати бюджетом територіальної громади значної суми коштів, які могли би бути спрямовані на її розвиток, а подальша сплата коштів частинами призведе до їх знецінення внаслідок інфляційних процесів, прокурор звернувся з даним позовом до суду в інтересах держави в особі: виконавчого комітету Піщанської сільської ради та Піщанської сільської ради.

Згідно з п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Таким чином, сільська рада є органом, якому делеговано повноваження територіальної громади відповідної територіальної громади, на представництво такої громади та здійснення від її імені та її інтересах функцій і повноважень місцевого самоврядування.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста. Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях (частини перша та третя статті 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відповідно до абзацу 13 частини першої статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» посадовою особою органу місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження у здійсненні організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Враховуючи те, що питання повноважень очільника виконавчого комітету міської ради щодо трудових відносин не є делегованими повноваженнями органів виконавчої влади, у зазначених питаннях сільський голова та виконавчий комітет міської ради є підконтрольними сільській раді.

Згідно з частиною четвертою статті 136 КЗпП України стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура в Україні, зокрема, здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

У пункті 2 частини першої статті 2 Закону України «Про прокуратуру» вказано, що у випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді.

Як вже зазначалось вище, частинами першою та третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

З обґрунтування позовних вимог, зазначених у позові, письмових пояснень на виконання ухвали суду від 01.06.2023, письмових пояснень на виконання ухвали суду від 12.06.2023 та письмових пояснень від 01.11.2023, вбачається, що прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі виконавчого комітету Піщанської сільської ради, Піщанської сільської ради до ОСОБА_1 - сільського голови Піщанської сільської ради про відшкодування шкоди, завданої органу місцевого самоврядування внаслідок незаконного звільнення працівника, та зазначає, що звернувся з таким позовом у зв`язку з тим, що відповідач у добровільному порядку шкоду не відшкодував, а виконавчий комітет Піщанської сільської ради та Піщанська сільська рада, як правонаступники виконавчого комітету Софіївської сільської ради та Софіївської сільської ради заходів щодо стягнення з ОСОБА_1 коштів для покриття шкоди не вживали та до суду не зверталися. Сума добровільно повернутих ОСОБА_1 коштів протягом 2021 - 2024 років становить 8 200 грн 00 коп., що є неприпустимим та не є співмірним із розміром завданих збитків.

Встановлюючи обставини щодо вжиття або невжиття виконавчим комітетом Піщанської сільської ради та Піщанською сільською радою, як правонаступниками виконавчого комітету Софіївської сільської ради та Софіївської сільської ради заходів зі стягнення з ОСОБА_1 коштів для покриття шкоди, завданої незаконним звільненням працівника, суд зазначає про таке.

Відповідно до рішення Софіївської сільської ради від 01.06.2020 № 47-13/VII «Про повернення бюджетних коштів», Софіївська сільська рада, правонаступником усіх прав та обов`язків якої є Піщанська сільська рада вирішила звернутись до Софіївського сільського голови ОСОБА_1 з пропозицією в місячний строк надати пояснення щодо дострокового припинення повноважень секретаря Софіївської сільської ради ОСОБА_2 та за наявності підстав повернути до місцевого бюджету с. Софіївка грошові кошти в сумі 138 609 грн 50 коп. Контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну комісію Софіївської сільської ради з питань бюджету, фінансів, цін та комунальної власності.

Доказів вчинення Софіївською сільською радою та її правонаступником - Піщанською сільською радою відповідних заходів на виконання вказаного рішення Софіївської сільської ради від 01.06.2020 № 47-13/VII «Про повернення бюджетних коштів» сторони суду не назвали та не надали.

Факт добровільної сплати відповідачем незначних сум на відшкодування шкоди, завданої територіальній громаді незаконним звільненням працівника, не спростовує наявність бездіяльності позивачів - виконавчого комітету Піщанської сільської ради та Піщанської сільської ради щодо вчинення дій до її примусового стягнення у повному розмірі.

Щодо доводів представника позивачів та відповідача про те, що наявність правових підстав прокурора для звернення з даним позовом до суду вже була предметом судового розгляду у справі № 580/1952/20, суд відхиляє як безпідставні, оскільки у п.30 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 580/1952/20 вказано, що з`ясування підстав представництва не є предметом доказування у цьому судовому провадженні. Ухвала про залишення позову без розгляду прийнята на підставі п.п. 5, 6 ч. 1 ст. 240 КАС України, у зв`язку з надходженням відповідної заяви позивача, що не потребує з`ясування підстав звернення до суду прокурора у відповідності до ч.4 ст.53 КАС України.

Таким чином, на підставі викладеного вище, оскільки судом встановлено, що позивачами не вживались жодні заходи, спрямовані на стягнення з ОСОБА_1 коштів для покриття шкоди, суд приходить до висновку, що у прокурора наявні повноваження для представництва інтересів держави в суді у силу положень статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 27.11.2019 у справі № 683/188/17.

Частиною четвертою статті 57 ЦПК України визначено, що відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

Відтак, суд відхиляє як безпідставні доводи представника позивачів та відповідача в цій частині.

Щодо позовної давності, суд зазначає про таке.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду. Схожі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справах № 369/6892/15-ц та № 469/1203/15-ц.

Згідно зі статтею 257 цього Кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що випливає із загального правила, встановленого статтею 81 ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. Схожі правові висновки Велика Палата Верховного Суду викладала у підпунктах 7.9-7.12 постанови від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16 та підпунктах 5.23-5.26 постанови від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17.

Частиною першою статті 268 ЦК України визначено вимоги, на які позовна давність не поширюється, а частиною другою цієї статті передбачено, що законом також можуть бути встановлені інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.

У пункті 36 постанови від 17.10.2018 у справі № 362/44/17 Велика Палата Верховного Суду вже робила висновок про існування меж застосування позовної давності, які встановлюються прямо (стаття 268 ЦК України) чи опосередковано, тобто з урахуванням сутності заявленої позовної вимоги.

Однак вимога про відшкодування шкоди завданої незаконним звільненням працівника не належить до визначеного частиною першою статті 268 ЦК України переліку вимог, на які не поширюється позовна давність. Норми інших законів, та сутність цієї вимоги також не виключають застосування до неї положень ЦК України про позовну давність.

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду закон не містить визначення поняття «триваюче правопорушення», однак в окремих випадках специфіка спірних правовідносин та відповідного нормативного регулювання дозволяє дійти висновку про наявність правопорушення, що триває. Наприклад, у постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц Велика Палата Верховного Суду підтримала численні висновки КГС ВС про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Разом з тим в описаному вище випадку специфіка визначення початку перебігу позовної давності полягає не у самій тривалості порушення грошового зобов`язання в часі, а у тому, що кожен день засвідчується невиконання боржником такого зобов`язання, у зв`язку з чим кредитор набуває право здійснити нарахування передбачених статтею 625 ЦК України сум за новий період.

Однак у спірних правовідносинах, які склались між відповідачем і Радою у цій справі, про існування такого порушення не йдеться.

Разом з тим, звернення прокурора з даним позовом у порядку цивільного судочинства 30.05.2023 обумовлена зміною практики Верховного Суду щодо юрисдикції розгляду таких спорів (постанова Верховного Суду від 22.12.2021 у справі №658/28/21) та тривалим переглядом судами апеляційної та касаційної інстанції ухвали Черкаського окружного адміністративного суду про залишення без розгляду первісного позову прокурора на підставі п.6 ч.1 ст.240 КАС України (справа № 580/1952/20).

Відповідно до п.6 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо, зокрема особа, яка має адміністративну процесуальну дієздатність і за захистом прав, свобод чи інтересів якої у випадках, встановлених законом, звернувся орган або інша особа, заперечує проти позову і від неї надійшла відповідна заява.

Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку (ч.4 ст. 240 КАС України).

При цьому, суд зауважує, що за своєю правовою природою залишення позову без розгляду є відмовою суду розглянути звернення особи про захист її порушеного права (позов) внаслідок визначених статтею 240 КАС України недоліків або дій цієї особи. При цьому особа може повторно звернутись до суду з такими ж вимогами.

Частинами другою та третьою статті 264 ЦК України встановлено, що позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно з ч.1 ст.264 ЦК України залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19 з системного аналізу положень статтей 263 та 264 ЦК України вбачається, що переривання перебігу позовної давності відрізняється від зупинення перебігу позовної давності тим, що після переривання перебіг позовної давності починається заново, а час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Натомість у випадку зупинення позовної давності від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг цього строку продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Зупинення перебігу позовної давності має тимчасовий характер, коли до її строку не зараховується час існування визначених законодавством обставин, за наявності яких цей строк не спливає. Натомість переривання позовної давності означає анулювання строку, який сплив до моменту вчинення боржником передбачених законодавством дій щодо визнання боргу або іншого обов`язку.

