Ухвала

від 30.05.2023 по справі 139/456/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

30 травня 2023 року

місто Київ

справа № 139/456/22

провадження № 61-12641св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , від імені якого діє адвокат Демиденко Григорій Олександрович, на ухвалу Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 14 вересня 2022 року у складі судді Коломійцевої В. І. та постанову Вінницького апеляційного суду від 16 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Денишенко Т. О., Голоти Л. О., Рибчинського В. П.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики.

На обґрунтування позову зазначав, що 01 січня 2019 року він надав ОСОБА_2 у борг грошові кошти у розмірі: 32 783,00 євро, зі сплатою 36 відсотків річних строком до 31 грудня 2019 року; 197 425,00 дол. США зі сплатою 36 відсотків річних строком до 31 грудня 2020 року; 219 755,00 дол. США, зі сплатою 18 відсотків річних строком до 31 грудня 2020 року.

Отримання ОСОБА_2 зазначених грошових коштів підтверджується відповідними борговими розписками, що також підписані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які гарантували повернення грошових коштів та поручилися за виконання ОСОБА_2 боргових зобов`язань.

Посилаючись на те, що відповідачі ухиляються він повернення отриманих у борг грошових коштів, позивач просив стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 солідарно заборгованість за договорами позики у загальному розмірі 34 555 596,91 грн.

У вересні 2022 року ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на Базу «Спецгідроенергомонтаж» загальною площею 3 356,8 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та зареєстрована на ім`я ОСОБА_3 .

Заява обґрунтована тим, що відповідачі добровільно не повертають грошові кошти, взяті у борг, ухиляються від виконання своїх зобов`язань.

Після звернення до суду з позовом йому стало відомо, що відповідачі мають намір відчужити зазначений об`єкт нерухомого майна, про що розміщено відповідне оголошення у мережі Інтернет. Отже, існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або унеможливити виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог.

Короткий зміст рішень судів

Ухвалою Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 14 вересня 2022 року заяву ОСОБА_1 задоволено.

Накладено арешт на об`єкт нерухомого майна - Базу «Спецгідроенергомонтаж», загальною площею 3 356,8 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_3 на праві приватної власності.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявлений позивачем захід забезпечення позову, зважаючи на ціну позову (34 555 596,91 грн), є необхідним, оскільки існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, що підтверджується відповідними доказами.

Забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно є співмірним із заявленими позовними вимогами, оскільки, тимчасово обмежує право ОСОБА_3 виключно на відчуження належного йому нерухомого майна і не порушує права та інтереси інших осіб.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 16 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 від імені якого діяла адвокат Івченко В. П., залишено без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що урахувавши предмет та підстави позову, а також характер спірних правовідносин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_3 .

Відхиляючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 від імені якого діяла адвокат Івченко В. П., суд апеляційної інстанції зазначив, що вжиті судом заходи забезпечення позову стосуються виключно майнових прав та інтересів відповідача ОСОБА_5 , який із апеляційною скаргою не звертався та не уповноважив адвоката Івченко В. П. на вчинення відповідних процесуальних дій від його імені.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У грудні 2022 року ОСОБА_3 , від імені якого діє адвокат Демиденко Г. О., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду апеляційної інстанції та постанову апеляційного суду скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції, з яким помилково погодився апеляційний суд, не звернув увагу на те, що арешт накладено на нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_3 , який не є ані поручителем, ані гарантом за договорами позики.

У боргових розписках, на які посилається позивач, не встановлено обсягу відповідальності поручителів за невиконання боржником свого зобов`язання, а отже, сторони не досягли згоди щодо всіх істотних умов договору поруки.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не можуть виступати гарантами за виконання боргових зобов`язань, оскільки не є банківською, фінансовою чи страховою установою, як це передбачено статтею 560 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Застосований судом захід забезпечення позову не є співмірним із заявленими позовними вимогами, оскільки позивач не надав грошової оцінки вартості нерухомого майна на яке накладено арешт.

Суди безпідставно взяли до уваги недопустимий доказ - копію роздруківки з офіційного сайту ТОВ «Ємаркет Україна», де було розміщено оголошення про продаж нерухомого майна, - Бази «Спецгідроенергомонтаж». ОСОБА_3 як власник вказаного нерухомого майна зазначене оголошення не розміщував, йому не відомо хто вчинив такі дії від його імені, у зв`язку з чим він звернувся до Дністровської окружної прокуратури із заявою про вчинення злочину.

Крім того, помилковим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що він не звертався до суду з апеляційною скаргою. Установивши, що адвокатом Івченко В. П. допущено помилку при складанні апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції мав залишити апеляційну скаргу без руху. Проте суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , позбавивши заявника ( ОСОБА_3 ) права на доступ до правосуддя.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права: статей 2, 18, 78, 81, 100, 149, 150, 153, 185, 357 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України); статей 553, 554, 638, 560 ЦК України; 124 Конституції України; неврахування висновків викладених у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 200/12227/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18; встановлення обставин справи, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 , від імені якого діє адвокат Демиденко Г. О., на підставі частини другої статті 389 ЦПК України.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення позову.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Отже, за змістом зазначеної норми права учасник справи не має права на касаційне оскарження ухвали суду першої інстанції, яку він не оскаржував в апеляційному порядку.

Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до пункту першого частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до матеріалів справи № 139/456/22 ухвала Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 14 вересня 2022 року переглянута судом апеляційної інстанції за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , від імені якого діяла адвокат Івченко В. П.

Сущик П. С. ухвалу Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 14 вересня 2022 року в апеляційному порядку не оскаржував, а отже, не має права на її касаційне оскарження.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).

Згідно з практикою ЄСПЛ право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, неабсолютне; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Водночас право доступу до суду не може бути обмежено так, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та має бути досягнута пропорційність між використаними засобами та досягнутими цілями (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Мельник проти України» («Melnyk v. Ukraine») від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03, § 22).

Встановлення у процесуальному законі обмеження можливості касаційного оскарження рішення суду першої інстанції, яке не переглядав апеляційний суд, є розумним і має на меті забезпечити стадійність цивільного процесу та запобігти можливим зловживанням процесуальними правами. Верховний Суд вважає таку мету легітимною. Зазначене обмеження є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом.

ОСОБА_3 , звертаючись із касаційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції, яку він не оскаржив в апеляційному порядку, міг спрогнозувати неможливість касаційного перегляду цього судового рішення. Таке обмеження не позбавляє особу права на доступ до суду.

Встановлена процесуальним законом можливість касаційного оскарження судового рішення суду першої інстанції після його перегляду апеляційним судом не нівелює для учасника справи доступ до суду та не ускладнює його настільки, щоби завдати шкоди самій суті цього права.

Ураховуючи наведене, касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 , від імені якого діє адвокат Демиденко Г. О., на ухвалу Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 14 вересня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 11 листопада 2022 року підлягає закриттю.

Про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу (частина друга статті 396 ЦПК України).

Зважаючи на наявність підстав для закриття касаційного провадження, Верховний Суд правильність по суті вирішення судами попередніх інстанцій заяви про забезпечення позову не перевіряє.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Отже, оскільки після відкриття касаційного провадження Верховний Суд встановив, що ОСОБА_3 подав касаційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, яка за його апеляційною скаргою судом апеляційної інстанції не переглядалася, колегія суддів дійшла висновку про закриття касаційного провадження, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 3, 25, 260, 261, 353, 389, 394, 396 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 , від імені якого діє адвокат Демиденко Григорій Олександрович, на ухвалу Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 14 вересня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 16 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позикизакрити.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

А. С. Олійник

О. В. Ступак