Постанова

від 24.05.2023 по справі 308/11746/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/11746/19

П О С Т А Н О В А

Іменем України

24 травня 2023 року м. Ужгород

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Собослой Г.Г.,

суддів: Кондор Р.Ю., Мацунич М.В.,

з участю секретаря: Зубашкова М..

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Цебрик Любомир Васильович на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 06 вересня 2022 року у справі № 308/11746/19 (Головуючий: Придачук О.А.), -

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2019 року «МОЕКОТАКСІ» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди завданої працівником підприємству, мотивуючи тим, що 12.07.2019 року о 03 год. 15 хв в м. Ужгороді на перехресті вул. Заньковецької та вул. Грушевського за участі двох автомобілів «Chevrolet» та «Renault Zoe», д.н.з. НОМЕР_1 , який за договором оренди легкового автомобіля знаходиться у користуванні ТОВ «МОЕКОТАКСІ». За кермом вказаного автомобіля перебував відповідач ОСОБА_1 з вини якого і було спричинено ДТП, що підтверджено постановою Ужгородського міськрайонного суду від 07.08.2019 року у справі № 308/8296/19, який на момент ДТП був працівником ТОВ «МОЕКОТАКСІ» і виконував трудові обов`язки водія. У результаті ДТП були завдані механічні пошкодження автомобілю марки «Renault Zoe», д.н.з. НОМЕР_1 , який знаходиться у користуванні ТОВ «МОЕКОТАКСІ», що спричинили збитки у розмірі 116 051,67 грн., з яких 114 551,67 грн. вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу, 1500,00 грн. вартість послуг експерта згідно рахунку № 89 від 19.09.2019 року за договором про проведення оцінки автомобіля № 1/09-19. ОСОБА_1 працював водієм таксі ТОВ «МОЕКОТАКСІ» на підставі трудового договору від 02.05.2019 року, згідно з умовами якого у нього була повна індивідуальна матеріальна відповідальність за ввірений йому автомобіль.

Згідно з посадовою інструкцією, з якою ОСОБА_1 ознайомлений 02.05.2019 року на нього покладено обов`язок дотримання правил дорожнього руху, контроль за збереженням і цілісністю самого автомобіля, дбайливе ставлення до ввіреного автомобіля, інформування старшого водія при настанні нештатної ситуації (порушення ПДР, настання ДТП, конфліктні ситуації з пасажирами і т.п.). У зв`язку подією від 12.07.2019 року керівництво ТОВ «МОЕКОТАКСІ» було прийнято рішення провести службове розслідування у відношенні ОСОБА_1 . За результатами розгляду всіх обставин, що передували ДТП за участі автомобіля ТОВ «МОЕКОТАКСІ» комісією з службового розслідування було вирішено відсторонити ОСОБА_1 від виконання трудових обов`язків водія таксі, а в подальшому звільнити його із займаної посади. Станом на 26.08.2019 року відповідач звільнений з посади водія ТОВ «МОЕКОТАКСІ», оскільки трудовий договір було розірвано згідно з наказом директора № 93/К від 22.08.2019 року, з підстави передбаченої п.2 ч.1 ст. 41 КЗпП України.

Позивач зазначає, що ТОВ «МОЕКОТАКСІ» було вжито заходи в рамках досудового врегулювання спору з метою досягнення згоди сторін з приводу компенсації шкоди, заподіяної ОСОБА_1 товариству, а також власнику транспортного засобу. У результаті переговорів сторонами не було досягнуто згоди щодо відшкодування матеріальної шкоди, оскільки ОСОБА_1 відмовився від сплати суми заподіяних збитків у розмірі, запропонованому ТОВ «МОЕКОТАКСІ».

Посилаючись на вказані обставини, ТОВ «МОЕКОТАКСІ» просило стягнути з ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 116 051,67 грн., а також сплачений судовий збір.

У подальшому позивач зменшив заявлені позовні вимоги та просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «МОЕКОТАКСІ» суму заподіяних збитків у межах середнього заробітку, а саме: 2049,20 грн., а також судові витрати.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 06 вересня 2022 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Моекотаксі», суму заподіяних збитків у розмірі 2049,20 грн., а також сплачений судовий збір в розмірі 1921,00 грн.

