Рішення

від 01.06.2023 по справі 940/749/20

ТЕТІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01.06.2023 Провадження по справі № 2/940/3/23

Справа № 940/749/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

01 червня 2023 року Тетіївський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді: Косович Т.П.

при секретарі: Козуб І.С.

з участю прокурора: Защитинської Т.І.

адвоката: Безуглої І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тетієві цивільну справу за позовом першого заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Київської обласної державної адміністрації, державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» до Білоцерківської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління Держгеокадастру в Київській області, Тетіївська міська рада, про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди,

встановив:

11.06.2020 року заступник керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації та державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» звернувся до суду з позовом до Тетіївської районноїдержавної адміністраціїта ОСОБА_1 , в якому просить визнати незаконним та скасувати розпорядження Тетіївської районної державної адміністрації № 1002 від 29.12.2012 року «Про надання гр. ОСОБА_1 земельної ділянки в користування на умовах оренди, яка розташована на території Теліжинецької сільської ради за межами населеного пункту, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», визнати недійсним договір оренди землі б/н від 29.12.2012 року, укладений між Тетіївською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,5496 га, яка розташована на території Теліжинецької сільської ради, скасувати його державну реєстрацію за № 3983782, а також стягнути з відповідачів судові витрати по справі.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що в ході досудового розслідування кримінального провадження № 42019111030000302 від 14.11.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, було встановлено порушення вимог земельного законодавства під час відведення у власність та користування земель лісогосподарського призначення ДП «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс».

Так, розпорядженням Тетіївської районноїдержавної адміністрації№ 1002від 29.12.2012року ОСОБА_1 було надано в користування на умовах оренди земельну ділянку площею 0,5496 га (під господарськими будівлями і дворами), яка розташована на території Теліжинецької сільської ради за межами населеного пункту, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 49 років.

На підставі даного розпорядження 29.12.2012 року між Тетіївською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі, відповідно якого останньому надано в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення (під господарськими будівлями і дворами), яка розташованана територіїТеліжинецької сільськоїради замежами населеногопункту,для веденнятоварного сільськогосподарськоговиробництва площею 0,5496 га, кадастровий номер 3224687800:02:012:0004, строком на 49 років.

12.12.2013 року державним реєстратором реєстраційної служби Тетіївського районного управління юстиції Київської області Овчінніковою Л.С. проведено державну реєстрацію даного договору оренди землі, номер запису 3983782.

Проте, розпорядження Тетіївської районної державної адміністрації № 1002 від 29.12.2012 року було винесене та договір оренди землі від 29.12.2012 року укладений всупереч вимогам Земельного та Лісового кодексів України, оскільки надана ОСОБА_1 земельна з кадастровим номером 3224687800:02:012:0004 перебуває у постійному користуванні ДП «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» та відноситься до земель лісового фонду, а відповідних рішень про вилучення її із постійного користування та зміни цільового призначення прийнято не було.

А тому, враховуючи, що спірна земельна ділянка вибула з володіння держави всупереч вимогам законодавства, волі власника та постійного користувача ділянки, тому незаконно відчужене майно підлягає поверненню його власнику.

29.07.2020 року представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Безуглою І.С. до суду надано відзив на позов, в якому ОСОБА_1 позовних вимог не визнає та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3224687800:02:012:0004 відноситься до земель сільськогосподарського, а не лісогосподарського призначення. Крім того, він є власником нежитлового приміщення на пасіці, що знаходиться в с. Теліжинці біля лісу, а відповідно до ст. 120 ЗК України у разі переходу права власності на жилий будинок, будівлю або споруду до особи, яка набула цих прав, переходить право на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення на тих умовах та в обсязі, які були у попереднього землекористувача (т. 1 а.с. 129-130).

02.10.2020 року керівником Білоцерківської місцевої прокуратури надано відповідь на відзив, в якому останній зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 3224687800:02:012:0004 відноситься саме до земель лісового фонду, що підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування та відповідно до планшету №9 накладається на землі лісогосподарського призначення 26 кварталу 10 виділу філії ДП «Тетіївське державне агролісництво», які розташовані на території с. Теліжинці за межами населеного пункту. (т. 1 а.с. 152-155).

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 07.10.2020 року до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, було залучено Головне управління Держгеокадастру в Київській області та Теліжинецьку сільську раду Тетіївського району Київської області (т. 1 а.с. 175).

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 06.10.2021 року замість Білоцерківської місцевої прокуратури було залучено до участі в справі Білоцерківську окружну прокуратуру Київської області та залучено правонаступника відповідача Тетіївської районної державної адміністрації Білоцерківську районну державну адміністрацію (т. 2 а.с. 87-88).

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 07.02.2023 року до участі в справі було залучено правонаступника третьої особи Теліжинецької сільської ради Тетіївського району Київської області Тетіївську міську раду(т. 3 а.с. 20-22).

В судовому засіданні прокурор Тетіївського відділу Білоцерківської окружної прокуратури Защитинська Т.І. позовні вимоги підтримала, суду пояснила, що земельна ділянка з кадастровим номером 3224687800:02:012:0004 відноситься до земель лісогосподарського призначення, що підтверджується планово-картографічними матеріалами, і була передана ОСОБА_1 в оренду без погодження ДП «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс», а також без відповідного погодження було змінено її цільове призначення. Проте, враховуючи постанову Верховного Суду від 18.05.2022 року у справі № 369/12149/16-ц, просить залишити без розгляду позовні вимоги першого заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури, заявлені в інтересах держави в особі державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» до Білоцерківської районної державної адміністрації, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним державного акта та скасування запису про його державну реєстрацію, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Представники позивачів Київської обласної державної адмністрації та державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» в судове засідання не прибули, до суду надіслали заяви про проведення розгляду справи без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі (т. 1 а.с. 124, т. 2 а.с. 67).

Представник відповідача Білоцерківської районної державної адміністрації в судове засідання не прибув, до суду надане клопотання про слухання справи без його участі та розгляд справи за наявними у справі матеріалами (т. 2 а.с. 245). При цьому 11.01.2021 року представником Тетіївської районної державної адміністрації було подане клопотання про застосування до вказаних правовідносин строку позовної давності, оскільки прокуратура уже в січні 2013 року достеменно знала про розпорядження Тетіївської районної державної адміністрації Київської області від 29.12.2012 року за № 1002 «Про надання гр. ОСОБА_1 земельної ділянки в користування на умовах оренди, яка розташована на території Теліжинецької сільської ради за межами населеного пункту, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва».

Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Безугла І.С. позовних вимог не визнали, посилаючись на наданий відзив на позовну заяву.

ОСОБА_1 суду пояснив, що надана йому в оренду земельна ділянка з кадастровим номером 3224687800:02:012:0004 знаходиться під приміщенням пасіки, від лісу відділена ровом та до земель лісового фонду не відноситься. Раніше дана земельна ділянка належала КСП «Теліжинці», там був колгоспний садок.

ОСОБА_3 суду пояснила, що в усіх документах зазначається, що земельна ділянка з кадастровим номером 3224687800:02:012:0004 відноситься до земель сільськогосподарського, а не до лісогосподарського призначення, а тому була передана ОСОБА_1 в оренду правомірно.

Представник третьоїособи Головногоуправління Держгеокадаструв Київськійобласті всудове засіданняне прибув,про часта місцеслухання справиповідомлений належнимчином.07.12.2020року досуду надіславпояснення посуті позову,в якомузазначає,що ст.20ЗК Українив редакції2006року визначала,що віднесенняземель дотієї чиіншої категоріїздійснюється напідставі рішеньорганів державноївлади таорганів місцевогосамоврядування відповіднодо їхповноважень.Земельна ділянка з кадастровим номером 3224687800:02:012:0004 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (господарські будівлі та двори) входила до земель колективної власності КПК «Теліжинці». Рішенням Тетіївської районної ради № 138-16-XXIII від 28.12.2000 року «Про переведення земель колективної власності в землі запасу» дана земельна ділянка передана до земель запасу Теліжинецької сільської ради. Таким чином, спірна земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення (т. 1 а.с. 207-209).

Представник третьої особи Тетіївської міської ради в судове засідання не прибув, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та дослідивши письмові докази, приходить до такого висновку.

На підставі частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2022 року у справі № 634/734/19 (провадження № 61-9176св20) та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.05.2022 року у справі № 369/12149/16-ц (провадження № 61-12759св21) зроблено висновок про те, що «не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора України або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції (абзац третій частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII). Отже, прокурор наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді лише двох суб`єктів права - громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) та держави, і не наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді інших суб`єктів права».

