Ухвала

від 30.05.2023 по справі 755/13891/20

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/13891/20

Провадження №: 1-кс/755/1253/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" травня 2023 р. Слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

захисника ОСОБА_3

розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ТОВ «ДІДЖИТЕКСС» про скасування арешту майна по кримінальному провадженню внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020101040000130 від 03.03.2020 за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 316 КК України, -

,

в с т а н о в и в:

адвокат ОСОБА_3 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з клопотанням про скасування арешту майна, в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №42020101040000130 від 03.03.2020 року.

Клопотання мотивоване тим, що постановою керівника Дніпровської окружної прокуратури м. Києва від 20.03.2023 накладено арешт, зокрема, на майно ТОВ «ДІДЖИТЕКСС, яке було вилучене при проведенні обшуку 20.03.2023 року за адресою: м. Київ, бульвар В.Гавела,4 корп. 46, 4 поверх, а саме:

сім банк s/n: SMB 128TVS20080764 з сім картами у кількості 128 шт.;

сім банк s/n: SMB 128TVS20080763 з сім картами у кількості 128 шт.;

сім банк s/n: DB17-4110-0650-0167 без сім карток;

Про розгляд клопотання прокурора про накладення арешту на майно, ТОВ "ДІДЖИТЕКСС повідомлено не було, а про існування самої постанови, заявнику стало відомо лише в травні 2022 року, піл час розгляду однієї зі скарг ТОВ «МІКСКАРД» на бездіяльність слідчого Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві.

Ухвалюючи постанову про накладення арешту на майно, прокурор Дніпровської окружної прокуратури м. Києва зазначив, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану - згідно із Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 - до ст.615 КПК України внесені ряд змін та доповнень, які передбачають істотне розширення повноважень прокурора шляхом делегування йому окремих повноважень слідчого судді вирішення низки питань, зокрема, про накладення арешту на майно (ст.ст. 170, 173 КПК України).

При винесенні постанови прокурора в межах повноважень слідчого судді діють ті ж самі правила, що і при надані відповідних дозволів слідчим суддею.

Постанова прокурора про накладення арешту на майно ТОВ "ДІДЖИТЕКСС" обґрунтовується наявністю відкритого кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №42020101040000130 від 03.03.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.361 КК України, за фактом несанкціонованого втручання в роботу мереж електрозв`язку, шляхом організації незаконних каналів передачі телефонного трафіку.

Іншого обґрунтування не зазначено.

Окрім того, в постанові прокурор зазначає як підставу для прийняття ним рішення щодо арешту коштів, те, що слідчий суддя Дніпровського районного суду м.Києва об`єктивно позбавлений можливості виконати у встановлені законом строки та порядку повноважень щодо розгляду клопотання прокурора про накладення арешту, в зв`язку з відсутністю можливості слідчого судді прибути на робоче місце внаслідок ускладненої роботи громадського транспорту, та не можливості забезпечення належної роботи апарату суддів, секретарів судових зсідань, проведення судових засідань і відповідно виготовлення судових рішень.

Прокурор в судове засідання не з`явився, про слухання справи був повідомлений належним чином.

Адвокат ОСОБА_3 просив суд розглянути скаргу без участі прокурора, оскільки орган досудового розслідування не скористались своїм правом та не надав суду докази для спростування доводів наведених у клопотанні, а його не явка не перешкоджає розгляду клопотання.

Дослідивши матеріали клопотання, вислухавши доводи представника, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Відповідно до п.7 ч.2 ст.131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до п.7 ч.2 ст.131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Згідно ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Порядок скасування арешту майна визначений ст.174 КПК України, якою передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року №5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності з клопотанням про скасування арешту до суду, який його наклав.

Аналогічна позиція щодо застосування положень статті 174 КПК України наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі №569/4374/16-ц та постанові Верховного Суду від 07.03.2018 року у справі №362/392/16-ц.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.615 КПК України у разі введення в Україні або окремих її місцевостях (адміністративній території) воєнного, надзвичайного стану, проведення антитерористичної операції чи заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та/або інших держав проти України та якщо відсутня об`єктивна можливість виконання у встановлені законом строки слідчим суддею повноважень, передбачених статтями 140, 163, 164, 170,173, 189, 233 234, 235, 245, 247, 248 та 294 цього Кодексу, а також повноважень щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 30 діб до осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-115, 121, 127, 146, 146-1, 147, 152, 153, 185, 186, 187, 189-191, 201, 258-258-5, 260-263 - 1, 294, 348, 349, 365, 377-379, 402-444 Кримінального кодексу України, а у виняткових випадках також у вчиненні інших тяжких чи особливо тяжких злочинів, якщо затримка в обранні запобіжного заходу може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі особи, яка підозрюється у вчиненні таких злочинів, - такі повноваження виконує керівник відповідного органу прокуратури з урахуванням вимог глави 37 цього Кодексу за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором.

З матеріалів клопотання вбачається, що арешт було накладено постановою керівника Дніпровської окружної прокуратури м.Києва від 20.03.2022 року. Як зазначено в постанові, у вказаному кримінальному провадженні слідчий суддя Дніпровського районного суду міста Києва об`єктивно позбавлений можливості виконати у встановлені законом строки та порядку повноваження щодо розгляду клопотання про накладення арешту.

Так, відсутня можливість слідчого судді прибути на робоче місце до приміщення суду внаслідок ускладненої роботи громадської транспорту, запровадження додаткових заходів контролю громадян при пересуванні містом, обмеження руху окремими автомобільними дорогами та мостами.

Враховуючи неодноразові обстріли та ракетні удари по об`єктам цивільної інфраструктури, житловим будинкам, приміщенням органів державної влади, у випадку оповіщення про повітряну тривогу особиста безпека всіх учасників кримінального провадження має бути забезпечена в першу чергу. За таких умов проведення судового засідання виключається.

З аналогічних підстав неможливо забезпечити роботу апарату суду, зокрема секретарів судових засідань, що виключає можливість проведення фіксації судового розгляду , виготовлення судових рішень, тощо.

Разом з тим, статтею 64 Конституції України передбачена можливість введення в Україні воєнного або надзвичайного стану. При цьому можуть встановлюватися певні обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.

Згідно статті 122 цього закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

На виконання вказаних вимог закону з початку повномасштабної агресії рф проти України по теперішній час робота Дніпровського районного суду м.Києва жодного дня не зупинялась, судді та працівники апарату суду виконували свої повноваження, забезпечували розгляд клопотань слідчими суддями не лише у робочий час, а й у вихідні дні (згідно графіку чергувань), тому доводи прокурора щодо неможливості звернення до суду з клопотанням є безпідставними та арешт накладено прокурором незаконно та необґрунтовано.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя згідно зі ст.94, 132, 173 КПК України повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, в даному випадку прокурор, застосовуючи вид обтяження, такий як арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя (прокурор) має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя (прокурор) був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді (прокурору) впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Згідно з п.7 ч.2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. Відповідно до п.1 ч.3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Крім того, відповідно до п.2 ч.1 ст.170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно ч.1 ст.318 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно положень статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення ЄСПЛ у справі "Іатрідіс проти Греції" від 25 березня 1999 року). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення ЄСПЛ у справі "Антріш проти Франції" від 22 вересня 1994 року, "Кушоглу проти Болгарії" від 10 травня 2007 року).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року). Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року).

Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Згідно зі ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

На підставі ч.2 ст.8, ч.5 ст.9 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

З досліджених матеріалів клопотання вбачається, що прокурор, обгрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст.171 КПК України, зазначив мету - забезпечення збереження речових доказів, оскільки така постанова про визнання речових доказів була винесена, та недопущення протиправного відчуження майна (грошових коштів) і відновлення порушених прав ТОВ «ФК Бі.Мані».

Разом з тим, слідчий суддя приходить до висновку, що матеріали кримінального провадження не містять достатніх і належних доказів на підтвердження обставин, на які посилався у клопотанні прокурор.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК арешт на майно може бути накладено з метою збереження речових доказів. У цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК.

Доводи прокурора про відповідність вилученого майна, критеріям передбаченим ст.98 КПК України, не є безумовною підставою для накладання арешту на майно з метою збереження речових доказів.

Разом з тим, за положенням ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Враховуючи зазначене, а також те, що до теперішнього часу відсутні будь-які докази, що майно на яке накладено арешт набуте кримінально-протиправним шляхом та є об`єктом протиправних дій, то існування правової підстави для арешту вказаного майна з метою забезпечення збереження речових доказів взагалі спростовується та свідчить про формальність постанови про визнання речовими доказами.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки за викладених обставин не доведено необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Крім того, відповідно до пояснень представника власника майна - адвоката ОСОБА_3 та досліджених в судовому засіданні матеріалів клопотання встановлено, що до теперішнього часу органом досудового розслідування не повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення будь-яку особу, ТОВ «ДІДЖИТЕКСС не має будь-якого процесуального статусу у даному кримінальному провадженні та застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна фактично блокує господарську діяльність підприємства.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Все вищевикладене свідчить про свавільне втручання у право володіння, користування та розпорядження власником вказаним майном, безпідставне накладення прокурором арешту та підтверджує обґрунтованість клопотання про необхідність скасування арешту, враховуючи, що застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження із зазначених вище підстав є необґрунтованими.

На підставі наведеного, керуючись ст. 170-174, 376 КПК України, слідчий суддя,

ухвалив:

Клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ТОВ «ДІДЖИТЕКСС» про скасування арешту майна по кримінальному провадженню внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020101040000130 від 03.03.2020 за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 361 КК України- задовольнити.

Скасувати арешт, накладений постановою керівника Дніпровської окружної прокуратури м. Києва від 20.03.2022 року на майно, ТОВ «ДІДЖИТЕКСС», код ЄДРПОУ :43425429, вилучене при проведенні обшуку 20.03.2022, за адресою: м. Київ, вул. В.Гавела, 4, корп.46, 4 поверх, територія заводу «Росток», а саме: сім банк s/n: SMB 128TVS20080764 з сім картами у кількості 128 шт.;сім банк s/n: SMB 128TVS20080763 з сім картами у кількості 128 шт.;сім банк s/n: DB17-4110-0650-0167 без сім карток, в повному обсязі, у тому числі заборони їх використання, розпорядження та відчуження, встановлених відповідно до постанови керівника Дніпровської окружної прокуратури м. Києва від 20.03.2022 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: