Постанова

від 17.06.2020 по справі 520/7785/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 червня 2020 року

м. Київ

справа № 520/7785/15-ц

провадження № 61-41447св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк Південний ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю Ювелірно-гранувальна компанія Діамант ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку Південний до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , товариство з обмеженою відповідальністю Ювелірно-гранувальна компанія Діамант про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за касаційною скаргою адвоката Гришка Сергія Олександровича як представника ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2016 року у складі судді Пучкова І. М. та на постанову Апеляційного суду Одеської області від 14 червня 2018 року у складі колегії суддів: Гірняк Л. А., Кононенко Н. А., Сегеди С. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У червні 2015 року Публічне акціонерне товариство акціонерний банк Південний (далі - ПАТ АБ Південний , банк) звернулося до суду з указаним позовом, в якому просило стягнути з відповідача на свою користь 52 617,59 доларів США та 552 876,33 грн заборгованості за кредитним договором від 10 липня 2017 року № В343.

В обґрунтування заявлених вимог ПАТ АБ Південний посилалося на те, що 10 липня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № В343, за умовами якого банк зобов`язався надати відповідачу грошові кошти в сумі 92 000 доларів США, а остання зобов`язалася повернути кредит в тій же сумі 09 липня 2009 року та сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 13 % річних.

До кредитного договору неодноразово вносилися зміни згідно з додатковими угодами від: 28 вересня 2007 року, 09 липня 2009 року, 30 листопада 2009 року, 28 травня 2010 року, 30 червня 2010 року, 30 липня 2010 року, 31 серпня 2010 року, 29 грудня 2010 року, 28 грудня 2011 року, 29 березня 2012 року, 28 вересня 2012 року, 01 лютого 2013 року, 01 квітня 2013 року та 30 вересня 2013 року.

З урахуванням додаткових угод банк надав кредит відповідачу в сумі 92 000 доларів США, а остання зобов`язалася повернути грошові кошти згідно з графіком платежів за кредитним договором, не пізніше 28 березня 2014 року та сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 5 % річних.

Відповідач свої зобов`язання повністю не виконала, у результаті чого станом на 18 травня 2015 року заборгованість за кредитним договором становить 52 617,59 доларів США та 552 876,33 грн, в тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 48 520,30 доларів США; заборгованість за простроченими процентами в сумі 4 097,29 доларів США; штраф за прострочення сплати процентів за користування кредитними коштами в сумі 216 719,91 грн; пеня за прострочення повернення заборгованості за кредитом у сумі 336 156,42 грн.

Враховуючи наведене, ПАТ АБ Південний просило позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Київський районний суд м. Одеси рішенням від 08 грудня 2016 року позов задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ Південний заборгованість за кредитним договором від 10 липня 2007 року № В 343 у розмірі 52 617,59 доларів США та 552 876,33 грн, які складаються з: заборгованості за кредитом - 48 520,30 доларів США; заборгованості за

простроченими відсотками - 4 097,29 доларів США; штрафу за прострочення сплати відсотків - 216 719,91 грн; пені за прострочення повернення заборгованості за кредитом - 336 156,42 грн. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ Південний судовий збір у розмірі 3 654 грн.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що відповідачем не виконано умов кредитного договору.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Апеляційний суд Одеської області постановою від 14 червня 2018 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2016 року в частині стягнення прострочених процентів змінив, зменшив їх розмір до 1 266,49 доларів США. В решті рішення залишив без змін.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що ОСОБА_1 не підписувала кредитні зобов`язання не підтверджено належними та допустимими доказами. ОСОБА_1 не було подано заяви щодо застосування строку позовної давності відповідно до вимог частини третьої статті 267 ЦК України. Висновок районного суду щодо розрахунку заборгованості за простроченими процентами не відповідає умовам кредитного договору, так як розрахована після припинення строку дії, а тому в цій частині рішення районного суду підлягає зміні виходячи з вимог пункту 3 частини першої статті 376 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї, їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2018 року до Верховного Суду адвокат Гришко С. О. як представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2016 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 14 червня 2018 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

ОСОБА_1 не підписувала кредитний договір та грошові кошти за його умовами не отримувала, доказом чого міг бути висновок експерта за результатами проведеної судово-почеркознавчої експертизи, яка була призначена ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 17 листопада 2015 року.

Однак, провести судово-почеркознавчу експертизу виявилося неможливим з причин ненадання банком оригіналів витребуваних експертом документів, саме тих документів, з копіями яких банк звернувся до суду про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором.

