Рішення

від 05.06.2023 по справі 911/985/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2023 р. м. Київ Справа № 911/985/23

Господарський суд Київської області у складі судді Гребенюк Т.Д., роглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Апекс-Строй» (49101, м. Дніпро, проспект О.Поля, буд. 28А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35268789)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Анфас» (08112, Київська область, Києва-Святошенських район, село Капітанівка, вул. Дачна, буд. 1В, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35121911)

про повернення безпідставно набутого майна

без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

І СУТЬ СПОРУ

1.1 Товариство з обмеженою відповідальністю «Апекс-Строй» звернулось до Суду із позовною заявою (вих.№853/23 від 03.04.2023р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Анфас» про повернення безпідставно набутого майна, а саме - грошової суми в розмірі 82707,00грн.

1.2 Представник відповідача подав до Суду відзив на позовну заяву. Відповідач заперечує проти позову та просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись, що між сторонами існують договірні правовідносини, спірна сума була перерахована на виконання зобов`язань за договором.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

2.1 Ухвалою Господарського суду Київської області від 04 квітня 2023 р. було прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Апекс-Строй» до розгляду та відкрито позовне провадження у справі № 911/985/23; ухвалено розглянути справу без повідомлення учасників в спрощеному позовному провадженні.

2.2 Відповідачу, згідно з частиною першою статті 251 Господарського процесуального кодексу України, встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву.

2.3 Позивачу, згідно з частиною другою статті 251 Господарського процесуального кодексу України, було встановлено строк на подання до суду відповіді на відзив - п`ятнадцять днів з дня отримання відзиву.

2.4 З метою повідомлення сторін про розгляд цієї справи, судом було направлено на електронну адресу позивача та відповідача, а також на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, копію ухвали про відкриття провадження у справі.

Як свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвалу про відкриття провадження у справі відповідач отримав 15.04.2023 року. Таким чином, Суд дійшов висновку, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд цієї справи.

2.5 04.05.2023 року до Господарського суду Київської області надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (вих.№ 8737/23) від Товариства з обмеженою відповідальністю «Анфас». 08.05.2023 представник відповідача ознайомився з матеріалами справи.

2.6 15 травня 2023 року представник відповідача адвокат Касьяненко Артем Миколайович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) подав до Суду відзив на позовну заяву (вих. №9741/23 від 18.05.2023 р.). в якій просить: поновити строк подання відзиву на позовну заяву як такий, що пропущений з поважної причини; зобов`язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму у розмірі 18000 грн. 00 коп. для забезпечення можливості відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу та інших витрат, які має понести відповідач у зв`язку із розглядом справи у зв`язку з тим, що позов моє ознаки завідомо безпідставного та інші ознаки зловживання правом на позов; відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі; стягнути з позивача суму судових витрат, що здійснені та будуть здійснені відповідачем, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

2.7 В обґрунтування клопотання про поновлення строку відповідач зазначає, що примірник позовної заяви засобами поштового зв`язку не отримував. Про існування даного позову відповідачеві стало відомо 15.04.2023 року в момент отримання ухвали про відкриття провадження по даній справі. Як зазначає відповідач, ОСОБА_1 , керівник Товариства з обмеженою відповідальністю «Анфас», є членом добровольчого формування Дмитрівської територіальної громади Київської області «Скіф». Відповідно до статті 1 Закону України «Про основи національного спротиву», добровольче формування територіальної громади - воєнізований підрозділ, сформований на добровільній основі з громадян України, які проживають у межах території відповідної територіальної громади, який призначений для участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони. Статтею 20 зазначеного Закону України, виконання завдань територіальної оборони здійснюється на всій території України включно з районами ведення воєнних (бойових) дій. З метою нарощування сил і засобів для стабілізації обстановки, а також у випадку визначення відповідної зони територіальної оборони районом ведення воєнних (бойових) дій військові частини Сил територіальної оборони Збройних Сил України та добровольчі формування територіальних громад за рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України можуть залучатися до виконання завдань територіальної оборони поза межами своєї зони територіальної оборони та в районах ведення воєнних (бойових) дій.

Як доброволець територіальної оборони - керівник Відповідача як єдина уповноважена особа на укладення договорів від імені відповідача, був відсутній в місці перебування відповідача в період з 16.04.2023 року до 03.05.2023 року у зв`язку з службовою необхідністю.

2.8 У статті 119 ГПК України зазначено, Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Керуючись статтю 119 ГПК України, наведені представником відповідача причини Суд вважає поважними та поновлює строк подання відзиву.

2.9 Щодо клопотання про зобов`язання позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму у розмірі 18000,00 грн., Суд зазначає, що відповідно до статті 125 ГПК України, як захід забезпечення судових витрат, Суд, з урахуванням конкретних обставин справи має право, за клопотанням відповідача, зобов`язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу та інших витрат, які має понести відповідач у зв`язку із розглядом справи. Суд констатує, що заявником не доведено обставин з якими закон пов`язує можливість застосування такого заходу забезпечення судових витрат, як внесення на депозитний рахунок суду грошової суми у розмірі 18000,00 грн.

2.10 29.05.2023 року до суду надійшла заява позивача (вх..№10460/23), в якій позивач просить відхилити відзив відповідача у справі як такий, що не відповідає вимогам п.2 ст.165 ГПК України, оскільки відповідач не надав доказів направлення позивачу документів, які зазначені в додатку до відзиву, та як такий, що поданий з порушенням встановленого строку, без поважних на те причин.

2.11 Щодо вказаної заяви, Суд вважає за необхідне зазначити, що чинне процесуальне законодавство не містить вимоги щодо направлення відзиву позивачеві з описом вкладення у цінний лист (як про це зазначає позивач). У своїй заяві позивач зазначає, що сам відзив він отримав (абзац 5 заяви). Втім, правом на подання відповіді на відзив не скористався.

Суд вважає необґрунтованими посилання позивача, що його позбавлено права на подання відзиву, і, як наслідок, порушено принцип змагальності через те, що йому не було направлено відзив з доданими документами. Так, позивач сам визнає факт отримання відзиву (абз.5 заяви); посилаючись на неотримання додатків до відзиву, позивач все ж таки констатує, що відповідач «не надає суду жодного первинного документу з підтвердження логістичного переміщення ТМЦ під час здійснення вказаної ним начебто існуючої господарської операції» (арк..2 заяви). Врешті-решт, позивач міг скористатися своїм правом на ознайомлення з матеріалами справи, що свідчило б про його добросовісність в реалізації своїх процесуальних прав як учасника процесу. Проте з заявою про ознайомлення з матеріалами справи позивач не звертався, як не звертався і з будь-якими іншими клопотаннями до суду.

ІІІ ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Позивач:

3.1.1 Як зазначає позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Апекс-Строй» платіжним дорученням № 2739 від 24.10.2022 року перерахувало на банківські рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «Анфас» грошові кошти у розмірі 90207,00 грн. Позивач листом вих..№20/12-1 від 20.12.2022 р. (арк. 4) звернувся до відповідача з вимогою про повернення вказаної суми коштів, як безпідставно перерахованих коштів.

03.03.2023 відповідач здійснив повернення частини коштів в розмірі 7500,00 грн. За твердженням позивача, відповідач ухиляється від повернення решти коштів у сумі 82707,00 грн., що обумовило звернення з цим позовом до суду.

Відповідач:

3.2.1 Відповідач зазначив, що 06.10.2022 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №06/10-1 про виготовлення продукції з давальницької сировини. За пунктом 1.1 цього договору позивач доручає відповідачу виготовити фасадні алюмінієві конструкції з наданої позивачем давальницької сировини та передати позивачу готову продукцію, а позивач зобов`язаний прийняти виготовлену відповідачем з давальницької сировини продукцію ( арк. 36).

3.2.2 Відповідач стверджує, що на виконання умов договору відповідачем на замовлення позивача були виконані роботи по виготовленню фасадних алюмінієвих конструкції з наданої позивачем давальницької сировини. Результати виконання робіт були оформлені наступними документами: акт прийманняпередачі давальницької сировини №1 від 07.10.2022 року (арк. 39); акт надання послуг №88 від 10.10.2022 року на суму 341695,20 грн. (арк. 40); акт приймання-передачі продукції до акту надання послуг №88 від 10.10.2022р (арк. 41); звіт про використання давальницької сировини до акту надання послуг №88 від 10.10.2022р.(арк. 42).

3.2.3 Відповідач зазначає, що аналогічно сторонами було підписано такі документи: акт приймання-передачі давальницької сировини № 2 від 12.10.2022 (арк. 43); акт надання послуг №89 від 14.10.202р. на суму 341695,20 грн. (арк. 44); звіт про використання давальницької сировини до акту надання послуг № 89 від 14.10.2022р. (арк. 45); акт приймання-передачі продукції до акту надання послуг №89 від 14.10.2022р. на суму 1016,95 грн. (арк. 46).

3.2.4 Як стверджує представник відповідача, між позивачем та відповідачем було укладено договір №06/10-1 про виготовлення продукції з давальницької сировини, на його виконання за актами приймання-передачі давальницької сировини, за наслідками виконання робіт сторонами підписано акти надання послуг, акти приймання-передачі продукції до актів надання послуг на загальну суму 683390,40 грн.

3.2.5 Представник відповідача зазначив, що згідно розділу 3 договору №06/10-01 від 06.10.2022 року (арк. 36) позивач повинен був оплатити роботи по виготовленню фасадних алюмінієвих конструкцій з давальницької сировини протягом 10 банківських днів з моменту прийняття готової продукції суму у розмірі 336 грн. за 1 м2 продукції.

3.2.6 Представник відповідача стверджує, що позивачем була здійснена часткова оплата за виконані роботи, повний розрахунок здійснено не було, станом на сьогодні заборгованість позивача перед відповідачем становить 683307,69 грн. Фактично позивач, перерахувавши 90207,00 грн., здійснив оплату частини виконаних робіт.

3.2.7 Зі слів представника відповідача, позивач попросив повернути кошти тимчасово, для підтримки роботи позивача під час збройної агресії на території України, також позивач попросив зачекати зі стягненням наявної у позивача перед відповідачем заборгованості. Відповідач мав фінансові можливість повернути суму в розмірі 7500,00 грн., це підтверджується платіжним дорученням № 5383 від 03.03.2023 року( арк. 49).

ІV ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4.1 Судом встановлено, що платіжним дорученням № 2739 від 24.10.2022 року позивач перерахував відповідачу 90207,00 грн. з призначенням платежу: за послуги згідно рах. №74/28П-1 від 10.10.2022 р. та рах. №75/28П-2 від 14.10.2022р. (арк. 3).

Як свідчать вказані рахунки, вони були виставлені на оплату згідно договору № 06/10-1 від 06.10.2022р. за виготовлення фасадних конструкцій (комплект) (арк. 47, 48)

4.2 20.12.2022 позивач звернувся з листом ( арк. 4) з проханням про повернення коштів по рахункам №74/28П-1 від 10.10.2022 р. та №75/28П-2 від 14.10.2022р, згідно платіжного доручення № 2739 від 24.10.2022 у розмірі 90207,00грн. як помилково перерахованих.

03.03.2023 відповідач здійснив повернення коштів в розмірі 7500,00 грн.

4.3.Надані до матеріалів справи докази, а саме: Договір №06/10-1 від 06.10.2022р. (арк.36,37), додаток №1 до Договору Специфікація продукції (арк. 38), акт прийманняпередачі давальницької сировини №1 від 07.10.2022 року (арк. 39); акт надання послуг №88 від 10.10.2022 року на суму 341695,20 грн. (арк. 40); акт приймання-передачі продукції до акту надання послуг №88 від 10.10.2022р (арк. 41); звіт про використання давальницької сировини до акту надання послуг №88 від 10.10.2022р. (арк. 42); акт приймання-передачі давальницької сировини № 2 від 12.10.2022 (арк. 43); акт надання послуг №89 від 14.10.202р. на суму 341695,20 грн. (арк. 44); звіт про використання давальницької сировини до акту надання послуг № 89 від 14.10.2022р. (арк. 45); акт приймання-передачі продукції до акту надання послуг №89 від 14.10.2022р. на суму 1016,95 грн. (арк. 46); рахунок на оплату №75/28П-2 від 14.10.2022р. на суму 341695,20 грн.(арк. 47); рахунок на оплату № 74/28П-1 від 10.10.2022р. на суму 341695,20грн. (арк. 48); Платіжна інструкція № 5383 від 03.08.2023 р. на суму 7500,00 грн. (арк. 49); платіжна інструкція № 2739 від 24.10.2022 на суму 90207,00 грн. (арк. 3, 50); лист вих..№20/12-1 від 20 грудня 2022 р. (арк..4), виписка по особовому рахунку за 03.03.2023 (арк. 5), виписка з банківського рахунку відповідача за період від 06.10.2022 року по дату подання відзиву про рух коштів від позивача (арк. 51), свідчать про існування між позивачем договірних правовідносин з виготовлення фасадних алюмінієвих конструкцій з наданої позивачем давальницької сировини.

V ОЦІНКА СУДУ

5.1 Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна та не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

5.2 Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження майна за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави є: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) завдання шкоди у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для зазначеної зміни майнового стану цих осіб.

5.3 Відповідно до статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

5.4 Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

5.5 Згідно із частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків належать, зокрема, договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 ЦК України.

5.6 Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

5.7 За частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

5.8 Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Згідно приписів процесуального законодавства, кожна сторона за допомогою належних, допустимих, достовірних доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст..ст.74, 76-78 ГПК України).

5.9 Суд констатує, що передумовою задоволення позовних вимог про стягнення коштів як безпідставно перерахованих є доведеність позивачем відсутності правових підстав для набуття/збереження майна (грошових коштів), тобто - відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, як підстав для набуття/збереження майна (грошовихкоштів). Наведених обставин позивачем за допомогою належних, допустимих, достовірних доказів не доведено.

Натомість, матеріали справи містять докази існування договірних правовідносин між сторонами (п.4.3 цього рішення). Вказані докази свідчать, що перерахування коштів, які позивач просить повернути як безпідставно перераховані, було здійснено згідно рахунків №74/28П-1 від 10.10.2022 р. та №75/28П-2 від 14.10.2022р., які були виставлені на оплату згідно договору № 06/10-1 від 06.10.2022р. за виготовлення фасадних конструкцій (комплект) (арк. 47, 48).

Вказані обставини унеможливлюють висновок про безпідставність набуття/збереження відповідачем грошових коштів, як про це стверджує позивач.

5.10 Принагідно Суд вважає за необхідне зазначити, що навіть само по собі зазначення в призначенні платежу, що вказаний платіж здійснюється на підставі виставленого рахунку з великою вірогідністю свідчить, що він здійснений в якості оплати за надані (або такі, що будуть надані) послуги або виконані (або такі, що будуть виконані) роботи. Менш вірогідною виглядає ситуація, коли один суб`єкт господарювання виставив рахунок, а інший оплатив його «помилково», без наявності будь-яких правових підстав. Так, згідно позиції ВС у справі №915/641/19 (постанова від 29.04.2020р.), за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, виконані роботи.

VI СУДОВІ ВИТРАТИ

6.1 У зв`язку з відмовою у позові відповідно до положень п.1 ч.4 ст.129 ГПК України, судовий збір, сплачений позивачем згідно платіжного доручення № 3006 від 29.03.2023 у розмірі 2684,00 грн. покладається на позивача.

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Апекс-Строй» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Анфас» про стягнення безпідставно одержаних коштів у розмірі 82707,00грн. відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду у строки та в порядку, передбаченому статтями 254, 256 - 259 ГПК України.

Повне рішення складено 05.06.2023.

Суддя Т.Д. Гребенюк