Постанова

від 01.06.2023 по справі 520/7785/15-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/495/23

Справа № 520/7785/15-ц

Головуючий у першій інстанції Пучкова І. М.

Доповідач Цюра Т. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Цюри Т.В.,

Суддів: Комлевої О.С., Сєвєрової Є.С.,

За участю секретаря судового засідання: Трофименко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2016 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Ювелірно-Гранувальна Компанія «Діамант» про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В:

У червні 2015 року, Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Південний» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Ювелірно-Гранувальна Компанія «Діамант» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Київського районногосуду м.Одеси від08грудня 2016рокупозовну заяву Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Ювелірно Гранувальна Компанія «Діамант», про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний», п/р за № НОМЕР_2 в Акціонерному банку «Південний» у місті Одесі, МФО 328209, код за ЄДРПОУ 20953647, заборгованість за кредитним договором за № В 343 від 10 липня 2007 року у розмірі 52617 (п`ятдесят дві тисячі шістсот сімнадцять) доларів 59 центів США та 552876 (п`ятсот п`ятдесят дві тисячі вісімсот сімдесят шість) грн. 33 коп., які складаються з: заборгованості за кредитом 48520 (сорок вісім тисяч п`ятсот двадцять) доларів 30 центів США; заборгованості за простроченими відсотками 4097 (чотири тисячі дев`яносто сім) доларів 29 центів США; штрафу за прострочення сплати відсотків 216719 (двісті шістнадцять тисяч сімсот дев`ятнадцять) грн. 91 коп.; пені за прострочення повернення заборгованості за кредитом 336156 (триста тридцять шість тисяч сто п`ятдесят шість) грн. 42 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний», п/р за № НОМЕР_2 в Акціонерному банку «Південний» у місті Одесі, МФО 328209, код за ЄДРПОУ 2095364, судовий збір у розмірі 3654 (три тисячі шістсот п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд рішення Київського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Постановою апеляційногосуду Одеськоїобласті від14.06.2018року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. РішенняКиївського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2016 року в частині стягнення прострочених процентів змінено, зменшивши їх розмір до 1 266 доларів США 49 центів. В решті рішення залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 17 червня 2020 року касаційну скаргу адвоката Гришка Сергія Олександровича як представника ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Апеляційного суду Одеської області від 14 червня 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В судове засідання, призначене на 16.05.2023 року, сторони не з`явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення та довідками секретаря судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам відповідає, з огляду на таке.

Так, судом першої інстанції встановлено, що10 липня 2007 року між ПАТ АБ «Південний» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № В343, за умовами якого кредитор надав позичальнику кредит у розмірі 92 000 доларів США зі сплатою 13 % річних за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення 09 липня 2009 року.

Крім того, між ПАТ АБ «Південний» та ОСОБА_1 укладено ряд додаткових угоддо кредитного договору від 10 липня 2007 року № В343, а саме:

-додаткова угодавід 28 вересня 2007 року, умовами якої змінено редакцію додатків № 1 та 2 до договору;

-додаткова угода від 09 липня 2009 року, умовами якої забезпечено зобов`язання ОСОБА_1 заставою майнових прав на майбутню нерухомість з наступною іпотекою, порукою ТОВ «ЮГК Діамант», порукою фізичної особи ОСОБА_2 ;

-додаткова угода від 30 листопада 2009 року, умовами якої змінено кінцевий термін повернення кредиту 28 травня 2010 року;

-додаткова угода від 28 травня 2010 року, умовами якої змінено кінцевий термін повернення кредиту 30 червня 2010 року;

-додаткова угода від 30 червня 2010 року, умовами якої було змінено кінцевий термін повернення кредиту 30 липня 2010 року;

-додаткова угода від 30 липня 2010 року, умовами якої змінено кінцевий термін повернення кредиту 31 серпня 2010 року;

-додаткова угода від 31 серпня 2010 року, умовами якої змінено кінцевий термін повернення кредиту 29 грудня 2010 року;

-додаткова угода від 29 грудня 2010 року, умовами якої змінено кінцевий термін повернення кредиту 28 грудня 2011 року;

-додаткова угода від 28 грудня 2011 року, згідно з умовами якої кредитний договір викладено у новій редакції;

-додаткова угода від 29 березня 2012 року, умовами якої змінено кінцевий термін повернення кредиту 28 вересня 2012 року;

-додаткова угода від 28 вересня 2012 року, згідно з умовами якої кредитний договір викладено у новій редакції;

-додаткова угода від 01 лютого 2013 року, умовами якої змінено кінцевий термін повернення кредиту 29 березня 2012 року;

-додаткова угода від 01 квітня 2013 року, умовами якої змінено кінцевий термін повернення кредиту 30 вересня 2013 року;

-додаткова угода від 30 вересня 2013 року, умовами якої змінено кінцевий термін повернення кредиту 28 березня 2014 року.

Ухвалюючи оскаржуване рішення про задоволення позову Банку, районний суд виходив з того, що ОСОБА_1 свої зобов`язання з повернення кредиту не виконує, внаслідок чого, станом на 18 травня 2015 року у неї виникла заборгованість у загальній сумі 52617 доларів 59 цент США, а тому позов є обґрунтований і підлягає задоволенню.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком районного суду, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Так, згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором позики встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то, в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Направляючи вказану справу на новий апеляційний розгляд, Верховний Суд зазначив, що заперечуючи проти задоволення позовних вимог, ОСОБА_1 заперечувала факт підписання кредитного договору, отримання грошових коштів за ним та виконання нею його умов, на підтвердження чого представником відповідача ОСОБА_3 заявлено клопотання про призначення почеркознавчої експертизи (а. с. 168,169 том 1).

Верховний Суд зауважив, що виходячи з характеру спірних правовідносин, у цій справі в першу чергу підлягала встановленню обставина чи підписувала ОСОБА_1 кредитний договір та додатки до нього, оскільки без встановлення цих обставин, судові рішення не можуть вважатися законними та обґрунтованими у розумінні статті 263 ЦПК України.

Однак, суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення не надав оцінки, що почеркознавча експертиза не відбулася з незалежних від ОСОБА_1 причин, а суд апеляційної інстанції відмовляючи у задоволенні клопотання не звернув уваги на те, що правочин вважається таким, що вчинено в письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами та не навів якими саме доказами підтверджується факт виконання відповідачем умов кредитного договору, оскільки цей факт заперечує відповідач, а з наданих банком розрахунків неможливо встановити ким саме сплачувалися грошові кошти за кредитним договором та не врахував, що підставою для стягнення процентів та неустойки є умови укладених між сторонами правочинів, дійсність підпису в яких заперечує відповідач, а тому встановлення цих обставин є визначальним для суду для правильного вирішення спору.

Так, при новому апеляційному розгляді справи, 06.04.2021 року на електрону адресу апеляційного суду надійшло клопотання від представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 про призначення судової почеркознавчої експертизи, проведення якої представник просив доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз, що знаходиться за адресою: 65026, м.Одеса, вул. Ланжеронівська,21 (Том ІІ: а.с. 242-243а).

Слід зазначити, що 25.05.2021 року на електрону пошту апеляційного суду, також надійшло клопотання від Акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний», у якому представник банку просив апеляційний суд відхилити питання, які були поставлені представником відповідача в клопотанні про призначення почеркознавчої експертизи, а на розгляд та вирішення експерта поставити питання, які спрямовані на встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування у даній справі, відповідають вимогам п. 1.2. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998, а дослідження цих питань потребує відповідних спеціальних знань (Том ІІ: а.с. 246-246д).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19.07.2021 року клопотання представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 задоволеночастково.Клопотання Публічногоакціонерноготовариства Акціонернийбанк «Південний»-задоволено частково.Призначено уданій цивільнійсправі судовупочеркознавчу експертизуна підставінаявних уматеріалах справидокументів,витребуванодля проведенняекспертизи уПублічного акціонерноготовариства АкціонернийБанк «Південний»оригінали документів, Витребувано у Виконавчого комітету Одеської міської ради оригінали усіх документів, підписаних від імені ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на підставі яких ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право власності серії НОМЕР_3 від 17.03.2010 року. Проведення даної експертизи доручено Одеському науково дослідному інституту судових експертиз Міністерства Юстиції України (65026, м.Одеса, вул. Ланжеронівська,21) та попереджено експертів про кримінальну відповідальність за ст.ст.384, 385 КК України. Витрати за проведення судової почеркознавчої експертизи покладено на ОСОБА_1 . Надано для проведення експертизи матеріали цивільної справи №520/7785/15-ц у повному обсязі. Провадження по справі було зупинено до закінчення проведення експертизи (Том ІІІ: а.с. 13- 17).

На виконання вимог вищевказаної ухвали апеляційного суду, 27.12.2022 року до суду надійшов висновок експерта № 21-4219 судової почеркознавчої експертизи від 01.12.2022 року, за результатами проведення якоївстановлено,щопідписи від імені ОСОБА_1 у наданих на експертизу оригіналах документів:

-кредитного договору № В 343 від 10.07.2007, розміщений у розділі «АДРЕСА и РЕКВИЗИТЬІ СТОРОН» в графі «ЗАЕМЩИК», вище друкованого запису « ОСОБА_4 » (матеріали цивільної справи № 520/7785/15-ц, том №ІІІ, арк.с. 40 - 43);

-додатку №1 до кредитного договору № В 343 від 10.07.2007 (Графік платежів за Кредитним договором), розміщений в графі «Позичальник», вище друкованого запису «К.Є. Лотаревич «10» липня 2007 р.» (арк.с. 44);

-«Приложения №2 к Кредитному договору № В 343 от 10.07.2007 (СОВОКУПНАЯ СТОИМОСТЬ КРЕДИТА)», розміщений в графі «ЗАЕМЩИК», вище друкованого запису (К.Є. Лотаревич «10» липня 2007 р.» (арк.с. 45-46);

-«ДОПОЛНИТЕЛЬНОГО СОГЛАШЕНИЯ к кредитному договору № В 343 от 10.07.2007» від 28.09.2007, розміщений в графі « ОСОБА_5 », розміщений в графі ЗАЕМЩИК», вище друкованого запису «( ОСОБА_4 )» (арк.с. 47);

-додатку №1 до кредитного договору № В 343 від 10.07.2007 нова редакція від 28.09.2007 (Графік платежів за Кредитним договором), розміщений в графі «Позичальник», вище друкованого запису «К.Є. Лотаревич «28» вересня 2007 р.» (арк.с. 48);

-«Приложения №2 к Кредитному договору № В 343 от 10.07.07 новая редакція от 28.09.07 (СОВОКУПНАЯ СТОИМОСТЬ КРЕДИТА), розміщений в графі «ЗАЕМЩИК», вище друкованого запису «К.Е. Лотаревич «28» сентября 2007 г.» (арк.с. 49 - 50), виконані самою ОСОБА_1 (Том ІІІ: а.с. 95-107).

Відповідно до ст.110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Згідно положень ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи вищевказаний висновок експерта на предмет належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємного зв`язку з іншими доказами по справі, суд апеляційної інстанції вважає, що при прийнятті судового рішення, вказаний висновок підлягає до врахування, оскільки в ньому чітко надано відповіді на усі питання поставлені перед експертом, що стосуються суті справи, які свою детальну розшифровку отримали в дослідницькій частині висновку.

При цьому, відповідачка ОСОБА_1 своїх заперечень та сумнівів щодо представленого висновку експерта до суду не надала.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок про те, що підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

У зв`язку з вищенаведеним, суд апеляційної інстанції на підставі зібраних доказів встановив факт укладення між сторонами кредитного договору, а відтак і виникнення відповідних зобов`язальних відносин, що також підтверджується представленим висновком судової почеркознавчої експертизи, тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходить з того, що у відповідачки ОСОБА_1 наявна заборгованість перед позивачем.

З урахуванням наведеного, беручи до уваги висновок експерта№ 21-4219судової почеркознавчої експертизивід 01.12.2022року та, встановивши, що підписи у Кредитному договорі № В343, що укладений між Акціонерним банком «Південний» та ОСОБА_1 від 10.07.2007 та у додаткових угодах до нього вчинені самою ОСОБА_1 , колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними доводи апеляційної скарги щодо не підписання ОСОБА_1 кредитного договору №В343 від 10.07.2007р. та додаткових угод до нього.

При цьому, апеляційний суд виходить з чинності та правомірності кредитного договору від 10.07.2007 та вважає встановленим факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів на суму 92 000 доларів США.

Таким чином, судовим розглядом справи встановлено, що Банк виконав свої зобов`язання щодо надання позичальникові кредитних коштів, однак ОСОБА_1 свої зобов`язання з повернення кредиту не виконує, внаслідок чого, станом на 18 травня 2015 року у неї виникла заборгованість у загальній сумі 52617 доларів 59 цент США та 552876. 33 коп., які складаються з:

-заборгованості за кредитом 48520 доларів 30 центів США;

-заборгованості за простроченими відсотками 4097 доларів 29 центів США;

-штрафу за прострочення сплати відсотків 216719 грн. 91 коп.;

-пені за прострочення повернення заборгованості за кредитом 336156 грн. 42 коп.

З врахуванням вищевикладеного, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Жодних інших доводів на спростування висновків суду апеляційна скарга не містить. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2016 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Ювелірно-Гранувальна Компанія «Діамант» про стягнення заборгованості за кредитним договором -залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 01.06.2023 року.

Головуючий Т.В. Цюра

Судді: О.С. Комлева

Є.С. Сєвєрова