З матеріалів справи судом встановлено та визнається сторонами, що прокурор звернувся з первісним позовом в порядку адміністративного судочинства до Черкаського окружного адміністративного суду (справа № 580/1952/20) у червні 2020 року (дата направлення позову до суду - 04.06.2020), тобто з червня 2020 року перебіг строку позовної давності розпочався заново і закінчується у червні 2023 року.

Однак, з даним позовом в порядку цивільного судочинства до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області (справа № 695/1951/23) прокурор звернувся 30.05.2023, тобто в межах визначеного законом трирічного строку позовної давності.

Крім того, суд зауважує, що згідно з п. 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19 позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладений обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду був пропущений ним з поважних причин.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини (пункт 23.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 706/1272/14-ц (провадження № 14-456цс18, п. 119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19)

Відповідно до пунктів 121, 122 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19: за змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому, так і в позасудовому порядку.

Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском позовної давності. Тому це питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу. Поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим.

Згідно з пунктом 123 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19: очевидно, що перебування справи у провадженні судових органів, вчинення в ній передбачених законом дій, на думку добросовісного розсудливого спостерігача, виключає необхідність вчинення процесуальних дій, спрямованих на припинення цього процесу, а саме подачі інших позовів, заяв про закриття провадження у справі тощо. Подібний правовий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15 травня 2020 року у справі № 922/1467/19, відступати від якого правові підстави відсутні.

Таким чином, на підставі викладеного вище, враховуючи зміну практики Верховного Суду щодо юрисдикції розгляду таких спорів (постанова Верховного Суду від 22.12.2021 у справі №658/28/21) та тривалий перегляд судами апеляційної та касаційної інстанції ухвали адміністративного суду про залишення без розгляду первісного позову прокурора на підставі п.6 ч.1 ст.240 КАС України (справа № 580/1952/20) до 02.03.2023 і, як наслідок, наявність для прокурора підстав вважати, що права держави в особі Піщанської сільської ради як правонаступника Софіївської сільської ради та її виконавчого комітету, а також звернення прокурора до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області з даним позовом у порядку цивільного судочинства 30.05.2023, тобто через незначний проміжок часу після ухвалення Верховним Судом постанови від 02.03.2023 про залишення без змін постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2021 та ухвали Черкаського окружного адміністративного суду від 10.11.2020, якою залишено первісний позов прокурора без розгляду, суд приходить до висновку про поважність причин незвернення прокурора з даним позовом до суду в порядку цивільного судочинства.

Відтак, суд відхиляє доводи представника позивачів та відповідача в цій частині.

Таким чином, на підставі викладеного вище суд приходить до висновку, що позовні вимоги прокурора належить задовольнити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у даній справі, суд зазначає про таке.

Черкаською обласною прокуратурою при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у сумі 2684 грн 00 коп.

Судовий збір, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, враховуючи, що позовні вимоги задоволено повністю на користь Черкаської обласної прокуратури з ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2 684 грн 00 коп.

Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 76-84, 89, 133, 141, 263, 265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов керівника Золотоніської окружної прокуратури (19700, Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Шевченка, 153, ідентифікаційний код 02911119) в інтересах держави в особі виконавчого комітету Піщанської сільської ради (19723, Черкаська область, Золотоніський район, с. Піщане, вул. Руслана Шеремета, 98а, ідентифікаційний код 04410841), Піщанської сільської ради (19723, Черкаська область, Золотоніський район, с. Піщане, вул. Руслана Шеремета, 98а, ідентифікаційний код 26358963) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про відшкодування шкоди, завданої незаконним звільненням працівника - задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь виконавчого комітету Піщанської сільської ради 130 409 (сто тридцять тисяч чотириста дев`ять) грн 50 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Черкаської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02911119, р/р UA138201720343160001000003751 в ДКСУ у м. Київ) судовий збір у сумі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів в порядку визначеному ст. 354-356 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 17.04.2024.

Суддя А.В. Ватажок-Сташинська