Ухвала

від 12.07.2023 по справі 308/11746/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

12 липня 2023 року

місто Київ

справа № 308/11746/19

провадження № 61-10289ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Ступак О. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Цебрик Любомир Васильович, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 вересня 2022 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 24 травня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МОЕКОТАКСІ» до ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих працівником підприємству,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МОЕКОТАКСІ» (далі - ТОВ «МОЕКОТАКСІ») звернулося до суду з позовом, просило стягнути з ОСОБА_1 завдані збитки у розмірі 116 051,67 грн.

У подальшому позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача на його користь суму заподіяних збитків у межах середнього заробітку у розмірі 2 049,20 грн.

Також, у січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ТОВ «МОЕКОТАКСІ» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, зміну формулювання підстави звільнення, стягнення заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 жовтня 2021 року, залишеною без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 06 квітня 2022 року, у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку не оскаржувалися.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 24 травня 2023 року, позов ТОВ «МОЕКОТАКСІ» задоволено.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ «МОЕКОТАКСІ» суму заподіяних збитків у розмірі 2 049,20 грн. Здійснено розподіл судових витрат.

У липні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , від мені якої діє адвокат Цебрик Л. В., на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 вересня 2022 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 24 травня 2023 року, просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства);

4) справи про розірвання шлюбу;

5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у цій справі становить 116 051,67 грн яка станом на 01 січня 2023 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00 грн х 100 = 268 400,00 грн).

Отже, відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України справа є малозначною.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Касаційна скарга містить посилання на підпункти «а», «б», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Верховний Суд, враховуючи ціну та предмет позову, висновки судів першої та апеляційної інстанцій, зроблені за результатами оцінки доказів, а також доводи касаційної скарги, які переважно стосуються неправильної оцінки судами доказів у справі, що згідно зі статтею 400 ЦПК України не належить до компетенції суду касаційної інстанції, з такими доводами заявника не погоджується і вважає їх безпідставними з огляду на таке.

Право на оскарження судових рішень у малозначній справі ОСОБА_1 обґрунтував тим, що касаційна скарга стосується питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес та виняткове значення для заявника, оскільки стосується конституційного права на працю та оплату праці.

Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку та становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.

Заявник не зазначив в чому полягає значущість для держави і суспільства правового питання, яке на його думку, має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Щодо виняткового значення зазначеної справи для заявника Верховний Суд враховує, що оцінка судом такої винятковості справи для заявника може бути зроблена на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Отже, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційний скарзі.

Верховний Суд констатує, що доводи ОСОБА_1 про те, що касаційна скарга стосується питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес та виняткове значення для заявника, стосуються його зустрічного позову, у прийняті якого судом першої інстанції було відмовлено, з чим погодився суд апеляційної інстанції.

Оскільки зазначені судові рішення не були та не є предметом касаційного оскарження, відповідно доводи про право на працю та оплату праці у контексті зустрічного позову, який не прийнято до розгляду, не підлягають врахуванню Верховним Судом.

Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що посилання заявника на положення підпунктів «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України є необґрунтованими, оскільки предмет спору не містить обґрунтованих фактичних передумов для віднесення справи до категорії винятково значимих. Крім того, наведені скаржником в касаційній скарзі обставини не дають підстав для висновку, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Посилання у касаційній скарзі на підпункт «б» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, а саме, що заявник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваними судовими рішеннями при розгляді іншої справи, Верховний Суд визнає необґрунтованими, оскільки заявник повідомив, що має намір подати позов про стягнення ТОВ «МОЕКОТАКСІ» заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Проте, обґрунтовуючи право на оскарження судових рішень у малозначній справі з посиланням на підпункт «б» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявник має повідомити Верховний Суд про наявність відкритого провадження у справі, у якій він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваними судовими рішеннями. Тобто зазначений виняток має обґрунтовуватися не ймовірністю вчинення особою у майбутньому процесуальної дії - звернення до суду із позовом, а наявністю вже існуючого відкритого провадження у справі.

Касаційна скарга не містить інших посилань на винятки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків не встановив, заявник їх наявність не обґрунтував.

Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.

Випадків, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, у цій справі Верховним Судом не встановлено.

Посилання заявника на частину другу статті 389 ЦПК України, як на підставу касаційного оскарження, не заслуговують на увагу, оскільки з указаної підстави підлягають оскарженню рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, зокрема, у малозначних справах. Тобто такі доводи є виконанням вимог процесуального закону щодо змісту будь-якої касаційної скарги, а тому самі по собі не вказують на фундаментальність порушених у скарзі питань для формування єдиної правозастосовчої практики, та не свідчить про наявність інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.

Верховний Суд зауважує, що обґрунтування касаційної скарги підставами, передбаченими частиною другою статті 389 ЦПК України, не звільняє заявника від обов`язку, у відповідності до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, обґрунтувати підстави перегляду в касаційному порядку судових рішень у малозначних справах.

Випадків, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, у цій справі не встановлено Верховним Судом.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Golder v. the United Kingdom» (Голдер проти Сполученого Королівства) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Верховний Суд враховує, що застосування критерію малозначності справи, судові рішення у якій за законом не підлягають касаційному оскарженню, є передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності виключних обставин, які за положеннями ЦПК України могли вимагати касаційного розгляду справи.

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, є підстави для відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись частинами шостою, дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Цебрик Любомир Васильович, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 вересня 2022 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 24 травня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МОЕКОТАКСІ» до ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих працівником підприємству відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

А. С. Олійник

О. В. Ступак