Виходячи з викладеного та враховуючи клопотання прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області Защитинської Т.І., суд приходить до висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс», а тому позовні вимоги в цій частині залишає без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України.

Розглянувши заявлене клопотання про застосування до вказаних правовідносин строку позовної давності, суд вважає наступне.

Так, відповідно до вимог ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено, встановлено в три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про

особу, яка його порушила.

Частиною 2статті 2 ЦК Українипередбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі ст.ст.167,170цьогоКодексунабуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державноївлади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

За таких обставин, строк позовної давності за позовом, пред`явленим в інтересах держави, може починатись лише з одного моменту - обізнаності (або можливості бути обізнаним) про наявність порушення права держави, та про особу порушника, уповноваженим органом державної влади, який може реалізувати відповідне цивільне право чи інтерес.

У разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (пункти 46, 48, 65-66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі№ 362/44/17 (провадження № 14-183цс18)).

В даній справі про порушення вимог земельного законодавства під час надання в користування земель лісогосподарського призначення ДП «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» позивачам стало відомо в ході досудового розслідування кримінального провадження № 42019111030000302 від 14.11.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, інших даних про їх обізнаність про наявність саме розпорядження Тетіївської районної державної адміністрації Київської області від 29.12.2012 року за № 1002 «Про надання гр. ОСОБА_1 земельної ділянки в користування на умовах оренди, яка розташована на території Теліжинецької сільської ради за межами населеного пункту, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» матеріали справи не містять, а тому суд вважає, що строки позовної давності не пропущено.

Щодо позовних вимог першого заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури, заявлені в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Білоцерківської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління Держгеокадастру в Київській області, Тетіївська міська рада, про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди, то суд вважає їх необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають з огляду на таке.

В судовому засіданні встановлено, що до 2001 року лісові масиви, у тому числі і оспорювана земельна ділянка, належали на праві колективної власності КСП «Теліжинці».

Тетіївська районна рада народних депутатів рішенням № 11 XXII скликання від 17.03.1995 року затвердила розроблений Київським відділенням Інституту землеустрою проект роздержавлення та приватизації земель КСП «Теліжинці» та рішенням № 3 від 17.03.1996 року передала у колективну власність КСП «Теліжинці» 1886,7 га земель та у постійне користування 441,4 га земель (копія державного акту серії КВ від 19.05.1995 року т. 1 а.с. 159-160, копія технічного звіту по перенесенню в натуру проекту роздержавлення та приватизації земель колективного сільськогосподарського підприємства «Теліжинці» Тетіївського району Київської області т. 1 а.с. 161-167).

Відповідно до Указу Президента України № 1529/99 від 03.12.1999 року «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки» та наказу Мінагрополітики України № 156 від 11.06.2001 року» Про прискорення передачі земель лісового фонду, що перебували у користуванні реформованих колективних сільськогосподарських підприємств», Тетіївська районна рада направила до Київської обласної ради лист № 100 від 14.04.2000 року про передачу у постійне користування лісів сільськогосподарських підприємств Тетіївському державному міжгосподарському агролісництву, в тому числі і по Теліжинецькій сільській раді.

15.10.2007 року Тетіївська районна державна адміністрація винесла висновок за № 7.19-1498, в якому надала згоду на передачу земельних ділянок лісового призначення на території Тетіївського району загальною площею 2503 га у постійне користування Тетіївському державному агролісництву для ведення лісового господарства, куди згідно пояснювальної записки до проекту організації та розвитку лісового господарства Тетіївського державного агролісництва Київської області ввійшло і 198,6 га землі на території Теліжинецької сільської ради (т. 1 а.с. 63-67).

Розпорядженням Київської обласної державної адміністрації № 1536 від 27.12.2010 року державному підприємству «Тетіївське державне агролісництво» надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування 11 земельних ділянок загальною площею 198,6 га для ведення лісового господарства на території Теліжинецької сільської ради Тетіївського району Київської області (т.1 а.с. 84).

Відповідно до наказу Київської обласної державної адміністрації № 92 від 09.08.2012 року Київську обласну державну організацію «Київагроліс» реорганізовано шляхом перетворення внаслідок зміни організаційно-правової форми в державне підприємство «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс». Припинено шляхом приєднання до ДП «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» Іванківське спеціалізоване державне агролісогосподарське підприємство «Держагролісгосп», Богуславське державне агролісництво, Бородянське державне агролісництво, Києво-Святошинське державне агролісництво, Миронівське державне агролісогосподарське підприємство, державне підприємство «Поліське агролісництво», Таращанське державне агролісогосподарське підприємство та Тетіївське державне агролісництво (т. 1 а.с. 72-73).

Наказом Київської обласної державної адміністрації № 22 від 15.08.2012 року було створено комісію з припинення діяльності Тетіївського державного агролісництва шляхом приєднання до ДП «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» (т. 1 а.с. 68).

Наказом Київської обласної державної адміністрації № 146 від 05.11.2012 року затверджено передавальні акти, зокрема і передавальний акт комісії з припинення діяльності Тетіївського державного агролісництва шляхом приєднання до ДП «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» (т. 1 а.с. 74-75, 69-71).

Разом з тим, 22.01.2001 року ОСОБА_1 відповідно договору купівлі-продажу приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Тетіївського районного нотаріального округу Київської області Бурлаченко К.Ф., зареєстрованого в реєстрі за № 122, придбав нежитлове приміщення на пасіці біля лісу загальною площею 66,4 кв.м., що знаходиться в с. Теліжинці Тетіївського району Київської області (т. 1 а.с. 39-40).

Розпорядженням Тетіївської районної державної адміністрації Київської області № 279 від 07.04.2008 року йому надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою орієнтовною площею 1 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель СФГ «Теліжинці» (господарську будівлю існуюча територія пасіки), яка розташована на території Тетіжинецької сільської ради за межами населеного пункту (т. 1 а.с. 26-27).

Дана технічна документація (т. 1 а.с. 21-46) затверджена рішенням 18 сесії Тетіївської районної ради VI скликання № 202-18 VI від 29.11.2012 року (т. 1 а.с. 52-53).

Розпорядженням Тетіївської районної державної адміністрації Київської області № 1002 від 29.12.2012 року ОСОБА_1 надано в користування на умовах оренди земельну ділянку площею 0,5496 га (під господарськими будівлями і дворами), яка розташована на території Теліжинецької сільської ради за межами населеного пункту, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 49 років (т. 1 а.с. 48-50).

На підставі даного розпорядження 29.12.2012 року між Тетіївською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі, відповідно якого останньому надано в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення (під господарськими будівлями і дворами), яка розташованана територіїТеліжинецької сільськоїради замежами населеногопункту,для веденнятоварного сільськогосподарськоговиробництва площею 0,5496 га, кадастровий номер 3224687800:02:012:0004, строком на 49 років (т. 1 а.с. 55-59).

12.12.2013 року державним реєстратором реєстраційної служби Тетіївського районного управління юстиції Київської області Овчінніковою Л.С. проведено державну реєстрацію даного договору оренди землі, номер запису 3983782 (інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 196236260 від 14.01.2020 року т. 1 а.с. 12-14).

За інформацією ДП «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» № 241 від 20.09.2019 року в Тетіївському агролісництві виявлено порушення самовільне зайняття земельних ділянок, які були призначені для ведення лісового господарства, в тому числі і земельної ділянки з кадастровим номером 3224687800:02:012:0004, факт порушення зафіксовано актом актом огляду місця вчинення правопорушення лісового господарства № б/н від 01.07.2019 року з додатком № 1 (т. 1 а.с. 15-20, а.с. 60-62).

Як вказує позивач, земельна ділянка з кадастровим номером 3224687800:02:012:0004 згідно з картографічними матеріалами (планшет № 9) повністю накладається на землі лісогосподарського призначення 26 кварталу 10 виділу філії ДП «Тетіївське державне агролісництво», які розташовані на території с. Теліжинці за межами населеного пункту, що підтверджує копією планшету № 9 та копіями фрагментів з публічної кадастрової карти України (т. 1 а.с. 156-158).

Із інформації ДП «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» № 60 від 30.01.2020 року вбачається, що підприємство не надавало погоджень на припинення користування, вилучення та зміну цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3224687800:02:012:0004 (т. 1 а.с. 91).

Із інформації Київського обласного та м. Києву управління лісового та мисливського господарства № 04-48/235 від 03.02.2020 року вбачається, що управління не надавало погоджень на вилучення та зміну цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3224687800:02:012:0004 (т. 1 а.с. 94).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом статей 13, 19 Конституції України від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної ради Автономної Республіки Крим, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Згідно статті 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення належать землі, зайняті зеленими насадженнями в межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Відповідно до вимог статей 56, 57 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності.

Відповідно до положень статей 141, 149 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у користуванні осіб, передаються у власність чи користування іншим особам лише після їх вилучення у встановленому законом порядку у попереднього користувача.

Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, зокрема ліси для нелісогосподарських потреб.

Згідно з частинами другою та третьою статті 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

У статті 7 ЛК України закріплено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

При цьому у статті 8 ЛК України визначено, що у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.

У спорах стосовно прибережних захисних смуг, земель лісогосподарського призначення, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, держава, втручаючись у право приватних осіб на мирне володіння відповідними земельними ділянками, захищає загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт "а" частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України) (пункт 127 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, пункт 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц, пункт 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року № 183/1617/16, пункт 53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, пункт 117 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц).

Заволодіння приватними особами земельними ділянками, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля, особливо коли в силу об`єктивних, видимих природних властивостей земельної ділянки відповідач, проявивши розумну обачність, міг та повинен був знати про те, що спірні земельні ділянки належать до земель лісогосподарського призначення (близькі за змістом висновки висловлені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі 183/1617/16).

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).

Власник земельної ділянки лісогосподарського призначення може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини та вимагаючи повернути таку ділянку (пункт 143 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, пункт 46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц).

Частиною третьоюстатті 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»передбачено, що розпорядження голови державної адміністрації, що суперечатьКонституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Відповідно до ч.1-4 ст. 12 ЦПК України,цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 80 ЦПК Українивизначено, що достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно до ч. 1ст. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2статті 77 ЦПК Українивстановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України обставини справи,які зазаконом маютьбути підтвердженіпевними засобамидоказування,не можутьпідтверджуватися іншимизасобами доказування.

Відповідно ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 5статті 81 ЦПК Українидокази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Позивач як на підставу своїх позовних вимог посилається на те, що надана ОСОБА_1 земельна ділянка з кадастровим номером 3224687800:02:012:0004 перебуває у постійному користуванні ДП «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» є землею лісогосподарського призначення та відноситься до земель лісового фонду, відповідних рішень про вилучення її із постійного користування та зміни цільового призначення прийнято не було, а тому вона підлягає поверненню власнику, відповідно розпорядження Тетіївської районної державної адміністрації № 1002 від 29.12.2012 року «Про надання гр. ОСОБА_1 земельної ділянки в користування на умовах оренди, яка розташована на території Теліжинецької сільської ради за межами населеного пункту, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» підлягає скасуванню, а договір оренди землі б/н від 29.12.2012 року, укладений між Тетіївською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 визнанню недійсним.

Проте доказів на підтвердження своїх позовних вимог позивач суду не надав.

Так, відповідно до вимог п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (в редакції, що діяла на час оскаржуваного розпорядження) до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків і містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами.

Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Згідно з вимогами пункту 2.1.4 даної Інструкції складені оригінали планшетів, які мають межі з іншими землекористувачами, завіряються в органах землевпорядкування того району, де проводяться лісовпорядкувальні роботи.

В якості доказів перебування земельної ділянки з кадастровим номером 3224687800:02:012:0004 у постійному користуванні ДП «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс», належності її до земель лісового фонду та накладення на землі лісогосподарського призначення 26 кварталу 10 виділу філії ДП «Тетіївське державне агролісництво», які розташовані на території с. Теліжинці за межами населеного пункту позивачем суду надано копії листів Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» з доданими до них копіями фрагменту з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами частини кварталу № 26 Тетіївського державного агролісництва лісовпорядкування 2006 року та фрагменту з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами збірного кварталу № 30 Тетіївського агролісництва, Південного агролісгоспу ДП «СЛП «Київоблагроліс» за матеріалами лісовпорядкування 2019 року, копію планшету № 9 та копію акту огляду місця вчинення правопорушення лісового господарства № б/н від 01.07.2019 року з додатком № 1.

Проте дані докази суд не може взяти до уваги як належні та допустимі докази, які підтверджують заявлені позовні вимоги.

Так, копія акту огляду місця вчинення правопорушення лісового господарства № б/н від 01.07.2019 року додана до матеріалів справи в неналежній якості (є нечитабельною) з даного акту неможливо встановити ким саме та від якого підприємства він був складений, а суть виявленого правопорушення взагалі неможливо встановити.

Копії фрагменту з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами частини кварталу № 26 Тетіївського державного агролісництва лісовпорядкування 2006 року, фрагменту з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами збірного кварталу № 30 Тетіївського агролісництва, Південного агролісгоспу ДП «СЛП «Київоблагроліс» за матеріалами лісовпорядкування 2019 року та копію планшету № 9 суд як докази оцінює критично, оскільки із них неможливо встановити належність земельної ділянки з кадастровим номером 3224687800:02:012:0004 до земель лісового фонду та накладення на землі лісогосподарського призначення. А оригінали планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування суду не надано та відповідних клопотань про їх витребування позивачем заявлено не було.

Крім того, із наданого планшету № 9 неможливо встановити межі та розташування земельної ділянки з кадастровим номером 3224687800:02:012:0004 та того, чи межує вона з іншими землекористувачами, що відповідно потребує завірення в органах землевпорядкування того району, де проводяться лісовпорядкувальні роботи.

До того ж, вказані докази не є безпосередньо частиною матеріалів лісовпорядкування за період, що підлягає дослідженню у справі й оформлені значно пізніше дати складення оспорюваного розпорядження.

Статтею 48 ЛК України чітко визначено момент набуття чинності матеріалами лісовпорядкування - дата затвердження таких матеріалів. Проте суду не надано жодних інших доказів, що б підтверджували факт розробки матеріалів лісовпорядкування (рішення про розробку матеріалів, договір на розробку з проектною організацією тощо).

За клопотанням прокурора Тетіївського відділу Білоцерківської окружної прокуратури Защитинської Т.І. ухвалами Тетіївського районного суду Київської області від 05.11.2021 року, від 06.12.2021 року та від 26.09.2022 року було визнано обов`язкову явку в судове засідання представника державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» для дачі особистих пояснень та надання матеріалів лісокористування. Проте дані ухвали залишились не виконаними, представник ДП «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» жодного разу в судове засідання не прибув, ніяких письмових пояснень та матеріалів лісовпорядкування суду не надав.

Інших клопотань про витребування доказів чи про проведення судової земельно-технічної експертизи для визначення належності земельної ділянки з кадастровим номером 3224687800:02:012:0004 до тієї чи іншої категорії земель позивачем заявлено не було.

Також, суд зауважує наступне.

З огляду на норму ст. 1 Лісового кодексу України (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин), ліс - тип природних комплексів, у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі.

Згідно зі ст. 4 Лісового кодексу України до лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара.

До лісового фонду України не належать: зелені насадження в межах населених пунктів (парки, сади, сквери, бульвари тощо), які не віднесені в установленому порядку до лісів; окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Наведені норми законодавства визначають поняття лісових ділянок та лісового фонду України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають та незалежно від права власності на них.

Поняття земель лісогосподарського призначення наведене в ст. 5 Лісового кодексу України (у відповідній редакції), згідно з якою до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Частиною 2 ст. 5 Лісового кодексу України (у відповідній редакції) передбачено, що віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства. Тобто в порядку ст. 20 Земельного кодексу України, ч.ч. 1, 4 якої передбачають, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органі місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, проводиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

За змістом ст. 55 Земельного кодексу України (у редакції, що діяла в період спірних правовідносин) до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Таким чином, в сукупності наведених норм лісового та земельного законодавства, існує відмінність в понятті лісових ділянок чи ділянок лісового фонду, до яких належать всі земельні ділянки, вкриті лісовою рослинністю, та земельних ділянок лісогосподарського призначення, кваліфікуючою ознакою яких є їх надання та використання для потреб лісового господарства.

Тобто, земельні ділянки, які вкриті лісовою рослинністю і не передані в установленому порядку для потреб лісового господарства, належать до лісового фонду, однак не мають лісогосподарського призначення.

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що обов`язковою обставиною для підтвердження належності відповідних земельних лісових ділянок лісогосподарським підприємствам є факт надання таких земельних ділянок уповноваженими органами державної влади або місцевого самоврядування.

Суд вважає, що якщо право постійного користування в державного лісогосподарського підприємства вже виникло раніше в установленому порядку, тобто земельну ділянку було раніше надано на підставі рішення уповноваженого органу, проте не було оформлено державного акта на право постійного користування земельними лісовими ділянками, тобто оформлення такого права не було завершено, то спеціально визначений порядок дозволяв підтвердити існуюче право в інший спосіб планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування (що мали бути розроблені та затверджені відповідно до ЛК). Вочевидь, дане рішення мало тимчасовий характер, що підтверджується серією наступних змін до Прикінцевих положень ЛК в цій частині.

Тобто з аналізу положень п 5 Розділу VII «Прикінцевих положень» ЛК України випливає, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування можуть певним чином тимчасово заміняти титульні документи на право користування землею (акт на право постійного користування земельною ділянкою,) але не документи, що визначені згідно із законом як такі, на підставі яких відповідне право землекористування має виникати.

Натомість в матеріалах справи відсутні жодні документи, що підтверджують факт надання відповідних земельних ділянок ДП «Спеціалізованелісогосподарське підприємство«Київоблагроліс» для лісогосподарського призначення, зокрема й того, що надана ОСОБА_1 земельна ділянка з кадастровим номером 3224687800:02:012:0004 була раніше надана лісогосподарським підприємствам.

При цьому, на момент надання відповідачу земельної ділянки в користування, така земельна ділянка обліковувалась як землі запасу і її цільове призначення як землі лісогосподарського призначення в установленому Земельним кодексом України порядку не визначалось (відповідно до ч. 2 ст. 30 Земельного кодексу України земельні ділянки державної і комунальної власності, які перебували у користуванні сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, що ліквідуються, включаються до земель запасу або передаються у власність чи користування відповідно до цього Кодексу).

Таким чином, аналізуючи зібрані у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що позивачем не доведено належними доказами того факту, що надана ОСОБА_1 земельна ділянка з кадастровим номером 3224687800:02:012:0004 перебуває у постійному користуванні ДП «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс», є землею лісогосподарського призначення та відноситься до земель лісового фонду, а із наданих пояснень Головного управління Держгеокадастру в Київській області вбачається, що дана земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (господарські будівлі та двори) входила до земель колективної власності КСП «Теліжинці», рішенням Тетіївської районної ради № 138-16-XXIII від 28.12.2000 року «Про переведення земель колективної власності в землі запасу» передана до земель запасу Теліжинецької сільської ради та відноситься до земель сільськогосподарського призначення.

У справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04, рішення від 10 лютого 2010 року) ЄСПЛ визначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним (див. рішення у справі «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy) [GC], N 33202/96, п. 107, ECHR 2000-I). В той же час, з огляду на зміст наведеного рішення ЄСПЛ, відсутність чітких законодавчих положень створює загрозу непередбачуваного та свавільного втручання, тому має тлумачиться на користь особи.

Також, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29.08.2018 року у справі № 492/446/15-а врахувала правовий висновок ЄСПЛ, сформований у рішенні у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06, п. 50-56), де Суд визначив концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні; відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу «якості закону»; у разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 року у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

З огляду на фактичні обставини спору та враховуючи наведену практику Європейського Суду з Прав Людини, наведені прокурором в позові твердження створюють загрозу непередбачуваного та свавільного втручання в право на мирне володіння майном. Встановлені в ході розгляду справи обставини свідчать про відсутність в діях відповідача порушень прямих вказівок закону, тому відсутні підстави стверджувати про незаконність оскаржуваного розпорядження та надання земельної ділянки в користування, а отже суд в задоленні позовних вимог відмовляє.

Керуючись ст.ст. 81, 257, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги першого заступника керівника Білоцерківської окружноїпрокуратури вінтересах державив особідержавного підприємства«Спеціалізоване лісогосподарськепідприємство «Київоблагроліс»до Білоцерківськоїрайонної державноїадміністрації, ОСОБА_1 ,треті особи,які незаявляють самостійнихвимог щодопредмету спору:Головне управлінняДержгеокадастру вКиївській області,Тетіївська міськарада,про визнаннянезаконним таскасування розпорядження,визнання недійснимдоговору оренди землі залишити без розгляду.

В задоволенні позовних вимог першого заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Білоцерківської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління Держгеокадастру в Київській області, Тетіївська міська рада, про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди землі відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного рішення: 06 червня 2023 року.

Суддя: Т.П.Косович