Не погоджуючись із даним рішенням суду представник ОСОБА_1 адвокат Цебрик Л.В. подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення суду, як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки підстав передбачених чинним законодавством для задоволення позовних вимог відсутні, так як позивач боргує відповідачу не менше 2515,86 грн., тобто більшу суму, ніж 2049,20 грн. і останній подав позивачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, так як позивач визнало заборгованість перед відповідачем у своєму листі № 14/01-20 від 14.01.2020 року. Позивач не поніс витрати на ремонт автомобіля і оцінку збитків, право власності на автомобіль зареєстровано не за позивачем, а за іншою особою, якій завдано шкоду. Пошкоджений автомобіль не є власністю позивача, а тому останній і не набуває право на звернення з позовом до відповідача. Разом з тим, якщо позивач чи власник пошкодженого автомобіля вже отримав страхове відшкодування, то правових підстав для стягнення шкоди з відповідача немає. Крім того, суд ухвалою вирішив відмовити у задоволенні клопотання від 04.06.2020 року відповідача про витребування доказів, тому що вважав це клопотання зустрічного позову і у прийнятті якого незаконно відмовив. За відомостями відповідача, пошкоджений автомобіль був застрахований від ДТП (КАСКО) у ПрАТ СК «ТАС», яке на запит адвоката про підтвердження факту страхування інформації не надало. Також апелянтом подані заперечення на ухвали суду першої інстанції від 21.10.2021 року про закриття підготовчого провадження в частині відмови у витребуванні доказів та прийняття заяви про зменшення позовних вимог, ухвалу суду від 14.01.2022 року про визнання заяви про відвід судді необґрунтованою, ухвалу суду від 18.01.2022 року про відмову у задоволенні відводу.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його представника адвоката Цебрик Л.В., які підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, представника ТОВ «МОЕКОТАКСІ» Костякова Д.В., який просить рішення суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Встановлено, що з 05.05.2019 року ОСОБА_1 , по трудовому договору, працював у ТОВ «Моекотаксі» на посаді водія і відповідно до посадової інструкції водія таксі, затвердженої директором ТОВ «Моекотаксі», з якою відповідач ознайомився 02.05.2019 року, до посадових обов`язків водія, зокрема, входить: керування автомобілем, дотримання правил дорожнього руху, дотримання вимог усіх дорожніх знаків, своєчасне ознайомлення з усіма змінами в законодавстві, що стосуються ПДР, контроль за збереженням і цілісністю самого автомобіля, дбайливе ставлення до ввіреного автомобіля тощо. Заподіяння навмисних чи ненавмисних пошкоджень ввіреного йому автотранспорту тягне за собою відповідальність водія.

Відповідно до положень статті 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Під прямою дійсною шкодою необхідно розуміти, зокрема втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов`язків, грошові виплати.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 серпня 2019 року у справі № 308/8296/19 ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, за те що 12.07.2019 року о 03 год. 15 хв. по вул. Заньковецькій, 27 в м. Ужгороді керував автомобілем марки Renault Zoe», державний номер НОМЕР_1 , та при виїзді на регульоване перехрестя з вул. Грушевського, не надав переваги у русі транспортному засобу марки «Chevrolet», який рухався по головній дорозі та скоїв з ним зіткнення, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Відповідно до звіту № 19100 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням колісного транспортного засобу від 16.09.2019 року, виконаного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_2 , вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Renault Zoe», державний номер НОМЕР_1 , становить 114551,67 грн.

Матеріалами справи стверджується, що автомобіль марки Renault Zoe», д.н.з. НОМЕР_1 , належить на праві власності ОСОБА_3 , яка на підставі договору оренди легкового автомобіля № 14/01/19-2 від 14.01.2019 року передала в оренду ТОВ «Моекоаксі».

Відповідно до п. 7.1 вказаного договору оренди орендар зобов`язався усувати пошкодження автомобіля, що орендується, або відшкодовувати збитки, завдані у зв`язку із втратою автомобіля, що орендується, якщо такі пошкодження або втрата сталися з вини орендаря, у разі припинення дії договору оренди повернути орендареві транспортний засіб у стані не гіршому, ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.

За шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку . Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві (ст. 132 КЗпП України).

Випадки повної матеріальної відповідальності передбачені ст. 134 КЗпП України, зокрема, пунктом першим частини першої вказаної статі встановлено, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадку коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно достатті 135-1цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Згідно п. 4.2.4 трудового договору ОСОБА_1 зобов`язався нести повну матеріальну відповідальність за надані йому матеріально-технічні цінності, на умовах передбачених чинним законодавством України.

Також між сторонами окремо було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність водія транспортних засобів від 02.05.2019 року.

Разом з тим, посада водія не включена доПереліку від 28 грудня 1977 року № 447/24, і водій не належить до категорії працівників, з якими згідно зістаттею 135-1 КЗпП Україниможе бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність.

Із довідки про доходи від 21.10.2021 року виданої ТОВ «МОЕКОТАКСІ» вбачається, що аробіток ОСОБА_1 за період з травня по серпень 2019 року становить 2049,20 грн.

02 січня 2020 року ОСОБА_1 направив до ТОВ «Моекотаксі» вимогу згідно якої просив виплатити йому шляхом поштового переказу на його адресу за рахунок позивача усі суми, що належать йому від ТОВ «Моекотаксі», в т.ч. заробітну плату та компенсацію за дні невикористаної щорічної відпустки.

Листом від 14.01.2020 року вих. № 14/01-20 ТОВ «МОЕКОТАКСІ» повідомило ОСОБА_1 про те, що позивач листом від 23.08.2019 року повідомляло його про його звільнення з підстави передбаченої п. 2 ч.1 ст. 41 КЗпП України, а також про суму нараховану до виплати у розмірі 2515,86 грн., яку можна було отримати протягом трьох робочих днів, але яку ОСОБА_1 не отримав. Також ТОВ «МОЕКОТАКСІ» повідомило ОСОБА_1 про те, що нараховану йому суму до виплати у розмірі 2515,86 грн. він може повторно забрати протягом трьох робочих днів з дати отримання даного листа за адресою: АДРЕСА_1 зазначивши,що у випадку неявки особисто товариством вказану суму буде надіслано шляхом поштового переказу за допомогою засобів зв`язку АТ «Укрпошта».

На час розгляду справи суд першої інстанції встановив відсутність заборгованості позивача перед відповідачем по заробітній платі і така заборгованість не встановлена і судом апеляційної інстанції, що не перешкоджає ОСОБА_1 звернутися до суду для вирішення такого спору.

Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування судова колегія не вбачає.

Подані заперечення відповідачем на ухвалу суду від 21.10.2021 року про закриття провадження в частині відмови у витребуванні доказів та прийняття заяви про зменшення позовних вимог, є безпідставними, оскільки судом відмовлено у прийнятті зустрічного позову і така відмова суду була предметом апеляційного розгляду та не є доцільним у її розгляду, так як відсутність спільність предмету позову і докази, які відповідач просить витребувати, стосуються предмету доказування за зустрічним позовом.

Ухвала суду від 14.01.2022 року про визнання необґрунтованої заяви відповідача про відвід головуючого судді Придачука О.А. є законною, так як відповідач у заяві про відвід зазначає процесуальні порушення під час проведення відповідного засідання, зокрема при вирішенні питання про прийняття зустрічного позову та ухвалення рішення за наслідками підготовчого провадження і фактично має місце незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, що не є підставою для відводу у відповідності до ч. 4 ст. 36 ЦПК України.

Інші доводи апеляційної скарги судова колегія до уваги не приймає, так як вони не ґрунтуються на вимогах закону та фактичних обставинах справи і не спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 381 ЦПК України, судова колегія,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Цебрик Любомир Васильович залишити без задоволення.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 06 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 02 червня 2023 року.

Головуючий: (підпис)

Судді: (підписи)

Згідно з оригіналом:

Суддя Закарпатського

апеляційного суду Г.Г. Собослой