Банк своїми діями фактично підтвердив відсутність у нього оригіналів документів, які нібито були підписані відповідачем, а суд першої інстанції проігнорував відповідні дії банка та не висвітлив їх у своєму рішенні.

Апеляційний суд відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи, чим позбавив її права надання до суду доказів, які б могли підтвердити факт того, що вона не підписувала кредитні зобов`язання, за яких з неї стягується значна сума грошових коштів.

14 червня 2018 року банком до суду надані пояснення щодо розрахунку заборгованості від 14 червня 2018 року за кредитним договором станом на 18 травня 2015 року, в який включені 3 % річних за період з 28 березня 2014 року до 18 травня 2015 року в розмірі 1 682,04 доларів США, однак в позові банк не заявляв таких вимог.

Крім того, представник відповідача, ОСОБА_3 , перебуваючи в судовому засіданні Апеляційного суду Одеської області 14 червня 2018 року в момент розгляду апеляційної скарги не мав належних повноважень, оскільки його представництво за нотаріально посвідченою довіреністю припинило свою дію 11 червня 2018 року, однак апеляційний суд не звернув на це уваги та допустив його до слухання справи, хоча повинен був переконатися в його повноваженнях.

22 жовтня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ПАТ АБ Південний мотивований тим, що доводи, наведені в касаційній скарзі є безпідставними, надуманими та такими, що не підтверджені жодними належними доказами та не відповідають обставинам справи, суди попередніх інстанцій вірно визначилися з характером спірних правовідносин, які виникли між сторонами, дали їм належну оцінку, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази, правильно встановили обставини справи та детально перевірили надані докази, вірно застосували норми матеріального та процесуального права.

Заборгованість позичальника підтверджується розрахунками та виписками, наданими банком, які є достатніми та належними доказами, що підтверджують заборгованість позичальника, яка була обчислена відповідно до умов кредитного договору, приписів ЦК України та Закону України Про захист прав споживачів .

Подання відповідачем клопотання про призначення експертизи є зловживанням правами з боку відповідача та здійснюється лише з метою затягування розгляду справи.

Проведення експертизи кредитного договору з метою визнання його недійсним не може здійснюватися в процесі розгляду даної справи, оскільки предметом її розгляду є стягнення заборгованості за кредитним договором, а зустрічних позовних вимог про визнання його недійсним відповідач не заявляла.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Київського районного суду м. Одеси.

Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2018 року зупинено виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2016 року та постанови Апеляційного суду одеської області від 14 червня 2018 року до завершення розгляду касаційної скарги.

12 жовтня 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

15 квітня 2020 року розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду № 1102/0/226-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи та призначено справу судді-доповідачеві Зайцеву А. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

10 липня 2007 року між ПАТ АБ Південний та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № В343, за умовами якого кредитор надав позичальнику кредит у розмірі 92 000 доларів США зі сплатою 13 % річних за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення 09 липня 2009 року.

Крім того, між ПАТ АБ Південний та ОСОБА_1 укладено ряд додаткових угод до кредитного договору від 10 липня 2007 року № В343, а саме:

додаткова угода від 28 вересня 2007 року, умовами якої змінено редакцію додатків № 1 та 2 до договору;

додаткова угода від 09 липня 2009 року, умовами якої забезпечено зобов`язання ОСОБА_1 заставою майнових прав на майбутню нерухомість з наступною іпотекою, порукою ТОВ ЮГК Діамант , порукою фізичної особи ОСОБА_2 ;

додаткова угода від 30 листопада 2009 року, умовами якої змінено кінцевий термін повернення кредиту - 28 травня 2010 року;

додаткова угода від 28 травня 2010 року, умовами якої змінено кінцевий термін

повернення кредиту - 30 червня 2010 року;

додаткова угода від 30 червня 2010 року, умовами якої було змінено кінцевий термін повернення кредиту - 30 липня 2010 року;

додаткова угода від 30 липня 2010 року, умовами якої змінено кінцевий термін повернення кредиту - 31 серпня 2010 року;

додаткова угода від 31 серпня 2010 року, умовами якої змінено кінцевий термін повернення кредиту - 29 грудня 2010 року;

додаткова угода від 29 грудня 2010 року, умовами якої змінено кінцевий термін повернення кредиту - 28 грудня 2011 року;

додаткова угода від 28 грудня 2011 року, згідно з умовами якої кредитний договір викладено у новій редакції;

додаткова угода від 29 березня 2012 року, умовами якої змінено кінцевий термін повернення кредиту - 28 вересня 2012 року;

додаткова угода від 28 вересня 2012 року, згідно з умовами якої кредитний договір викладено у новій редакції;

додаткова угода від 01 лютого 2013 року, умовами якої змінено кінцевий термін повернення кредиту - 29 березня 2012 року;

додаткова угода від 01 квітня 2013 року, умовами якої змінено кінцевий термін повернення кредиту - 30 вересня 2013 року;

додаткова угода від 30 вересня 2013 року, умовами якої змінено кінцевий термін повернення кредиту - 28 березня 2014 року.

У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору станом на 18 травня 2015 року виникла заборгованість, яка складається з: 48 520,30 доларів США заборгованості за кредитом; 4 097,29 доларів США заборгованості за простроченими процентами; 216 719,91 грн штрафу за прострочення сплати процентів за користування кредитними коштами; 336 156,42 грн пені за прострочення повернення заборгованості за кредитом.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими

відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правочин вважається таким, що вчинено в письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами (частина друга статті 207 ЦК України).

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 заперечувала факт підписання кредитного договору, отримання грошових коштів за ним та виконання нею його умов, на підтвердження чого представником відповідача ОСОБА_3 заявлено клопотання про призначення почеркознавчої експертизи (а. с. 168,169 том 1).

Виходячи з характеру спірних правовідносин, у цій справі в першу чергу підлягала встановленню обставина чи підписувала ОСОБА_1 кредитний договір та додатки до нього, оскільки без встановлення цих обставин, судові рішення не можуть вважатися законними та обґрунтованими у розумінні статті 263 ЦПК України.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (стаття 77 ЦПК України), допустимими (стаття 78 ЦПК України), достовірними (стаття 79 ЦПК України), а у своїй сукупності - достатніми (стаття 80 ЦПК України).

Аналогічні норми містив і ЦПК України, в чинній на час розгляду справи судом першої інстанції редакції.

Достатніми є доказами, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Так, ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 17 листопада 2015 року у справі призначено судово-почеркознавчу експертизу, яку не було проведено, оскільки у встановлений термін вимоги, заявлені експертом у клопотанні позивачем не було виконано.

Відповідно до частини першої статті 146 ЦПК України, в чинній на час розгляду справи судом першої інстанції редакції, у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Аналогічну норму містить ЦПК України, в чинній редакції.

Однак суд першої інстанції ухвалюючи рішення не надав оцінки, що почеркознавча експертиза не відбулася з незалежних від ОСОБА_1 причин.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернулася з апеляційною скаргою та вдруге заявила клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 14 червня 2018 року в її задоволенні було відмовлено, з підстав того, що клопотання стосується укладення такого договору, який боржник у судовому порядку не оскаржує, а матеріали справи підтверджують, що ОСОБА_1 частково виконувала умови укладеного договору.

Відмовляючи у задоволенні клопотання апеляційний суд не звернув уваги на те, що правочин вважається таким, що вчинено в письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами та не навів якими саме доказами підтверджується факт виконання відповідачем умов кредитного договору, оскільки цей факт заперечує відповідач, а з наданих банком розрахунків неможливо встановити ким саме сплачувалися грошові кошти за кредитним договором.

Апеляційний суд також не врахував, що підставою для стягнення процентів та неустойки є умови укладених між сторонами правочинів, дійсність підпису в яких заперечує відповідач, а тому встановлення цих обставин є визначальним для суду для правильного вирішення спору.

З огляду на викладене, висновки судів про те, що між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого вона отримала грошові кошти на певних визначених умовах, є передчасними, такими, що ґрунтуються на припущеннях. Лише експерт може надати відповідь на питання, чи належить підпис позичальника, який вчинений у кредитному договорі та додаткових до нього угодах саме позичальнику, а без встановлення цих обставин, рішення у цій справі не може вважатися законним та обґрунтованим.

Ураховуючи наведене Верховний Суд приймає аргументи касаційної скарги в указаній частині.

Отже, переглядаючи справу в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції на наведене уваги не звернув, належним чином не перевірив правильність висновків суду першої інстанції, не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги та передчасно погодився з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Перевірка доводів касаційної скарги, пов`язаних з установленням фактичних обставин справи та оцінкою доказів у ній перебуває поза визначеними статтею 400 ЦПК України межами перегляду справи в касаційному порядку.

Суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому немає правових підстав для ухвалення нового рішення або зміни судових рішень у цій справі.

Відповідно до частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За змістом статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних

прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Верховним Судом взято до уваги тривалий час розгляду судами вказаної справи, однак з метою дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України), суд дійшов висновку про передачу справи на новий розгляд до апеляційного суду для повного, всебічного та об`єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі

колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Гришка Сергія Олександровича як представника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Одеської області від 14 червня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун