Постанова

від 26.09.2023 по справі 911/985/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2023 р. Справа№ 911/985/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Михальської Ю.Б.

Шаптали Є.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Апекс-Строй"

на рішення Господарського суду Київської області від 05.06.2023

у справі № 911/985/23 (суддя Гребенюк Т.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Апекс-Строй"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Анфас"

про повернення безпідставно набутого майна,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Апекс-Строй" звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Анфас" про повернення безпідставно набутого майна, а саме грошової суми в розмірі 82 707,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вищевказані кошти є такими, що відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України помилково перераховані на рахунок відповідача.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Київської області від 05.06.2023 відмовлено у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з безпідставності посилання позивача на положення ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки, як свідчать наявні в матеріалах справи документи, заявлені у позові грошові кошти були перераховані позивачем на користь відповідача на виконання наданих останнім послуг за домовленістю сторін на підставі договору.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що наявність договірних зобов`язань між позивачем та відповідачем виключає застосування вищевказаних положень Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Апекс-Строй" звернулося через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 05.06.2023 у справі № 911/985/23 та постановити нове рішення, яким заявлені позивачем позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до того, що місцевий господарський суд взяв до уваги та поклав в основу оскаржуваного судового рішення відзив відповідача, який не відповідає вимогам процесуального законодавства України, порушує принципи рівності та змагальності сторін, оскільки позивач отримав від відповідача відзив без доданих до нього додатків.

Також позивач посилається на те, що наданий відповідачем до відзиву договір виготовлення продукції з давальницької сировини від 06.10.2022, позивачем не укладався, керівником підприємства позивача не підписувався, підпис від імені керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Апекс-Строй" здійснено невідомою особою, що на думку позивача, свідчить про фальсифікацію документів та фактичну відсутність договірних правовідносин між сторонами.

Разом з тим, позивач зауважує на тому, що місцевий господарський суд не надав оцінку листу позивача від 20.12.2022, яким останній порушив питання повернення помилково перерахованих коштів по рахункам № 74/28П-1 від 10.10.2022 та № 75/28П-2 від 14.10.2022.

Таким чином позивач вважає, що суд першої інстанції проігнорував фактичні невідповідності у наданих відповідачем до відзиву документах та безпідставно дійшов висновку про існування у сторін господарських правовідносин без достатніх та без належних для цього доказів.

Крім викладеного, позивачем у тексті апеляційної скарги заявлено клопотання про витребування у територіального податкового органу за місцем реєстрації відповідача інформацію про реєстрацію або відмову у реєстрації податкових накладних (із зазначенням причини такої відмови) за господарським відносинам з позивачем за період 2022 - 2023 роки.

Узагальнений виклад позиції відповідача

Відповідач не скористався правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу. Неподання відзиву не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, що насамперед узгоджується з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 у справі № 911/985/23 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 911/985/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Апекс-Строй" на рішення Господарського суду Київської області від 05.06.2023 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Апекс-Строй" на рішення Господарського суду Київської області від 05.06.2023 у справі № 911/985/23 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів: Михальської Ю.Б., Шаптали Є.Ю. Вирішено апеляційний перегляд оскаржуваного рішення здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд апеляційної скарги здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Платіжним дорученням № 2739 від 24.10.2022 позивач перерахував відповідачу 90 207,00 грн з призначенням платежу: за послуги згідно рах. № 74/28П-1 від 10.10.2022 та рах. № 75/28П-2 від 14.10.2022.

Як встановлено судом першої інстанції вищезгадані рахунки були виставлені на оплату згідно договору № 06/10-1 від 06.10.2022 за виготовлення фасадних конструкцій (комплект).

20.12.2022 позивач звернувся з листом вих. 20/12-1 до відповідача з проханням про повернення коштів по рахункам: № 74/28П-1 від 10.10.2022 та № 75/28П-2 від 14.10.2022, згідно платіжного доручення № 2739 від 24.10.2022 у розмірі 90 207,00 грн, як помилково перерахованих.

З долученої позивачем до позовної заяви банківської виписки вбачається, що 03.03.2023 відповідач здійснив повернення коштів позивачу в розмірі 7500,00 грн.

Звертаючись з даним позовом до суду першої інстанції, позивач посилався на те, що відповідач ухиляється від повернення решти коштів у сумі 82 707,00 грн.

Відповідачем в свою чергу до відзиву на позов надав в якості підтвердження договірних правовідносин між сторонами наступні документи:

- договір № 06/10-1 від 06.10.2022 та додаток № 1 до нього - специфікація продукції;

- акт приймання-передачі давальницької сировини № 1 від 07.10.2022;

- акт надання послуг № 88 від 10.10.2022 на суму 341 695,20 грн;

- акт приймання-передачі продукції до акту надання послуг № 88 від 10.10.2022;

- звіт про використання давальницької сировини до акту надання послуг № 88 від 10.10.2022;

- акт приймання-передачі давальницької сировини № 2 від 12.10.2022;

- акт надання послуг № 89 від 14.10.2022 на суму 341 695,20 грн;

- звіт про використання давальницької сировини до акту надання послуг № 89 від 14.10.2022;

- акт приймання-передачі продукції до акту надання послуг № 89 від 14.10.2022 на суму 1016,95 грн;

- рахунок на оплату № 75/28П-2 від 14.10.2022 на суму 341 695,20 грн;

- рахунок на оплату № 74/28П-1 від 10.10.2022 на суму 341 695,20 грн;

- платіжну інструкцію № 5383 від 03.08.2023 на суму 7500,00 грн;

- платіжну інструкцію № 2739 від 24.10.2022 на суму 90 207,00 грн;

- лист вих. №20/12-1 від 20.12.2022;

- виписку по особовому рахунку за 03.03.2023,

- виписка з банківського рахунку відповідача за період від 06.10.2022 по дату подання відзиву на позов про рух коштів від позивача, що на переконання суду першої інстанції свідчить про існування між позивачем договірних правовідносин з виготовлення фасадних алюмінієвих конструкцій з наданої позивачем давальницької сировини, так як вищезгаданий договір та дода.

Рішенням Господарського суду Київської області від 05.06.2023 відмовлено у задоволенні позову.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Правовою підставою позову визначено положення ст. 1212 Цивільного кодексу України.

За правилами ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння: 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених ст. 11 Цивільного кодексу України).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України.

Таким чином, у випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Відповідно до змісту вказаної ст. 1212 Цивільного кодексу України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України № 910/1913/14 від 25.02.2015 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 910/7123/18.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про неможливість застосування ст. 1212 Цивільного кодексу України, на підставі якої позивач обґрунтовує позовні вимоги, в частині стягнення 82 707,00 грн, оскільки, з аналізу приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України, вбачається, що норми зазначеної статті звужують застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, так як, отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Конструкція ст. 1212 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, спірний договір є дійсним, в судовому порядку не визнався недійсним, що також не було спростована сторонами.

За таких обставин суд першої інстанції відмовляючи у позовних вимогах дійшов вірного висновку про те, що до спірних правовідносин сторін не можуть бути застосовані положення ст. 1212 Цивільного кодексу України, так як позивач перераховував кошти на виконання діючого правочину та з урахуванням його істотних умов.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідачів суми у розмірі 82 707,00 грн на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відтак, суд першої інстанції надав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а тому дійшов цілком законного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Щодо посилань позивача на неотримання ним додатків до відзиву на позов, судова колегія вважає за необхідним зазначити, що відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України позивач не був позбавлений права ознайомитись в суді першої інстанції з матеріалами справи, у тому числі з додатками до відзиву на позову заяву.

Окрім викладеного, колегія суддів зауважує на тому, що позивачем клопотання про призначення експертизи не було заявлене.

Твердження позивача про те, що керівник позивача не підписував договір № 06/10-1 від 06.10.2022 колегією суддів оцінюються критично, оскільки позивач не був обмежений самостійно на підставі ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України подати до суду першої інстанції висновок експерта щодо сумнів підпису керівника позивача у спірному договорі.

Таким чином, доводи позивача з приводу фальсифікації доданих відповідачем до відзиву на позов документів та фактичну відсутність договірних правовідносин заперечуваного позивачем правочину не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Посилання позивача на те, що місцевим господарським судом не надано оцінку листу позивача від 20.12.2022, яким останній порушив питання повернення помилково перерахованих коштів по рахункам № 74/28П-1 від 10.10.2022 та № 75/28П-2 від 14.10.2022, колегія суддів відхиляє з огляду на те, що в долучених до матеріалів справи вищевказаних рахунках міститься посилання саме на спірний договір № 06-10-1 від 06.10.2022.

Щодо заявленого позивачем у тексті апеляційної скарги клопотання про витребування у територіального податкового органу за місцем реєстрації відповідача інформацію про реєстрацію або відмову у реєстрації податкових накладних (із зазначенням причини такої відмови) за господарським відносинам з позивачем за період 2022 - 2023 роки, судова колегія зазначає про наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи, що вищезгадане клопотання позивача подане без мотивування причин, за яких відповідне клопотання не могло бути подано позивачем до суду першої інстанції, колегія суддів відмовляє у клопотанні позивача про витребування вищенаведеної інформації з територіального податкового органу.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення місцевого господарського суду є законним та обґрунтованим.

Таким чином, судова колегія вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення не вбачається.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Апекс-Строй" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 05.06.2023 у справі № 911/985/23 - без змін.

Матеріали справи № 911/985/23 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Ю.Б. Михальська

Є.Ю. Шаптала